Справа № 367/2929/21
Провадження №2/367/1922/2022
Іменем України
15 листопада 2022 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого - судді Кравчук Ю.В.,
за участю:
секретаря судових засідань - Шаповала О.О.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору позики недійсним, -
21 квітня 2021 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 , в якому просить визнати недійсним договір позики від 10.05.2019, сторонами якого є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Обґрунтовуючи позов, позивач вказує, що 10 травня 2019 року між ОСОБА_4 (Позикодавець) та ОСОБА_3 (Позичальник) було підписано договір позики. За умовами даного договору ОСОБА_4 (Позикодавець) мала передати позивачу як позичальнику грошові кошти в сумі 32 000 доларів США. У договорі позики було вказано про те, що факт передачі (повернення) коштів підтверджується власноручно складеною розпискою від Позикодавця, тобто від ОСОБА_4 . Однак, умови договору позики в частині передачі грошових коштів в сумі 32 000 доларів США так і не було виконано. Окрім того, розписка, що підтверджує факт передачі грошових коштів Позикодавцем, тобто ОСОБА_4 позивачу відсутня, що також підтверджує обставини того, що грошові кошти у вказаній сумі не передавалися позивачу.
Позивач вказує, що відповідно до вимог законодавства, ключовим при укладенні договору позики є саме момент передачі позичальнику визначеної грошової суми, який має підтверджуватися або розпискою позичальника, або будь-яким іншим документом, який підтверджує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми. Проте, у даному випадку, така розписка чи будь-який документ, що доводить факт і момент передачі грошових коштів - відсутні, що свідчить про не передання визначеної грошової суми.
Окрім того, як стверджує позивач, факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов'язковою та істотною умовою договору позики в справах цієї категорії. Законодавством визначено, що момент переходу права власності на предмет позики залежить від того, що саме передається позичальникові за договором. Право власності на готівкові грошові кошти виникає у позичальника в момент фактичної передачі йому таких коштів позикодавцем. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №464/3790/16-ц від 16.01.2019.
Позивач вказує, що відповідно до ч.1 ст.1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у іншій кількості, ніж встановлено договором. Відповідно, позивач, як позичальник, оспорює договір позики від 10.05.2019 на тій підставі, що ним грошові кошти не були отримані від позикодавця. Крім того, позивач зазначає, що він неодноразово усно звертався до відповідача з приводу невиконання умов договору позики, однак вказані звернення позивача залишені відповідачем без реагування. Вказує, що оскільки даний правочин є оспорюваним, то він може бути визнаний недійсним.
Враховуючи викладене, позивач вважає, що належним способом захисту його права у даному випадку буде визнання договору позики недійсним.
17 травня 2021 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської області відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.
У судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги позовної заяви та просила задовольнити позов, стверджуючи, що договір позики від 10 травня 2019 року хоча і був підписаний сторонами, проте не був укладений, оскільки відповідно до ст.1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей, а гроші відповідачем позивачу відповідно до умов договору позики не передавалися, розписка, яка б підтверджувала факт передачі грошових коштів відповідачем позивачу відсутня, що, на переконання представника позивача, є підставою для визнання вказаного договору позики недійсним. При цьому, як вказує представник позивача, договір іпотеки від 10.05.2019, укладений між сторонами, не підтверджує факту передання грошових коштів за договором позики.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, вказуючи, що 10 травня 2019 року між сторонами був укладений договір позики, а факт передачі коштів відповідачем позивачу відповідно до умов даного договору підтверджується самим змістом договору, відповідно до абз.2 п.1 якого зазначено, що передачу грошей здійснено до підписання цього договору, факт підписання договору позичальником буде свідчити про отримання ним усієї вказаної у договорі грошової суми та про відсутність будь-яких претензій, які б стосувалися цього питання. Як зазначив представник відповідача, п.п. е) п.2 договору позики про те, що факт передачі (повернення) коштів підтверджується власноручно складеною розпискою від позикодавця стосується саме умов повернення позичених коштів позичальником позикодавцеві, а не передачі грошових коштів позикодавцем позичальникові. Крім того, як зазначив представник відповідача, факт саме передачі грошових коштів відповідно до договору позики від 10.05.2019 позикодавцем позичальникові підтверджується також договором іпотеки, укладеним між сторонами 10.05.2019 як забезпечення виконання зобов'язання щодо повернення грошових коштів, переданих за договором позики від 10.05.2019.
Суд, заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 10 травня 2019 року між ОСОБА_4 (надалі - Позикодавець) та ОСОБА_3 (надалі - Позичальник) укладено договір позики (надалі - Договір), відповідно до п. 1 якого позичальник отримав від позикодавця, а позикодавець передав у власність позичальникові гроші в сумі 32 000 доларів США 00 центів; згідно із абз. 2 п. 1 Договору, передачу грошей здійснено до підписання цього договору, факт підписання договору позичальником буде свідчити про отримання ним усієї вказаної у договорі грошової суми та про відсутність будь-яких претензій, які б стосувалися цього питання.
Пунктом 2 Договору передбачено, що сторони за цим договором домовились про те, що: а) договір позики є безпроцентним; б) остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено не пізніше 31 серпня 2019 року. При цьому, повернення грошей на вибір позичальника може здійснюватися як частинами, так і однією сумою, яка може бути передана позикодавцеві не пізніше вказаної вище дати; в) виконання зобов'язання за договором має здійснюватися готівкою за місцем проживання (реєстрації) однієї із сторін договору шляхом вручення грошей особисто позикодавцеві в сумі, що складає 32 000 доларів США 00 центів; г) за домовленістю сторін термін виконання зобов'язання може бути продовжений, шляхом укладення додаткової угоди; д) за домовленістю сторін повернення коштів здійснюватиметься одноразовим або частковими платежем/ми; е) факт передачі (повернення) коштів підтверджується власноручно складеною розпискою від позикодавця.
Також, як видно із матеріалів справи, 10 травня 2019 року між ОСОБА_3 (далі - Іпотекодавець) з однієї сторони та ОСОБА_4 (далі - Іпотекодержатель) з другої сторони, укладено договір іпотеки, відповідно до п.1 якого іпотекодавець передає в заставу іпотекодержателю наступне нерухоме майно: житловий будинок та земельну ділянку за АДРЕСА_1 , надалі - Предмет іпотеки. Згідно із п.2 даного договору іпотеки, зазначена нерухомість передається в іпотеку, як забезпечення виконання зобов'язання щодо повернення грошей, переданих за договором позики від 10 травня 2019 року, укладеного між сторонами цього договору у простій письмовій формі (надалі- Основне зобов'язання) на суму, що на день укладення Договору іпотеки становила еквівалент суми 32 000 доларів США зі строком повернення не пізніше 31 серпня 2019 року, а також сплату неустойки за Основним зобов'язанням, відшкодування збитків, завданих несвоєчасним виконанням Основного зобов'язання, відшкодування витрат по зверненню стягнення на Предмет іпотеки в повному обсязі, визначеному на момент фактичного задоволення вимог. Порядок виконання Основного зобов'язання встановлено у зазначеному вище Договорі позики. Даний договір іпотеки посвідчений 10 травня 2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Лагодою О.С. та зареєстрований у реєстрі за №961.
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 ст.1047 ЦК України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Згідно із ч.2 ст.1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Положенням частини 1 ст.1051 ЦК України передбачено, що позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №464/3790/16-ц, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Враховуючи, що у абз. 2 п. 1 Договору зазначено, що передачу грошей здійснено до підписання цього договору, факт підписання договору позичальником буде свідчити про отримання ним усієї вказаної у договорі грошової суми та про відсутність будь-яких претензій, які б стосувалися цього питання, при цьому позивач не оспорює факт підписання даного Договору, суд приходить до висновку про те, що оспорюваний договір позики був укладений сторонами, передачу грошей здійснено до підписання цього договору, а тому в такому разі представлення розписки або іншого документа, який посвідчує передання позичальникові позикодавцем визначеної грошової суми, виходячи з положень ч.2 ст.1047 ЦК України, не є обов'язковим.
Посилання позивача на положення договору позики від 10 травня 2019 року, відповідно до якого факт передачі (повернення) коштів підтверджується власноручно складеною розпискою від позикодавця ОСОБА_4 , а така розписка відсутня, суд не приймає до уваги, оскільки вказане положення, передбачене п.п. е) п.2 Договору стосується повернення грошових коштів позичальником позикодавцеві.
Також, факт саме укладення договору позики від 10 травня 2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підтверджується договором іпотеки від 10 травня 2019 року, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідченим приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Лагодою О.С., зареєстрованим у реєстрі за №961, згідно із п.2 якого, зазначена нерухомість передається в іпотеку, як забезпечення виконання зобов'язання щодо повернення грошей, переданих за договором позики від 10 травня 2019 року, укладеного між сторонами цього договору у простій письмовій формі (надалі- Основне зобов'язання) на суму, що на день укладення Договору іпотеки становила еквівалент суми 32 000 доларів США зі строком повернення не пізніше 31 серпня 2019 року.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем не доведено сукупністю доказів, що грошові кошти відповідно до договору позики від 10 травня 2019 року насправді не були одержані ним від позикодавця, а тому приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 12, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд -
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору позики недійсним.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.В. Кравчук