Справа № 607/9040/21
Провадження № 2-914/22
24 листопада 2022 року Обухівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Сташків Т.Г.,
помічника судді Тищенка І.Д., який за дорученням головуючого судді здійснює повноваження секретаря судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України, про звернення стягнення на предмет застави,
Акціонерне товариство «Альфа Банк» звернулось до суду із вказаним позовом.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 15.04.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в порядку загального позовного провадження у цивільній справі, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 08.11.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.11.2022 року.
У судове засідання представник позивача не з'явився, у позовній заяві зазначає, що не заперечує проти розгляду справи без участі представника позивача.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Маруга С.В. не з'явились у судове засідання, подали заяву про розгляд справи без їхньої участі.
Відповідач ОСОБА_2 та третя особа Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України до судового засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.
03.03.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (далі - кредитор, заставодержатель, правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_2 (далі - позичальник, заставодавець) укладено договір кредиту № 405АІ20120303001 на купівлю автотранспортних засобів (далі - кредитний договір), відповідно до п. 1.1. ст. 1 якого кредитор надає позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 115 830,00 грн, надалі за текстом - кредит, та з кінцевим терміном повернення заборгованості по Кредиту до 02 березня 2019 року (включно), на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов'язується прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути (погасити) кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії, неустойки та інші платежі, в порядку, на умовах та в строки визначені цим договором.
Відповідно до п. 1.2 ст. 1 кредитного договору кредит надається позичальнику на наступні цілі для оплати придбаного автомобіля марки HYUNDAI, модель 1-30, 2011 року випуску, синього кольору, надалі - транспортний засіб, згідно з договором купівлі-продажу № БСБ00000789 від 24 лютого 2012 року, укладеним з ОСОБА_2 .
03.03.2012 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 405АІ20120303001 від 03.03.2012 року укладено договір застави транспортного засобу № 405АІ20120303001 ЗАСТ, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П., та зареєстрований у реєстрі за № 1157.
Згідно з п. 1.1. ст. 1 договору застави заставодавець передає в заставу заставодержателю у якості забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту на купівлю автотранспортних засобів № 405АІ20120303001 від 03 березня 2012 року, надалі за текстом - договір кредиту-1 та за договором про надання відновлювальної кредитної лінії (на оплату страхових платежів) № 405011398 INSURANCE-1 від 03 березня 2012 року, надалі за текстом - договір кредиту-2, а разом обидва як «договори кредиту»: транспортний засіб марки HYUNDAI, модель 130, рік випуску 2011, номер шасі (кузов, рами) № НОМЕР_1 , зареєстрований РВ ДДАІ МВС України 01.03.2012 року на підставі Свідоцтва про реєстрацію ТЗ Серії НОМЕР_2 , виданого РВ ДДАІ МВС України 01 березня 2012 року.
У пункті 1.2. ст. 2 договору застави визначено, що загальна заставна вартість предмету застави за згодою сторін становить 128 700,00 грн.
03.03.2012 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано приватне обтяження на вищезазначений автомобіль на підставі договору застави від 03.03.2012 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 26.02.2020 року.
З огляду на порушення ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором № 405АІ20120303001 від 03.03.2012 року, Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» зверталося до суду з відповідним позовом.
Заочним рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 07.03.2017 року у справі № 593/167/17 задоволено позовні вимоги Публічного Акціонерного Товариства «Укрсоцбанк» в повному обсязі.
Стягнуто солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» виниклий станом на 01 грудня 2016 року борг за договором кредиту № 405АІ20120303001 від 03 березня 2012 року в розмірі 178624,64 грн, з яких: сума заборгованості за кредитом - 110313,82 грн; сума заборгованості за відсотками - 55564,28 грн; розмір інфляційні витрати за кредитом - 6325,93 грн; розмір інфляційні витрати за відсотками - 6420,61 грн., а також 2679,37 грн судового збору.
Ухвалою Бережанського районного суду Тернопільської області від 18.03.2021 року у справі № 593/167/17 замінено стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №593/167/17 (2/593/112/2017), виданого 22.05.2017 року Бережанським районним судом Тернопільської області про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виниклого станом на 01 грудня 2016 року боргу за договором кредиту № 405АІ20120303001 від 03 березня 2012 року в розмірі 178624,64 грн, а також 2679,37 грн судового збору з Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на Акціонерне товариство «Альфа-Банк».
25.09.2020 року позивач направив ОСОБА_2 повідомлення-вимогу від 24.09.2020 року про погашення протягом 30 днів із дня отримання вимоги заборгованості за договором кредиту № 405АІ20120303001 від 03 березня 2012 року в розмірі 178624,64 грн.
Разом із цим, позивачу стало відомо, що переданий у заставу автомобіль марки HYUNDAI, модель 1-30, рік випуску 2011, номер шасі (кузов, рами) № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 відчужений ОСОБА_1 .
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру МВС щодо зареєстрованих транспортних засобів від 11.11.2020 року, автомобіль марки HYUNDAI, модель 1-30, рік випуску 2011, номер шасі (кузов, рами) № НОМЕР_1 , перереєстровано 26.07.2014 року в (8006) ВРЕР-6 УДАІ в м. Києві, номерний знак НОМЕР_3 .
У той же час, під час розгляду справи Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України надав до суду відомості про те, що станом на 20.08.2022 відповідно до даних з Єдиного державного реєстру транспортних засобів автомобіль марки HYUNDAI, модель 1-30, рік випуску 2011, номер шасі (кузов, рами) № НОМЕР_1 перереєстровано з ОСОБА_1 та іншу особу.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України, статтею 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно з частиною першою статті 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
Частиною першою статті 584 ЦК України передбачено, що у договорі застави визначаються суть, розмір і строк (термін) виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, та (або) посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов'язання, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.
Відповідно до частини другої статті 584 ЦК України опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).
Згідно із статтею 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. У силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Статтею 3 Закону України "Про заставу" передбачено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.
Згідно із статтею 16 Закону України "Про заставу" право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору.
Статтею 589 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до положень статті 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 у справі № 921/107/15-г/16 викладено правову позицію, згідно з якою наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов'язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством. Застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права не є подвійним стягненням заборгованості.
Відповідно до частин 1, 7 ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.
За положеннями частин 1, 3 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.
Із матеріалів справи слідує, що 20.02.2020 позивач зареєстрував у Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.
Згідно вимог ст. 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.
Частиною 3 ст. 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено, що якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.
Звернувшись із даним позовом про звернення стягнення на предмет застави, позивач зауважив, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру МВС щодо зареєстрованих транспортних засобів від 11.11.2020 року, предмет застави - автомобіль марки HYUNDAI, модель 1-30, рік випуску 2011, номер шасі (кузов, рами) № НОМЕР_1 , перереєстровано 26.07.2014 року в (8006) ВРЕР-6 УДАІ в м. Києві, номерний знак НОМЕР_3 , на ОСОБА_1 .
Як зауважив позивач, зареєстроване обтяження предмета застави зберігає силу для нового власника такого рухомого майна - ОСОБА_1 , який виступає одним із відповідачів у справі.
Натомість, під час розгляду справи в суді Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України надав до суду відомості про те, що станом на 20.08.2022 відповідно до даних з Єдиного державного реєстру транспортних засобів автомобіль марки HYUNDAI, модель 1-30, рік випуску 2011, номер шасі (кузов, рами) № НОМЕР_1 перереєстровано з ОСОБА_1 та іншу особу.
Таким чином, наразі предмет застави у власності в ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 не перебуває.
Суд зауважує, що при розгляді справи суд виходить зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Разом із цим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутні визначенні процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц.
Судом встановлено, що предмет застави - автомобіль марки HYUNDAI, модель 1-30, рік випуску 2011, номер шасі (кузов, рами) № НОМЕР_1 , на який позивач просив звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором кредиту № 405АІ20120303001 від 03 березня 2012 року, наразі на праві власності за ОСОБА_1 не зареєстрований.
З огляду на наведене, оскільки відповідачі у справі не володіють спірним предметом застави - автомобілем марки HYUNDAI, модель 1-30, рік випуску 2011, номер шасі (кузов, рами) № НОМЕР_1 , суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Одночасно суд вважає за необхідне наголосити, що позивач не звертався до суду з клопотанням про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
За положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до положень статті 141 ЦПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. 4, 76, 81, 141, 223, 259, 264-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову Акціонерного товариства «Альфа Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України, про звернення стягнення на предмет застави - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.Г. Сташків