ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
06 грудня 2022 року м. Київ № 640/15703/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до проГоловного управління Пенсійного фонду України в місті Києві визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нездійснення перерахунку ОСОБА_1 пенсії за інвалідністю з 22.03.2021 року відповідно до статгі 59 Закону України "Про статус га соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з врахуванням рішення Конституційного суду України від 25.04.2019 № 1-р (ІІ)/2019, справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19);
- зобов'язати Головне унравління Пенсійною фонду України в м. Києві провесги з 22.03.2021 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, обчисливши з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року відповідно до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з врахуванням Постанови КМУ від 15.11.2017 № 851 "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС (Категорія 1), приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони, а тому, на його думку, він має право на перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі № 640/15703/21 та запропоновано відповідачу в п'ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали надати суду відзив на позовну заяву.
Через канцелярію суду 26.07.2021 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він, заперечуючи проти позовних вимог, вказав, що Рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 №1-р(ІІ)2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на певну категорію осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю. Виходячи з вищевикладеного, відповідач вважає, що жодним чином позивач не відноситься до військовослужбовців, передбачених ст. 10 Закону, стосовно яких і прийнято Рішення Другого сенату Конституційного Суду України № 1-р(1І)/2019 від 25.04.2019, а тому відсутні будь-які правові підстави для здійснення перерахунку пенсії відповідно до ч.3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У відповіді на відзив на позовну заяву відповідача (надійшла до суду 17.08.2021) позивач не погоджується з доводами відповідача та звертає увагу на всі зазначені у позовній заяві обставини, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Пунктом 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії, інвалідом IIІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України, отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони, що підтверджується копіями доданих документів.
Статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 від 21.05.2019 з вкладкою до вкладкою нього.
Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії ЛВ № 0427995 позивачу довічно встановлено третю групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою від 22.03.2021, в якій просив провести перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року у відповідності до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Листом від 19.05.2021 відповідач повідомив позивача, що розмір пенсії позивача визначений у відповідності до постанови КМУ від 23.11.2011 № 1210 виходячи із даних про заробітну плату за фактично відпрацьований час та відмовив у перерахунку пенсії.
Вважаючи дії відповідача протиправними та такими, що звужують та обмежують його право на отримання пенсії, позивач звернувся до суду з вказаним позовом за захистом своїх порушених прав.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-ХІІ).
Згідно зі статтею 10 Закону № 796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно примітки «*» тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
У відповідності до частини 3 статті 59 Закону № 796-XII (у редакції, яка діяла до 24 квітня 2019 року) було передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Рішенням Конституційного Суду України 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Положення частини 3 статті 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» в частині «дійсної строкової» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби та є інвалідами внаслідок цього, мають право на обчислення пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру згідно з частиною третьою статті 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» з 26 квітня 2019 року.
Отже, на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, частина 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачала, що право на обчислення пенсії з такого розміру мали:
- особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю;
- особи, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
При цьому, право у зазначених осіб виникає лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону № 796-XII не допускається):
1) особа має статус особи з інвалідністю;
2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях;
3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження служби.
Разом з тим, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження того, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме як військовослужбовець.
У даному випадку, позивач приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони.
Разом з тим, учасники таких формувань не є військовослужбовцями у розумінні Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Верховний Суд у постанові від 03 червня 2021 року у справі № 320/4932/19, з метою формування єдиної правозастосовчої практики, сформував правовий висновок, відповідно якого право на обчислення пенсії по інвалідності, яке реалізується на підставі частини третьої статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, пов'язується із наявністю у особи станом на момент ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС статусу військовослужбовця, з врахуванням висновків, викладених в рішенні Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019.
В свою чергу, матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності у позивача станом на момент ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС статусу військовослужбовця.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на наведені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Підстави для застосування статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Іщук І.О.