01 грудня 2022 року м. Дніпросправа № 160/11933/22
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2022 року в адміністративній справі №160/11933/22 (головуючий суддя першої інстанції Захарчук-Борисенко Н.В.) за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач 08.08.2022 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 21.02.2022 року №106;
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 11.03.2022 року № 602 о/с «По особовому складу» в частині звільнення його зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію»;
- поновити його на посаді інспектора взводу №1 роти № 4 батальйону управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції або у разі її ліквідації на день ухвалення судового рішення, на посаду з аналогічними функціональними обов'язками з 12.03.2022 року;
- стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на його користь суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 12.03.2022 року до дня поновлення на посаді.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2022 року адміністративний позов залишено без руху на підставі ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України та встановлено позивачу десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позову шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з письмовими обґрунтуваннями причин пропуску такого строку, якщо він був пропущений з поважних причин.
18.08.2022 року до суду першої інстанції від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, в якій позивач зазначив, що із наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 11.03.2022 року №602 про звільнення він ознайомився 16.05.2022 року, із наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 21.02.2022 року №106 про застосування дисциплінарного стягнення станом на дату звернення до суду не ознайомлений.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2022 року у задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду відмовлено та позовну заяву повернуто позивачу.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ухвала прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зазначає, що з наказом про призначення службового розслідування та з підставами його призначення його не ознайомлювали. Зауважує, що право на оскарження дисциплінарного стягнення та відлік строків його оскарження виникає/починається саме після виконання (реалізації) дисциплінарного стягнення, тобто після ознайомлення поліцейського із застосованим до нього дисциплінарним стягненням. З оспорюванним наказом від 21.02.2022 року №106 до цього часу позивача не ознайомлювали. Законодавець передбачає альтернативну можливість (без звернення до суду) вирішення спору даної категорії, що полягає у праві оскаржити застосоване до поліцейського дисциплінарне стягнення протягом місяця з дня його виконання (реалізації) шляхом подання рапорту до прямого керівника. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. 27 травня 2022 року позивач надіслав поштовим зв'язком до відповідача свій рапорт щодо оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення. Відповідач у встановлені строки відповідь на його рапорт не надав. Позивач вжив заходи щодо оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення, що є досудовим врегулюванням спору і у зв'язку з чим застосуванню підлягає строк звернення до адміністративного суду, передбачений частиною четвертою статті 122 КАС України.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до частини другої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (а.с. 61-62).
Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 11.03.2022 року № 602 о/с «По особовому складу» позивач звільнений зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» (а.с. 67)
Із наказом про звільнення позивач ознайомився 16.05.2022 року, що останнім не заперечується (а.с. 68).
На дату звернення до суду І інстанції з наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про застосування дисциплінарного стягнення від 21.02.2022 року № 106 позивач не ознайомлений.
Повертаючи позовну заяву позивачу суд першої інстанції виходив із того, що 16.05.2022 року є моментом, коли позивач дізнався (повинен був дізнатися) про порушення свого права. Звернувшись до адміністративного суду 08.08.2022 року, позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом. Заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду не містить обґрунтованих підстав поважності причин пропуску такого строку.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно із частинами першою та другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 5 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Позивач проходив службу в Управлінні патрульної поліції в Луганській області ДПП Національної поліції України, що у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію» є публічною службою.
За приписами частини 3 статті 122 КАС України такий строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частин першої та другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, для визначення початку перебігу строку звернення потрібно виходити не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
Відтак, необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Апеляційний суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 27.05.2021 року у справі № 260/1893/19, відповідно до якої у даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом. Таке законодавче обмеження строку звернення до адміністративного суду обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Згідно тексту заяви про поновлення строку звернення до суду ОСОБА_1 з наказом ДПП НП України №602 о/с від 11.03.2022 року ознайомився 16.05.2022 року (а.с.43).
Як вбачається з наказу ДПП НП України №602 о/с від 11.03.2022 року, підставою його прийняття був наказ ДПП №106 від 21.02.2022 року (а.с. 25, 67).
Відтак, з 16.05.2022 року позивач мав реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про наказ №106, на підставі якого видано наказ №602 о/с від 11.03.2022 року про його звільнення зі служби.
Отже, з дня ознайомлення з наказом від 11.03.2022 року № 602 о/с позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів як цим наказом, так і наказом №106 від 21.02.2022 року.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що позивач з 16.05.2022 року був обізнаний про наявність оскаржуваних наказів, та звернувшись до суду лише 08.08.2022 року, позивач пропустив визначений ч.5 ст.122 КАС України місячний строк звернення до суду з даним позовом.
Посилання позивача на тримісячний строк звернення до суду, передбачений частиною 4 ст.122 КАС України колегія суддів до уваги не приймає з огляду на таке.
Відповідно до частини 4 ст.122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Законом України «Про Національну поліцію» досудовий порядок вирішення спорів не передбачений, а тому наведені вище посилання позивача є безпідставними та необґрунтованими.
Скаржником в заяві про поновлення строку звернення до суду та апеляційній скарзі не наведено поважних причин пропущення встановленого КАС України строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Судом апеляційної інстанції не встановлено доказів поважності пропуску позивачем строку звернення до суду та в матеріалах справи такі докази відсутні.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив оскаржувану ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду відсутні.
Керуючись статтями 243, 250, 294, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328,329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2022 року в адміністративній справі №160/11933/22 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2022 року в адміністративній справі №160/11933/22 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак