Головуючий І інстанції: Сліденко А.В.
05 грудня 2022 р. Справа № 520/28369/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Бегунца А.О. , Курило Л.В. ,
розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії, -
29.12.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області № 2012/26987/7304/274 від 13.09.2017 року про припинення йому щомісячної страхової виплати з 01.09.2017 року;
- зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області продовжити нарахування та виплату його щомісячних страхових виплат, з виплатою усієї заборгованості за період їх несплати, починаючи з 01.09.2017 року.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що відповідач припинив щомісячні страхові виплати у зв'язку з відсутністю його за фактичним місцем проживання. Вказував, що право на призначення страхових виплат не можна пов'язувати з такою умовою, як постійне місце проживання (реєстрація місця проживання), а держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначені страхові виплати. Посилався на протиправність дій відповідача щодо припинення нарахування та виплати страхових виплат з підстав, не передбачених Законом України від 23.09.1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV), у зв'язку з чим, порушується його конституційне право на одержання страхових виплат.
У відзиві на адміністративний позов відповідач, не погоджуючись з вимогами ОСОБА_1 , зазначив, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду, у позивача в період з 01.10.2017 року по теперішній час була можливість скористатись своїм правом на захист, та відповідно, звернення до суду з позовом щодо виплати страхових виплат.
Також, відповідач зазначив, що позивач перебував на обліку з 01.10.2015 року по 31.08.2017 року, страхові виплати позивач отримував з 01.03.2014 року на підставі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. З 01.09.2017 року страхові виплати було припинено у зв'язку із не підтвердженням місця проживання на підставі рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо-переміщеним особам, які здійснювали реєстрацію місця проживання на території Московського району м. Харкова, оформленого протоколом від 13.09.2017 року № 52.
Крім того, відповідач зазначив, що особова справа ОСОБА_1 в Управління відсутня, тому твердження про право отримувати виплати за умовою відсутності за місцем проживання як ВПО є хибним.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2022 року (рішення ухвалено в порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 частково задоволений.
Так, судовим рішенням визнано протиправною та скасовано постанову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області від 13.09.2017 року № 2012/26987/7304/274.
Зобов'язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області поновити нарахування та провести страхові виплати ОСОБА_1 з 01.09.2017 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення вмотивовано тим, що у спірних правовідносинах відсутні визначені ст. 46 Закону № 1105-XIV приводи та підстави для припинення страхових виплат.
Крім того, суд зауважив, що вимога про продовження нарахування та виплату щомісячних страхових платежів задоволенню не підлягає, позаяк після втрати юридичної сили рішенням суб'єкта владних повноважень про припинення платежів, спірні платежі мають бути поновлені, а «продовження» є правовою категорією, котра застосовується до відносин з збільшення часової тривалості процесуальних строків.
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні вимог адміністративного позову ОСОБА_1 .
Аргументуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач фактично наводить аналогічні доводи, що зазначені ним у відзиві на позов.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення на підставі ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.
Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку з 20.11.2001 року, має зареєстрований страховий випадок трудове каліцтво, що стався 18.07.2001 року, номер справи 26987, номер випадку 7304.
Позивач отримав довідки від 17.12.2014 року № 2494 та від 20.01.2017 року № 6343027135 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Зареєстроване місце проживання позивача як ВПО: АДРЕСА_1 .
13.09.2017 року на засіданні Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які здійснюють реєстрацію місця проживання на території Московського району м. Харкова прийнято рішення про припинення соціальної виплати 151 внутрішньо переміщеним особам (в тому числі й позивачу ОСОБА_1 ), які згідно з актами обстеження матеріально-побутових умов проживання відсутні за фактичним місцем проживання (а.с. 43-48).
13.09.2017 року Харківським міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області винесено постанову № 2012/26987/7304/274 про припинення щомісячної страхової виплати, якою припинено ОСОБА_1 (номер справи 26987, номер випадку 501067304 щомісячну страхову виплату в розмірі 9757,65 грн. Виплату припинено з 01.09.2017 року (а.с. 9).
Позивач звернувся до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області із запитом щодо надання інформації щодо припинення страхових виплат, підстави припинення.
Листом № б/н від 15.11.2021 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області позивача повідомлено, що він, як особа переміщена з тимчасово окупованої території України, перебував на обліку та отримував страхові виплати з 01.10.2015 року по 31.07.2017 року у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Харкові та з 01.08.2017 року по 31.08.2017 року у Харківському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області. Страхові виплати за період з 01.10.2015 року по 31.08.2017 року були виплачені в повному обсязі. Також, виплачені кошти, які були нараховані, але не виплачені відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки Луганської області за період з 01.05.2014 року по 30.11.2014 року. Нарахована та виплачена допомога по перерахунку з 01.03.2014 року за період з березня 2014 року по вересень 2015 року. З 01.09.2017 року страхові виплати припинені відділенням на підставі п. 6 ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-XIV згідно рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Адміністрації Московського району Харківської міської ради (протокол від 13.09.2017 року № 52) у зв'язку з не підтвердженням фактичного місця проживання (а.с. 8).
Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України від 20.10.2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до положень ст. 12 Закону № 1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.
У разі неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання згідно з абзацом другим пункту 3 частини другої статті 9 цього Закону рішення про скасування дії довідки відповідно до пункту 3 частини першої цієї статті приймається на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання.
Інформацією, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання, є: дані, отримані з відповідних державних реєстрів; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з громадськими об'єднаннями, волонтерськими, благодійними організаціями, іншими юридичними та фізичними особами, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам відповідно до статті 16 цього Закону.
Як передбачено положеннями п. 3 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі - Порядок № 365), структурні підрозділи з питань соціального захисту населення та/або робочі групи, що утворюються з представників територіальних підрозділів МВС, ДМС, СБУ, Національної поліції, Держфінінспекції, Держаудитслужби та Пенсійного фонду України за рішенням районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - робоча група) також можуть проводити додаткові перевірки фактичного місця проживання/перебування внутрішньо перемішеної особи із складенням акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.
Відповідно положень п. 6 Порядку № 365, за відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення або робочої групи робить відповідний запис в акті обстеження матеріально-побутових умов сім'ї і залишає внутрішньо переміщеній особі повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з'явитися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення для проходження фізичної ідентифікації.
Як передбачено п. 12 Порядку № 365, соціальні виплати припиняються у разі, зокрема, отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
При цьому, положеннями ст. 14 Закону № 1706-VII встановлено, що внутрішньо перемішені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо перемішеними особами.
Відповідно до приписів ст. 2 Закону України від 11.12.2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Відповідно положень ст. 46 Закону № 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Як передбачено положеннями п. 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105-XIV особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції затверджено постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11.12.2014 року № 20 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2015 року за № 6/26451 (далі - Порядок № 20).
Відповідно до п. 1 Розділу 3 Порядку № 20 особи, які тимчасово переміщені, мають право на продовження раніше призначених та нарахованих страхових виплат у робочому органі виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування) на підставі заяви, до якої додаються копії довідки про взяття на облік, паспорта або документа, що посвідчує особу, та реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи і мають відмітку у паспорті). Копії засвідчуються працівником відділення при пред'явленні оригіналів.
Як установлено судовим розглядом, страхові виплати позивачу припинено у зв'язку із встановленням факту відсутності особи за фактичним місцем проживання/перебування.
Втім, колегія суддів зазначає, що положеннями ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-XIV такої підстави для припинення страхових виплат не встановлено.
Відповідно до ч. 7 ст. 47 Закону № 1105-XIV якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».
Зазначена правова позиція висловлена у рішенні Верховного Суду від 03.05.2018 року у зразковій справі № 805/402/18, залишеному без змін Постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 року, також, у постановах Верховного Суду від 09.06.2021 року по справі № 640/2982/18 та від 16.09.2021 року по справі № 229/2571/17.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що рішення, що викладене у формі постанови № 2012/26987/7304/274 від 13.09.2017 року є необґрунтованим та порушує права позивача. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною та скасування постанови Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області від 13.09.2017 року № 2012/26987/7304/274 та зобов'язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області поновити нарахування та провести страхові виплати ОСОБА_1 з 01.09.2017 року.
Інші доводи апеляційної скарги означених висновків колегії суддів не спростовують.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л.В. Мельнікова
Судді А.О. Бегунц Л.В. Курило