Справа № 947/26424/22
Провадження № 1-кс/947/12090/22
01.12.2022 року
Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та захисників підозрюваного - адвокатів ОСОБА_5 ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12022160000000763 від 06.11.2022 року відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кілія, Одеської області, громадянина України, болгарина, ФОП, одруженого, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
В провадження слідчого судді Київського районного суду міста Одеси надійшло клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обставини вчинення кримінального правопорушення викладені слідчим письмово в клопотанні.
Слідчий звертається з клопотанням обґрунтовуючи його тим, що існують ризики передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду; незаконно вливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.
В судовому засіданні прокурор клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримала у повному обсязі, зазначивши, що жоден інший запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на останнього обов'язків.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував щодо продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зазначивши, що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, має позитивні характеристики, одружений, має на утриманні 3 малолітніх дітей, ФОП, повністю відшкодував матеріальну та моральну шкоду потерпілим.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав думку адвоката ОСОБА_5 , доповнивши, що ризики на які посилається прокурор не доведенні та необґрунтовані. Підозрюваний немає наміру впливати на потерпілих та свідків, оскільки відшкодував повністю завдану шкоду. Крім того, підозрюваним не оскаржуються обставини кримінального правопорушення.
Підозрюваний підтримав думку своїх захисників.
Вивчивши клопотання та матеріали, якими клопотання обґрунтовується, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч.3 ст.197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
При розгляді клопотання слідчого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).
Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).
Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).
Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув'язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).
Відповідно до ч.3 ст.197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Як встановлено в судовому засіданні, 07.11.2022 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
09.11.2022 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 03.12.2022 року .
Враховуючи обґрунтованість підозри за фактом вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, з огляду на тяжкість можливого покарання, у випадку доведення вини підозрюваного у його вчиненні, а також те, що внаслідок ДТП водій транспортного засобу загинув, а пасажири отримали тілесні ушкодження, слідчий суддя приходить до переконання, що на теперішній час ризик у виді переховування від органу досудового розслідування та суду продовжує існувати, однак, у зв'язку зі сплином часу значно зменшився.
Що стосується наявності ризику передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя зазначає, що на теперішній час вказаний ризик мінімальний, оскільки підозрюваний повністю відшкодував завдану матеріальну та моральну шкоду потерпілим, та повністю визнає свою вину, що зводить до мінімуму реальну можливість в незаконному впливі на потерпілих та свідків.
Враховуючи вагомість наявних доказів та обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, особу підозрюваного, те, що підозрюваний має постійне місце проживання, позитивно характеризується, має міцні соціальні зв'язки, одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей, повністю відшкодував завдану матеріальну та моральну шкоду потерпілим, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність застосування більш м'якого запобіжного заходу з метою забезпечення дотримання підозрюваним належної процесуальної поведінки та запобіганню ризику можливого переховування від органу досудового розслідування та суду.
Так, згідно ч.1, ч.2 ст.182 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбаченого покарання у виді позбавлення волі.
Крім того, як вбачається з правової позиції ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Конвенції.
В свою чергу вказана міра запобіжного заходу в повній мірі відповідатиме загальним засадам кримінального провадження та національному законодавству України, зокрема практиці ЄСПЛ як його частині.
Таким чином, з урахуванням викладеного в сукупності, особи підозрюваного, слідчий суддя приходить до переконання, що для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, та запобіганню ризикам, які були встановлені під час застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які значно зменшились, можливо застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням на нього обов'язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
На підставі встановленого, керуючись ст.ст.176-178, 182-184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя
В задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12022160000000763 від 06.11.2022 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту зобов'язавши останнього: цілодобово не залишати місце проживання, за адресою: АДРЕСА_2 ,строком до 06.01.2023 року, включно, в межах строку досудового розслідування.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою; не відлучатися за межі Одеської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з учасниками кримінального провадження; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Копію ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1