05 грудня 2022 року Справа № 160/15024/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
28 вересня 2022 року, через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо неврахування “щомісячної додаткової грошової винагороди” та “індексації грошового забезпечення” при обрахунку ОСОБА_1 “грошової допомоги на оздоровлення” передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” за 2014, 2015, 2016, 2017 роки.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 “грошову допомогу на оздоровлення” передбачену статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” з урахуванням “щомісячної додаткової грошової винагороди” та “індексації грошового забезпечення” за 2014, 2015, 2016, 2017 роки;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо неврахування “індексації грошового забезпечення” при обрахунку ОСОБА_1 “грошової допомоги на оздоровлення” передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” за 2018 рік;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 “грошову допомогу на оздоровлення” передбачену статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” з урахуванням “індексації грошового забезпечення” за 2018 рік;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо неврахування “індексації грошового забезпечення” при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбачену п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” з урахуванням “індексації грошового забезпечення”.
Позовна заява обґрунтована протиправністю бездіяльності відповідача щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення при обрахунку позивачу грошової допомоги на оздоровлення. Зокрема вказує що відповідач протиправно виплачував позивачу у 2014 - 2017 роках допомогу на оздоровлення без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, яка носить постійний характер, та без включення індексації до складу грошового забезпечення в тому числі за 2018 рік, з якого здійснюється обрахунок та визначення розміру грошової допомоги на оздоровлення. Також при обрахунку розміру грошової компенсації за невикористанні календарні дні додаткової відпустки, передбачені п.12 ч.1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» протиправно не врахував індексацію грошового забезпечення, що порушує права позивача.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/15024/22 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №160/15024/22 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
До суду від представника Військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позовну заяву (вх. №12648/22 від 12.10.2022), в якому зазначає, що відповідно до п.1 ст. 10-2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям надається грошова допомога на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Отже, закон не відносить індексацію грошового забезпечення до складових такого. Крім того, вказує, що станом на 2014-2017 порядок виплати грошового забезпечення регламентувався Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністра оборони України №260 від 11.06.2008 і зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за №638/15329. Відповідно до п. 30.3 зазначеної Інструкції, розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 в період з 17.07.2013 по 27.06.2018 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .
Так, згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 17.07.2013 №139, відповідно до пунктів 19 і 20 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», на підставі пункту 18 і 42 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 17.07.2013 №83-ПМ на посаду стрільця- регулювальника комендантського відділення комендантського взводу, який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарахувати до списків особового складу частини та всі види забезпечення з 17 липня 2013 року.
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 27.06.2018 №128 старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 , старшого водія автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення 2 парашутно-десантного батальйону, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 27 червня 2018 року №65-РС відповідно до пункту два частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 04 квітня 2006 року №3597-ІVз військової служби у запас за підпунктом «к» (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду), вважати таким, що справи та посаду здав 27 червня 2018 року. З 27 червня 2018 року виключено із списків особового складу частини, знятий з усіх видів забезпечення, і продовольчого забезпечення.
Позивач звернувся із заявою до відповідача від 28.04.2020 року з питань нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, проведення перерахунку та доплати індексації грошового забезпечення за 2018 рік та виплати компенсації за невикористанні дні відпустки учасникам бойових дій за 2015-2018 роки.
Відповідачем розглянуто заяву позивача та надано відповідь від 18.05.2020 року №1533, в якій зазначено, що за періоди з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року нарахування та виплата індексації грошового забезпечення проводилась в межах фонду грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078 (зі змінами). З 01.01.2016 по 28.02.2018 року індексація не виплачувалась. Поновлено виплату індексації в 2018 році, а право на індексацію настало в грудні 2018 року. Таким чином, фіксована сума індексації грошового забезпечення не виплачувалась, сума індексу інфляції не досягла порогу в 103%, тому виплата не проводилась. Нарахування індексу інфляції проводилось з січня 2016 року.
Відповідно до позовних вимог позивач вказує, що за період проходження військової служби, а саме відповідачем протиправно не враховано щомісячну додаткову грошову винагороду та індексацію грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з 2014 по 2017 роки; протиправно не враховано індексацію грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 “грошової допомоги на оздоровлення” передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” за 2018 рік; протиправно не враховано індексацію грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Невиплата позивачу допомоги на оздоровлення у з 2014 по 2018 року та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки у повному розмірі стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
При вирішенні даного позову в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо неврахування при обрахунку допомоги на оздоровлення у 2014-2017 роках щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 та зобов'язання провести перерахунок та виплату вказаної допомоги, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року за № 2011-XII (далі - Закон №2011) (з наступними змінами та доповненнями), соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Як передбачено п.1 ст.10-1 даного Закону №2011, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до ч.2 ст.9 цього ж Закону, до складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абзацами 1, 2 ч.4 вказаної статті встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 9-1 Закону №2011 при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.
Окрім того, нормами ч. 1 ст. 9-1 Закону №2011 передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Так, відповідачем не заперечується, що до складу грошового забезпечення, з якого позивачу було здійснено обчислення допомоги на оздоровлення за спірний період не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, відповідних доказів не надано.
Так, як слідує з матеріалів справи, а саме з відомостей щодо нарахованих видів грошового забезпечення у 2017 році додаткова грошова допомога нараховувалася та виплачувалася щомісячно.
Таким чином, спір в даній адміністративній справі в частині, що стосується матеріальної допомоги на оздоровлення, виник з приводу нарахування та виплати такої без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. №889.
Так, постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалася ОСОБА_1 під час проходження ним військової служби, тобто з 2014-2017 роки, що не спростовані відповідачем по справі.
Порядок виплати грошового забезпечення у 2014-2017 роках регламентувався Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністра оборони України №260 від 11.06.2008, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за №638/15329 (далі - Інструкція №260), який втратив чинність на підставі Наказу Міністерства оборони № 260 від 07.06.2018.
Згідно п. 30.3 Інструкції №260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
При цьому, суд звертає увагу, що ч. 4 ст. 9 Закону №2011, Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінене лише законодавцем.
Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон №2011, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам цього Закону.
Судом також враховано висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17 від 06.02.2019 року та в постанові Верховного Суду від 16.05.2019 року у справі №826/11679/17, відповідно до яких до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.
Сторонами не заперечується, що додаткова грошова винагорода грошового забезпечення, на підставі №889, нараховувалась та виплачувалась позивачу щомісяця, а тому, на думку суду, за жодних обставин така винагорода не може вважатись одноразовою.
З огляду на викладене, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” за 2014, 2015, 2016, 2017 роки та зобов'язання військової частини НОМЕР_2 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення передбачену статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди за 2014, 2015, 2016, 2017 роки є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги в частині неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” за 2014-2018 роки, суд зазначає наступне.
Спірним питанням є включення до складу грошового забезпечення військовослужбовців, яке повинно включатися при обрахунку розміру грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки та грошової допомоги на оздоровлення - індексації грошового забезпечення.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
Частиною 1 статті 9 Закону №2011-XII обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Абзацами 1, 2 ч. 4 вказаної статті встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Як передбачено п. 1 ст. 10-1 Закону №2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Право на додаткову відпустку передбачену п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як і право на отримання грошової допомоги на оздоровлення позивач набув, що не заперечується відповідачем.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-XII).
Статтею 1 Закону №1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 (далі - Порядок №1078).
Відповідно до пункту 2 Порядку№1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Пунктом 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 11 цього Порядку.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, яка спрямована на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи те, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, суд доходить висновку, що механізм індексації має універсальний характер.
У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
Дійсно, індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід'ємною складовою частиною грошового забезпечення.
Однак, згідно відомостей щодо нарахованих видів грошового забезпечення за 2017 та 2018 роки позивачу, а також відповіді відповідача від 18.05.2020 року судом встановлено, що у спірному випадку виплата позивачу індексації грошового забезпечення не здійснювалась, відповідних доказів матеріали справи не містять, в тому числі доказів такого нарахування до складу щомісячного грошового забезпечення у спірний період не надано, доказів встановлення такого права у судовому порядку також не надано, відтак на час вирішення справи по суті відсутні правові підстави для її врахування, як просить позивач до обрахунку грошової допомоги на оздоровлення та грошової компенсації за невикористані календарні дні.
Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
З врахуванням викладеного суд зазначає, що оскільки позивачем не заявлялися вимоги щодо протиправності дій відносно не нарахування щомісячної індексації грошового забезпечення, відтак питання її не врахування при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення та грошової компенсації за невикористані календарні дні є передчасними, відтак позовні вимоги в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що згідно посвідчення НОМЕР_4 позивач є учасником бойових дій, відтак звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” за 2014, 2015, 2016, 2017 роки.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення передбачену статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди за 2014, 2015, 2016, 2017 роки.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювався.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко