Справа № 320/9082/21 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко А.В.
30 листопада 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.,
Грибан І.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним і скасування рішення та про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (надалі - відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправним і скасувати рішення відповідача № 155750000513 від 19.03.2021 про відмову в переведенні позивача з пенсії за віком, яка призначена йому відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ "Про державну службу" на підставі пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ "Про державну службу";
- зобов'язати відповідача здійснити переведення позивача з 16.03.2021 на пенсію державного службовця з визначенням розміру пенсії відповідно до наданих із заявою № 2603 від 16.03.2021 довідок Одеської митниці ДФС від 01.03.2021 № 156 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на березень 2021 року та від 01.03.2021 № 157 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) за Порядком призначення пенсії деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 (зі змінами).
В обґрунтування позовних вимог позивач вважає, що рішення відповідача є протиправним, яким відмовлено в переведенні з одного виду пенсії на інший, оскільки позивач має необхідний стаж та вік для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ "Про державну службу" на підставі пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ "Про державну службу".
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 155750000513 від 19.03.2021 про відмову в переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком, яка призначена йому відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ "Про державну службу" на підставі пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ "Про державну службу".
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити переведення ОСОБА_1 з 16.03.2021 на пенсію державного службовця з визначенням розміру пенсії відповідно до наданих із заявою № 2603 від 16.03.2021 довідок Одеської митниці ДФС від 01.03.2021 № 156 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на березень 2021 року та від 01.03.2021 № 157 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) за Порядком призначення пенсії деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 (зі змінами);
- стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 0 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ: 22933548; місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10).
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Крім того, оскільки на день набрання чинності Законом № 889-VІІІ (01.05.2016) позивач не перебував на посаді державної служби та не має 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, підстави для призначення пенсії за нормами статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ "Про державну службу" відсутні. З урахуванням викладеного вважає, що рішення про відмову в переведення з одного виду пенсії на інший відповідає вимогам законодавства, а доводи позивача про порушення його прав є безпідставними.
Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги в повному обсязі, з підстав викладених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Так, положеннями ч. 1 ст. 309 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
У зв'язку з перебування членів колегії у відпустці (на навчанні) продовжено строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції на розумний термін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України та наділений адміністративною процесуальною дієздатністю, що підтверджено паспортом у формі ID-картки № НОМЕР_2 від 04.03.2020; орган, що видав: 3232; строк дії до 04.03.2030. Позивач зареєстрований та проживає з 12.02.2020 по теперішній час за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджено довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 12.07.2021 № 3563.
З матеріалів справи слідує, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Статус пенсіонера за віком підтверджений копією пенсійного посвідчення Серії НОМЕР_3 від 29.05.2019, термін дії: довічно.
Позивач 16.03.2021 звернувся до територіального управління ПФУ (Києво-Святошинське об'єднане управління ПФУ) із заявою про перехід на інший вид пенсії, а саме по Закону України "Про державну службу". До заяви було додано такі документи: паспорт, дві довідки про заробітну плату, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, а також документ про місце проживання (реєстрації) особи, що підтверджено розпискою-повідомленням.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 155750000513 від 19.03.2021 відмолено ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ "Про державну службу" на підставі пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ "Про державну службу". Рішення мотивоване тим, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Оскільки на день набрання чинності Законом № 889 (01.05.2016) позивач не перебував на посаді державної служби та не має 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, підстави для призначення пенсії за нормами статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ "Про державну службу" відсутні.
Позивач 31.03.2021 звернувся до начальника відділу обслуговування громадян № 11 управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області Приймаченко А.Г. з проханням переглянути матеріали поданої ним заяви про переведення на інший вид пенсії, на що листом відповідача від 28.04.2021 № 4867-5758/О-02/8-1000/21 отримав відповідь, зміст якої аналогічний змісту оскаржуваного рішення. Крім того зазначено, що страховий стаж позивача становить 42 роки 4 місяці 5 днів, у тому числі в період з 24.07.2013 по 26.12.2013 присвоєно 12 ранг державного службовця. Інші періоди, починаючи з 25.07.1997 по 26.06.2019 не зараховано до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, так як в цей період позивачеві було присвоєно персональні звання "Інспектор митної служби" ІІІ, ІІ, І рангу; "Радник митної служби" ІІІ рангу; спеціальні звання "Радник митної служби" І, ІІ, ІІІ рангу; спеціальні звання "Радник податкової та митної справи" ІІ рангу.
Не погодившись із такою відмовою позивач звернулась до суду із вказаним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач на час звернення мав понад 42 роки страхового стажу (протокол перерахунку пенсії від 16.06.2021) та досяг 62 роки, отже, останній набув право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ на підставі пунктів 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VІІІ.
Надаючи правову оцінку правомірності прийнятого судом першої інстанції рішення з урахуванням доводів апеляційної скарги та встановлених обставин справи, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (надалі - Закон №1788-XII) та Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон №1058-IV).
Так, за змістом статті 2 Закону №1788-XII, визначені такі види пенсії: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Отже, звернувшись із заявою до відповідача, позивач реалізувала право на перерахунок пенсії за віком, обчисленої відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до Закону України «Про державну службу».
При цьому, принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (надалі - Закон України №889-VIII), який набрав чинності 01.05.2016. Його Прикінцеві положення визначають право на пенсійне забезпечення окремих категорій осіб відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII "Про державну службу" (далі - ЗУ №3723-XII).
За статтею 44 Закону України № 1058-VI, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Порядок надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (надалі - Порядок №22-1).
Згідно змісту листа відповідача від 15.09.2021, останнім прийняте спірне рішення від 01.09.2021 № 18269/03-16 про відмову у перерахунку (переході) на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».
Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII, передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 № 622, затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (надалі - Порядок № 622). Пунктом 2 Порядку № 622, передбачено, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу" на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 №3723-XII «Про державну службу» мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу", зокрема, мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Згідно норм п. 4 Порядку № 622, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби); розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць; матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
Відповідно до положень ст. 37 Закону України № 3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Визначення заробітної плати для обчислення пенсій державним службовцям здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Оскільки позивачу присвоювалися спеціальні звання протягом періоду роботи в органах митної служби, з наведеного слідує висновок про те, що він має право на зарахування такого періоду до стажу державної служби, додатково, слід звернути увагу на те, що статтею 430 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-ІV (в редакцій, чинній на час проходження позивачем державної служби), визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України "Про державну службу". Пенсійне забезпечення працівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, які не є посадовими особами, здійснюється на загальних підставах відповідно до законодавства України про пенсійне забезпечення.
Статтею 407 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-ІV (в редакцій, чинній на час проходження позивачем державної служби) передбачено, що посадовими особами митної служби України є працівники митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, на яких цим Кодексом та іншими законами України покладено здійснення митної справи, організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і яким присвоєно спеціальні звання.
Відповідно до статті 569 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ, працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.
Особи, вперше прийняті на службу до митних органів на посади, які передбачають виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, приймають Присягу державних службовців, якщо раніше вони не приймали такої Присяги.
Правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.
Абзацом 1 частини першої статті 588 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Колегія суддів вважає посилання відповідача у спірному рішення про відмову у переведенні позивача на пенсії, згідно норми ст. 25 Закону України «Про державну службу», як підставу відмови в зарахуванні стажу роботи у Державній фіскальній (податковій) службі, помилковими, оскільки вказаною статтею визначено класифікацію посад та встановлено перелік посад державних службовців, тоді як згідно з ПК України, посадовим особам контролюючих органів присвоюються персональні звання, а не категорія державного службовця, з огляду на що, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII.
Відповідно до частини другої статті 46 Закону № 889-VIIІ, до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Кабінетом Міністрів України відповідно до постанови від 25.03.2016 № 229 затверджений Порядок обчислення стажу державної служби (далі - Порядок № 229), пунктом 4 якого передбачено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема серед іншого, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
На підставі викладеного суд доходить висновку, що відповідачем протиправно не зараховано певні періоди роботи позивача в митних органах України до стажу державної служби.
Стаж державної служби обчислюється у днях, місяцях і роках (пункт 5 Порядку № 229).
01.05.2016 набув чинності Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII), яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців.
Відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з пунктом 2 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIІI, з набранням чинності вказаного закону втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Так, пунктом 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Статтею 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII "Про державну службу" (далі - Закон № 3723-ХІІ) передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Згідно з абзацом 1 частини першої статті 28 Закону № 1058-ІV в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі зменшується на розмір зазначеної пенсії.
Статтею 26 Закону № 1058-ІV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017.
Пунктом 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VІII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону № 3723-XII передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік, страховий стаж та перебування на посаді державного службовця.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави стверджувати, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII після 01.05.2016, є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Судом першої інстанції установлено, а відповідачем не спростовується, що на момент звернення позивача (16.03.2021) із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший позивачеві виповнилося 62 роки, мав понад 42 роки страхового стажу (протокол перерахунку пенсії від 16.06.2021), отже позивач набув право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ на підставі пунктів 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VІІІ.
Отже, позивач відповідає вимогам для осіб з числа державних службовців, які мають право на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України №3723-XII, а протилежні доводи відповідача не обґрунтовані.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення та зобов'язання відповідача у порядку, межах, спосіб і строки, визначені законом, перерахувати пенсію позивача із пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця на підставі його заяви відповідно до ст. 37 Закону України № 3723 з дати звернення з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) за Порядком призначення пенсії деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 (зі змінами).
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянтів не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан