30 листопада 2022 року Справа № 160/13920/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
08.09.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення № 046350007373 Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 01.09.2022 року у відмові в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1/-р/2020 у справі 1-5/2018(746/15) при наявності віку 52 роки та пільгового стажу понад 10 років;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу роботи по Списку №2 період роботи з 01.07.1999 р. по 12.03.2000 р. на посаді машиніста конвеєра ВО «Павлоградвугілля» ЦЗФ «Павлоградська» та період роботи з 01.06.2013 р. по 26.02.2015 р. на посаді пробовідбірник філії «ЦЗС Павлоградська» ПрАТ «ДТЄК Павлоградвугілля»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 , з 23.08.2022 р. пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020.
В обґрунтування позовної заяви зазначається, що 23.08.2022 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, яка за принципом екстериторіальності була розподілена на розгляд Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, яке рішенням №046350007373 від 01.09.2021 року безпідставно відмовив позивачеві у призначенні такої пенсії у зв'язку із відсутністю у останньої права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивачкою не досягнуто пенсійного віку. При цьому відповідачем-2 було повідомлено про неможливість зарахування до пільгового трудового стажу за Списком №2 періодів роботи позивача з 01.07.1999 р. по 12.03.2000 р. на посаді машиніста конвеєра ВО «Павлоградвугілля» ЦЗД «Павлоградська», оскільки наявна перерва між наказами про атестацію робочих місць за умовами праці №161 від 01.07.1994 та №109 від 13.03.2000та з 01.06.2013 р. по 26.02.2015 р. на посаді пробовідбірник філії ЦЗД «Павлоградська» ПРАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», оскільки в переліку робочих місць, виробництв, професій і посад працівників, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення до наказу про атестацію робочих місць за умовами праці від 01.03.2022 №21, відсутня посада пробовідбірника. Однак, на думку позивача, оскільки вона має відповідні записи щодо спірних періодів роботи у трудовій книжці, яка є основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує його стаж роботи, то вказані записи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу. Додатково на підтвердження періодів роботи позивачем було також надано довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або записів у ній, щодо спірних періодів роботи № 21 від 23.08.2022р., № 1-4/997 від 27.04.2021р., № 8 від 23.04.2021р., № 09 від 23.04.2021р., № 385 від 23.04.2021 р., що підтверджують характер виконуваної роботи та мають посилання на накази, якими було затверджено висновки з атестації робочих місць, але, на переконання останнього, вони були безпідставно не прийняті відповідачами до уваги. Таким чином, на думку позивача, її загальний страховий та пільговий стаж роботи за ці періоди в повному обсязі підтверджується відповідними документами, тобто вона має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до положень ст. 13 «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 №213-VIII. Також позивач вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах, а вказане рішення відповідача-2 є незаконним, порушує її права та інтереси, оскільки винесено без врахування останнім положень рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1/-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15). Таким чином, не погоджуючись з вищевказаною відмовою у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулась за захистом своїх прав до суду з цією позовною заявою.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року, прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/13920/22 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 31.10.2022 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Крім того, вищезазначеною ухвалою суду витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427), належним чином завірені документи на підставі яких ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
06.10.2022 року через підсистему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Миколаївській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач-2 пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058) право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Вищезазначена стаття Закону № 1058 є чинною, неконституційною не визнавалась, а відтак підлягає застосуванню під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах особам, які працювали на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці. При цьому, Закон № 1058 з моменту набрання чинності Законом № 2148-VІІІ, тобто, з 11 жовтня 2017 року є пріоритетним у правовідносинах щодо призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком № 2. 23.08.2022 року позивач звернулась із заявою про призначення пенсії за віком до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. На день подання заяви Позивач досягла 52 роки 07 місяців, загальний страховий стаж склав 36 років 10 місяців, стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 - 27 років 08 місяців 08 днів. Так, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 01.07.2022 по 31.07.2022, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату страхових внесків, а до пільгового стажу не зараховано: періоди роботи з 01.07.1999 по 12.03.2000, відповідно до довідки від 27.01.2021 № 1-4/997, оскільки наявна перерва між наказами про атестацію робочих місць за умовами праці № 161 від 01.07.1994 та № 109 від 13.03.2000; періоди роботи з 01.06.2013 по 26.02.2015, відповідно до довідки від 23.08.2022 № 21, оскільки в переліку робочих місць, виробництв, професій і посад працівників, яким підтверджено право на пільгове забезпечення до наказу про атестацію від 01.03.2022 №225 відсутня посада пробовідбірника; період роботи з 01.07.2022 по 31.07.2022, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату страхових внесків. За принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області розглянуто заяву від 23.08.2022 та додані до неї документи та прийнято рішення №046350007373 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 у зв'язку з недосягненням пенсійного віку. Отже, на думку відповідача-2, рішення про відмову в призначенні пенсії від 01.09.2022 № 046350007373 є правомірним та не підлягає скасуванню.
20.10.2022 року через підсистему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач-1 пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що 23.08.2022 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Заява Позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області за принципом екстериторіальності. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 01.09.2022 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило ОСОБА_1 про відмову у призначенні пенсії листом від 05.09.2022 за №0400-010226-8/89983. Крім того відповідачем-1 зауважено, що рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) та втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, статтю 13 Закону №1788-ХІІ. У подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VІІІ (далі - Закон №2148), який набрав чинності 11.10.2017, було внесено зміни до багатьох законодавчих актів, зокрема, Закон №1058-IV було доповнено розділом ХІV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян», в якому виділена окрема стаття 114, що включила в себе всі категорії громадян, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників, в тому числі, і за Списком №2. Отже, починаючи з 01.10.2017 зниження пенсійного віку громадянам, які працювали за Списком №1 та Списком № 2, відбувається виключно на підставі статті 114 Закону №1058-IV, яка на відміну від статті 13 Закону №1788-ХІІ, не була визнана неконституційною. Отже, відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Розділу XIV-1 Закону України №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Відповідно до наданих документів, загальний стаж роботи Позивача складає 27 років 07 місяців 08 днів. з них пільговий стаж роботи за Списком № 2 складає 14 років 08 місяців 13 днів. Станом на 11.10.2017 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла повних 47 років та не досягла пенсійного віку, встановленого абз. "б" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення" (50 років). На час звернення за призначенням пенсії 23.08.2022 року ОСОБА_1 досягла повних 52 років та не досягла пенсійного віку, встановленого п. 2 ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (55 роки). З огляду на вищезазначене, відповідно до п.2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов язкове державне пенсійне страхування" Позивач набуде право на призначення пенсії на пільгових умова при досягненні 55 років. Також відповідач-1 вказує на те, що Закон від 03.10.2017 №2148-VIII набрав чинності 11.10.2017 року, а тому досягти віку, передбаченого Законом №1788-XII для призначення пенсії особі необхідно було до 11.10.2017 року. При цьому, Закон №1058-IV, як спеціальний закон, є пріоритетним у правовідносинах щодо призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 з моменту набрання законної сили Законом від 03.10.2017 №2148-VIII з 11.10.2017, а тому рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 у справі №1-5/2018 (746/15) впливає лише на осіб, у яких право на призначення пенсії на пільгових умовах виникло до 11.10.2017р. Щодо зарахування періоду роботи з 01.07.1999 по 12.03.2000 на посаді машиніста конвеєра БО «Павлоградвугілля» ЦЗФ «Павлоградська» та період роботи з 01.06.2013 по 26.02.2015 на посаді пробовідбірник філії «ЦЗС Павлоградська» ПрАТ «ДТЄК Павлоградвугілля», відповідач-1 зазначив, що згідно довідки про підтвердження пільгового трудового стажу від 27.04.2021 № 1- 4/997, виданої ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля», ОСОБА_1 працювала на ВО «Павлоградвугілля» ЦЗВ «Павлоградська» з 19.07.1988 по 01.03.2002. Атестація робочих місць на ВО "Павлоградвугілля" ЦЗВ Павлоградська" протягом вищезазначеного періоду проводилась згідно наказу № 161 від 01.07.1994 та наказу № 109 від 13.03.2000 року. Термін дії атестації, затвердженої наказом № 161 від 01.07.1994 (5 років) закінчився 31.06.1999 р., а термін дії наступної атестації, затвердженої наказом № 109 від 13.03.2000 р., розпочався 13.03.2000р. Перерва в проведені атестації становить період з 01.07.1999 по 12.03.2000. Враховуючи вищезазначене, Головне управління не має законних підстав зарахувати до пільгового стажу позивача період роботи з 01.07.1999 по 12.03.2000 на посаді машиніста конвеєра ВО «Павлоградвугілля» ЦЗФ «Павлоградська» в проміжок часу коли на підприємстві виникла перерва в проведені атестації робочих місць. Згідно довідки про підтвердження пільгового трудового стажу від 23.08.2021 №21, виданої Філією “ЦЗФ Павлоградська" ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля» ОСОБА_1 працювала на ВО "Павлоградвугілля" ЦЗВ «Павлоградська» з 01.06.2013 по 31.07.2022 на посаді "пробовідбірник". Період роботи з 01.06.2013 року по 26.02.2015 року не має можливості зарахувати до пільгового стажу роботи, оскільки в Переліку робочих місць, які мають право на призначення пенсії на пільгових умовах, затвердженого Наказом про атестацію робочих місць за умови праці від 01.03.2010 року №225, посада "пробовідмірник" відсутня, отже не атестована. Згідно наданих документів, загальний стаж роботи Позивача складає 36 років 10 місяців, час роботи на пільгових умовах за Списком № 2 складає 27 років 08 місяців 08 днів.
Крім того, 20.10.2022 року на виконання вимог ухвали суду від 28 вересня 2022 р. відповідачем надано копію пенсійної справи ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст. ст. 243, 250, 257, 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 23.08.2022 р. ОСОБА_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
За результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 від 23.08.2022 р. Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області рішенням № 046350007373 від 01.09.2022 року відмовило позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у зв'язку із недосягненням ОСОБА_1 пенсійного віку, який згідно з п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-ІV, у редакції, чинній на день її звернення за призначенням пенсії, та з урахуванням дати народження позивача, право на пенсійну виплату заявниця матиме з 12.01.2025 року.
В обґрунтування відмови у призначенні пенсії відповідачем було зазначено: пенсійний вік визначений пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) становить 55 років, вік заявника становить - 52 роки 07 місяців; необхідний страховий стаж визначений пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) становить 25 років, а необхідний пільговий - 10 років, страховий стаж заявника становить 36 років 10 місяців, пільговий стаж особи за Списком №2 на дату звернення - 27 років 08 місяців 08 днів.
Крім того, у вищезазначеному рішенні також зазначено, що за результатами розгляду доданих до заяви документів неможливо зарахування:
- до страхового стажу період роботи з 01.07.2022 по 31.07.2022, у зв'язку з відсутністю даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про нараховану заробітну плату та сплату страхових внесків;
- до пільгового стажу не зараховано: періоди роботи з 01.07.1999 по 12.03.2000, відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 27.01.2021 № 1-4/997, оскільки наявна перерва між наказами про атестацію робочих місць за умовами праці №161 від 01.07.1994 та № 109 від 13.03.2000; періоди роботи з 01.06.2013 по 26.02.2015, відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 23.08.2022 № 21, оскільки в переліку робочих місць, виробництв, професій і посад працівників, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення до наказу про атестацію робочих місць за умовами праці від 01.03.2010 №225 відсутня посада пробовідбірника; період роботи з 01.07.2022 по 31.07.2022 відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 23.08.2022 № 21, оскільки відсутній страховий стаж відповідно до даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Означене рішення направлено на адресу позивача листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 05.09.2022 №0400-010226-8/89983.
Незгода ОСОБА_1 з відмовою у призначенні останній пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, зумовила звернення до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд при винесенні рішення виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно з п. “б” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015р. №213-VIII) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
При цьому, ст.13 Закону №1788-ХІІ (в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015р. №213-VIII) було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.
Отже, у статті 13 Закону №1788-ХІІ до внесення змін Законом України від 02.03.2015р. №213-VIII було встановлено такий пенсійний вік: у пункті “б” для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.
Законом України від 02.03.2015р. №213-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” статтю 13 Закону №1788-ХІІ викладено в новій редакції, пунктом “б” якої, зокрема, передбачено, що працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, у Законі №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213, збережено пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті „б“- - 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).
Крім того, п. “б” ст.13 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213, передбачено запровадження правил поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких, зокрема, припадали на період з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року, набували право на пенсію по досягненню 55 років.
Таким чином, статтею 13 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах, а раніше передбачений п. “б” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” віковий ценз для жінок з 50 років збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правил поетапного збільшення показника вікового цензу.
Закон України від 02.03.2015р. №213-VIII набув чинності з 01.04.2015р.
При цьому з 01.01.2004р. набрав чинності Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV (далі за текстом - Закон №1058-IV), який відповідно до його Преамбули розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Пунктом 16 Розділу XV “Прикінцеві положення” Закону №1058-ІV (в редакції до внесення змін Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017р.) встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України “Про пенсійне забезпечення” застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Відповідно до абз.1 п.2 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону №1058-ІV (в редакції до внесення змін Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017р.) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Абзацом 2 пункту 2 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону №1058-ІV (в редакції до внесення змін Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017р.) визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Отже, і після набуття чинності нормами Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №2 регламентувались п. “б” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності нормами Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII (до 11.10.2017р.), яким текст Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” доповнений, зокрема, ст.114, згідно з ч.1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому, Законом України від 03.10.2017р. №2148-VIII у новій редакції також викладений п.2 розділу XV Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, згідно з яким пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з абз.1 п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-ІV (в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
У силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017р.
Відтак, з 01.10.2017р. правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: п.“б” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції Закону України від 02.03.2015р. №213-VIII та п.2 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII.
Правила згаданих законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III “Прикінцеві положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 року №213-VIII.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б” - “г” статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим, на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
З вищевикладеного слідує, що з 23.01.2020 року в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт “б” статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 року в редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017 року.
Відносно позивача правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 50 років за пунктом “б” статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, та 53 роки 6 місяців за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Вирішуючи спір, суд доходить висновку, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивача закону, а саме положенням пункту “б” статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року.
Такий висновок суду відповідає правовим висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі №360/3611/20. В даному судовому рішенні суд вказав на наявність колізії між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV- з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Суд зазначав, що оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, то вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу “якості закону”, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі “Щокін проти України”). У цьому випадку, за висновками Суду, застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням свого правового висновку, викладеного в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56), зауважила, що застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
При цьому, слід звернути увагу на те, що у справах "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та № 37943/06, рішення від 14.10.2010) та "Серков проти України" (заява №39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
За вказаних обставин, такі обов'язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах - як досягнення певного віку та наявність стажу роботи, мають застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15), виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Враховуючи частину першу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви №23759/03 та № 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 у справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивачки є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років.
Відповідачем-2 у даному випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв'язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на користь пенсіонера.
Як встановлено судом, позивач на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії 23.08.2022р. досягла 50 річного віку та мала загальний страховий стаж- 36 років 10 місяців, з яких стаж роботи за Списком № 2 - 22 роки 08 місяців 08 днів, а, отже, відмова ГУ ПФУ в Миколаївській області в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з посиланням на недосягнення нею пенсійного віку 55 років, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV, є протиправною.
При цьому, судом встановлено, та не заперечується учасниками справи, що підставою для відмови позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 за поданою нею заявою, слугували висновки органу ПФУ щодо недосягнення позивачем пенсійного віку, передбаченого п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV, водночас, наявність у позивача загального страхового стажу, в тому числі пільгового, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідачем не заперечується, про що безпосередньо і вказано у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 046350007373 від 01.09.2022 року.
Отже, спірним у питанні наявності у позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах є досягнення ним необхідного віку, який би давав йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Зважаючи на те, що позивач на час звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 досягла 50 років і мала загальний страховий стаж - 36 років 10 місяців, з яких стаж роботи за Списком № 2 - 22 роки 08 місяців 08 днів, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 046350007373 від 01.09.2022 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового трудового стажу позивача періоди її роботи з 01.07.1999 р. по 12.03.2000 р. на посаді машиніста конвеєра ВО «Павлоградвугілля» ЦЗФ «Павлоградська» та з 01.06.2013 р. по 26.02.2015 р. на посаді пробовідбірник філії «ЦЗС Павлоградська» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», суд зазначає наступне.
Згідно з п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 (далі- Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93р. N637.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.20 Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Зі змісту зазначених норм слідує, що підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа.
Так, з трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , копія якої міститься в матеріалах справи, слідує, що ОСОБА_1 у спірний період з 01.07.1999 р. по 12.03.2000 р. та з 01.06.2013 р. по 26.02.2015 р. працювала (записи №№ 4-6, 19-21) (дати мовою оригіналу):
-19.07.1988 принята машинистом конвейера 2р (пр. 24-к от 18.07.88 г);
- ЦЗФ «Павлоградська» В.О. «Павлоградвугілля» перетворено у Дердавне відкрите акціонерне товариство Центральна обслуговувальна фабрика «Павлоградська» Дочірнє підприємство Державної холдингової компанії «Павлоградвугілля» від 12.12.1997р.;
-01.03.2002 уволена по ст. 36 п. 5 КЗОТ Украины по переводу на производственный филиал обогатительная фабрика «Павлоградская» ООО «Энергия» (пр. 126 от 01.03.02);
Філія «Центральна збагачувальна фабрика «Павлоградська» Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»
- 01.06.2013 принята пробоотборщиком 2 разряда (распор №217к от 31.05.2013 г.);
- на основании распоряжения об аттестации рабочих мест №75/1 от 198.02.2010 г. подтверждено право на пенсию по Списку №2 раздел ІІ подраздел 2а по специальности пробоотборщик, утвержденному постановлением КМУ от 16.01.2003 г. №36;
- 10.06.2016 Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» з 10.06.2016 р. перейменовано в Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» протокол загальних зборів ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» №1/2016 від 19 квітня 2016 р.
Вказане також не заперечується відповідачами, однак у зв'язку із наявною перервою між наказами про атестацію робочих місць за умовами праці №161 від 01.07.1994 та № 109 від 13.03.2000, а також оскільки в переліку робочих місць, виробництв, професій і посад працівників, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення до наказу про атестацію робочих місць за умовами праці від 01.03.2010 №225 відсутня посада пробовідбірника, відповідачем-2 не зараховані вказані періоди роботи позивача до пільгового стажу.
Водночас, позивачем як до пенсійного органу, так і суду надано уточнюючі довідки № 21 від 23.08.2022р. та № 1-4/997 від 27.04.2021р., видані ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» № 8 та № 9 від 23.04.2021р., видані ТОВ «ДТЕК Павлоградська ЦЗФ», № 385 від 23.04.2021р., видану ТОВ «Вуглехімічна лабораторія» про підтвердження пільгового трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, які підтверджують, що ОСОБА_1 працювала з 01.07.1999 р. по 12.03.2000 р. на посаді машиніста конвеєра ВО «Павлоградвугілля» ЦЗФ «Павлоградська» та з 01.06.2013 р. по 26.02.2015 р. на посаді пробовідбірник філії «ЦЗС Павлоградська» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
Крім того, у довідці про підтвердження пільгового трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 21 від 23.08.2022р., виданій ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» зазначено, що позивач працювала повнийробочий день на основному виробництві по збагаченню вугілля в філії «ЦЗС Павлоградська» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» за період роботи з 01.06.2013 р. (розпорядження № 217-к від 31.05.2013 р.) по 23.06.2016р. виконувала роботи на основному виробництві по збагаченню вугілля за професією, посадою пробовідбірник 2р., що передбачено Списком №2 розділ ІІ, підрозділ 2а Постанови КМУ №36 від 16.01.2003 р. Також зазначено, що дана професія пройшла атестацію згідно наказів №225 від 01.03.2010 р., №207 від 27.02.2015 р., №99 від 23.01.2019 р., №1394 від 23.09.2020 р.
У довідці про підтвердження пільгового трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 1-4/997 від 27.04.2021р., виданій ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» зазначено, що позивач працювала повнийробочий день на основному виробництві по збагаченню вугілля в Виробничому об'єднанні «Павлоградвугілля» «ЦЗФ Павлоградська» за період роботи з 11.03.1994 р. по 01.03.2002р. (наказ № 126 від 01.03.2002 р.) виконувала роботи на основному виробництві по збагаченню вугілля за професією, посадою машиніст конвеєра, що передбачено Списком №2 розділ ІІ, підрозділ 2а Постанови КМУ №162 від 11.03.1994 р. Також зазначено, що дана професія пройшла атестацію згідно наказів №161 від 01.07.1994 р. та №109 від 13.03.2000 р.
Судом встановлено, що фактично відповідачем визначено підставою для не зарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи з 01.07.1999 р. по 12.03.2000 р. через перерву в атестації робочих місць, а з 01.06.2013 р. по 26.02.2015 р., оскільки в переліку робочих місць, виробництв, професій і посад працівників, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення до наказу про атестацію робочих місць за умовами праці від 01.03.2010 №225 відсутня посада пробовідбірника. Проте, така позиція відповідача є помилковою та з цього приводу суд зазначає наступне.
За змістом приписів п.1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року N442 (далі - Порядок №442), атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Згідно з п.2 Порядку №442 основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Пунктом 4 Порядку №442 визначено, що атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Позачергово атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи роботодавця, профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу, органів Держпраці.
Відповідно до п.10 Порядку №442 результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
При цьому, п.11 Порядку №442 (в редакції, що діяла в спірний період) передбачено, що контроль за якістю проведення атестації, правильністю застосування списків N 1 і 2 виробництв, робіт, професій посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, пільги і компенсації, покладається на органи Державної експертизи умов праці.
Пунктом 4.2 Порядку №383 визначено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Уразі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Крім того, з аналізу зазначених вище правових норм слідує, що обов'язок проведення атестації робочих місць законодавством покладено, у першу чергу, на керівників підприємств (роботодавців). Порушення цього обов'язку у формі не проведення або неякісного проведення призводить до позбавлення громадян їхнього конституційного права на соціальний захист, і зокрема, на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, що є недопустимим у правовій державі.
Також, суд зазначає, що особа, яка працює на посаді, віднесеної до Списку № 2, та по якій має бути проведена атестації робочого місця, відповідно до Порядку проведення атестації, не наділена будь-якими правами (повноваженнями, обов'язками) за наявності яких вона б мала можливість впливати на своєчасність проведення атестації робочих місць.
За таких обставин, суд вважає, що як факт проведення, так і своєчасність проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівників і не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.
Атестація має проводитися у передбачені п.4 Порядку №442 строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених п.4 Порядку №442 строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 16.09.2014р. у справі №21-307а14, а також Верховним Судом у постанові від 23.01.2018р. у справі №732/2003/14.
З записів, наявних у трудовій книжці позивача та уточнюючої довідки № 1-4/997 від 27.04.2021р., виданої ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» слідує, що за спірний період роботи позивача з 01.07.1999 р. по 12.03.2000 р. професія машиніст конвеєра передбачено Списком №2 розділ ІІ, підрозділ 2а Постанови КМУ №162 від 11.03.1994 р. «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» та атестована згідно наказів №161 від 01.07.1994 р. та №109 від 13.03.2000 р.
Крім того, з уточнюючої довідки № 21 від 23.08.2022р., виданій ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» слідує, що за спірний період роботи позивача з 01.06.2013 р. по 26.02.2015 р. професія пробовідбірник 2р.передбачено Списком №2 розділ ІІ, підрозділ 2а Постанови КМУ №36 від 16.01.2003 р. «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» та атестована згідно наказів №225 від 01.03.2010 р., №207 від 27.02.2015 р., №99 від 23.01.2019 р., №1394 від 23.09.2020 р.
Відповідачами не спростовано ті обставини, що жодних змін в організації роботи за робочим місцем позивача, змін у назві професії, колі службових обов'язків з моменту попередньої атестації до повторних атестацій не відбувалось.
При цьому незмінність особливо важких та особливо шкідливих умов праці на комбінаті за професіями - машиніст конвеєра та пробовідбірник 2р. згідно зі Списком № 2, підтверджена кожною черговою атестацією робочих місць за умовами праці, що проводились у період роботи позивача за даними професіями на виробництві.
Таким чином, вищеозначеними доказами у їх сукупності підтверджено характер роботи і стажу, який дає позивачу право на зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи з 01.07.1999 р. по 12.03.2000 р. на посаді машиніста конвеєра ВО «Павлоградвугілля» ЦЗФ «Павлоградська» та з 01.06.2013 р. по 26.02.2015 р. на посаді пробовідбірник філії «ЦЗС Павлоградська» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про протиправність дій відповідача-2 щодо не зарахування позивачу до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи з 01.07.1999 р. по 12.03.2000 р. на посаді машиніста конвеєра ВО «Павлоградвугілля» ЦЗФ «Павлоградська» та з 01.06.2013 р. по 26.02.2015 р. на посаді пробовідбірник філії «ЦЗС Павлоградська» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
Зважаючи на встановлення судом протиправності відмови відповідача-2 включити до пільгового трудового стажу позивача періоди її роботи з 01.07.1999 р. по 12.03.2000 р. та з 01.06.2013 р. по 26.02.2015 р., суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення частини позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового трудового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 01.07.1999 р. по 12.03.2000 р. на посаді машиніста конвеєра ВО «Павлоградвугілля» ЦЗФ «Павлоградська» та з 01.06.2013 р. по 26.02.2015 р. на посаді пробовідбірник філії «ЦЗС Павлоградська» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 за її заявою про призначення пенсії від 23.08.2022 року на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», суд зазначає таке.
Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки відповідачем-2 було протиправно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах лише через недосягнення пенсійного віку, водночас, судом встановлено, що позивач на момент звернення із заявою про призначення пенсії необхідного пенсійного віку досяг, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є саме призначення пенсії позивачу.
Таким чином, та з урахуванням тієї обставини, що оскаржуване рішення відповідача-2 не ґрунтується на дискреційних повноваженнях, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах на підставі її заяви про призначення пенсії від 23.08.2022 року.
З огляду на означене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виник обов'язок призначити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 за її заявою про призначення пенсії від 23.08.2022 року, саме на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на вищевикладене та зважаючи на задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 992,40 грн. підлягають відшкодуванню на користь останньої, шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області коштів у розмірі 496,20 грн та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області коштів у розмірі 496,20 грн
Керуючись ст. ст. 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54000) про визнання визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 046350007373 від 01.09.2022 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 згідно рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 року № 1/-р/2020 у справі № 1- 5/2018(746/15).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094) зарахувати до пільгового трудового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) період роботи з 01.07.1999 р. по 12.03.2000 р. на посаді машиніста конвеєра ВО «Павлоградвугілля» ЦЗФ «Павлоградська» та період роботи з 01.06.2013 р. по 26.02.2015 р. на посаді пробовідбірник філії «ЦЗС Павлоградська» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 за її заявою про призначення пенсії від 23.08.2022 року на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 496,20 грн. (чотириста дев'яносто шість гривень 20 копійок).
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54000) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 496,20 грн. (чотириста дев'яносто шість гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева