Справа № 296/8247/22
1-кс/296/2922/22
Ухвала
Іменем України
05 грудня 2022 року м.Житомир
Слідчий суддя Корольовського районного суду м.Житомира ОСОБА_1 , розглянувши клопотання ОСОБА_2 про закриття кримінального провадження №12020060000000186, -
встановив:
21 листопада 2022 року ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира із вказаним клопотанням ("Ходатайство"), відповідно до змісту якого просить "вынести постановление о закрытии уголовного производства №12020060000000186...".
Згідно протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 21.11.2022, вищевказане клопотання передано для розгляду слідчому судді ОСОБА_3 .
Ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 01 грудня 2022 року задоволено заяву слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира ОСОБА_3 про самовідвід у справі №296/8247/22.
Згідно протоколу повторного автоматичного визначення слідчого судді від 02.12.2022, вказане клопотання передано для розгляду слідчому судді ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали клопотання ОСОБА_2 , слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
У Рішеннях Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року №10-рп/99 та від 14 липня 2021 року№1-р/2021 зазначено, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.
Згідно ч.5 ст.10, п.4 ч.1 ст.92 Конституції України, застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається виключно законами України.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25 квітня 2019 року №2704-VIII єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.
Згідно ч.6 ст.13 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.
Частинами 1, 2 статті 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» передбачено, що у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
При цьому, за змістом ст.12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.
Частиною 1 статті 29 КПК України теж регламентовано, що кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.
Таким чином, органи досудового розслідування, прокуратура та суд як державні органи, а також їх посадові особи при здійсненні своїх повноважень і в інших публічних сферах суспільного життя, зобов'язані використовувати лише державну мову. Це також стосується і прийняття до розгляду документів, складених лише українською мовою.
Викладене узгоджується, зокрема, з Рішенням Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року №8-рп/2008, відповідно до якого види судочинства (конституційне, адміністративне, господарське, кримінальне та цивільне) є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення.
Однак, передбачена чинним законодавством України вимога щодо подання документів українською мовою не є перешкодою у доступі до правосуддя та не звужує права учасників провадження за мовною ознакою, оскільки процесуальним законодавством гарантовано право учасників провадження щодо користування ними в судовому процесі рідною мовою або мовою, якою вони володіють.
Пунктом 18 частини 3 статті 42 КПК України, передбачено, що підозрюваний, обвинувачений має право користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та, в разі необхідності, користуватися послугами перекладача за рахунок держави. Засуджений має права обвинуваченого, передбачені ст.42 цього Кодексу, в обсязі, необхідному для його захисту на відповідній стадії судового провадження (ч.3 ст.43 КПК України).
Право користуватися рідною мовою або іншою мовою, якою особа володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача, зокрема і безоплатно, передбачено і для потерпілого; цивільного позивача; представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; свідка; особи, стосовно якої розглядається питання про видачу (екстрадицію); особи, до якої застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт; особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою до прийняття рішення про її видачу (екстрадицію); особи, якої стосується прохання Міжнародного кримінального суду чи надійшло прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу (п.9 ч.1 ст.56, ч.3 ст.61, п.11 ч.3 ст.641, п.4 ч.1 ст.66, ч.2 ст.581, ч.8 ст.583, ч.ч.5, 14 ст.584, ч.4 ст.585, п.2 ч.2 ст.627, п.п.1, 9 ч.4 ст.627 КПК України).
Очевидно, що особа, яка неповною мірою розуміє мову судочинства і, відповідно, те, що саме відбувається у кримінальному процесі, неспроможна захистити свої права та інтереси законним шляхом.
Тому право осіб (які набули статусу певного учасника судового провадження) на користування в судовому процесі рідною мовою або мовою, якою вони володіють, є беззаперечним і воно кореспондує обов'язку слідчого судді та суду забезпечити реалізацію такого права, у тому числі за необхідності скористатися послугами перекладача в порядку, передбаченому КПК, що визначено у ч.3 ст.29 КПК.
Така реалізація відбувається шляхом залучення перекладача на стадії досудового слідства за рішенням слідчого, прокурора чи слідчого судді, а на стадії судового провадження - суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій.
Залучений у провадженні перекладач має виконувати всі свої обов'язки, визначені ч. 2 ст. 68 КПК, зокрема і здійснювати повний і правильний переклад пояснень, показань або документів, які надаються підозрюваним, обвинуваченим, засудженим чи іншими учасниками провадження.
Відповідно, реалізуючи своє право на користування в судовому процесі рідною мовою або мовою, якою володіють, а також право на судовий контроль на стадії досудового слідства, чи на оскарження судових рішень в апеляційній (касаційній) інстанції підозрюваний, обвинувачений чи засуджений, які в установленому законом порядку були забезпечені послугами перекладача, вправі звертатися до нього по допомогу для перекладу документів, які готуються на розгляд слідчого судді або суду за результатами якого може бути розпочато розгляд скарги, у тому числі ухвалено рішення про відкриття апеляційного чи касаційного провадження.
Переклад таких документів надає можливість слідчому судді чи суду з'ясувати наявність в особи, яка звертається, прав на таке звернення, а також перевірити дотримання нею передбачених КПК вимог щодо змісту документа і його додатків, адже право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення (п.37 рішення Європейського Суду з прав людини від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» (заява №8863/06)).
При цьому, процесуальним законодавством не передбачено залучення перекладача для перекладу саме слідчому судді, суду процесуальних документів, переданих на їх розгляд, складених недержавною мовою.
До того ж до прийняття скарги до розгляду, слідчий суддя, суд позбавлені можливості постановляти процесуальні рішення, у тому числі щодо залучення перекладача.
За таких обставин, документи, за результатами перевірки та/або розгляду яких розпочинається судовий контроль на стадії досудового розслідування, розгляд апеляційної скарги в порядку статей 422, 422-1 КПК України, або вирішується питання про відкриття апеляційного (касаційного) провадження мають бути викладені українською мовою (в перекладі на українську мову).
Зі змісту клопотання, поданого ОСОБА_2 до слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира вбачається, що його викладено іноземною мовою (російською).
Слідчий суддя зазначає, що клопотання має бути викладено державною (українською) мовою чи в перекладі на державну мову, що надасть суду можливість зрозуміти його зміст, перевірити на відповідність вимогам КПК України.
Натомість, викладення клопотання іноземною мовою є перешкодою у виконанні слідчим суддею своїх обов'язків, визначених процесуальним законом.
Разом з тим, учасники провадження, які потребують послуг перекладача, якщо він не був залучений, можуть порушити питання про таке залучення відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу» від 02 червня 2011 року №3460- VI та постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання залучення перекладачів (сурдоперекладачів) для забезпечення надання безоплатної вторинної правової допомоги» від 24 червня 2016 року №401.
Якщо особи не володіють мовою судочинства, вони можуть скористатися послугами перекладача для перекладу своїх скарг, клопотань, інших процесуальних документів, зокрема й з метою забезпечення можливості проведення з'ясування судом наявності в особи, яка звертається зі скаргою, прав і підстав для цього.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року №9-зп/1997 відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі ст. 64 Конституції України не може бути обмежене.
Тобто обмеженням у доступі до правосуддя вважається відмова у прийнятті заяв, скарг, клопотань, оформлених згідно з чинним законодавством. Однак повернення клопотань через їх невідповідність встановленим вимогам не є порушенням такого права.
Аналогічні висновки наведені у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 521/12324/18 від 19.09.2022.
Згідно зі ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Необхідно також відзначити, що слідчий суддя не наділений повноваженнями перекладача, не зобов'язаний вільно володіти російською мовою та іншими іноземними мовами з метою здійснення судочинства.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, матеріали клопотання ОСОБА_2 підлягають поверненню особі, яка його подала.
Керуючись статтями 7, 9, 29 КПК України, Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Законом України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", слідчий суддя, -
постановив:
Клопотання ОСОБА_2 про закриття кримінального провадження №12020060000000186 - повернути особі, яка його подала.
Повернення клопотання не позбавляє права повторно звернутися до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому КПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Слідчий суддя ОСОБА_1