Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області
Справа № 483/426/22
Провадження № 2/483/279/2022
Іменем України
29 листопада 2022 року м. Очаків
Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючої - судді Шевиріної Т.Д.,
за участю секретаря - Марчука Р.М.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - ОСОБА_3 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з приміщення Канівського міськрайонного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до національного природного парку «Білобережжя Святослава» про визнання незаконним наказу, поновлення на посаді та стягнення різниці в заробітній платі,-
27 червня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області з позовною заявою, предметом якої є: визнання незаконним наказу про переведення, поновлення на посаді та стягнення різниці в заробітній платі.
В обґрунтування позову зазначив, що він з 18 травня 2016 року працював на посаді начальника Покровсько-Хуторського природоохоронного науково-дослідного відділення Національного природного парку (надалі - ПНДВ НПП) «Білобережжя Святослава». В період з 24 січня по 25 лютого 2022 року позивач перебував у щорічній основній та додатковій відпустках. В період відпустки він також протягом двох тижнів перебував на лікарняному, 18 березня 2022 року у зв'язку із збройною агресією РФ проти України та введенням військового стану позивача було зараховано в члени добровільного формування територіальної оборони с. Куцуруб Миколаївського району Миколаївської області, а з 05 квітня 2022 року - до складу військової частини.
25 березня 2022 року відповідачем видано наказ № 23-3-3-в-о «Про переведення ОСОБА_1 на посаду природоохоронника VI розряду Покровсько-Хуторського ПНДВ з посади начальника Покровсько-Хуторського ПНДВ НПП «Білобережжя Святослава»».
Вважаючи зазначений наказ таким, що прийнятий з порушенням вимог трудового законодавства, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.
19 липня 2022 року відповідач засобами поштового зв'язку подав до суду відзив на позовну заяву, в якому, посилаючись на те, що позов подано з метою створення штучних доказів для уникнення кримінальної відповідальності за відсутність на робочому місці, просив закрити провадження у справі та відмовити у задоволені позовних вимог (а.с. 32-48).
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, просили його задовольнити.
Позивач пояснив, що Покровсько-Хуторське відділення НПП «Білобережжя Святослава» за територією охоплює частину Кінбурнського півострова, який з перших днів війни був атакований військовими РФ. В березні 2022 року територія парку, в тому числі Покровсько-Хуторського відділення, потерпала від пожежі, в гасінні якої брали участь як працівники парку, так і місцеві мешканці. Юридична адреса НПП «Білобережжя Святослава» - місто Очаків, Миколаївського району Миколаївської області. Саме в місті Очакові розташований офіс НПП та перебувало керівництво парку. 01 лютого 2022 року, тобто в період перебування позивача у відпустці, на роботу до Покровсько-Хуторського ПНДВ НПП «Білобережжя Святослава» був прийнятий громадянин ОСОБА_4 19 березня 2022 року останнього було викраденого російськими військовими на території НПП «Білобережжя Святосава» на Кінбурнському півострові. Саме з цією подією, за твердженням позивача, пов'язано його переведення з посади начальника Покровського-Хуторського ПНДВ НПП «Білобережжя Святослава» на посаду природоохоронника VI розряду до цього ж відділення парку.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив закрити провадження у справі за безпідставністю та пояснив, що з початку збройної агресії РФ на території України нападів та обстрілів зазнавав Кінбурнський півострів та розташований на ньому національний природний парк «Білобережжя Святослава». Внаслідок влучання ворожих снарядів на території парку та розташованих поряд сіл виникали пожежі, під час спроб захоплення території півострова викрадалися місцеві жителі, в тому числі співробітник Покровсько-Хуторського ПНДВ НПП «Білобережжя Святослава» ОСОБА_4 . Вважаючи, що викрадення співробітника парка стало можливим через втрату ОСОБА_1 контролю над ситуацією та через нездатність позивача здійснювати у цей період керування відділенням, а також враховуючи відсутність ОСОБА_1 на робочому місці понад двох тижнів без поважних причин, керівництвом парку було прийнято наказ про переведення позивача з посади начальника відділення на посаду природоохоронника VI розряду.
Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, та сторони не заперечують того факту, що з 18 червня 2016 року позивач обіймав посаду начальника Покровсько-Хуторського ПНДВ НПП «Білобережжя Святослава».
З матеріалів справи, а саме зі змісту наказу № 2-в від 17 січня 2022 року вбачається, що ОСОБА_1 надано щорічну відпустку на 28 календарних днів з 24 січня по 20 лютого 2022 року та щорічну додаткову відпустку на 5 календарних днів з 21 по 25 лютого 2022 року (а.с. 8).
З витягу з електронного реєстру листків непрацездатності від 04 липня 2022 року слідує, що в період відпустки, а саме з 06 по 15 лютого 2022 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному (а.с. 83).
Посвідченням № 9 від 18 березня 2022 року, копію якого долучено до матеріалів справи, підтверджується факт перебування ОСОБА_1 в членах добровільного формування територіальної оборони по охороні громадського порядку Куцурубської сільської ради (а.с. 10).
23 березня 2022 року ОСОБА_1 отримано на відповідальне зберігання особові справи та трудові книжки працівників відділення, про що ним особисто складено розписку, копію якої долучено до матеріалів справи (а.с. 85).
З матеріалів справи вбачається, що наказом № 23-3-3-в-о від 25 березня 2022 року, відповідно до ст. ст. 3 та 7 Закону України «Про організацію трудових відносин умовах воєнного стану» та з метою оптимізації роботи Покровсько-Хуторського ПНДВ, враховуючи відсутність на своєму робочому місці понад двох тижнів з невідомих причин ОСОБА_1 , що призвело до втрати керування даного відділення, невжиття заходів до встановлення місця перебування інспектора з охорони пзф ОСОБА_4 , який 19 березня 2022 року, ймовірніше за все був викрадений людьми у військовій формі російських збройних сил та переміщений до ч. Скадовськ (сізо), ОСОБА_1 переведено на посаду природоохоронника VI розряду Покровсько-Хуторського ПНДВ з посади начальника Покровсько-Хуторського ПНДВ, з 25 березня 2022 року (а.с. 13, 44).
Судом також встановлено, що наказом № 79 від 05 квітня 2022 року ОСОБА_1 з 05 квітня 2022 року зараховано до списків особового складу військової частини (а.с. 11).
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 пояснив, що він обіймав посаду заступника начальника державної служби охорони у НПП «Білобережжя Святослава» та показав, що з 25 лютого 2022 року працівники парку протягом тижня не виходили на робочі місця, а після цього перейшли фактично на неповний робочий день. Покровсько-Хуторське відділення НПП «Білобережжя Святослава» охоплює територію понад 3 тисячі гектарів, а саме частину території Кінбурнської коси та Рибаківської громади. ОСОБА_1 протягом усього часу керування відділенням територію Очаківського району не залишав, був на зв'язку, керував діями підлеглих та фактично виконував обов'язки начальника відділення. Зокрема, про виникнення на території Кінбурнської коси неподалік села Покровське першої пожежі йому стало відомо від ОСОБА_1 . Свідок також пояснив, що ОСОБА_4 був прийнятий на роботу 01 лютого 2022 року під час перебування ОСОБА_1 у відпустці. В березні 2022 року ОСОБА_4 було викрадено на території парку, про що свідку стало відомо від місцевих мешканців.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що він працював на посаді пожежника-респіраторника в НПП «Білобережжя Святослава». До 19 березня 2022 року він перебував на території села Покровське, що на Кінбурнській косі, а після викрадення співробітника парка ОСОБА_4 переїхав до міста Очаків. Так, свідок показав, що 16 березня 2022 року ОСОБА_4 та інші співробітники парку брали участь в гасінні пожежі, про що був складений відповідний акт, який вони передали ОСОБА_1 . Вранці 19 березня 2022 року свідок бачив ОСОБА_4 , а після обіду дізнався, що він зник. Місцеві мешканці повідомили, що автомобіль, на якому рухався ОСОБА_4 , бачили у супроводженні двох «тигрів» зі знаком «Z». Ввечері того ж дня свідок залишив територію Кінбурнської коси.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 пояснила, що 01 березня 2022 року її чоловік ОСОБА_4 був прийнятий на роботу до НПП «Білобережжя Святослава». На той час родина мешкала у Покровських хуторах на Кінбурнській косі. Вранці 19 березня 2022 року ОСОБА_4 зателефонував та повідомив, що на територію Кінбурнського півострова зайшли російські війська, він збирався додому. Через тиждень свідку зателефонував юрист НПП ОСОБА_3 та запропонував звернутися до СБУ. Свідок зверталася до правоохоронних органів та міжнародних організацій, весь цей час допомогу їй надає позивач.
Вирішуючи переданий на розгляд суду трудовий спір, слід виходити з такого.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).
Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами частина 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Основоположні права громадян, пов'язані з реалізацією права на працю, передбачені статтями 43-46 Конституції України.
Разом із тим, відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (далі Указ) в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Відповідно до змін, внесених Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Згідно з пунктом 3 Указу у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Статтею 1 Закону України від 15 березня 2022 року №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-ІХ, тут і далі в редакції, яка була чинною на день видання оспорюваного наказу) передбачено, що цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43,44 Конституції України.
У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Відповідно до підпункту 5 пункту 1 статті 6 Закону № 2136-ІХ в Указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв'язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно з пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 2136-ІХ главу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: «Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
З огляду на вище викладене положення Закону № 2136-ІХ, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю -мають пріоритет на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону № 2136-ІХ також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.
Статтею 3 Закону № 2136-ІХ визначено, що у період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров'я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.
Статтею 32 КЗпПУ визначено, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або обладнанні у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Роботодавець не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я.
У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
З урахуванням того, що жодна з обставин, передбачених законодавством як умова та підстава для переведення працівника без його згоди на іншу посаду на тому ж підприємстві не висвітлена в оскаржуваному наказі та не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду спору, а факт відсутності позивача на робочому місці взагалі не підтверджений жодними доказами, як то табель обліку робочого часу, та більше того, спростований розпискою самого позивача про отримання ним у цей період на зберігання особових справ та трудових книжок підлеглих, суд дійшов висновку, що позивач свій процесуальний обов'язок доказування виконав, а відповідач наведеного в якості підстави позову не спростував, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Разом із тим, задовольняючи позов частково, суд виходить з того, що в матеріалах справи наявні дві копії оскаржуваного наказу, а саме на аркушах 13 (долучено позивачем) та 44 (долучено відповідачем).
При цьому, в останньому датою переведення позивача на іншу посаду вказано 26 березня 2022 року, а не 25 березня як зазначено у наданій позивачем копії наказу.
Встановивши, що копію наказу позивав отримав від співробітника парку, тобто не офіційно, без ознайомлення з оригіналом наказу під підпис, і відомості про наказ не було внесено до трудової книжки позивача (що не оспорюється сторонами), суд приймає в якості доказу завірену належним чином копію наказу, надану відповідачем, і вважає, що позивач був переведений на іншу посаду саме з 26 березня 2022 року.
Розподіляючи судові витрати, суд враховує, що позивач при зверненні із цим позовом був звільнений від сплати судового збору за 3 позовні вимоги немайнового характеру усього на суму 2 977 грн 20 коп.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, сума судового збору, від якої позивач був звільнений при подачі позову, підлягає стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, -
Цивільний позов ОСОБА_1 до національного природного парку «Білобережжя Святослава» про визнання незаконним наказу, поновлення на посаді та стягнення різниці в заробітній платі - задовольнити частково.
Визнати незаконним наказ директора Національного природного парку «Білобережжя Святослава» від 25 березня 2022 року № 23-3-3-в-о «Про переведення ОСОБА_1 на посаду природоохоронника VІ розряду Покровсько-Хуторського ПНДВ з посади начальника Покровсько-Хуторського ПНДВ НПП «Білобережжя Святослава».
Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Покровсько-Хуторського природоохоронного науково-дослідного відділення Національного природного парку «Білобережжя Святослава» з 26 березня 2022 року.
Зобов'язати Національний природний парк «Білобережжя Святослава» здійснити перерахунок ОСОБА_1 заробітної плати, починаючи з березня 2022 року, виходячи із середньої заробітної плати ОСОБА_1 на посаді начальника Покровсько-Хуторського природоохоронного науково-дослідного відділення Національного природного парку «Білобережжя Святослава».
Стягнути з Національного природного парку «Білобережжя Святослава» на користь держави в рахунок відшкодування судового збору 2 977 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят сім) грн 20 коп.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 06 грудня 2022 року.
Головуюча: