нп 2/490/162/2022 Справа № 490/1134/21
Центральний районний суд м. Миколаєва
Іменем України
02.12.2022 року Центральний районний суд м. Миколаєва
в складі : головуючої судді Гуденко О.А.
при секретарі Савенко Є.В.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
16.02.2021 року ОСОБА_1 -Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона проживає у квартирі АДРЕСА_1 на підставі Ордеру №5381 виданого 27.12.1961 року, який було видано її батькові ОСОБА_3 . У цій квартирі зареєстрований, але більше одного року не проживає її син ОСОБА_4 - Відповідач.
Оскільки відповідач у вказаній квартирі зареєстрований, але не проживає з 2002 року, що підтверджується актами про не проживання та показами свідків. В 2014 Відповідач завдав тілесних ушкоджень доньці Позивача - ОСОБА_5 та 22.01.2021 року ломився до зазначеної квартири в нетверезому стані. Позивач вказує, що обов'язки з договору найму зазначеної квартир виконуються виключно нею, комунальні платежі здійснює виключно Позивач та її донька. Посилаючись на ст.ст. 71, 72 ЖК УРСР та ст. 405 ЦК України, Позивач просила визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування зазначеною квартирою.
25.01.2022 року до суду надійшли пояснення представника Позивача - адвоката Ганги Д.Г., я яких він посилаючись на ст.ст. 71, 72, Постанову Верховного Суду від 24.10.2018 року у справі №490/12384/16-ц, Постанову Верховного Суду від 28.07.2021 року по справі №757/15542/19 та те, що Відповідач був засуджений за ч. 1 ст. 125 КК Вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 30.09.2014 року, притягнутий за ч. 1 ст. 130 КУпАП Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва, вказує, що Відповідач проживає за іншою адресою, втратив інтерес до квартир АДРЕСА_1 , не проживає в ній більше 6 місяців, тобто не має тривалого зв'язку із цією квартирою (житлом), а тому є підстави вважати його таким, що втратив право користування житлом. Крім того, адвокат посилається на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.09.2015 року, справа №490/6301/15-ц, яким суд визнав ОСОБА_6 (колишнього чоловіка Позивача та батька Відповідача) таким, що втратив право користування житловим приміщенням, через відсутність понад 6 місяців. Як вважає адвокат, то даним судовим рішення вже встановлений факт одноособового проживання Позивача у квартирі АДРЕСА_1 . Отже, адвокат усе вищевикладене та враховуючи надані докази, наявні усі підстави для задоволення позовних вимог. Окрім того, адвокат наголошує на тому, що підставою позову є не проживання Відповідача у спірному житлі більше 6 місяців (з 2002 року), та те що факт формальної реєстрації місця проживання Відповідача у даній квартирі перешкоджає Позивачу розпочати процедуру приватизації квартир, яка належить до державної власності. Одноразові візити Відповідача до квартир не можуть вважатися підтвердженням існування у нього сталого, безперервного зв'язку із квартирою, у якій він лише зареєстрований і де проживають члени його сім'ї (мати та сестра) із якими він має неприязні стосунки. А тому, адвокат просив задовольнити позовні вимоги повністю.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2021 року головуючого справі визначено суддю Гуденко О.А.
Ухвалою суду від 19.02.2021 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.
09.06.2021 оку було закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду.
В минулих судових засіданнях позивачка підтримала вимоги позову з викладених підстав. Суду зазаначила, що відповідач вже тривалий час проживає за іншою адресою АДРЕСА_2 у свого батька.
В останнє судове засідання позивач не з'явився, просив справу розглядати без його участі.
Відповідач в судове засідання багаторазово не з'явився , про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в тому числі відповідно до вимог ч.11 ст. 128 ЦПК України, відзив не надав.
Відповідно до положень ст. 280281 ЦПК України, судом ухвалено про заочний розгляд справи.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, вислухавши пояснення позивачки, свідків, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивач та зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 на підставі Ордеру №5381 виданого 27.12.1961 року, який було видано її батькові ОСОБА_3 .
За цією ж адресою зареєстрований і відповідач.
Як вбачається з матеріалів справи , у квартирі за вказаною адресою з 14.03.1961 року зареєстрована Позивачка та з 05.06.1980 року зареєстрований син Позивачки Відповідач - ОСОБА_2 .
Згідно наданих квитанцій, саме позивачка сплачує комунальні платежі за утримання квартири.
Відповідно до актів про не проживання від 01.03.2020 року та від 01.02.2021 року, ОСОБА_2 не проживає в квартирі АДРЕСА_3 з 2002 року по теперішній час.
Акти про не проживання засвідчені свідками та директором ТОВ «Управлінською компанією Добробут».
Допитана в судовому засіданні 28 жовтня 2021 року свідок ОСОБА_7 28.10.2021 року суду пояснила, що вона є сусідкою позивачки, проживає в квартирі АДРЕСА_3 . Відповідач раніше часто приходив до квартири, вибивав двері та кидався на всіх, хто йому попадеться під руки. Але останній рік відповідач перестав приходити до квартири та турбувати матір та сусідів.
Допитаний в судовому засіданні 17.02.2022 року свідок ОСОБА_8 17.02.2022 року суду пояснив, що проживає в АДРЕСА_4 і що вони є сусідами з позивачкою, знає її з народження, відповідач є сином позивачки, вживав алкоголь може був і наркоманом, бився з матір'ю, це продовжувалось 15 років. В квартирі АДРЕСА_5 він не живе давно, 5-6 років вона його не бачила. Пів року назад вона чула голос Відповідача, він кричав нецензурну лексику. Деякий час відповідач проживав у ОСОБА_9 , а потім переїхав до батька.
Також в матерілах справи містяться вирок Центрального районного суду м.Миколаєва відносно відповідача від 30.09.2014 року та постанова Заводського районного суду м.Миколаєва відносно відповідача від 27.02.2018 року про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності, якими встановлено, що ОСОБА_2 мешкає за іншими адресами, ніж місце його реєстрації.23
За змістом ч. 1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64цього Кодексу (дружина, діти і батьки). Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Згідно із положеннями ст. 71, ст. 72 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутністю поважних причин для такого не проживання.
У п. 10 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз'яснено, У справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Окрім того, у постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року в справі № 289/2299/18 (провадження № 61-17608св20) вказано, що «у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім'ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це. На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо). Факт тимчасової відсутності фізичної особи і пов'язані з цим правові наслідки необхідно відмежовувати від факту постійної відсутності особи у житловому приміщенні у зв'язку з вибуттям наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті (стаття 107 ЖК). Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв'язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи. Зазначені правила статей 71 та 107 ЖК є різними за своєю правовою природою й кожна з них є окремою підставою для пред'явлення позову, оскільки перше з них регулює збереження житла за тимчасово відсутніми громадянами, а правило другої статті передбачає втрату членом сім'ї наймача права користування цим житловим приміщенням у разі його вибуття на постійне проживання в інше житлове приміщення».
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач у вказаній квартирі не проживає більше десяти років, з реєстрації у добровільному порядку не знімається.
Дані обставини не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, позивачем надані належні та допустимі докази відсутності відповідача за місцем реєстрації більше 6 місяців до дати звернення до суду з цим позовом. Вказані обставини підтвердили і допитані в якості свідків сусіди позивача.
Із наведеного вбачається, що позивачем доведено, що відповідач не проживає у спірній квартирі без поважних причин більше 6 місяців, та факт формальної реєстрації місця проживання Відповідача у даній квартирі перешкоджає Позивачу розпочати процедуру приватизації квартир, яка належить до державної власності.
Із врахуванням наведеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
У порядку ст. 141 ЦПК України, судові витрати сплачені при подачі позову.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 280-284, 354-355 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловвим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 02.12.2022 р.
Суддя Гуденко О.А.