18 листопада 2022 рокуСправа № 921/740/21(921/466/21)
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М.
у справі за позовом Приватного підприємства “Дербі-Капітал” (юридична адреса: 04107, м. Київ, вул. Соляна, 70 офіс 11; фактична адреса: 46011, м. Тернопіль, вул. Поліська, 14)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрокомбінат-Тернопіль” (юридична адреса: 08132, Київська область, м. Вишневе, вул.Промислова, 5; фактична адреса: 46011, м. Тернопіль, вул. Поліська,14)
до відповідача 1 - Приватного підприємства “Афіша” (46001, м. Тернопіль, бульвар Т.Шевченка, 23)
до відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна” Ресторан (46001, м. Тернопіль, бульвар Т.Шевченка, 23)
про визнання недійсним укладеного 20.07.2018р. між ПП “Афіша” та ТОВ “Україна” Ресторан Договору №1 про надання зворотної фінансової допомоги.
Представники сторін та третьої особи в судове засідання не прибули.
Суть справи: Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 30.07.2021 відкрито провадження у справі №921/466/21 /суддя Стадник М.С./; призначено у справі підготовче засідання та залучено до участі у справі №921/466/21 в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрокомбінат-Тернопіль” (юридична адреса: 08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Промислова, 5; фактична адреса: 46011, м. Тернопіль, вул. Поліська,14).
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 26.10.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/466/21 до судового розгляду по суті на 26.11.2021р.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 26.11.2021 відкладено судове засідання на 14.12.2021; ухвалою суду від 14.12.2021 відкладено судове засідання на 21.01.2022.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 21.01.2022 клопотання Приватного підприємства “Дербі-Капітал” за № 22/11/21 від 22.11.2021 (вх. №9534 від 23.11.2021) задоволено; матеріали справи №921/466/21 за позовом Приватного підприємства “Дербі - Капітал”, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат-Тернопіль", до відповідача 1 - Приватного підприємства “Афіша”, відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна” Ресторан про визнання недійсним укладеного 20.07.2018р. між ПП “Афіша” та ТОВ “Україна” Ресторан Договору №1 про надання зворотної фінансової допомоги, передано на розгляд Господарського суду Тернопільської області, в провадженні якого перебуває справа № 921/740/21 про банкрутство Приватного підприємства “Афіша”.
Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.02.2022, головуючим суддею для розгляду справи № 921/466/21 визначено суддю Сидорук А.М., в провадженні якої знаходиться справа № 921/740/21 за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокомбінат-Тернопіль”, 08132, вул.Промислова, 5, м.Вишневе, Києво-Святошинський район Київської області до боржника Приватного підприємства “Афіша”, 46001, м.Тернопіль, бул.Т.Шевченка, 23 про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 04.02.2022 прийнято до свого провадження в межах справи № 921/740/21 про банкрутство Приватного підприємства “Афіша”, матеріали справи № 921/466/21 за позовом Приватного підприємства “Дербі - Капітал”, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат-Тернопіль", до відповідача 1 - Приватного підприємства “Афіша”, відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна” Ресторан про визнання недійсним укладеного 20.07.2018р. між ПП “Афіша” та ТОВ “Україна” Ресторан Договору №1 про надання зворотної фінансової допомоги; призначено у справі № 921/740/21 ( 921/466/21) підготовче засідання на 01.03.2022 об 10 год. 40 хв.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 01.03.2022 відкладено у справі № 921/740/21 ( 921/466/21) підготовче засідання на 01.04.2022 об 10 год. 30 хв.; ухвалою суду від 01.04.2022 відкладено у справі № 921/740/21 ( 921/466/21) підготовче засідання на 03.05.2022 року об 11 год. 00 хв.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 03.05.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу № 921/740/21 (921/466/21) до судового розгляду по суті на 31 травня 2022 року об 11 год. 00 хв.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 31.05.2022 відкладено розгляд справи № 921/740/21 (921/466/21) по суті на 17 червня 2022 року об 14 год. 00 хв.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17.06.2022 ухвалено повернутись до розгляду справи № 921/466/21 на стадію підготовчого провадження; призначено розгляд справи № 921/466/21 у підготовчому засіданні на 15 липня 2022 року о 11 год. 30 хв.
Ухвалами суду підготовче засідання неодноразово відкладалося, востаннє ухвалою суду від 09.08.2022 відкладено підготовче засідання на 23 серпня 2022 року о 12 год. 40 хв.
23.08.2022 на адресу суду від Відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна” Ресторан надійшла заява про долучення до матеріалів справи №921/740/21 (921/466/21) копії Договору № 1 від 20.07.2018р. про надання зворотної фінансової допомоги, укладеного між ПП “Афіша” та ТОВ “Україна” Ресторан.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 23.08.2022 було закрито підготовче провадження та призначено справу №921/740/21 (921/466/21) до судового розгляду по суті на 16 вересня 2022 року о 11 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 16.09.2022 було відкладено розгляд справи №921/740/21 (921/466/21) по суті на 04 жовтня 2022 року о 09 год. 30 хв.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 4 жовтня 2022 року розгляд справи № 921/740/21(921/466/21) по суті, відкладено на 25 жовтня 2022 року о 10год. 00хв.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 28 жовтня 2022 року розгляд справи № 921/740/21(921/466/21) по суті, відкладено на 18 листопада 2022 року о.12год.00хв.
18.11.2022 року на адресу господарського суду Тернопільської області від Приватного підприємства "Дербі-Капітал" надійшла заява про розгляд справи № 921/740/21(921/466/21) за відсутності повноваженого представника позивача за наявними в справі матеріалами, позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі.
Представники Відповідача - 1, Відповідача - 2 та третьої особи в судове засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомили.
Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 2 частини 3 статті 202 ГПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
З огляду на те, що явка представників учасників справи у судове засідання 18.11.2022 року не визнавалася обов'язковою суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі представників Приватного підприємства “Афіша” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна” Ресторан.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
20 липня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальніcтю "Україна" Ресторан (Позичальник) в особі директора Заставної М.Й., що діє на підставі Статуту, з одного боку, та Приватним підприємством "Афіша" (Позикодавець) в особі директора Заставного В.Б. укладено Договір № 1 про надання поворотної фінансової допомоги.
Згідно п.1 1. Договору, Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу, а Позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даних Договором.
Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 2 000 000 (два мільйони гривень) гривень без ПДВ строком на 5 років.(п.п.2.1.Договору).
ПП Афіша" перераховано ТОВ "Україна" Ресторан поворотно-фінансову допомогу згідно Договору № 1 від 20.07.2018 року - 20 липня 2018 року Платіжним дорученням № 93 - 500 000,00 грн, 9 серпня 2019 року Платіжним дорученням № 99 - 1 500 000,00 грн.
Позивач вважає, що приватне підприємство "Афіша" уклавши Договір № 1 про надання поворотної фінансової допомоги від 20.07.2018 року з ТОВ "Україна" Ресторан та перерахувавши 2 000 000 грн, діяло недобросовісно, зловживаючи правами, тому просить, визнати Договір № 1 про надання поворотної фінансової допомоги від 20.07.2018 року фраудаторним, як такий вчинявся з метою недопущення в подальшому звернення стягнення на майно боржника.
Зокрема, підставою для укладення спірного договору поворотної фінансової допомоги № 1 від 20.07.2018 року, на думку позивача, було бажання Відповідача -1 не допустити повернення Позивачу одержаного від нього 17.07.2018 року, 18.07.2018 та 02.08.2018 року авансу в загальній сумі 8 000 000,00 грн, при цьому посилається на наступне:
- в період між перерахунками на рахунок Відповідача - 2, 20.07.2018- 500 000 грн та 9.08.2018 - 1 500 000грн., 6.08.2018 кінцевий бенефіціарний власник Відповідач - 1 прийняла рішення про зменшення статутного капіталу ПП "Афіша" із 6 000 000 грн до 500 грн;
- на виконання вказаного рішення, а саме з належних позивачу 8 000 000 грн, на картковий рахунок власника Відповідача - 1, з банківського рахунку ПП "Афіша" було переведено: 16.08.2018- 4 000 000грн, 18.09.2018 - 1 140 000грн;
- разом з цим, як вбачається з інформаційної довідки про рух коштів по банківському рахунку Відповідача - 2, окрім договору про надання поворотної фінансової допомоги №1 від 20.07.2018, на підставі якого на банківський рахунок ТОВ "Україна" Ресторан було переведено 2 000 000грн, між Відповідачем - 1 та Відповідачем - 2 аналогічні договори укладались: 1.02.2018 № 1, 01.08.2018 № 2, 20.12.2018 № 9, 18.04.2019 без номера, та ще один договір про надання поворотної фінансової допомоги без номера та дати на підставі якого 24.05.2019 року ПП "Афіша" перерахувало ТОВ "Україна" Ресторан ще додатково 318 000 грн.
В обгрунтування позовних вимог ПП "Дербі-Капітал" надано: копію Попереднього договору від 17.07.2018року, укладеного між ПП "Афіша" та ПП "Дербі-Капітал"; копію платіжного доручення № 20 від 02.08.2018 року на суму 5 000 000,00грн; копію платіжного доручення № 4 від 18.07.2018 року на суму 2 500 000,00грн; копію платіжного доручення № 3 від 17.07.2018 року на суму 500 000,00грн; копію платіжного доручення № 99 від 09.08.2018 року на суму 1 500 000,00грн; копію платіжного доручення № 93 від 20 20.07.2018 року на суму 500 000,00грн; копію виписки по рахунку ТОВ "Україна" Ресторан за період з 17.07.2018 по 08.12.2020; копію виписки по рахунку ПП "Афіша" за період 14.12.2017 по 01.04.2020; копію інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 265334480 від 11.07.2021.
Як вбачається із відзиву ПП "Афіша" № б/н від 28.08.2021 (вх.№7037 від 30.08.2021), проти позовних вимог заперечив з огляду на те, що Договір № 1 укладено відповідно до вимог чинного законодавства, а доводи ПП "Дербі-Капітал" про його недійсність є абсолютно необґрунтованими, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.
Крім цього, приватним підприємством "Афіша" зазначено, що ПП "Дербі-Капітал" не доведено, яким чином укладення між ПП "Афіша" та ТОВ "Україна" Ресторан Договору №1 про надання поворотної фінансової допомоги порушує права позивача, чи зачіпає його законні інтереси, адже як вказує сам позивач, кошти ним були перераховані на виконання умов Попереднього договору, який станом на дату укладення Договору №1 про надання поворотної фінансової допомоги, діяв та створював для його сторін правові наслідки. Вважає, що Договором № 1 жодним чином не зачіпаються законні інтереси позивача, а його доводи про зловживання ПП "Афіша" при укладенні Попереднього договору від 17.07.2018р. та заволодіння коштами шляхом обману є абсолютно безпідставними та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.
У Відповіді на відзив № 6/09/21 від 06.09.2021 ПП "Дербі-Капітал" зазначає наступне:
- Оскільки відповідач-1 ПП "Афіша" надав фінансову допомогу відповідачу 2 -Товариству з обмеженою відповідальністю “Україна” Ресторан коштами, власником яких є ПП "Дербі-Капітал", позивача позбавлено можливості реалізувати своє право власності на належні йому 2000000 грн, оскільки на підставі оспорюваного договору № 1 від 20.07.2018 ПП "Афіша" перевело їх на банківський рахунок ТОВ “Україна” Ресторан; 10.08.2018 грошові кошти в сумі 1 500 000 грн під виглядом зворотної фінансової допомоги були переведені на банківську картку власника ТОВ “Україна” Ресторан.
- Внаслідок повернення ТОВ "Агрокомбінат-Тернопіль" права власності на своє майно, ПП "Афіша" не лише втратило єдине джерело доходу, а і за рішеннями суду у справах №№ 921/597/20, 921/670/20, 921/53/21, 921/59/21 зобов'язано повернути ТОВ "Агрокомбінат-Тернопіль" всі одержані кошти за період незаконного володіння таким майном.
Приймаючи до уваги, що ТОВ "Агрокомбінат-Тернопіль" повернуло собі право власності на будівлі по вул.Поліська, 14 в м.Тернополі, за придбання яких на банківський рахунок ПП "Афіша" від ПП "Дербі-Капітал" надійшов аванс в сумі 8 000 000,00 грн, укладення угод щодо цих коштів із перерахунком їх на рахунок іншої особи - прямо порушує право ПП "Дербі-Капітал" володіти та розпоряджатися належними йому коштами, оскільки внаслідок виведення ПП "Афіша" належних позивачу 2 000 000 грн зі свого банківського рахунку на рахунок ТОВ "Україна" Ресторан, реально стягнуто їх з ПП "Афіша" без визнання укладеного 20.07.2018 договору № 1про надання поворотної фінансової допомоги є неможливим.
Згідно з ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Предметом позову у цій справі є визнання недійсним укладеного між ПП «Афіша» та ТОВ "Україна" Ресторан Договору № 1 про надання поворотної фінансової допомоги від 20.07.2018 року.
Згідно п.1.1. Договору, Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу, а Позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даних Договором.
Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 2 000 000 (два мільйони гривень) гривень без ПДВ строком на 5 років.(п.п.2.1.Договору).
ПП Афіша" перераховано ТОВ "Україна" Ресторан поворотну фінансову допомогу згідно Договору № 1 від 20.07.2018 року - 20 липня 2018 року Платіжним дорученням № 93 - 500 000,00грн, 9 серпня 2019 року Платіжним дорученням № 99 - 1 500 000,00грн.
Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Суд звертає увагу на те, що за змістом вказаного вище оспорюваного договору, Позивач не є стороною цього правочину, однак звернувшись із позовом у цій справі до суду про визнання відповідного договору недійсним, являється заінтересованою особою.
Для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов'язаних з вчиненням такого правочину (див. висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, постанові Великої палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17).
Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.02.2022 року у справі № 912/2007/18, реалізуючі право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і залежно від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (правова позиція Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 16.10.2020 у справі №910/12787/17).
Крім того, як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, а й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно сталося.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. висновки, сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18).
За змістом статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Разом з тим, однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно із частинами другою та третьою статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення коштів, що набрало законної сили.
Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).
Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 369/11268/16-ц та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.10.2020 року у справі № 04/14-10/5026/2337/2011.
Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину (дана правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17, постанові Верховного Суду від 29.09.2020 р. у справі № № 918/335/17).
Крім того, в обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники мають на меті добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.
Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.
Дана правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17 (провадження № 61-2761св19).
В доктрині такі правочини відомі як фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду інтересам кредиторів).
Разом з тим в усталеній судовій практиці (приклади якої наведено вище) договір, укладений з метою уникнути виконання грошового зобов'язання, кваліфіковано як фіктивний у справах за позовами осіб, на шкоду чиїм майновим інтересам відповідачами у цих справах були за твердженнями позивачів вчинені відповідні правочини.
Отже такі правочини можуть вважатись фіктивними правочинами.
Дана правова позиція відображена в постанові Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 р. у справі № 910/7547/17.
Водночас, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.
При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.
Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.10.2020 р. у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19) та від 28.11.2019 р. у справі № 910/8357/18.
Положеннями частини 1 статті 19 та частин 1, 2 статті 67 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання вправі без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству, зокрема, шляхом укладення договорів, що опосередковують відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами у всіх сферах господарської діяльності; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Отже, господарське зобов'язання, яке виникло на підставі договору, укладеного між суб'єктами господарювання, має бути спрямоване на досягнення економічного результату для його сторін, тобто мати реальний характер та опосередковувати рух капіталів, товарів, робіт чи послуг, що є об'єктами відповідної господарської операції.
Однак, відповідач по справі Приватне підприємство "Афіша", який на підставі договору про надання поворотної фінансової допомоги № 1 від 20.07.2018, ще до оформлення неукладеного із позивачем договору купівлі продажу будівель по вул.Поліська, 14 в м.Тернополі, перевів належні Приватному підприємству "Дербі-Капітал" 2 000 000,00 грн на банківський рахунок ТОВ "Україна" Ресторан, що свідчить про зловживання правами, оскільки оспорюваним фраудаторним договором порушив майнові інтереси позивача, а сам договір був направлений виключно на недопущення в подальшому звернення стягнення на майно боржника.
Таким чином, фактичні обставини заволодіння належними позивачу коштами в сумі 2 000 000 грн свідчать про те, що оспорюваний правочин № 1 від 20.07.2018 є фраудаторним, тобто таким, що був вчинений на шкоду кредитору ПП "Дербі-Капітал".
З огляду на наведене, суд зазначає, що волевиявлення учасників спірного правочину не спрямоване на досягнення результату, обумовленого ним, оскільки надання заявленого обсягу послуг не відповідає доктрині реальності господарських операцій та, більш того, відсутні звернення з відповідними позовними вимогами, що вказує на відсутність мети у виконавця послуг на отримання прибутку від господарської діяльності та як наслідок нарощення кредиторської заборгованості у замовника послуг, щодо якого в подальшому відкрито провадження у справі про банкрутство, яка має вочевидь штучний характер, що в кінцевому рахунку призводить до завдання шкоди кредиторам неплатоспроможного боржника, а тому такий правочин вчинено з вадами волі, що не відповідає вимогам статті 203 ЦК України та на підставі статті 234 ЦК України такий правочин кваліфікується як фіктивний.
Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Для вирішення питання про визнання недійсним правочину оспорюваного заінтересованою особою правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи.
У даному випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду із позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов'язаних із вчиненням такого правочину.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
З конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).
Недійсність договору як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).
Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).
Суд наголошує, правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов'язані із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов'язання зі сплати заборгованостей за договорами діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.
Тому, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом направленим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.
Відтак, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник позбавляється активів, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності.
Дослідивши усі обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Приватного підприємства “Дербі-Капітал” про визнання недійсним укладеного 20.07.2018р. між ПП “Афіша” та ТОВ “Україна” Ресторан Договору №1 про надання зворотної фінансової допомоги.
Судові витрати відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на відповідачів.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123,126,129, 191, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним Договір № 1 про надання поворотної фінансової допомоги, укладений 20 липня 2018 року між Приватним підприємством “Афіша”, бульвар Т. Шевченка, 23, м. Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код 36509143 та Товариством з обмеженою відповідальністю “Україна” Ресторан (46001, м. Тернопіль, бульвар Т.Шевченка, 23).
3. Стягнути з Приватного підприємства “Афіша”, бульвар Т. Шевченка, 23, м. Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код 36509143 на користь Приватного підприємства “Дербі - Капітал”, вул. Соляна, буд. 70, оф. 11, м. Київ, 04107 (адреса для листування: вул. Поліська, 14, м. Тернопіль, 46011), ідентифікаційний код 4204739 - 1 135 грн в повернення сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна” Ресторан, 46001, м. Тернопіль, бульвар Т.Шевченка, 23, ідентифікаційний код 37076599 на користь Приватного підприємства “Дербі - Капітал”, вул. Соляна, буд. 70, оф. 11, м. Київ, 04107 (адреса для листування: вул. Поліська, 14, м. Тернопіль, 46011), ідентифікаційний код 4204739 - 1 135 грн в повернення сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 05.12.2022.
Суддя А.М. Сидорук