05 грудня 2022 року Справа № 160/14889/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/14889/22 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ: 21910427) про визнання протиправним рішення та зобов'язати вчинити певні дії, -
27 вересня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного правління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 19.07.2022 за № 183250005596 щодо відмови у призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком з 21 червня 2022 року.
Позовна заява обґрунтована тим, що 12.07.2022 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про призначення пенсії за зниженим пенсійним віком у відповідності до ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) - як член сім'ї (дружина) загиблого (померлого) ветерана війни, що підтверджується відповідним посвідченням та довідкою управління соціального захисту населення. Однак, рішенням від 19.07.2022 року №183250005596 відповідач як територіальний орган Пенсійного фонду України, який в порядку екстериторіальності здійснював розгляд заяви позивача про призначення пенсії, відмовив позивачу у призначенні пенсії, пославшись на ненадання висновку про причинний зв'язок смерті із військовою службою, а також документу про проходження військової служби (померлого). Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернулася до суду.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/14889/22 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/14889/22. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження). Також вказаною ухвалою витребувано у відповідача докази на обґрунтування підстав прийняття оскаржуваного рішення.
11 листопада 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи матеріалів пенсійної справи.
Також 11 листопада 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач проти позову заперечує та зазначає, що позивач разом із заявою про призначення пенсії в порушення п.п. 6 п. 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1) не надала висновок про причинний зв'язок смерті із військовою службою та документи про проходження військової служби (померлого).
Окрім цього, у тексті відзиву відповідач заявив клопотання про залучення другого відповідача у справі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення другого відповідача у справі.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
04 вересня 2020 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 04.09.2020 року серії НОМЕР_2 .
ОСОБА_2 мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням від 25.02.2008 року серії НОМЕР_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 21.09.2020 року серії НОМЕР_4 .
Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померли) ветеранів війни, що підтверджується дублікатом посвідчення від 20.10.2020 року серії НОМЕР_5 .
Також позивач має статус члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни відповідно до пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що підтверджується довідкою від 20.10.2020 року №3601/06, виданою управлінням соціального захисту населення Роменської міської ради.
12.07.2022 року позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення пенсії у відповідності до ст. 115 Закону №1058-IV, що сторонами в їх заявах по суті справи визнається, а тому не підлягає доказуванню відповідно до ч.1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства.
Рішенням Відділу призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 19.07.2022 року №183250005596 у призначенні пенсії позивачу відмовлено. Рішення обґрунтовано відсутністю серед поданих документів висновку про причинний зв'язок смерті із військовою службою та документу про проходження військової служби (померлого), з посиланням на п.2.1 підпункт 6 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №22-1 від 25.11.2005.
Вважаючи вищевказане рішення про відмову в призначенні пенсії протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України за громадянами закріплено право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають: дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, діти, які стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття, і батьки, яким надано статус сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, відповідно до абзацу четвертого пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пункту 1 статті 10 зазначеного Закону - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Порядок №22-1 спрямований на реалізацію вищевказаної норми матеріального права та передбачає процедуру отримання відповідної пільги, в т.ч. визначає перелік документів, подання яких є необхідним для призначення пенсії.
На день ухвалення судового рішення Порядок №22-1 діє в редакції Постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2021 року №33-1, яка набрала чинності 10.12.2021 року (далі - Постанова №33-1).
Так, Порядок №22-1 передбачає два релевантних до обставин цієї справи випадки надання права на достроковий вихід на пенсію:
«дружинам (чоловікам), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батькам, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відповідно до абзаців шостого і сьомого пункту 1 статті 10 цього Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 цього Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних».
«дружинам (чоловікам), якщо вони не взяли повторний шлюб, дітям, які стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття, і батькам осіб, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до абзацу чотирнадцятого пункту 1 статті 10 цього Закону».
В обох вказаних випадках вимагається надання лише 3 документів: посвідчення члена сім'ї загиблого, документи, які підтверджують родинні стосунки, свідоцтво про смерть.
В свою чергу Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII) діє в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення норм, що регулюють питання визначення категорій осіб, які визнаються ветеранами війни та членами сімей загиблих Захисників і Захисниць України, та надання їм соціальних гарантій» від 15.03.2022 року №2121-IX, що набрав чинності 21.03.2022 року (далі - Закон №2121-ІХ).
При співставленні змісту Порядку №22-1 (в редакції Постанови №33-1) та Закону №3551-XII (в редакції Закону №2121-ІХ) вбачається, що процитовані вище положення Порядку №22-1 відсилають до норм Закону №3551-ХІІ, які діяли до набрання чинності Законом №2121-ІХ. Так, в діючій наразі редакції Закону №3551-ХІІ пункт 1 ст. 10 взагалі не містить абзацу 14, а абзаци 6-8 за змістом не відповідають посиланню на них у Порядку №22-1.
Тобто, Порядок №22-1 в частині відсилання до Закону №3551-ХІІ містить застарілий текст, що не відповідає змінам, внесеним до Закону №3551-ХІІ Законом №2121-ІХ, оскільки останній суттєво змінив (скоротив) положення ст. 10 Закону №3551-ХІІ. Так, Порядок №22-1 останніх змін зазнав 10.12.2021 року (набрання чинності Постанови №33-1), а Закон №3551-ХІІ було оновлено 21.03.2022 року Законом №2121-ІХ, при цьому питання приведення у відповідність до відповідних змін Порядку №22-1 не вирішувалося.
При цьому, відповідач оскаржувану відмову мотивував посиланням на пп. 6 п. 2.1. Порядку №22-1 та ненаданням позивачем висновку про причинний зв'язок смерті із військовою службою та документу про проходження військової служби (померлого).
Вказані документи пп.6 п. 2.1. Порядку №22-1 вимагаються для випадків звернення за призначенням дострокової пенсії «дружинам (чоловікам), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батькам військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку, безпосередньою участю в АТО/ООС».
Тобто, відповідач послався не на пункти Порядку №22-1, які стосуються призначення пенсії за зниженим пенсійним віком окремим родичам осіб, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а на інше положення Порядку №22-1, яке не відповідає правовому становищу позивача. Підстав такого посилання не надав, у відзиві доводів з цього приводу не навів.
В свою чергу позивач у позовній заяві посилається на абз. 3 пп. 5 п. 2.1. Порядку №22-1, однак таке посилання є неналежним, оскільки пп. 5 п. 2.1. Порядку №22-1 зазнав суттєвих змін, внесених Постановою №33-1, а позивач цитує відповідну норму в редакції Порядку №22-1 до внесення в нього змін Постановою №33-1.
Тобто, позивач та відповідач посилаються на різні пункти Порядку №22-1, що визначають перелік документів, надання яких є необхідним для отримання права на вихід на пенсію за зниженим пенсійним віком для відповідної категорії громадян. При цьому в обох випадках посилання є невідповідними правовому становищу та юридичній ситуації позивача - позивач посилається на недіючу норму права, а відповідач - на положення, які не стосуються призначення пенсії окремим родичам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Водночас, п. 5 ч.1 ст. 115 Закону №1058-IV передбачає право на достроковий вихід на пенсію для дружин, якщо вони не взяли повторний шлюб, яким надано статус сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, відповідно до абзацу четвертого пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пункту 1 статті 10 зазначеного Закону - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
З цього приводу варто звернутися до практики Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 24 липня 2014 року у справі «Будченко проти України» (заява №38677/06) дійшов висновків, з яких можна визнати, що якщо відповідне національне законодавство, яке давало особі право на певне майно (майнові права) та згідно з яким мав бути запроваджений відповідний механізм упродовж певного (короткого) строку, але не був запроваджений чи запроваджений після спливу якогось проміжку часу, то в такому разі незапровадження механізму є порушенням (за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції).
Релевантний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.04.2021 року по справі №520/12609/19: «якщо пенсіонер заявив про право на призначення йому певного виду пенсії за умови, коли матеріальний закон про право, форми і види пенсійного забезпечення передбачає право, підстави, розмір та види складових перерахунку пенсії, але не унормовує або несвоєчасно унормовує умови, порядку призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, відмова у призначенні пенсії із посиланням на відсутність нормативного акта про порядок і умови призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності має визнаватися протиправною, оскільки право на призначення (перехід на новий вид) пенсії не може і не має залежати від механізму його реалізації».
Суд оцінює юридичну ситуацію позивача як таку, за якої відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії, обґрунтована посиланням на нерелевантні норми права (незалежно від підстав такого нерелевантного посилання), та не вирішує належним чином питання про реалізацію права, про наявність якого у себе зазначає позивач. При цьому питання наявності у позивача права на призначення пенсії у відповідності до вказаних вище положень законодавства судом під час розгляду даної справи не вирішується.
Так, положення Порядку №22-1, що стосуються призначення пенсії окремим родичам осіб, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відсилають на недіючі норми Закону №3551-ХІІ. Проте, такий стан правового регулювання сам по собі не може бути підставою для позбавлення особи права, встановленого законом.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 19.07.2022 за № 183250005596 щодо відмови у призначенні пенсії.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком з 21 червня 2022 року суд зазначає наступне.
У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати «дискреційні повноваження», користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.
Статтею 58 Закону №1058-ІV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Враховуючи викладене, суд наголошує, що не може підміняти собою пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на власний розсуд розраховувати пільговий чи страховий стаж особи.
При цьому позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача призначити позивачеві пенсію задоволенню не підлягають, оскільки суд не може підміняти пенсійний орган, а тому задоволення таких вимог являтиме собою втручання у дискреційні повноваження пенсійного органу, що є неприпустимим.
З огляду на встановлені у справі обставини та наведені норми чинного законодавства, якими регулюються спірні відносини, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд приходить до висновку, що належним та ефективним способом захисту позивача є прийняття судом рішення про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії.
Враховуючи зазначене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору, в зв'язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ: 21910427) про визнання протиправним рішення та зобов'язати вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного правління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 19.07.2022 за № 183250005596 щодо відмови у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 12.07.2022 року з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювався.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко