05 грудня 2022 р. Справа № 520/8382/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Курило Л.В. , Бегунца А.О. ,
розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
14.05.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким фактично просить:
- визнати протиправними дії і бездіяльність відповідача Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області, пенсійний орган) щодо відмови у перерахунку і виплаті пенсії відповідно до листа від 17.12.2019 року № 6515/П-14, за підписом заступника ОСОБА_2 , відповідно до листа від 17.03.2021 року № 2000-0309-08/39185 за підписом начальника управління ОСОБА_3 , та щодо не надсилання протягом 18.10.2019 року по квітень 2021 року йому рішення від 18.10.2019 року про відмову в перерахунку пенсії згідно норми прямої дії ч. 3 ст. 59 Закону України від 28.02.1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), та Рішенню Конституційного Суду України № 1-рп(ІІ) 2019 від 25.04.2019 року;
- визнати незаконним та скасувати рішення відповідача № б/н від 18.10.2019 року про відмову в перерахунку його пенсії згідно норми прямої дії ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII та Рішення Конституційного Суду України № 1-рп(ІІ) 2019, від 25.04.2019 року;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області вчинити дії та провести нарахування і виплати йому пенсію, як інваліду війни та учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час виконання військової служби, обчисленої виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 року, обчисленої з 25.04.2019 року щомісячно - у розмірі 20.865грн. (4.173 х 5), з 01.01.2020 року у розмірі 23.615 грн. (4.723 х 5) та починаючи з 01.01.2021 року у розмірі 30.000грн. (6.000 х 5) з урахуванням виплачених сум, та в подальшому виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року довічно.
Окрім того, позивач просить поновити пропущений ним строк звернення до адміністративного суду, зазначаючи про те, що копія рішення пенсійного органу від 18.10.2019 року ним була отримана 04.05.2021 року, встановити судовий контроль за виконанням відповідачем судового рішення та допустити негайне виконання рішення суду.
В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач зазначає, що він має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії. Рішенням МСЕК йому встановлена інвалідність Ш групи, його захворювання має причинний зв'язок з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. 25.04.2019 року Конституційний Суд України прийняв рішення № 1-р (ІІ)/2019, у зв'язку з чим у нього виникло право отримувати пенсію відповідно до норми ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, як норми прямої дії, тобто без застосування інших урядових актів. Він неодноразово звертався до відповідача із заявами про обчислення розміру пенсії на підставі прямої норми ч. 3 ст. 59 означеного Закону, однак несвоєчасно отримав безпідставні, на його думку, відмови у перерахунку пенсії.
Заперечуючи вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 , відповідач вказує, що формула обчислення пенсії по інвалідності з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, визначена п. 9-1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме який визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. ст. 54, 57 і 59 Закону № 796-ХІІ» (далі - Порядок № 1210, в редакції, що є чинною на час виникнення спірних правовідносин), застосовується лише до пенсій, які призначені за нормами Закону № 796-XII. В свою чергу позивач не звертався до територіального пенсійного органу із заявою про переведення його з пенсії по інвалідності, що призначена на умовах і за нормами Закону України 09.04.1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), на пенсію по інвалідності у відповідності до норм та положень Закону № 796-XII.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 року (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи) адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений частково.
Визнана протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Харківській області щодо неповідомлення позивача про прийняття рішення від 18.10.2019 року за зверненням від 10.05.2019 рок та не надіслання вказаного рішення ОСОБА_1 протягом періоду з 18.10.2019 року по 21.04.2021 року.
В задоволені вимог адміністративного позову в іншій частині ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення вмотивовано тим, що судом не встановлений факт звернення позивача ОСОБА_1 до пенсійного органу із заявою про призначення йому пенсії по інвалідності в порядку та умовах Закону № 796-XII і фактично про припинення виплати йму пенсії по інвалідності, що була призначена відповідно до положень Закону № 2262-ХІІ. Факт несвоєчасного надіслання на адресу позивача копії рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії позивача відповідачем не спростований.
Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , посилаючись на те, що судове рішення в частині відмови у задоволені його позовних вимог, є безпідставним, не обґрунтованим, таким, що не відповідає фактичним обставинам справи і не ґрунтується на безпосередньому всебічному, повному та об'єктивному дослідженні доказів, відповідних норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове про задоволення вимог його адміністративного позову.
Аргументи, наведені скаржником в обґрунтування вимог апеляційної скарги, по суті аналогічні підставам звернення до суду з цим адміністративним позовом, що викладені ним в позовній заяві.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
В даному випадку, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не є складними, виходячи з визначення справ незначної складності.
Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України).
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
За приписами ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення згідно зі ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.
Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області як отримувач (з 1997 року) пенсії по інвалідності в розмірі 60 відсотків грошового забезпечення, яка призначена йому на умовах Закону № 2262-ХІІ.
Позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, особи з інвалідністю Ш групи причина інвалідності - захворювання, отримане при виконанні обов'язків військової служби при ліквідації наслідків на ЧАЕС.
Судом також установлено, що позивач ОСОБА_1 до пенсійного органу із заявою про переведення його з пенсії по інвалідності, призначеної на умовах Закону № 2262-ХІІ, на пенсію по інвалідності, нарахування та виплата якої передбачена Законом № 796-XII, не звертався.
10.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою, якою просив здійснити з 25.04.2019 року перерахунок його пенсії, обчисливши розмір пенсії з врахуванням положень ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII.
Не погоджуючись з відмовою ГУ ПФУ в Харківській області щодо обчислення розміру його пенсії з урахуванням положень ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, у 2019 році позивач ОСОБА_1 оскаржив відмову до суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2019 року по справі № 520/7329/19, що набрало законної сили 01.10.2019 року, адміністративний позов ОСОБА_1 по ГУ ПФУ в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволений частково.
Так, судовим рішенням пенсійний орган зобов'язаний прийняти письмове рішення за заявою позивача від 10.05.2019 року. В задоволені вимог адміністративного позову в іншій їх частині ОСОБА_1 відмовлено.
Листом від 17.12.2019 року за № 6515/П-14 у відповідь на звернення позивача пенсійний орган повідомив останнього про те, що для вирішення питання пенсійного забезпечення, відповідно до Закону № 796-XII, йому необхідно звертатися до Ізюмського відділу обслуговування громадян у м. Ізюм.
Листом від 17.03.2021 року за № 2000-0309-8/39185 у відповідь на звернення позивача пенсійний орган фактично повідомив останнього про те, що розмір його основної пенсії визначається за нормами того Закону, згідно з яким ця пенсія призначена, тобто Закону № 2262-ХІІ, а для вирішення питання пенсійного забезпечення, відповідно до Закону № 796-XII йому необхідно звертатися до Ізюмського відділу обслуговування громадян у м. Ізюм з відповідною заявою.
21.04.2021 року відповідач у відповідь на звернення ОСОБА_1 від 24.03.2021 року надіслав останньому копію рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 18.10.2019 року, як прийнятого на виконання судового рішення по справі № 520/7329/19.
Приходячи до висновку про необґрунтованість апеляційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне.
Частиною третьою ст. 59 Закону № 796-XII, у редакції, чинній до 01.10.2017 року, визначено лише одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
З 01.10.2017 року редакція частини ст. 59 Закону № 796-XII була змінена Законом України від 03.10.2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон № 2148-VIII) та з того часу регулювала, що «особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року».
Тобто, Законом № 2148-VIII розширено перелік категорій осіб, які мають право на отримання пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, а також змінена підстава обрахунку: замість «з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження» на «з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року».
Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст.ст. 54, 57 і 59 Закону № 796-XII, згідно з яким пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986- 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, врегульований Порядком № 1210.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 року № 851 були внесені зміни до Порядку № 1210, згідно з якими цей Порядок доповнювався пунктом 9-1 такого змісту: «За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 25.04.2019 року № 1-р (ІІ)/2019 констатував, що запровадження Законом № 2148-VIII змінених умов та порядку обчислення пенсії по інвалідності для такої категорії осіб, як військовослужбовців дійсної строкової служби, передбачених частиною третьою ст. 59 Закону № 796-XII, призвели до дискримінації рівнів соціального захисту різних категорій військовослужбовців. Для усунення цієї дискримінації КСУ визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої ст. 59 Закону №796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Суд наголосив, що держава може встановлювати певні відмінності щодо рівня соціального захисту вказаних категорій осіб, однак визначені законом відмінності не повинні: допускати жодних невиправданих винятків з конституційного принципу рівності, містити ознак дискримінації при реалізації зазначеними особами права на соціальний захист та порушувати сутність права на соціальний захист, а обґрунтування механізму нарахування соціальних виплат має відбуватись із урахуванням критеріїв пропорційності та справедливості.
Конституційний Суд України відзначив, що військовослужбовці строкової служби, пенсія яким призначається за частиною третьою ст. 59 Закону № 796-XII та обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, в окремих випадках мають вищий рівень соціального захисту, оскільки розмір їх соціального забезпечення є значно більшим, порівняно з іншими категоріями військовослужбовців, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків.
З урахуванням положень частини другої ст. 152 Конституцій України, за якою закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення, чинними після 25.04.2019 року є положення частини третьої ст. 59 Закону № 796-XII, згідно з якими особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року.
Відтак після Рішення Конституційного Суду України положення частини третьої ст. 59 Закону 796-XII про умови та порядок обчислення пенсій по інвалідності, визначений положеннями цієї норми Закону, зазнали змін і стали поширювати свою дію не тільки на військовослужбовців дійсної строкової служби, а і інших категорій військовослужбовців.
Колегія суддів зазначає, що предметом спору у цій справі є відмова відповідача обчислити розмір пенсії позивача ОСОБА_1 (призначену на умовах Закону № 2262-ХІІ) шляхом простого множення розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, на кількісну величину (число п'ять), встановлену законом, без здійснення будь-яких інших розрахункових дій (без використання формули, передбаченої п. 9-1 Порядку № 1210), відповідно до положень ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII.
За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові від 12.05.2021 року у справі № 520/1972 Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне:
« < > слід зазначити, що відповідно до пункту «г» частини першої статті 3 Закону № 2262-XII умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, встановлені цим Законом для військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей, поширюються також (якщо не передбачено інше), зокрема, на військовозобов'язаних, призваних на навчальні, спеціальні або перевірочні збори, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов'язків у період проходження цих зборів, та членів їх сімей.
За статтею 6 Закону № 1788-XII особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку
Статтею 15 Закону № 1788-XII визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Пунктом 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.
З наведеного слід підсумувати, що законодавче регулювання пенсійного забезпечення передбачає обрання пенсіонером одного виду пенсії за його вибором, тому запропонований позивачем варіант одночасного застосування умов, норм і порядку пенсійного забезпечення, що визначені законами № 796-XII та № 2262-XII, не базується на законі».
«< > згідно із частиною третьою статті 54 Закону №796-XII умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Відповідно до пункту 1 Порядку № 1210 цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59Закону № 796-XII (далі пенсії). Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 19861990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Цей нормативно-правовий акт визначає лише механізм обчислень та виплат пенсій особам, право на які встановлено статтями 54, 57, 59 Закону № 796-XII.
За положеннями частини першої статті 49 Закону України від 27 лютого 2014 року № 794-VII «Про Кабінет Міністрів України» КМУ на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти постанови і розпорядження.
Постанова уряду, прийнята на виконання закону України, конкретизує та деталізує його, підпорядкована закону, скасовується і перестає діяти в разі її суперечності або невідповідності закону, є обов'язковою до виконання.
Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена в положеннях Конституції України.
Згідно із частиною третьою статті 113 Конституції України КМУ у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина другастатті 19 Основного Закону України).
Оскільки пункт 9-1 Порядку № 1210 прийнятий на реалізацію норми частини третьої статті 59 Закону №796-XII, повністю повторює її зміст, він має бути застосований до осіб, на яких поширюється дія частини третьоїстатті 59 вказаного Закону.
Отож позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до частини третьої статті59 Закону № 796-ХІІ та 9-1 Порядку № 1210, тому що за цими правовими нормами передбачені частиною третьою статті 59 Закону № 796-ХІІ пенсії обчислюються саме з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, але не встановлюються в розмірі шляхом множення розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на відповідний період часу, на визначену в законі кратність, і без застосування механізму обчислення цих пенсій, визначеного пунктом 9-1 Порядку № 1210.
При цьому Закони № 796-XII та № 2262-XII не містять положень про те, що пенсія по інвалідності розраховується саме в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, водночас передбачають проведення розрахунку пенсії в порядку, передбаченому КМУ, за формулою, у якій однією зі складових є п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року».
За правовим висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.04.2021 року у справі № 520/12609/19, - «… обчислення основної державної пенсії по інвалідності позивача відповідно до вимог частини третьої статті 59 Закону № 796-XII підлягає з дати звернення із заявою виходячи з того, що означеною законодавчою нормою передбачено, що обчислення пенсії по інвалідності, призначеної на умовах Закону № 796-XII, в розмірі, який обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, можливе лише за бажанням пенсіонера».
Правління ПФУ постановою від 25.11.2005 року № 22-1 затвердило Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За положеннями пункту 1.5 цього Порядку заява про переведення з одного виду пенсії на інший подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.
Відповідно до пункту 4.2 цього Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку).
За змістом наведених нормативних положень при призначенні, перерахунку чи переведенні на інший вид пенсії обов'язковим є особисте волевиявлення особи щодо вибору виду пенсійного забезпечення, підстави для виплати якого, наявність усіх необхідних документів перевіряє пенсійний орган та приймає відповідне рішення.
Колегія суддів зауважує, що з матеріалів справи убачається, що позивач не порушував питання про переведення його пенсії, призначеної на умовах Закону № 2262-ХІІ, на пенсію на умовах Закону № 796-XII.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимог адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправними дії і бездіяльність відповідача щодо відмови у перерахунку і виплаті пенсії відповідно до листа від 17.12.2019 року № 6515/П-14, за підписом заступника ОСОБА_2 , відповідно до листа від 17.03.2021 року № 2000-0309-08/39185 за підписом начальника управління В. Ачкасова; визнання незаконним та скасування рішення відповідача № б/н від 18.10.2019 року про відмову в перерахунку його пенсії згідно норми прямої дії ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII та Рішення Конституційного Суду України № 1-рп(ІІ) 2019, від 25.04.2019 року; про зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області вчинити дії та провести нарахування і виплати йому пенсію, як інваліду війни та учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час виконання військової служби, обчисленої виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 року, обчисленої з 25.04.2019 року щомісячно - у розмірі 20.865грн. (4.173 х 5), з 01.01.2020 року у розмірі 23.615 грн. (4.723 х 5) та починаючи з 01.01.2021 року у розмірі 30.000грн. (6.000 х 5) з урахуванням виплачених сум, та в подальшому виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року довічно.
Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. (ч. 1 ст. 316 КАС України).
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л.В. Мельнікова
Судді Л.В. Курило А.О. Бегунц