Провадження № 2/537/958/2022
Справа № 537/1537/22
06.12.2022 Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді Дядечко І.І., за участю секретаря судового засідання Стародубцевої - Бавровської Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, згідно вимог якого просить суд ухвалити рішення, яким визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначено, що 31.01.1976 року позивач ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_5 ) уклала шлюб зі ОСОБА_6 та змінила своє дошлюбне прізвище на шлюбне - ОСОБА_7 . У шлюбі зі ОСОБА_6 народилися двоє синів: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 06.07.1979 вона була прийнята на квартирний облік, як працівник Крюківського вагонобудівного заводу. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її чоловік ОСОБА_6 20.02.1981 рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради народних депутатів №116 їй була виділена в найм двохкімнатна квартира для проживання її сім'ї в складі трьох осіб - її та двох її синів. 27.02.1981 на підставі вказаного рішення був виданий ордер №186 на вселення в квартиру АДРЕСА_1 , в котрій стали проживати та були зареєстровані з 21.04.1981 вона, позивач ОСОБА_1 та її сини ОСОБА_2 і ОСОБА_8 .. В подальшому, у зв'язку тим, що їй одній було важко виховувати двох малолітніх на той час дітей, то починаючи з 1982 року її син ОСОБА_2 , без зняття з реєстрації почав постійно проживати у матері її померлого чоловіка ОСОБА_9 в будинку АДРЕСА_2 за її особистою пропозицією та бажанням. З 1985 року вона стала проживати однією сім'єю з ОСОБА_10 , а 31.05.1986 року вони уклали шлюб у зв'язку з чим вона змінила своє прізвище ОСОБА_7 на шлюбне прізвище ОСОБА_11 . Від другого шлюбу має двох дітей: доньку ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 і сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які після народження були зареєстровані та постійно проживають в наданій їй квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_6 помер її чоловік ОСОБА_10 . На даний час у квартирі, яка не є приватизованою та перебуває у комунальній власності зареєстровані: вона, позивач ОСОБА_11 з 21.04.1981, відповідач ОСОБА_2 з 21.04.1981, треті особи: ОСОБА_3 з 04.04.1986, ОСОБА_4 з 01.10.1987. Її другий син ОСОБА_8 має своє особисте житло та зареєстрований і постійно проживає в іншому місці. Відповідач ОСОБА_2 фактично не проживає у квартирі з 1982 року, що підтверджується актом про не проживання від 09.02.2022. Вона тривалий час не підтримує відносини з відповідачем ОСОБА_2 . Місце його фактичного проживання та засоби зв'язку з ним їй невідомі. Тому вона не може врегулювати з відповідачем виниклі спірні правовідносини в досудовому порядку. Незважаючи на те, що відповідач тривалий час не проживає у квартирі та не користується комунальними послугами вона, як квартиронаймач, вимушена сплачувати комунальні послуги за відповідача які нараховуються на нього, як на зареєстрованого мешканця квартири і користувача комунальними послугами, зокрема за газорозподіл, вивіз сміття, користування ліфтом тощо, а відтак по оплаті комунальних послуг утворилася заборгованість, яку вона вимушена сплачувати за договором реструктуризації боргу. Окрім цього, вона не може скористатися своїм правом на приватизацію своєї частки наданої їй у найм квартири, в зв'язку з чим вона змушена була звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 серпня 2022 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Скиба А.Б. в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, завчасно подав до суду заяву, в якій просить суд справу розглядати без його участі та участі позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся шляхом направлення повісток на адресу реєстрації та на адресу фактичного місця проживання, а також через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про причини неявки суд не повідомив.
Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином.
Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Представник третьої особи Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області в судове засідання не з'явився про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, завчасно подав до суду письмові пояснення по справі, відповідно до яких просив розглянути дану справу без його участі, ухваливши законне та обґрунтоване рішення на підставі повного та всебічного вивчення матеріалів справи.
Відзиву на позов, заяв та будь-яких клопотань до суду від відповідача не надходило, у зв'язку з чим суд, відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причини або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи викладене, а також те, що одночасно існують умови, які передбачені ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за необхідне провести заочний розгляд даної справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у відсутність учасників справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.
Як встановлено судом, 27 лютого 1981 року на підставі рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради народних депутатів від 20.02.1981 №116, позивачу ОСОБА_13 було видано ордер №186 на право зайняття разом з синами ОСОБА_2 та ОСОБА_8 двох кімнат загальною площею 28,9 кв.м. в окремій квартирі АДРЕСА_1 .
Згідно довідки, наданої ТОВ «Керуюча компанія «Будсервіс» 03.02.2022 за вих.№137/22, за вказаною адресою зареєстровано чотири особи: позивач ОСОБА_1 , ОСОБА_14 , ОСОБА_4 та з 24.04.1981 зареєстрований відповідач ОСОБА_2 .
Спірне житлове приміщення не приватизоване, на даний час перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Кременчука Полтавської області.
Комунальна власність одна з трьох форм власності (поряд з державною та приватною). Також, поряд з державною власністю це одна з двох форм публічної власності.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Суб'єктами права комунальної власності є територіальні громади первинного рівня (тобто жителі сіл; добровільних об'єднань у сільську громаду жителів кількох сіл; селищ; міст), територіальні громади вторинного рівня (жителі районів, областей), а також органи місцевого самоврядування, що здійснюють права комунальної власності від імені територіальної громади представницькі та виконавчі органи місцевого самоврядування.
До об'єктів права комунальної власності, зокрема, належать: рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, пенсійні фонди, частки в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування, а також відумерла спадщина.
Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно з ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Згідно з ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.
Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Порядок користування жилими приміщеннями у будинках державного та громадського житлового фонду регулюють положення ст. 71,72 ЖК України.
Статтею 71 ЖК України встановлено загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Аналіз ст. 71, 72 ЖК України дає підстави для висновку про те, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: 1) не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та 2) відсутність поважних причин.
При цьому саме на позивача процесуальний закон покладає обов'язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені ст. 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин.
У справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, в зв'язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.
Отже, при тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатися намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності, а також ставлення відповідача до спірного житла.
На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресування кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
Як встановлено судом, та зокрема підтверджується Актом про не проживання від 09.02.2022, складеного фахівцем КК «Будсервіс» Беспалько Н.В., відповідач ОСОБА_2 не проживає в квартирі АДРЕСА_1 з 1982 року.
Позивач на обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що реєстрація відповідача ОСОБА_2 в зазначеній квартирі перешкоджає в повній мірі користуватися житловим приміщенням, а саме унеможливлює оформлення субсидії, приватизації. Окрім того, зважаючи на те, що відповідач тривалий час не проживає у квартирі та не користується комунальними послугами вона, як квартиронаймач, вимушена сплачувати комунальні послуги за відповідача які нараховуються на нього, як на зареєстрованого мешканця квартири і користувача комунальними послугами, зокрема за газорозподіл, вивіз сміття, користування ліфтом, тощо.
Отже, порушене право та перешкоди в користуванні позивача вищевказаною квартирою, можливо усунути шляхом визнання відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщенням.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, належних доказів того, що останній цікавиться спірним житлом, збереженням з ним будь-якого зв'язку, або те, що він звертався до позивача щодо надання йому іншого придатного для проживання жила відсутні, як і відсутні дані про перешкоджання відповідачу у здійсненні його прав.
Наявність поважних причин, з якими чинне законодавство України пов'язує можливість збереження житлового приміщення за відповідачем понад 6 місяців, судом також не встановлено.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи викладене, а також те, що як встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 не є власником (співвласником) спірної квартири, у вказаній квартирі не проживає більше 39 років, судом не встановлено обставин, за яких за ним зберігається вказане житлове приміщення, то суд дійшов висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов підлягає задоволенню, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 992 грн 40 коп., сплачений при поданні позову.
Керуючись ст. 12, 81, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не встановлено, місце реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_4 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) держави 992 грн 40 коп. (дев'ятсот дев'яносто дві грн 40 коп.) судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуто Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя І.І.Дядечко