Справа № 620/10552/21 Головуючий у І інстанції - Заяць О.В.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
02 грудня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.,
суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якій просила:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області, яка полягає у неврахуванні ОСОБА_1 стажу роботи за період з 02 жовтня 1990 року до 03 лютого 1997 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області здійснити з 03 березня 2021 року перерахунок ОСОБА_1 пенсії з урахуванням стажу роботи за період з 02 жовтня 1990 року до 03 лютого 1997 року та шляхом визначення коефіцієнту страхового стажу на підставі ст. 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу на рівні 0.3667, а також шляхом збільшення розміру пенсії на підставі ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на 1 % за кожний повний рік стажу понад 30 років, тобто, всього на 6 % збільшення розміру пенсії.
В обґрунтування позовних вимог Позивачка посилалася на те, що Відповідачем безпідставно не зараховано до загального страхового стажу Позивача період роботи з 02 жовтня 1990 року до 03 лютого 1997 року, а саме період роботи на Малому підприємстві «Веселка», що становить 6 років 4 місяці 1 день. Відповідно, зарахування такого стажу на підставі ст. 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» збільшує коефіцієнт страхового стажу до 0,3667, а на підставі ст. 28 цього Закону - збільшує розмір пенсії позивача на 1% за кожен рік стажу понад 30 років загального стажу.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яка полягає у неврахуванні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , страхового стажу роботи за період з 02 жовтня 1990 року по 03 лютого 1997 рік.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (місцезнаходження за адресою: вул. П'ятницька, буд. 83-А, м. Чернігів, 14005, ідентифікаційний код юридичної особи 21390940) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 02 жовтня 1990 року по 03 лютого 1997 рік, та здійснити перерахунок і виплату пенсії з 03.03.2021, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Апеляційна скарга мотивована також тим, що при призначенні пенсії Позивачу не було враховану період роботи з 02 жовтня 1990 року по 03 лютого 1997 року на Малому підприємстві «Веселка», оскільки Позивач крім трудової книжки будь-яких інших документів, що підтверджують спірний стаж роботи не надав. Таким чином, дії Головного управління щодо неврахування Позивачу оскаржуваного страхового стажу, без уточнюючих документів помилково визнані судом першої інстанції протиправними.
Відзиву Позивача на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Отже, оскільки Відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та з 03.03.2021 отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
09.04.2021 Позивачка звернулася до Відповідача з клопотанням, в якому просила надати рішення про призначення пенсії та інформацію щодо врахованих показників для призначення.
Листом від 14.05.2021 № 6322-6491/Т-02/8-2500/21 Відповідач повідомив Позивачку про призначену пенсію та показники для її призначення і розрахунку розміру.
Так, згідно інформації, наданої Відповідачем у листі від 14.05.2021, за документами пенсійної справи страховий стаж Позивачки складає 29 років 4 місяці 11 днів (врахований по 31.12.2020). Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1 % становить 0,29333.
Вважаючи, що Відповідач протиправно не врахував до страхового стажу період роботи з 02 жовтня 1990 року до 03 лютого 1997 року на Малому підприємстві «Веселка», Позивачка звернулася до адміністративного суду з даною позовною заявою.
Задовольняючи адміністративний позов частково суд першої інстанції виходив з того, що записи трудової книжки містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, реквізити наказу, на підставі яких вони внесені, підпис уповноваженої особи та печатку підприємства.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 по справі №687/975/17 зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яка полягає у неврахуванні ОСОБА_1 страхового стажу роботи за період з 02 жовтня 1990 року по 03 лютого 1997 рік; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу Позивачки період роботи з 02 жовтня 1990 року по 03 лютого 1997 рік, та здійснити перерахунок і виплату пенсії з 03.03.2021, з урахуванням виплачених сум.
Проте, питання врахування величини оцінки одного року страхового стажу на рівні 0.3667, а також шляхом збільшення розміру пенсії на підставі ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на 1 % за кожний повний рік стажу понад 30 років повинно вирішуватись судом після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок.
Оскільки перерахунок пенсії Позивачці згідно рішення суду ще не проведено, суд першої інстанції дійшов висновку, що такі позовні вимоги в цій частині є передчасними та задоволенню не підлягають.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно із частинами 1, 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також, зокрема навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Відповідно пункту 4 Постанови Кабінету міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27 квітня 1993 року № 301 (далі - Постанова № 301) відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Як вбачається з копії трудової книжки серії НОМЕР_2 від 17.07.1986 Позивач, зокрема у період з 02 жовтня 1990 року до 03 лютого 1997 року працювала на Малому підприємстві «Веселка» плетельницею виробів із лози 3 розряду відповідно до наказів № 2 від 02.10.1990 та № 12 від 03.02.1997.
Вказані записи трудової книжки містять інформацію про періоди роботи Позивачки та займану посаду останньої, реквізити наказу, на підставі яких вони внесені, підпис уповноваженої особи та печатку підприємства.
Відповідачем в апеляційній скарзі зазначено, що при призначенні пенсії Позивачу не було враховану період роботи з 02 жовтня 1990 року по 03 лютого 1997 року на Малому підприємстві «Веселка», оскільки Позивач крім трудової книжки будь-яких інших документів, що підтверджують спірний стаж роботи не надав.
Проте, пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінпраці та Мінфіном.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Повноваженнями перевіряти обґрунтованість видачі уточнюючих довідок та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію, наділені органи Пенсійного фонду України.
Вищенаведені обставини, за умови документального підтвердження і доведеності наявності у особи права на пенсійне забезпечення і дотримання ним процедури звернення за пенсією за віком на пільгових умовах, не може зумовлювати позбавлення особи такого права, яке набуто нею згідно з законодавством та гарантоване Конституцією і законами України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2021 у справі № 487/68/17.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зарахування періоду роботи з 02 жовтня 1990 року по 03 лютого 1997 рік в Малому підприємстві «Веселка» до загального страхового стажу Позивачки, оскільки він підтверджений належним доказами, з чим також погоджується колегія суддів.
Отже, з огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування в цій частині не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в зазначеній частині - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: І.О. Лічевецький
О.М. Оксененко