провадження №2/279/1309/22 Справа № 279/4298/22
06 грудня 2022 року м.Коростень Житомирської області
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Недашківської Л.А., з секретарем Бобровою В.С., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін цивільну справу №279/4298/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, зазначивши, що 26.10.2013 року з відповідачкою уклали шлюб, який було зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Коростеню реєстраційної служби Коростенського міськрайонного управління юстиції у Житомирській області та зроблено актовий запис №463. Мають малолітню дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спільне життя з відповідачем не склалось, вони втратили взаєморозуміння та взаємоповагу, разом не проживають, спільного господарства не ведуть, шлюбних відносин не підтримують. Дитина мешкає разом із матір'ю, спору про визначення місця проживання дитини між ними немає.
Просить суд постановити рішення про розірвання шлюбу між ним та відповідачкою. Малолітню дитину залишити проживати з ним.
Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач належним чином повідомлялась про судовий розгляд справи (направлення судових повісток за місцем реєстрації, розміщення оголошення на сайті суду), відзив на позов та інших заяв не подала.
Дослідивши письмові матеріали справи та проаналізувавши їх в сукупності, суд дійшов висновку про наступне :
Судом встановлено, що 26.10.2013 року сторонами було укладено шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Коростеню реєстраційної служби Коростенського міськрайонного управління юстиції у Житомирській області та зроблено актовий запис №463.
Сторони втратили взаєморозуміння та взаємоповагу, спільного господарства не ведуть, шлюбних відносин не підтримують, разом не проживають, що є підставами для розірвання шлюбу між ними. Примирення не бажають, тому суд вважає, що збереження шлюбу між сторонами неможливо.
Сторони мають малолітню дитину. Відповідач не заперечив проти того, щоб дитина проживала з позивачем.
Враховуючи те, що укладення та розірвання шлюбу є добровільним, примушування до шлюбу не допускається, його існування протирічить інтересам позивача, позовні вимоги в частині розірвання шлюбу підлягають задоволенню.
Щодо заявленої вимоги про визначення місця проживання дитини суд виходить з наступного.
Згідно ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Водночас у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз'яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.
Судом встановлено, що між сторонами на момент розгляду справи відсутній спір між батьками щодо місця проживання дитини, такий позов ані позивач, ані відповідач не пред'являли, суд його не вирішував.
Враховуючи, що сторони не зверталися до суду із вимогами про визначення місця проживання дитини з одним із батьків, суд, враховуючи принципи змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обґрунтовано в межах доводів та вимог позову про розірвання шлюбу та залишення дитини проживати з батьком, встановивши, що дитина до розірвання шлюбу після припинення фактичних шлюбних відносин батьків проживає разом з матір'ю, про що вказав позивач, а відтак доцільно залишити малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживати з матір'ю, чим лише констатувати місце проживання дитини, не визначаючи його, що узгоджеється з правовою позицією викладеною в Постанові ВС від 22.12.2021 року у справі № № 339/143/20 (провадження № 61-6809св21).
На підставі викладеного, керуючись ст.263-265 ЦПК України, ст.24, 104,105,110-112 Сімейного кодексу України,
Позов задовольнити частково.
Шлюб між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженкою с.Поліське Коростенського району Житомирської області, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцем м.Коростень Житомирської області, укладений 26.10.2013 року та зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Коростеню реєстраційної служби Коростенського міськрайонного управління юстиції у Житомирській області (актовий запис №463), розірвати.
Місцем проживання малолітньої, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити за місцем проживання матері, ОСОБА_2 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано .
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Недашківська Л.А.
копія згідно з оригіналом