Справа № 277/445/22
Номер рядка звіту 62
іменем України
"21" листопада 2022 р. смт Ємільчине
Ємільчинський районний суд Житомирської області
в складі: головуючого судді Заполовського В.В.
за участю секретаря с/з Лук'янчук Т.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, відповідно до вимог ст.247 ч.2 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спільно-сумісно нажите майно подружжя
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 в якій просить виділити частки спільно-сумісно нажитого майна подружжя та визнати за нею і відповідачем право власності по Ѕ частині квартири АДРЕСА_1 , а також просить скасувати арешт накладений ухвалою суду на вказану квартиру та стягнути з відповідача судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона та відповідач одружилися 07.02.2015 року. Шлюб був зареєстрований у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ємільчинського районного управління юстиції у Житомирській області, актовий запис №05.
26.05.2015 року відповідачем було придбано трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа якої складає 67,4 кв.м., в тому числі житлової 43,3 кв.м., квартира складається з трьох житлових кімнат, кухні, ванної, вбиральні, коридору. В ній також є електропостачання, водовідведення, водопостачання, центральне опалення, газопостачання, знаходиться квартира на другому поверсі двоповерхового житлового будинку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дитина - ОСОБА_3 , а 09.07.2019 року відповідно до рішення суду шлюб між ними було розірвано.
Оскільки відповідач відмовляється добровільно переоформити частину квартири на неї вона змушена звернутися до суду.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що не відмовляється в добровільному порядку переоформити частину квартири, однак у нього така можливість відсутня. На вищезазначений об'єкт нерухомості накладено арешт. Арешт не скасовано, так як рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 27.05.2020 року не виконано. Вважає, що відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про виділення частини квартири.
В судове засідання позивач не з'явилась, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі. Також просила позовні вимоги в частині скасування арешту на квартиру залишити без розгляду.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій просив справу розглянути без його участі.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ксерокопії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , яке видане відділом ДРАЦС реєстраційної служби Ємільчинського РУЮ у Житомирській області 07.02.2015 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було зареєстровано 07.02.2015 року. (а.с. 8).
Згідно ксерокопії договору купівлі-продажу від 26.05.2015 року ОСОБА_2 купив квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 13-14).
Як вбачається з ксерокопії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , яке видане 29.07.2015 року відділом ДРАЦС реєстраційної служби Ємільчинського РУЮ у Житомирській області 20.07.2015 року народився ОСОБА_3 , батьками якого були ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 7).
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України.
Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. № 11).
Зі змісту п.п.23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК України.
При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз'яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
При цьому суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60 СК України.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі №161/14048/19, якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.
Таким чином, судом встановлено, що квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 була придбана, а також оформлення права власності на вказану квартиру проводилось під час перебування сторін по справі у шлюбі, тому відповідно вказана квартира є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, де частки чоловіка та дружини є рівними, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог шляхом поділу майна між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, визнавши за позивачем та відповідачем право власності за кожним з них на 1/2 частку спірної квартири.
У зв'язку з тим, що позивач відмовилась від позовних вимог в частині скасування арешту на квартиру, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині необхідно залишити без розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.141 України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у зв'язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спільно-сумісно нажите майно подружжя - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 право власності на Ѕ частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнати за ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 право власності на 1/2 частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Позовні вимоги в частині скасування арешту, який накладений ухвалою Ємільчинського районного суду Житомирської області від 20.02.2019 року на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 - залишити без розгляду.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений нею при подачі до суду позовної заяви судовий збір в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Ємільчинський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 21.11.2022 року.
Суддя: В. В. Заполовський