24.11.2022м. СумиСправа № 920/476/22
Господарський суд Сумської області у складі судді Соп'яненко О.Ю., за участі секретаря судового засідання Бардакової О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №920/476/22 в порядку загального позовного провадження
за позовом: Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Сумигаз” (40021, м. Суми, вул. Лебединська, 13; код ЄДРПОУ 03352432),
до відповідача: Акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Інжиніринг” (40009, м. Суми, вул. Іллінська, буд. 13, код ЄДРПОУ 00205618)
про стягнення 3 081 744,63 грн,
За участю представників сторін:
від позивача - Сіденко Л.В., адвокат, довіреність №007Др-118-1221 від 24.12.2021,
від відповідача - не з'явився,
Ухвалою господарського суду Сумської області від 22.07.2022 відкрито провадження у справі №920/476/22 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 10.08.2022, 12:00.
В судовому засіданні 10.08.2022 оголошено перерву до 31.08.2022, 11:30.
Відповідно до ухвали суду від 31.08.2022 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені; відкладено підготовче засідання на 22.09.2022, 11:00.
Ухвалою суду від 22.09.2022 підготовче провадження у справі № 920/476/22 закрито; призначено розгляд справи по суті на 20.10.2022, 12:30.
В судовому засіданні 20.10.2022 судом оголошено перерву до 31.10.2022, 10:00 у зв'язку з усним клопотанням представника відповідача.
В судовому засіданні 31.10.2022 судом оголошено перерву до 09.11.2022, 10:30.
Судове засідання 09.11.2022 у справі № 920/476/22 не відбулось, у зв'язку з відсутністю електроенергії в Господарському суді Сумської області з 10 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв. Згідно ухвали суду від 10.11.2022 призначено розгляд справи по суті на 24.11.2022, 12:00.
Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 2 906 317,75 грн з яких: 2 474 195,86 грн - основного боргу, 212 780,84 грн - інфляційних збитків, 17 940,74 грн - 3% річних, 201 400,31 грн - пені, нарахованих відповідно договору розподілу природного газу від 01.06.2020.
Відповідно до заяви від 30.08.2022 №400007.1-Сл-6895-0822 (вх.№2010 від 30.08.2022) про збільшення позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 3 081 744,63 грн, з яких: 2 474 195,86 грн - основного боргу, 230 100,21 грн - інфляційних збитків, 27 295,23 грн - 3% річних, 350 153,33 грн - пені.
02.11.2022 відповідачем подано до суду заяву від 27.10.2022 №18-7/238 (вх.№2725, 2720) про зменшення розміру пені та 3% річних та розстрочення виконання рішення суду, в якій просить зменшити на 90% розмір нарахованої позивачем пені до суми 35 015,33 грн та 3% річних - до 2 729,52 грн, а також просить розстрочити виконання рішення суду на 1 (один) рік з дня ухвалення рішення у даній справі помісячно рівними частинами.
Представником позивача подані заперечення на клопотання від 08.11.2022, в яких просить відмовити в задоволенні клопотання про зменшення 3% річних та пені на 90% та розстрочення виконання рішення суду на рік.
15.11.2022 представником позивача подано клопотання про долучення доказів від 14.11.2022, в якому просить долучити до матеріалів справи копію договору доручення №79/1-55 від 09.09.2022, укладеного між ДП «Завод ОБ та ВТ» та АТ «СМНВО-Інжинірінг» щодо виконання грошових зобов'язань на користь АТ «Сумигаз»; копії платіжних доручень від 15.09.2022 на суму 1 105 815,36 грн та від 02.11.2022 на суму 1 105 815,36 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з урахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог, просила відмовити у задоволенні заяви відповідача про зменшення 3% річних та пені на 90% та розстрочення виконання рішення суду.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Правовідносини щодо розподілу природного газу врегульовані Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1379/27824 06.11.2015, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30.09.2015 “Про затвердження Типового договору розподілу природного газу”.
Статтею 40 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.
АТ «СУМИГАЗ» є оператором газорозподільних систем та здійснює свою діяльність з розподілу природного газу в межах території міста Суми, Сумської області та села Мойка Краснокутського району Харківської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації на підставі ліцензії на розподіл природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2020 між Акціонерним товариством “Оператор газорозподільної системи “Сумигаз” (позивач, оператор ГРМ) та Акціонерним товариством “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Інжиніринг” (відповідач, споживач) укладений договір розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання № 42АР400-4118-20 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) на умовах Типового договору, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 30.09.2015 № 2498 (далі - Договір).
Цей договір було укладено на невизначений строк (п. 12.1 Договору).
Типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Пунктом 1.3 Типового договору передбачено, що цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір.
Відповідно до п. 2.1 Договору оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором. Обов'язковою умовою надання Споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у Споживача об'єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ (п.2.2. договору).
Згідно з п. 6.1 Договору оплата вартості послуг оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Згідно з п. 6.4 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Відповідно до п. 6.6 Договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Факт надання позивачем та отримання відповідачем послуг з розподілу природного газу за січень 2022 - травень 2022 підтверджується підписаними сторонами актами надання послуг: № СУМ82001213 від 31.01.2022 на суму 549 821 грн 28 коп.; № СУМ82003727 від 28.02.2022 на суму 549 821 грн 33 коп.; №СУМ82005816 від 31.03.2022 на суму 549 821 грн 28 коп.; №СУМ82007902 від 30.04.2022 на суму 549 821 грн 28 коп.; №СУМ82010006 від 31.05.2022 на суму 549 821 грн 33 коп.
Відповідач зобов'язання щодо своєчасної і повної оплати наданих послуг не здійснив, у зв'язку з чим у відповідача станом на дату звернення позивача із позовом до суду наявна заборгованість в сумі 2 474 195,86 грн за послуги з розподілу природного газу.
Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню. Оскільки вказані обставини визнаються сторонами, то вони є такими, що встановлені судом.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.
Згідно вимог статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано доводів позивача. Тому факт наявності заборгованості за послуги з розподілу природного газу по Договору товар є таким, що встановлений судом.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором стосовно своєчасної оплати виникла заборгованість у розмірі 2 474 195 грн 86 коп., що не заперечується відповідачем. Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2 474 195 грн 86 коп. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Згідно зі ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).
Позивачем за неналежне виконання зобов'язань за договором нараховано відповідачу 230 100,21 грн - інфляційних збитків, 27 295,23 грн - 3% річних, 350 153,33 грн - пені, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с.66).
Пунктом 8.2 Договору в разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем та те, що право на стягнення пені самостійно встановлено сторонами у Договорі, вимога позивача про стягнення з відповідача 350 153 грн 33 коп пені (період нарахування пені 11.02.2022 року - 29.08.2022 року) є правомірною та підлягає задоволенню.
Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних збитків, виконаний позивачем та встановлено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 27 295 грн 23 коп. - 3% річних, а також 230 100 грн 21 коп. інфляційних втрат (період з 11.04.2022 по 05.09.2022) є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідач у заяві від 27.10.2022 №18-7/238 (вх.№2725, 2720) просить суд зменшити на 90% розмір нарахованої позивачем пені до суми 35 015,33 грн та 3% річних - до 2 729,52 грн, а також просить розстрочити виконання рішення суду на 1 (один) рік з дня ухвалення рішення у даній справі помісячно рівними частинами.
Обгрунтовуючи подану заяву, відповідач зазначає, що товариство перебуває у складному фінансовому становищі, оскільки у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану в Україні було завдано шкоду орендованим виробничим приміщенням відповідача, встановлення для працівників товариства неповного триденного робочого тижня, а також накладення арештів на грошові кошти товариства, що призвело до неможливості відповідача вільно розпоряджатися власними грошовими коштами.
Так, ч. 3 ст. 551 ЦК України визначена можливість зменшення розміру неустойки за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно до ч. 2 ст. 233 ГК України у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість. Із мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Верховний Суд у пункті 13 постанови від 08.05.2018 у справі № 924/709/17 зазначає, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 у справі № 924/709/17.
Відповідно до здійсненого позивачем розрахунку відповідачу нарахована пеня у розмірі 350 153 грн 33 коп, що не перевищує розмір заявленого до стягнення основного боргу - 2 474 195 грн 86 коп. Право суду на зменшення неустойки не може бути застосоване до зменшення 3% річних, оскільки передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, та є засобом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.
Враховуючи те, що відповідачем не наведено вагомих аргументів того, що військова агресія російської федерації проти України та введення воєнного стану безпосередньо унеможливлюють виконання грошового обов'язку з оплати за розподіл природного газу, не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження наявності скрутного матеріального становища, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви відповідача про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій та відмовляє в його задоволенні. Також суд враховує при вирішенні зазначеного питання інтереси позивача як підприємства критичної інфраструктури, яке в умовах запровадженого в Україні воєнного стану здійснює моніторинг технічного стану газопроводів, забезпечує їх належну експлуатацію, здійснює виїзди за аварійними викликами, ліквідовує витоки газу тощо.
Надані позивачем додаткові докази, зокрема, договір доручення № 79/1-55 від 09.09.2022 та платіжні доручення № 21737 від 15.09.2022, № 23069 від 02.11.2022, свідчать про те, що при наявності непогашеної заборгованості перед позивачем за договором про розподіл природного газу відповідач перераховує 2 211 632,72 грн, виконуючи зобов'язання Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" за договором про розподіл природного газу.
Щодо заяви відповідача в частині розстрочення виконання рішення суду.
Відповідно до п.2 ч. 6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право надати відстрочку або розстрочку виконання рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч.3 ст.331 ГПК України).
Судом встановлено, що відповідачем не надано суду доказів неможливості виконання рішення, а також реальної можливості виконати рішення суду за умови надання розстрочення виконання рішення, так і доказів того, що у відповідача відсутні кошти, щоб розрахуватися з позивачем. Крім того, скрутне матеріальне становище не є безумовною підставою для розстрочки виконання рішення суду, відповідачем не наведені виключні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, суд відмовляє у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволено, витрати зі сплати судового збору в розмірі 46 226 грн 17 коп. (платіжні доручення №10195 від 12.07.2022 та №1344 від 30.08.2022) покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позов Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Сумигаз” до Акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Інжиніринг” - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Інжиніринг” (40009, м. Суми, вул. Іллінська, буд. 13, код ЄДРПОУ 00205618) на користь Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Сумигаз” (вул. Лебединська, 13, м. Суми, 40021, код ЄДРПОУ 03352432) 2 474 195 грн 86 коп. - основного боргу, 230 100 грн 21 коп. - інфляційних втрат, 27 295 грн 23 коп. - 3% річних, 350 153 грн 33 коп. - пені, 46 226 грн 17 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В задоволенні заяви відповідача про зменшення розміру пені та 3% річних та розстрочення виконання рішення суду від 27.10.2022 №18-7/238 (вх.№2725, 2720) - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.
Повний текст рішення підписаний 05.12.2022.
Суддя О.Ю. Соп'яненко