про залишення позовної заяви без руху
05 грудня 2022 року м. Житомир справа № 240/30728/22
категорія 106020000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Романченко Є.Ю., розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківський області та Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківський області та Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що йому було протиправно нараховано та виплачено суддівську винагороду за 2021 та 2022 роки не у повному обсязі, оскільки така винагорода обчислена з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2021 року в розмірі 2102,00 грн.
Відповідно до ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви, зокрема, з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.160, 161, 172 КАС України.
Пунктом 5 ч. 5 ст. 160 КАС України визначено, що у позовній заяві зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Зазначена норма кореспондується з ч. 4 ст. 161 КАС України, якою передбачено обов'язок позивача додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Однак, позивачем зазначених вимог не дотримано, оскільки до позовної заяви не додано жодних доказів на підтвердження обставин, зазначених в позовній заяві (відсутні розрахункові листи розміру отриманої суддівської винагороди з 01 січня 2021 року по 10 листопада 2022 року).
Також, згідно пункту 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною п'ятою цієї статті визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відтак, чинне процесуальне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Враховуючи, що позивач є суддею, заявлені позовні вимоги стосуються правовідносин щодо проходження публічної служби, а тому підлягає застосуванню спеціальний місячний строк, встановлений частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Окрім цього, суд звертає увагу, що відповідно до частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак підпунктом 18 пункту 1 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Таким чином, починаючи з 19.07.2022, у Кодексі законів про працю України відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.
Тобто, після внесення Законом № 2352-IX коментованих змін, частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України не врегульовано питання щодо строку звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, а лише встановлено строк звернення до суду виключно у справах про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення) та у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).
Оскільки спірні правовідносини стосуються нарахування та виплати суддівської винагороди позивачу під час проходження нею публічної служби, а не виплати сум, належних позивачу при звільненні, аналізовані положення статті 233 Кодексу законів про працю України не підлягають застосуванню при оцінці судом обставини щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
Натомість, єдиною чинною нормою, яка визначає строк звернення до суду та яка підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, є частина п'ята статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, яка встановлює місячний строк для звернення до суду.
Цей строк є спеціальним у спірних правовідносинах та починає обчислюватися з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, підставою звернення до суду з цим позовом стала виплата позивачу суддівської винагороди, яка, на переконання останнього, підлягала виплаті у більшому розмірі.
При цьому, встановлюючи момент, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, суд зазначає, що оскільки суддівська винагорода підлягає виплаті щомісячно, то про порушення свого права щодо отримання суддівської винагороди не у повному обсязі, позивач повинен був дізнатися при отриманні суддівської винагороди не пізніше останнього числа кожного місяця, в якому така винагорода мала бути виплачена.
Тобто відлік місячного строку на звернення позивача до суду з вимогою щодо виплати суддівської винагороди розпочинається з першого числа місяця, наступного за тим, в якому суддівська винагорода мала бути виплачена і, відповідно, закінчується останнього числа такого місяця.
Суд вважає, що нові строки звернення до суду підлягають застосуванню і до правовідносин, що виникли до 19.07.2022, але з умовою, що такі строки мають обчислюватись спочатку з дня набрання чинності нормами, що по-новому регулюють строки звернення до суду.
Такі висновки сприятимуть дотриманню принципу юридичної визначеності та жодним чином не перешкоджають праву позивача на доступ по правосуддя, оскільки після ознайомлення зі змінами у процесуальному регулюванні строків звернення до суду, такі строки обнуляються, з огляду на що позивач мав достатньо часу для подання позовної заяви у відповідності до нових положень законодавства.
Тобто відлік строку звернення до суду з вимогою щодо виплати суддівської винагороди за період з січня 2021 року по червень 2022 року розпочався з наступного дня після набрання чинності Закону № 2352-IX, тобто з 20.07.2022, а отже цей строк тривав до 20.08.2022.
У свою чергу, строк звернення до суду з вимогою щодо виплати суддівської винагороди за липень 2022 року - з 01.08.2022 по 01.09.2022; за серпень 2022 року - з 01.09.2022 по 01.10.2022; за вересень 2022 - 01.10.2022 по 01.11.2022; за жовтень 2022 - 01.11.2022 по 01.12.2022.
Позовну заяву подано до суду 24.11.2022, тобто з пропущенням місячного строку у частині позовних вимог.
Таким чином, строк звернення до суду пропущений щодо всього періоду, крім періоду з жовтня 2022 року по 10 листопада 2022 року.
Відповідно до частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Позивачем не було додано до позовної заяви вказаної заяви.
Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки позивач може усунути шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску;
- доказів на підтвердження обставин, зазначених в позовній заяві.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя Є.Ю. Романченко