06 грудня 2022 року Справа № 160/15014/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
28.09.2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач-1), в якому просить:
- визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у призначенні позивачу пільгової пенсії відповідно до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорбнобильської катастрофи» - протиправною;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 , з 04.04.2022 року пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, що працювала у зоні відчуження в період з 20.09.1987 по 05.10.1987 року, всього 16 днів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 04.04.2022 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 08.04.2022 року №046750003109 відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки наданими документами не підтверджено право на зниження пенсійного віку. Крім того, вказаним рішенням відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 04.01.1987 по 07.04.1987 року, оскільки в трудовій книжці дописані іншим чорнилом дати та номери наказів про прийняття та звільнення з роботи, період роботи на території радіоактивного забруднення з 20.09.1987 по 05.10.1987, оскільки відсутня довідка з підприємства (Ф-122) та відсутні первинні документи. Позивач вважає, що дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком є протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимушений звернутись до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 року відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 17.10.2022 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, даною ухвалою залучено до участі у розгляді справи у якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-2).
Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
28.10.2022 року представником відповідача-1 було подано письмовий відзив на позов, у якому у задоволенні позову просила відмовити повністю, посилаючись на те, що позивач 04.04.2022 року звернувся до головного управління з заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідно до положень пункту 4.2 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 046750003109 від 08.04.2022 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно поданої заяви від 04.04.2022 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, визначеного ст. 55 Закону №796-ХІІ (22 роки). Згідно поданих документів та даних персоніфікованого обліку до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи 04.01.1987 по 07.04.1987 у Васильківській міжгосподарській дорожній пересувній механізованій колоні (МДПМК) водієм, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 04.10.1983, оскільки в записах про прийняття та звільнення з роботи іншим чорнилом дописані дати та номери наказів, з 20.09.1987 по 05.10.1987 у 30-ти кілометровій зоні Чорнобильської атомної станції в с.Плютовище, Іванківського району, Київської області, оскільки відсутня довідка з підприємства (Ф-122) та відсутні первинні документи. Таким чином, загальний страховий стаж позивача на день звернення становив 16 років 0 місяців та 8 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні, оскільки рішення про відмову у призначенні пенсії за віком є правомірним, прийнятим на підставі норм діючого законодавства.
Відповідач-2 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про отримання, наявної в матеріалах справи.
Згідно із ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АБС у 1986 році, категорія 2 та має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 08.06.2006 року.
04.04.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Проте, 08.04.2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за екстериторіальним принципом відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 року №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16.03.2021 року за №359/35961, винесено рішення № 046750003109 про відмову в призначенні пенсії за віком, з посиланням на те, що наданими документами не підтверджено право на зниження пенсійного віку на 5 років.
Крім того, вказаним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 08.04.2022 року №046750003109 відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 04.01.1987 по 07.04.1987 року, оскільки в трудовій книжці дописані іншим чорнилом дати та номери наказів про прийняття та звільнення з роботи та період роботи на території радіоактивного забруднення з 20.09.1987 по 05.10.1987, оскільки відсутня довідка з підприємства (Ф-122) та відсутні первинні документи.
При цьому, у рішенні вказано, що для зарахування до страхового стажу періодів роботи необхідно надати уточнюючі довідки про прийняття та звільнення з роботи, видані підприємствами, на яких працював, згідно з первинними документами за час виконання робіт та довідку (Ф-122) з підприємства, на якому працював в даному періоді, копії первинних документів, які підтверджують роботу на даному підприємстві, накази про відрядження, відомості по особовому рахунку про нарахування заробітної плати.
Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату - 15.04.2030 (відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»).
Позивач вважає відмову в призначенні пенсії за віком протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Відповідно до частин першої та третьої статті 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ), учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Приписами ст. 9 Закону №796-ХІІ встановлено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;
4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Згідно із ч. 1 ст. 55 Закону №796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, а саме: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження:
1) з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів мають право на зниження пенсійного віку на 10 років;
2) які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів мають право на зниження пенсійного віку на 8 років;
3) які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році мають право на зниження пенсійного віку на 5 років.
З аналізу викладеного вбачається, що обов'язковою умовою для призначення пільгової пенсії відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є факт роботи в зоні відчуження протягом певного часу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі №280/1162/16-а.
Згідно із ч. 1 ст. 15 Закону №796-ХІІ підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
За змістом ст. 65 цього Закону документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до п. 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня до 31 грудня 1986р. від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки - не менше 14 календарних днів у 1986 році, віднесеним до категорії З, видаються посвідчення зеленого кольору, серія А.
В п. 10 цього Порядку зазначено на підставі яких документів видається посвідчення. Зокрема, встановлено, що посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військовий квиток і довідка командира військової частини про участь в ліквідації наслідків аварії в зоні відчуження; в) довідка про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).
Відповідно до пп. 5 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком подаються посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
При цьому, з аналізу норм ч. 3 ст. 65 Закону №796-ХІІ вбачається, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право на користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Різного роду довідки про період роботи у зоні відчуження, евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі №344/9789/17, від 28.03.2018 року у справі №333/2072/17, від 08.05.2018 року у справі №708/1022/17 та від 24.07.2018 року у справі № 524/2062/17.
Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році 2 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 08.06.2006 року Дніпропетровською обласною державною адміністрацією, та має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Крім того, останнім надані документи, що підтверджують факт його відрядження для виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році та факт підвищеної оплати праці в зоні відчуження, а саме: довідка №142 від 30.09.1992 року, згідно з якою ОСОБА_1 у період з 20 вересня по 05 жовтня 1987 року приймав участь на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, за період перебування на ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС заробітна плата нарахована в наступних сумах: у чотирьохкратному розмірі - 5 днів, у трьохкратному розмірі -10 днів, відрядження посвідчення від 18.09.87р., та шляховими листами.
Таким чином, всі вказані документи підтверджують періоди роботи позивача по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Доводи відповідача-1, викладені в оскаржуваному рішенні від 08.04.2022 року №046750003109, та у відзиві на позов, відносно того, що наданими документами не підтверджено право на зниження пенсійного віку, оскільки відсутня довідка з підприємства (Ф-122) та відсутні первинні документи, є безпідставними, оскільки єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та надає право на користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема, право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС», яке позивач отримав у встановленому законом поряду, що пенсійним органом не заперечується та не спростовується.
При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на ненадання позивачем інших первинних документів, які б підтверджували участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в зоні відчуження, оскільки різного роду довідки про період роботи у зоні відчуження, евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, яке знову ж таки було встановлено на підставі чого позивачу і було видано посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році» серії НОМЕР_2 .
Таким чином, у позивача наявне право на користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки позивач має право на користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідач-1, приймаючи оскаржуване рішення № 046750003109 від 08.04.2022 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», діяв необгрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим рішення відповідача-1 № 046750003109 від 08.04.2022 року, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо відмови відповідача-1 у спірному рішенні у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи періоди роботи з 04.01.1987 по 07.04.1987, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 04.10.1983, оскільки в записах про прийняття та звільнення з роботи іншим чорнилом дописані дати та номери наказів, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058- ІV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з приписами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно із абз.1 п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в п. 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
З аналізу викладеного вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України. Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 (далі - Інструкція №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
При цьому, як передбачено п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 Про трудові книжки працівників, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно із п.2.6 Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
За приписами з п.2.6 Інструкції №58, якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом М.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Відповідно до п. 4.1 Інструкції №58, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Так, позивачем при зверненні до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії від 04.04.2022 року було надано трудову книжку від 04.08.1983 року серії НОМЕР_3 в якій наявний спірний запис щодо роботи з 04.01.1987 року по 07.04.1987 рік, а саме у Васильківській РК профсоюзу прийнятий на посаду водія легкової автомашини
Всі вищевказані записи трудової книжки від від 04.08.1983 року серії НОМЕР_3 щодо спірного періоду роботи з 04.01.1987 року по 07.04.1987 рік є чіткими і містять всі необхідні відомості щодо дати та підстав прийняття на роботу/звільнення з роботи, не мають жодних виправлень та неточностей, які б могли викликати обґрунтовані сумніви щодо відповідної дати чи змісту запису.
Відтак, трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про вказані в ній періоди роботи, у зв'язку з чим відповідач не мав законних підстав вимагати у позивача для зарахування до страхового стажу цих періодів роботи уточнюючі довідки про прийняття та звільнення з роботи, оскільки такі уточнюючі довідки та інші документи, в тому числі довідки архівних установ, в силу приписів Порядку №637 мають надаватися виключно у випадку відсутності трудової книжки або у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, що у даному випадку не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи.
При цьому, суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018 року.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що страховий стаж позивача підтверджується відповідними записами в трудовій книжці від 04.08.1983 року серії НОМЕР_3 , що є достатнім для зарахування періодів роботи з 04.01.1987 року по 07.04.1987 рік до його загального страхового стажу, а тому спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від № 046750003109 від 08.04.2022 року, в частині відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 04.01.1987 року по 07.04.1987 рік є протиправним.
З правилами ч. 2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням вищезазначеного висновку та обставин встановлених в ході судового розгляду обставин, суд вважає за необхідне, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу для призначення пенсії за віком період роботи з 20.09.1987 по 05.10.1987 року, з 04.01.1987 року по 07.04.1987 рік та призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 04.04.2022р. пенсію за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що рішення відповідача-1 від № 046750003109 від 08.04.2022 року про відмову у призначенні пенсії прийняте всупереч Конституції України та чинному законодавству України, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи, що позивач, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку із перебуванням головуючого судді у період з 30.11.2022 року по 02.12.2022 року у відпустці, текст рішення суду складений - 06.12.2022 року.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29000, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул.Герцена, буд.10, код ЄДРПОУ 21318350), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 08.04.2022 року №046750003109 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та про відмову у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи з 04.01.1987 рік по 07.04.1987 року та з 20.09.1987 рік по 05.10.1987 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 04.01.1987 рік по 07.04.1987 року та з 20.09.1987 рік по 05.10.1987 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 04.04.2022 року пенсію за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець