24.11.2022м. СумиСправа № 5021/2509/2011 (920/350/22)
Господарський суд Сумської області у складі судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Балицького В.В., розглянувши матеріали справи № 5021/2509/2011(920/350/22)
за позовом: Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (40011, м. Суми, вул. Горького, 2, код ЄДРПОУ 14004771)
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Сумихімпром” (40003, м. Суми, вул. Харківська, п/в 12, код ЄДРПОУ 05766356)
про стягнення 2971025,08 грн,
представники сторін:
позивача - Микитенко О.О.;
відповідача - Рунов Д.Г.
До господарського суду звернувся позивач з позовом, у якому просить суд стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції в розмірі 2964799,00 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 6226,08 грн.
Ухвалою від 22.06.2022 суд постановив: прийняти позовну заяву Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до розгляду у відокремленому провадженні в межах провадження справи № 5021/2509/2011 про банкрутство ПАТ “Сумихімпром”; здійснювати розгляд справи № 5021/2509/2011 (920/350/22) у порядку загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 19.07.2022.
18.07.2022 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки вважає позовні вимоги необґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Представник відповідача зазначив, що відповідачем вжито всіх необхідних заходів по забезпеченню працевлаштування осіб з інвалідністю та недопущення господарського правопорушення, вина відповідача щодо не працевлаштування інвалідів відсутня, тому не має підстав до застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць та нарахування пені. Крім того введений судом мораторій діє по сьогоднішній день, а отже і діє заборона на нарахування неустойки (штрафу, пені).
Ухвалою від 19.07.2022 продовжено строк підготовчого провадження до 19.09.2022 та відкладено підготовче засідання на 25.08.2022.
01.08.2022 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, оскільки відповідачем не дотримано чинного законодавства щодо соціального захисту осіб з інвалідністю в частині виконання нормативу по працевлаштуванню осіб з інвалідністю, не вжито всіх залежних від нього заходів для виконання обов'язку надавати інформацію державній службі зайнятості в повному обсязі, яка необхідна для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, а також відмовлено у працевлаштуванні особам з інвалідністю, що є дискримінацією за ознакою інвалідності.
16.08.2022 представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки додаткові обґрунтування позивача зазначені у відповіді на відзив є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
У судовому засіданні 25.08.2022 оголошено перерву до 30.08.2022.
Ухвалою від 30.08.2022 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 15.09.2022.
У судовому засіданні 15.09.2022 оголошено перерву до 29.09.2022.
Ухвалою від 29.09.2022 суд постановив перейти зі стадії розгляду по суті справи № 5021/2509/2011(920/350/22) на стадію підготовчого провадження та призначити підготовче засідання на 13.10.2022.
Однак 13.10.2022 розгляд справи не відбувся, оскільки суддя Яковенко В.В. знаходився на лікарняному, що унеможливлювало розгляд справи, однак не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.
Ухвалою від 21.10.2022 суд призначив підготовче засідання на 01.11.2022.
07.10.2022 позивач подав до суду письмові пояснення, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, оскільки вважає, що відповідачем не дотримано чинного законодавства щодо соціального захисту осіб з інвалідністю в частині виконання нормативу по працевлаштуванню осіб з інвалідністю, відповідачем не вжито всіх залежних від нього заходів для виконання обов'язку надавати інформацію державній службі зайнятості в повному обсязі, яка необхідна для організації працевлаштування осіб з інвалідністю та відмовлено у працевлаштуванні осіб з інвалідністю, що є дискримінацією за ознакою інвалідності.
Ухвалою від 01.11.2022 суд постановив закрити підготовче провадження у справі № 5021/2509/2011(920/350/22) та розпочати судовий розгляд справи по суті в цьому судовому засіданні.
Згідно зі статтею 194 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створено належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
У червні 2022 року Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі Фонд, позивач) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до ПАТ “Сумихімпром” про стягнення 2971025,08 грн., у тому числі: 2964799,00 грн. адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2021 році відповідно до статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” (далі Закон № 875), зокрема: за недотримання встановленого статтею 19 цього Закону нормативу із зайняття інвалідами 20 робочих місць; 6226,08 грн пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем встановленого ч. 1 ст. 19 Закону нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за 2021 рік: 20 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача не зайнято інвалідами, у зв'язку з чим відповідно до ст. 20 зазначеного Закону відповідач зобов'язаний був самостійно сплатити до 15.04.2022 передбачені за таке порушення адміністративно-господарські санкції в розмірі 2964799,00 грн, а також пеню за порушення термінів сплати цих санкцій в сумі 6226,08 грн за період з 16.04.2022 по 22.04.2022.
Як відомо, 24.10.2011 порушено провадження у справі № 5021/2509/2011 за заявою ТОВ “Компанія з управління активами “Промислові інвестиції” про банкрутство ПАТ “Сумихімпром”. Ухвалою від 30.10.2012 введено процедуру санації боржника ПАТ “Сумихімпром”, яка триває досьогодні.
ПАТ “Сумихімпром” є юридичною особою та відповідно до вимог Закону перебуває на обліку за місцем реєстрації в Сумському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.
На підставі наданого відповідачем звіту форми 10-ПОІ № 77 від 18.01.2022 про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ПАТ “Сумихімпром” у 2021 році становила 3830 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 133 особи. Разом з цим кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону, становить 153 особи.
Частиною 3 ст. 18 Закону № 875 встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 19 Закону № 875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
У відповідності до ст. 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Отже чинним законодавством України встановлено гарантії соціального захисту інвалідів шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця інваліда та покладення на підприємства обов'язку забезпечувати для інвалідів належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань.
При цьому частиною 1 статті 18 Закону № 875 передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Згідно з ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875 державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.
За приписами п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці серед іншого зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).
Проаналізувавши вищенаведені норми законодавства, суд дійшов висновку про те, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця; створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; в разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.
Відтак на підприємство (фізичну особу) покладається обов'язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості. У свою чергу, закон не покладає обов'язок на підприємство (фізичну особу) здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів.
З огляду на викладене, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого законом нормативу покладається як на роботодавця, так і на державну службу зайнятості. Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств.
Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми № 3-ПН.
Як встановлено судом, з огляду на наявність вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році відповідач надавав до центру зайнятості щомісяця інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою 3-ПН з відміткою «вакансії для осіб з інвалідністю».
Також в матеріалах справи міститься звіт відповідача про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік за формою № 10-ПОІ, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу ПАТ «Сумихімпром» склала 3830 осіб.
Виходячи з встановленого законодавством нормативу, відповідачем зроблено розрахунок робочих місць для осіб з інвалідністю та створено 153 робочих місця.
Як вбачається з поданого звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік, відповідачем працевлаштовані 133 особи, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність.
Враховуючи, що протягом 2021 року у відповідача були вакантні ще 20 робочих місць для осіб, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, відповідач повідомив про наявність таких місць шляхом подачі Сумському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік форми № 10-ПОІ (річна).
Окрім того відповідач протягом 2021 року щомісячно спрямовував листи з проханням надати допомогу в направленні на працевлаштування на ПАТ «Сумихімпром» інвалідів згідно переліку створених та атестованих робочих місць до Зарічної МСЕК, Сумської міжрайонної МСЕК, Обласної МСЕК, Ковпаківської МСЕК.
Також відповідач додатково в травні, червні, листопаді 2021 року надсилав до Сумського обласного громадського об'єднання «Координаційна рада громадських організацій інвалідів Сумської області» листи з проханням надати допомогу в направленні для працевлаштування на ПАТ «Сумихімпром» інвалідів згідно з переліком створених та атестованих робочих місць.
З інформації Сумського міського центру зайнятості вбачається, що він у 2021 році направив до ПАТ «Сумихімпром» три особи з числа безробітних з інвалідністю; за результатами співбесіди з роботодавцем дві особи не відповідають вимогам роботодавця, одна людина відмовилась від запропонованої роботи.
Судом установлено, що відповідач не відмовляв у працевлаштуванні особам, яких за інформацією Сумського міського центру зайнятості направлено до ПАТ «Сумихімпром» на вільне робоче місце.
Так, у відповідності до копій корінців направлень на працевлаштування, що надані та засвідчені Сумським міським центром зайнятості, №18502101050003001 від 10.03.2021 та №1850210105001301 від 13.10.2021 (а.с.246, 248 т.1), особи з інваліднісю, яких направлено до відповідача, відмовилися працевлаштовуватися, про що власноручно зробили відповідні записи про особисті причини.
У корінці направлення на працевлаштування №18502101050005001 від 03.11.2021 (а.с.247 т.1), також що наданий та засвідчений Сумським міським центром зайнятості, працівниками останнього зроблено записи про те, що за результатами "телефонної розмови з роботодавцем ( ОСОБА_1 ) особа не вакцинована та за ІПР інваліда їм не підходить". "Особі доведено до відома про необхідність вакцинування для оформлення на Сумихімпром". Другий запис датовано 19.11.2021.
Представники відповідача зазначили про відсутність на ПАТ «Сумихімпром» такого направлення та заперечили факт прибуття на підприємство відповідної особи. При цьому вони не змогли підтвердити чи спростувати телефону розмову, оскільки, на їх думку, вона не може вважатися відмовою у працевлаштуванні, бо особа повинна бути направлена та з'явитися особисто на підприємство для співбесіди щодо вільного місця, на яке виписано направлення. Однак цього не сталося, а вакансія була актуальною.
Відповідно до пункту 12 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 року № 792, У разі наявності пропозиції щодо роботи кар'єрний радник повідомляє про це особі, яка шукає роботу, та видає направлення на працевлаштування. Форма направлення на працевлаштування затверджується Мінекономіки. Під час формування направлення на працевлаштування кар'єрний радник зобов'язаний перевірити актуальність пропозиції щодо роботи та попередньо узгодити з роботодавцем умови проведення співбесіди з особою, яка шукає роботу.
Позивач не спростував і не заперечив факт особистого неприбуття особи з інвалідністю із зазначеним направленням до відповідача для працевлаштування.
Суд вважає, що направлення на працевлаштування №18502101050005001 від 03.11.2021 і його корінець свідчить, що відповідач не відмовляв у працевлаштуванні особі з інвалідністю, відповідне направлення не отримував, записи на корінці не робив, бесіду з кандидатом не проводив, вакансія була актуальною, а кар'єрний радник прийняв самостійне рішення щодо ненаправлення особи на підприємство, при цьому воливиявлення інваіліда (відмова, можливість вакцінації тощо) на корінці направлення не зафіксовано.
Статтею 18 Закону № 875 установлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Отже обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Суд звертає увагу позивача, що такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, які перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.
Суд наголошує, що Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда. Тому обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.
Водночас нормами чинного законодавства не покладено обов'язку підприємств самостійного пошуку інвалідів для подальшого працевлаштування.
Частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України серед засобів відповідальності у сфері господарювання передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій.
За приписами ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для
Згідно зі ст.238 цього Кодексу за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, за наявності в діях суб'єкта господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач вчинив усі можливі дії для створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та подав відповідну інформацію до центру зайнятості про наявні вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю, отже відповідачем було виконано вимоги ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
Суд звертає увагу позивача, що відповідальність за ненаправлення відповідним органом до нього осіб з інвалідністю на працевлаштування, відмовою таких осіб на працевлаштування або невідповідність таких осіб вимогам на ту чи іншу посаду, не може бути покладена на відповідача.
Враховуючи те, що відповідачем у 2021 році дотримано вимоги закону щодо забезпечення необхідної кількості робочих місць, передбачених для працевлаштування інвалідів, та організацію їх заповнення (у межах наданих прав та покладених обов'язків), а також повідомлено про створені робочі місця центр зайнятості, в його діях відсутні ознаки правопорушення, а тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Витрати по сплаті судового збору за розгляд позову відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Оскільки суддя 01-02.12.2022 перебував у відрядженні, а десятий день складення рішення припав на вихідний день, повний текст рішення складено 05.12.2022.
Суддя В.В. Яковенко