"13" жовтня 2022 р. Справа №914/2578/20
Західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого - судді МАТУЩАКА О.І.
суддів СКРИПЧУК О.С.
ГАЛУШКО Н.А.
за участю секретаря судового засідання Гулик Н.Г.
за участю представників від:
апелянта (відповідача) - адвокат Попков П.О. (в режимі відеоконференції);
інші учасники - не з'явилися.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
«Фінансова компанія» Делоріан», м.Київ (вх. ЗАГС №01-05/1248/22 від 07.06.2022)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.05.2022, повний текст ухвали - 17.05.2022 (суддя Чорній Л.З.)
про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали про відкриття провадження у справі від 28.12.2020
у справі № 914/2578/20
за заявами ініціюючих кредиторів: 1.Зовнішньоекономічного підприємтсва «Азовімпекс» у формі Товариства з
обмеженою відповідальністю, м.Маріуполь
2. Приватного акціонерного товариства «Укренерготранс», м.Дніпро
3.Товариства з обмеженою відповіжальністю
відповідальністю «Фінансова Компанія Делоріан», м.Київ
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю
«Регіон», м.Львів
про банкрутство
Суть спору.
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 28.12.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство боржника - ТОВ «Регіон» та визнано грошові вимоги ініціюючих кредиторів: Зовнішньоекономічного підприємства «Азовімпекс» у формі ТОВ у розмірі 225 255 180 грн; ПрАТ «Укренерготранс» у розмірі 11 593 730,05 грн; ТОВ «Фінансова компанія «Делоріан» у розмірі 224 480 984,37 грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном і призначено розпорядником майна, арбітражну керуючу Худоногову Л.Ю.
Офіційне оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі розміщено на веб-сайті Вищого господарського суду України 29.12.2020.
Ухвалою від 11.05.2022 задоволено заяви розпорядника майна Худоногової Л.Ю. та ініціюючого кредитора - ЗЕП у формі ТзОВ «Азовімпекс» про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду про відкриття провадження у справі про банкрутство від 28.12.2020 в частині вимог ініціюючого кредитора - ТОВ «Фінансова компанія «Делоріан», якою зменшено вимоги такого ініціюючого кредитора до суми 120 279 666 грн.
Ухвала мотивована тим, що з моменту набрання судовим рішенням від 08.06.2018 у справі №905/2571/17 законної сили, зобов'язання щодо сплати ТзОВ «Дружківський фарфоровий завод» відповідної суми боргу в рахунок погашення заборгованості за кредитним зобов'язанням припинилось на суму переданого у власність кредитору заставного майна у сумі 77 971 332,61 грн та на суму реалізованого 28.12.2018 на аукціоні іпотечного майна на суму 6 078 872,40 грн. А тому, на дату постановлення ухвали про визнання вимог такого кредитора - 28.12.2020 зобов'язання боржника у цій справі повинно складати не суму 224 480 984,37 грн, а суму 120 279 666 грн.
Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.
Ініціюючий кредитор - ТОВ «Фінансова компанія» Делоріан» не погоджуючись із вищевказаною ухвалою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяв розпорядника майна ТОВ «Регіон» та ЗЕП у формі «Азовімпекс» про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Львівської області від 28.12.2020 у справі №914/2578/20.
Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги зазначає наступні обставини:
- автоматичне набуття АТ “ВТБ Банк” як заставодержателем права власності на заставне майно в момент набрання законної сили судовим рішенням від 08.06.2018 у справі №905/2571/17 не могло відбутися, оскільки на виконання цього рішення було видано наказ від 05.07.2018, а тому, його виконання мало здійснюватися в порядку виконавчого провадження;
- відступлення АТ “ВТБ Банк” після прийняття, але до моменту набрання судовим рішенням від 08.06.2018 всіх прав за кредитним, іпотечними і заставними договорами на користь ТзОВ “ФК “Делоріан” згідно договорів про відступлення права вимоги від 14.06.2018 призвело до того, що рішення в цій частині стало таким, що не підлягає виконанню, адже рішення згідно з його резолютивною частиною передбачало набуття права власності на заставне майно АТ “ВТБ Банк”, тоді як всі права за кредитним та забезпечувальними договорами до моменту набрання цим рішенням законної сили були відступлені на користь ТзОВ “ФК “Делоріан”;
- в момент набрання судовим рішенням законної сили ТзОВ “ФК “Делоріан” не було учасником справи, а стало ним 16.07.2018 згідно з ухвалою суду, в порядку правонаступництва;
- в момент здійснення процесуального правонаступництва та заміни позивача АТ “ВТБ Банк” новим позивачем ТзОВ “ФК “Делоріан” судом також було відстрочено виконання судового рішення згідно з ухвалою від 16.07.2018;
- ухвалою суду від 22.10.2018 у справі №905/2571/17 між ТзОВ “ФК “Делоріан” та ТОВ «Дружківський фарфоровий завод» затверджено мирову угоду про продаж заставного та іпотечного майна з метою часткового погашення боргу за кредитним договором;
- при розгляді заяв про перегляд ухвали від 28.12.2020 у справі №914/2578/20 суд першої інстанції був обмежений тією обставиною, яка зазначена у якості нововиявленої (часткове припинення грошового зобов'язання на суму 77 971 332,61 грн, що відбулося 04.07.2018), і посиланням на той доказ, який на думку заявників цю обставину засвідчує (рішення Господарського суду Донецької області від 08.06.2018 у справі №905/2571/17); та не міг вийти за вказані межі без відповідного самостійного волевиявлення заявників;
- оскільки ані ЗЕП у формі ТзОВ «Азовімпекс», ані арбітражна керуюча Худоногова Л.Ю. не вказували у поданих заявах у якості нововиявлених обставин та не посилалися у якості доказів настання нововиявлених обставин на ухвалу суду від 22.10.2018 у справі №905/2571/17 та договори №1712-2018 від 17.12.2018 і від 28.12.2018 про часткове припинення грошового зобов'язання боржника на загальну суму 29 470 263,06 грн, наполягаючи на припиненні зобов'язань боржника на суму 77 971 332,61 грн, з урахуванням принципу диспозитивності в задоволенні таких заяв суд мав відмовити повністю;
- оскаржувана ухвала суду від 11.05.2022 у даній справі суперечить ухвалі Господарського суду Донецької області від 05.02.2019 у справі №905/15/19 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Дружківський фарфоровий завод», якою визнано грошові вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Делоріан» до боржника на суму 141 596 419,56 грн.
Розпорядник майна ТОВ «Регіон» - арбітражна керуюча Худоногова Л.Ю. у відзиві на апеляційну скаргу, просила залишити таку без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Зазначає, що згідно з рішенням Господарського суду Донецької області від 08.06.2018 у справі №905/2571/17 судом застосовано обраний кредитором спосіб отримання виконання грошового зобов'язання у вигляді передачі у власність предметів застави рухомого майна, що стало підставою для припинення основного зобов'язання на суму 77 971 332,61 грн з дати набрання законної сили вказаним рішенням - 05.07.2018. Вважає, що наведеним спростовуються доводи скаржника про те, що порука припинилась в момент реалізації заставного майна на прилюдних торгах 17.12.2018. Крім того, щодо переданого в іпотеку майна кредитором обрано інший спосіб задоволення його вимог - шляхом продажу такого майна на прилюдних торгах, що призвело до зменшення розміру основного зобов'язання на суму 6 078 872,40 грн з 17.12.2018. Крім того, зазначає що при винесенні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд дотримався принципів диспозитивності, законності, повноти та всебічного розгляду справи, а тому, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції меж розгляду заяви про перегляд нововиявленими обставинами ухвали суду є необґрунтованими.
13.10.2022 на адресу суду від скаржника надійшли письмові пояснення до апеляційної скарги б/н від 12.10.2022 (вх.ЗАГС №01-04/5749/22 від 13.10.2022) щодо дійсного розміру зменшення грошових вимог ТОВ «Фінансова компанія «Делоріан» до ТОВ «Регіон», в яких скаржник просить розглядати апеляційну скаргу на оскаржувану ухвалу з урахуванням цих пояснень.
З приводу подання вищевказаних пояснень судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.266 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Аналізом поданим скаржником письмових пояснень встановлено, що такі містять доводи та розрахунки щодо дійсного розміру зменшення грошових вимог ТОВ «Фінансова компанія «Делоріан» до ТОВ «Регіон», які не зазначалися в апеляційній скарзі, а відтак за своїм правовим змістом є доповненням до раніше поданої апеляційної скарги.
Враховуючи, що скаржником пропущено встановлений строк на доповнення апеляційної скарги, а також не надано доказів надіслання іншим учасникам у справі вказаних пояснень, судова колегія дійшла висновку про залишення їх без розгляду.
Інших клопотань та заяв в порядку ст. 207 ГПК України учасниками справи подано не було.
В судовому засіданні, в режимі відеоконференції, взяв участь представник апелянта, який надав пояснення по суті вимог апеляційної скарги та просив таку задоволити.
Інші учасники справи явку уповноважених представників не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином повідомлялись про дату, час і місце розгляду даної справи.
Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника апелянта, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права місцевим господарським судом, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Фактичні обставини справи та оцінка суду.
Перегляд рішень, ухвал, постанов господарського суду за нововиявленими обставинами регулюється Главою 3 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Частиною 2 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 321 ГПК України, з підстави визначеної п. 1. ч. 2 ст. 320 ГПК України, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом тридцяти днів з дня коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 752/4995/17, нововиявленою обставиною є не факт ухвалення судового рішення, не саме це рішення як юридичний факт, а обставина, яку у ньому встановив суд.
Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08.09.2021 у справі № 333/1912/14, нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.
Особа, яка звертається з заявою про перегляд судового рішення, що набрало законної сили, за нововиявленими обставинами не формує позовні вимоги, тобто не визначає ні підстав, ні предмету позову, оскільки така заява має відповідати вимогам, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, що переглядається.
З матеріалів справи встановлено, що вимоги ТзОВ “Фінансова компанія “Делоріан” до ТзОВ “Регіон” визнано на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2018 у справі №910/18113/17.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2018 у справі №910/18113/17 стягнуто з ТзОВ “Регіон” на користь АТ “ВТБ Банк” прострочену заборгованість по кредиту станом на 27.09.2017 у розмірі 134 586 439,91 грн; строкову заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 01.09.2017 року по 27.09.2017 (включно) у розмірі 1 969 239,30 грн; прострочену заборгованість по сплаті процентів станом на 27.09.2017 у розмірі 25 871 562,28 грн; прострочену заборгованість по сплаті процентів станом на 27.09.2017 у розмірі 4 701 473,83 рос. рублів (що за офіційним курсом гривні до російського рубля, встановленим НБУ станом на 27.09.2017 становить 2 156 519,03 грн); прострочену заборгованість по сплаті процентів станом на 25.09.2017 у розмірі 192 753,91 євро (що за офіційним курсом гривні до євро, встановленим НБУ станом на 29.09.2017 становить 5 994 296,75 грн.); 3% річних за прострочення повернення кредиту за період з 01.06.2017 по 27.09.2017 (включно) у розмірі 18 035,13 грн; 3% річних за прострочення сплати процентів за період з 12.04.2017 по 27.09.2017 у розмірі 94 469,73 грн; 3% річних за прострочення сплати процентів за період з 03.05.2017 по 27.09.2017 у розмірі 56 051,04 рос. рублів (що за офіційним курсом гривні до російського рубля, встановленим НБУ станом на 27.09.2017 становить 25 710,05 грн); 3% річних за прострочення сплати процентів за період з 03.05.2017 по 27.09.2017 (включно) у розмірі 2 377,29 євро (що за офіційним курсом гривні до євро, встановленим НБУ станом на 29.09.2017 становить 73 929,40 грн); інфляційні втрати у зв'язку з простроченням сплати кредиту в гривні, нараховані за період з 01.06.2017 по 27.09.2017 у розмірі 117 100,69 грн; інфляційні втрати у зв'язку з простроченням сплати процентів за користування кредитом в гривні, нараховані за період з 12.04.2017 по 27.09.2017 у розмірі 52 744,20 грн; та судовий збір у розмірі 240 000,00 грн.
Обгрунтовуючи заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали від 28.12.2020 у частині грошових вимог ТзОВ “ФК “Делоріан” заявники покликалися на те, що підставами подання заяв став факт встановлення обставин, які пов'язані з частковим погашення кредиторської заборгованості ТзОВ “ФК “Делоріан”, яке відбулось до 28.12.2020.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 13.12.2017 у справі №905/2597/17 позов АТ “ВТБ Банк” до ТзОВ “Дружківський фарфоровий завод” задоволено та стягнуто з відповідача заборгованість за кредитним договором станом на 30.08.2017 у розмірі 170 826 869,58 грн.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 08.06.2018 у справі №905/2571/17 позовні вимоги АТ “ВТБ Банк” до ТОВ “Дружківський фарфоровий завод” про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави задоволено повністю.
В рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ “Дружківський фарфоровий завод” перед АТ “ВТБ Банк” за Кредитним договором №19/2011 від 15.07.2011, що станом на 27.09.2017 (включно) становить: 4 757 524,87 рос. рублів (що за офіційним курсом гривні до російського рубля, встановленим НБУ станом на 27.09.2017р. 1 рос.рубль = 0,45869 грн становить 2 182 229,08 грн); 195 131,20 євро (що за офіційним курсом гривні до євро, встановленим НБУ станом на 29.09.2017 1 євро = 31,098185 грн становить 6 068 226,16 грн); 162 709 591,24 грн звернуто стягнення на:
- предмети іпотеки за іпотечним договором від 15.07.2011 № 19з/2011 та іпотечним договором № 19з-14/2011 від 24.12.2013, шляхом надання права продажу предметів іпотеки будь-якій третій особі від імені АТ “ВТБ Банк”;
- предмети застави за договором застави обладнання № 19з-1/2011 від 15.07.2011, договором застави транспортних засобів №19з2/2011 від 15.07.2011, договором застави обладнання № 19з-13/2011 від 26.06.2013, договором застави обладнання №19з-9/2011 від 20.03.2012, договором застави обладнання № 19з-10/2011 від 24.05.2012, договором застави обладнання № 19з-11/2011 від 03.09.2012 та договором застави обладнання №19з-12/2011 від 17.12.2012 шляхом набуття АТ “ВТБ Банк” права власності на предмети застави за вартістю, визначеною на підставі складеного Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз звіту про експертну оцінку ринкової вартості предметів застави.
Рішення суду набрало законної сили 04.07.2018 та на виконання вказаного рішення були видані накази Господарського суду Донецької області від 05.07.2018.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання визначене як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, у тому числі, в силу приписів ст. 572 ЦК України, за рахунок звернення стягнення на заставне майно.
Відповідно до ч. 5 ст. 11, ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, а згідно п. 8 ч. 1 ст. 346 ЦК України однією із підстав припинення права власності є звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника.
Таким чином, з моменту набрання судовим рішенням від 08.06.2018 у справі № 905/2571/17 законної сили, зобов'язання щодо сплати ТзОВ “Дружківський фарфоровий завод” відповідної суми боргу в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №19/2011 від 15.07.2011 припинилось на суму переданого у власність кредитору заставного майна, а саме: 77 971 332,61 грн та відповідно зменшилось зобов'язання ТзОВ “Регіон” за вказаним кредитним договором, як поручителя.
14.06.2018 між АТ “ВТБ Банк” та ТзОВ “Фінансова компанія “Делоріан” укладено договір № 14/06/2018 про відступлення права вимоги за грошовими зобов'язаннями за Кредитним договором та договорами забезпечення відповідно до якого до ТзОВ “Фінансова компанія “Делоріан” перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №19/20111 від 15.07.2011, строк платежу за яким настав, а також права вимоги за договорами забезпечення в тому числі: договорами іпотеки і застави, а також за договором поруки №19п/2011, укладеним з ТзОВ “Регіон”. Відповідно до п.6.2 договору № 14/06/2018 про відступлення права вимоги від 14.06.2018 ТзОВ “ФК “Фінансова компанія “Делоріан” набуло права АТ “ВТБ Банк” в порядку процесуального правонаступництва у справах № 910/18113/17, № 905/2571/17, № 905/2597/17, №910/6474/18 та у відповідних виконавчих провадження.
Ухвалами господарського суду від 16.07.2018 замінено стягувача АТ “ВТБ Банк” правонаступником - ТзОВ “Фінансова компанія “Делоріан”, та відстрочено виконання рішення Господарського суду Донецької області по справі 905/2571/17 від 08.06.2018 строком до 01 жовтня 2018 року.
Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТзОВ “Фінансова компанія “Делоріан” станом на 14.06.2018 було обізнане з перебуванням у провадженні Господарського суду Донецької області справи №905/2571/17, процесуальною позицією АТ “ВТБ Банк” та судовими рішеннями у справі; володіло усіма документами необхідними та достатніми для подання заяви про процесуальне правонаступництво у справі № 905/2571/17 до набрання рішенням суду від 08.06.2018 законної сили та у випадку незгоди із вказаним рішенням мало визначені процесуальним законодавством права подати апеляційну скаргу.
В подальшому, ухвалою Господарського суду Донецької області від 22.10.2018 у справі №905/2571/17 задоволено спільну заяву ТзОВ "Фінансова компанія "Делоріан" та ТзОВ "Дружківський фарфоровий завод" про затвердження мирової угоди у справі №905/2571/17, укладеної 01.10.2018 між ТзОВ “Фінансова компанія “Делоріан” та ТзОВ “Дружківський фарфоровий завод”, відповідно до якої сторони погодили задоволення вимог стягувача до боржника за рішенням Господарського суду Донецької області від 08.06.2018 у справі № 905/2571/17 за позовом АТ "ВТБ Банк" до боржника про звернення стягнення на предмети іпотеки та застави шляхом реалізації (продажу) на прилюдних торгах ("голландському" аукціоні) з редукціоном предмету іпотеки за іпотечним договором № 19з/2011 від 15.07.2011 та іпотечним договором № 19з-14/2011 від 24.12.2013, а також предметів застави за договором застави обладнання № 19з-1/2011 від 15.07. 2011, за договором застави транспортних засобів № 19з-2/2011 від 15.07.2011, за договором застави обладнання від 26.06.2013 № 19з-13/2011, за договором застави обладнання № 19з-9/2011 від 20.03.2012, за договором застави обладнання №19з-10/2011 від 24.05.2012, за договором застави обладнання №19з-11/2011 від 03.09.2012 та за договором застави обладнання №19з-12/2011 від 17.12.2012.
Розпорядник майна в поданій заяві до суду першої інстанції посилався на те, що мирову угоду між ТзОВ “Фінансова компанія “Делоріан” та ТзОВ “Дружківський фарфоровий завод”, якою змінено умови погашення суми боргу ТзОВ “Дружківський фарфоровий завод” за рахунок заставного та іпотечного майна, затверджено без участі поручителя ТзОВ “Регіон”, з визнання права власності ТзОВ “Фінансова компанія “Делоріан” на заставне майно на його продаж на голландських торгах. ТзОВ “Регіон”, як поручитель, не було учасником справи №905/2571/17 та не приймало участі в укладенні вказаної мирової угоди.
Крім того, ухвала суду про затвердження мирової угоди оскаржувалась розпорядником майна ТзОВ “Регіон” Худоноговою Л.Ю. до Східного апеляційного господарського суду та Верховного Суду. За наслідками розгляду апеляційної та касаційної скарги розпоряднику майна відмовлено у перегляді ухвали Господарського суду Донецької області від 22.10.2018 у справі № 905/2571/17 та провадження закрито.
В ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 у справі №905/2571/17 зазначено, що питання наявності погашених вимог, у зв'язку із цим рішенням до ТОВ “Дружківський фарфоровий завод” або ТОВ “Регіон” не вирішувалися в ухвалі суду від 22.10.2018 та мировій угоді. Ці питання, з огляду на приписи ст. ст. 7, 39, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.20 ГПК України відносяться до компетенції судів, що розглядають справи про банкрутство цих підприємств. Мировою угодою та оскаржуваною ухвалою суду від 22.10.2018 про її затвердження не передбачалося вчинення будь-яких дій в інтересах чи від імені ТОВ “Регіон”.
У постанові Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 905/2571/17 вказано, що в ухвалі Господарського суду Донецької області від 22.10.2018 про затвердження мирової угоди у справі № 905/2571/17 суд першої інстанції не наводив будь-яких висновків щодо прав, інтересів чи обов'язків ТОВ “Регіон”; не визначав розмір заборгованості останнього як поручителя, а визначив лише обраний сторонами спосіб звернення стягнення на рухоме та нерухоме майно, щодо якого у ТОВ “Регіон” не існувало будь-яких прав. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що судом першої інстанції в ухвалі від 22.10.2018 про затвердження мирової угоди у справі № 905/2571/17 не вирішувались будь-які питання щодо прав, інтересів або обов'язків ТОВ “Регіон”, як поручителя ТОВ “Дружківський фарфоровий завод”. Розпорядник майна боржника ТОВ “Регіон” в межах справи про банкрутство останнього не позбавлений права спростовувати суму грошових вимог ТОВ “ФК “Делоріан” та надавати свої доводи при вирішенні питання про визнання розміру грошових вимог кредиторів.
Розмір зобов'язання ТзОВ “Регіон” перед АТ “ВТБ Банк”, правонаступником якого є ТзОВ “Фінансова компанія “Делоріан”, за кредитним договором № 19/2011 від 15.07.2011 залежить від виконання зобов'язань боржником ТзОВ “Дружківський фарфоровий завод”, в тому числі на підставі судових рішень.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано погодився із доводами розпорядника майна про те, що укладення мирової угоди між ТзОВ “Фінансова компанія “Делоріан” та ТзОВ “Дружківський фарфоровий завод” у справі №905/2571/17 та її подальше виконання в частині продажу заставного рухомого майна на аукціоні призводить до збільшення обсягу відповідальності поручителя ТзОВ “Регіон” внаслідок збільшення обсягу його відповідальності через припинення основного зобов'язання в меншому розмірі, ніж той, що визначений рішенням суду.
Більше того, укладення мирової угоди між ТзОВ “Фінансова компанія “Делоріан” (кредитором) та ТзОВ “Дружівський фарфоровий завод” (боржником) є способом розпорядження майном та виконання рішення суду, що також встановлено місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України в редакції, яка діяла до 04.11.2018, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Таким чином, факт припинення основного зобов'язання боржника - ТзОВ “Дружківський фарфоровий завод” (повністю чи частково), є підставою для припинення поруки поручителя - ТзОВ “Регіон” (повністю чи частково).
Чинним законодавством в ст. 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи рішення Господарського суду Донецької області від 08.06.2018 у справі №905/2571/17 про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави основне зобов'язання ТзОВ “Дружківський фарфоровий завод”, яке виникло на підставі кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011, могло бути виконане шляхом звернення застави на заставне майно.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 25 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: 1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону. Якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 цього Закону в редакції, чинній на момент ухвалення рішення від 08.06.2018 у справі № 905/2571/17, обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, яким, серед інших, є передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом.
Враховуючи наведені законодавчі положення, обрання кредитором способу звернення стягнення на майно шляхом його передачі у власність є виконанням зобов'язання, а тому є підставою для припинення забезпеченого зобов'язання в обсязі, що дорівнює вартості заставного майна.
Вищевикладеним спростовуються доводи скаржника про те, що набуття АТ “ВТБ Банк” як заставодержателем права власності на заставне майно в момент набрання законної сили судовим рішенням від 08.06.2018 у справі №905/2571/17 не могло відбутися, оскільки на виконання цього рішення було видано наказ від 05.07.2018, а тому, його виконання мало здійснюватися в порядку виконавчого провадження як такі, що суперечать нормам чинного законодавства та не відповідають дійсним обставинам справи.
Більше того, з матеріалів справи встановлено, що ТзОВ “Фінансова компанія “Делоріан” звернулось до Господарського суду Донецької області із заявою про роз'яснення рішення суду від 08.06.2018 у справі №905/2571/18 щодо двох питань:
- чи мав суд на увазі черговість, за якою має здійснюватися погашення вимог за грошовим зобов'язанням, або перелік складових, з яких складається заборгованість?
- чи передбачало рішення суду від 08.06.2018 у справі №905/2571/17 з урахуванням подальшого затвердження мирової угоди згідно з ухвалою суду від 22.10.2018 у справі №905/2571/17 автоматичний перехід права власності за заставне майно за договорами застави №19з-1/2011 від 15.07.2011, №193-2/2011 від 15.07.2011, №19з-13/2011 від 26.06.2013, №19з-9/2011 від 20.03.2012, №19з-10/2011 від 24.05.2012, №19з-11/2011 від 03.09.2011, №19з-12/2011 від 17.12.2012 від заставодавця ТзОВ “Дружківський фарфоровий завод” до заставодержателя АТ “ВТБ Банк” або його процесуального правонаступника ТзОВ “Фінансова компанія “Делоріан” за вартістю, визначеною на підставі складеного Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз звіту про експертну оцінку ринкової вартості предметів застави, в момент набрання рішення законної сили безвідносно здійснення або нездійснення подальших дій з виконання наказу Господарського суду Донецької області від 05.07.2018?
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 16.02.2022 у справі №905/2571/17 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Делоріан” про роз'яснення рішення суду від 08.06.2018 у справі № 905/2571/18 задоволено частково. В ухвалі суду зазначено, що при визначенні черговості погашення заборгованості ТзОВ “Дружківський фарфоровий завод” слід керуватися загальними положеннями ст. 534 Цивільного кодексу України, яка визначає черговість погашення вимог за грошовим зобов'язанням та/або положеннями кредитного договору №19/2011 від 15.07.2011. В частині другого питання заява не підлягає задоволенню, оскільки питання про автоматичний перехід права власності на заставне майно від заставодавця до заставодержателя не було предметом судового розгляду при прийнятті рішення господарського суду Донецької області від 08.06.2018 по справі №905/2571/17, така позовна вимога не була заявлена позивачем.
Статтею 534 ЦК України встановлено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Відповідно до п. 2.8 кредитного договору №19/2011 від 15.07.2011, погашення боргових зобов'язань здійснюється у наступній черговості: - прострочені проценти за користування кредитом та комісійні винагороди (за їх наявності); - строкові проценти за користування кредитом та комісійні винагороди (за їх наявності); - прострочена заборгованість за кредитом: - строкова заборгованість за кредитом: - витрати банку, пов'язані з одержанням виконання за борговими зобов'язаннями та звернення стягнення на заставне майно; - пеня за прострочення процентів та комісійні винагороди (за їх наявності); - пеня за прострочення повернення кредиту (за їх наявності): - передбачені цим договором штрафи (за їх наявності). Оскільки кредитним договором встановлено черговість погашення боргових зобов'язань, необхідно враховувати вказану черговість.
Згідно з рішенням Господарського суду Донецької області від 08.06.2018 у справі №905/2571/17 АТ “ВТБ Банк” за обраним ним способом захисту, передано у власність рухоме майно загальною вартістю 77 971 332,61 грн.
Таким чином, основне зобов'язання ТзОВ “Дружівський фарфоровий завод” припинилося на суму, вказану в рішення суду, тобто на 77 971 332,61 грн з дати набрання законної сили рішенням Господарського суду Донецької області від 08.06.2018 у справі №905/2571/17, яке набрало законної сили 04.07.2018.
Окрім цього, розмір зобов'язання ТзОВ “Дружівський фарфоровий завод” зменшився на суму 6078872,40 грн та відповідно зменшились грошові вимоги ТзОВ “ФК “Делоріан” до ТзОВ «Регіон», враховуючи продаж іпотечного майна на аукціоні 28.12.2018, що також вірно встановлено місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали.
Тому, необґрунтованими є доводи скаржника про те, що відступлення АТ “ВТБ Банк” після прийняття, але до моменту набрання судовим рішенням від 08.06.2018 всіх прав за кредитним, іпотечними і заставними договорами на користь ТзОВ “ФК “Делоріан” згідно договорів про відступлення права вимоги від 14.06.2018 призвело до того, що рішення в цій частині стало таким, що не підлягає виконанню.
При цьому, заміна первісного кредитора на його правонаступника - ТзОВ «ФК «Делоріан», наведеного не спростовують, оскільки до нового кредитора переходить весь обсяг прав і вимог первісного кредитора за кредитним договором, іпотечними договорами та договорами застави, з урахуванням рішення суду від 08.06.2018 у справі №905/2571/17, на момент укладення договорів про відступлення права вимоги.
За таких обставин судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення поданих заяв про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду від 28.12.2020 та обґрунтовано змінив ухвалу від 28.12.2020 у справі №914/2578/20 про відкриття провадження у справі в частині визнання кредиторських вимог ТзОВ “Фінансова компанія “Делоріан” до ТзОВ “Регіон”, які станом на 16.12.2020 становлять 120 279 666,00 грн.
Поряд з цим, судова колегія вважає безпідставними покликання апелянта на ухвалу Господарського суду Донецької області від 05.02.2019 у справі № 905/15/19, якою відкрито провадження у справі про банкрутство ТзОВ “Дружківський фарфоровий завод”, оскільки, виходячи із змісту ст.75 ГПК України, зазначена ухвала суду не створює преюдицію у даній справі.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги про, що заявники в суді першої інстанції у заявах про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду від 28.12.2020 у даній справі не вказували у поданих заявах в якості нововиявлених обставин та не посилалися у якості доказів настання нововиявлених обставин на ухвалу суду від 22.10.2018 у справі №905/2571/17 та договори №1712-2018 від 17.12.2018 і від 28.12.2018 про часткове припинення грошового зобов'язання боржника на загальну суму 29 470 263,06 грн, наполягаючи на припиненні зобов'язань боржника на суму 77 971 332,61 грн, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно ст.320 ГПК України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою ,на час розгляду справи.
З'ясуванням документальних доказів у справі встановлено, що заявники зазначали як нововиявлені обставини, які безпосередньо впливають на визначення суми заборгованості ТзОВ “Регіон” перед ТзОВ “Фінансова компанія “Делоріан” як поручителя за кредитним договором № 19/2011 від 15.07.2011 та на припинення поруки, шляхом продажу на аукціоні іпотечного та заставного майна в межах справи №905/2571/17, а не на сам факт укладення будь-яких угод 17.12.2018 та 28.12.2018 з продажу вказаного майна, про що вірно зазначено судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали.
Разом з тим, апелянтом не заперечується та не спростовано наявність вищеописаних обставин у даній справі як нововиявлених, виходячи із змісту його заявлених та визнаних первісних грошових вимог до ТзОВ «Регіон» згідно з ухвалою суду першої інстанції від 28.12.2020 у цій справі.
За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, оскаржувану ухвалу суду належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи зазначене, судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає залишенню за апелянтом.
Керуючись ст. ст. 129, 269-270, 275 - 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Делоріан» залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.05.2022 у справі №914/2578/20 - без змін.
2.Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.
Справу повернути до Господарського суду Львівської області.
Повний текст постанови складено 05.12.2022.
Головуючий (суддя-доповідач) О.І. МАТУЩАК
Судді О.С. СКРИПЧУК
Н.А. ГАЛУШКО