28 листопада 2022 р.Справа № 520/11302/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,
за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Слобожанської митниці Держмитслужби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 (головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В.) по справі № 520/11302/21
за позовом ОСОБА_1
до Слобожанської митниці Держмитслужби
про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2021/001071/2 від 27.05.2021;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА807290/2021/00526 від 27.05.2021.
В обґрунтування позову зазначила, що правильно визначила митну вартість автомобілю за першим методом. Стверджувала, що усі документи в повному обсязі підтверджували митну вартість товару та заперечувала правомірність виникнення підстав у відповідача для сумнівів у правильності розрахунків. З урахуванням наведеного, вважала, що спірні рішення та картка відмови, складені Слобожанською митницею Держмитслужби є протиправними та просила їх скасувати.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 позов задоволено.
Слобожанська митниця Держмитслужби (далі - відповідач), не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, просила його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про не врахування судом розбіжностей, наявних в наданих митниці документах та відсутність в них всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за нього.
Вказує, що позивач під час декларування автомобіля не подала документи для підтвердження транспортних витрат, а саме - договір транспортного експедирування та рахунок-фактуру, однак у розумінні положень МК України надання вказаних документів є обов'язковим для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Натомість, надана позивачем довідка перевізника не є документом, що підтверджує вартість перевезення товару.
Також звертає увагу на розбіжності між вагою транспортного засобу, зазначеною в митній декларації країни відправлення від 04.03.2021, інвойсі від 13.04.2021 (1 410,00 кг) та в митній декларації, поданій до митного оформлення (1 350,00 кг).
Наведені обставини, на думку апелянта, свідчать про правомірність оскаржуваного рішення.
При цьому, посилаючись на постанову Верховного Суду від 29.07.2020 у справі № 420/1709/19, наголошує, що обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларантові.
Крім того, вказує про безпідставне скасування судом першої інстанції картки відмови з огляду на вичерпання нею своєї дії, оскільки товар позивача оформлено та випущено у вільний обіг відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України за новою митною декларацією.
Позивач надала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 13.04.2021 ОСОБА_1 придбано у нерезидента Autowini INC легковий автомобіль Hyundai, модель - Sonata, vin код - НОМЕР_1 , рік випуску - 2012 за 2 030 USD, що підтверджується інвойсом від 13.04.2021.
З метою здійснення митного оформлення зазначеного автомобіля 27.05.2021 представник позивача А.О. Степаненко (декларант) подав до митного органу електронну митну декларацію №UA807290/2021/012951, в якій митна вартість визначена за основним методом - за ціною договору (2.630,00 USD).
Для підтвердження вказаних у декларації відомостей декларант також подав такі документи: рахунок - фактуру (інвойс) від 13.04.2021, коносамент від 14.04.2021, домашній коносамент від 19.03.2021, декларацію про походження товару, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 04.02.2021, платіжний документ від 09.02.2021, документ про вартість перевезення від 11.05.2021, скрін-шот з веб-ресурсу від 27.05.2021, договір про надання послуг митного брокера від 27.05.2021, висновок про походження товару/акт експертизи від 22.05.2021, фото від 27.05.2021, касовий ордер від 26.05.2021, копію митної декларації країни відправлення від 04.03.2021, копії сторінок паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 .
Під час перевірки правильності визначення митної вартості товару митним органом встановлено у поданих документах розбіжності та недоліки.
У зв'язку з цим, митниця сформувала електронне повідомлення про необхідність надання декларантом додаткових документів.
На вимогу митного органу, декларант надав лист, в якому повідомив, що надав документи в повному обсязі, які не містять розбіжностей. Надати інші документи на цей час не представляється можливим.
27.05.2021 Слобожанська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2021/001071/2, , згідно з яким митну вартість товару визначено згідно до ст. 64 Митного кодексу України за резервним методом на рівні 3 050,00 USD.
На підставі рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митного оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA807290/2021/00526.
Врахувавши наведені обставини, з метою митного оформлення автомобіля позивач здійснила доплату митних платежів, після чого здійснено митне оформлення автомобіля та випущено товар у вільний обіг за митною декларацією від 27.05.2021 № UA807290/2021/01376.
Водночас, не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови у митному оформлені, позивач звернулась з позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що декларант надав вичерпний перелік документів, які містять всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення митної вартості товару, тоді як Митниця не довела, що подані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, не обґрунтувала неможливість визначення митної вартості за вказаною позивачем ціною.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Правовідносини, пов'язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Статтею 53 МК України визначено перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 1 цієї статті у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 1 ст. 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів та зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості .
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів та зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 МК України).
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів та зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів та зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 ст. 54 МК України).
Згідно зі ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 55 МК України орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).
Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою умовою, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації про митну вартість товару.
Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК Верховний Суд зробив у ряді постанов, зокрема в постановах від 08.02.2022 у справі № 815/5274/16, від 30.06.2022 у справі № 280/1824/19, від 05.07.2022 у справі № 804/150/16.
В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16, від 04.06.2020 у справі №1.380.2019.001823, від 01.04.2021 у справі № 260/695/19.
Судовим розглядом установлено, що митне оформлення автомобіля здійснювалось позивачем за основним методом (ціною договору).
Під час митного оформлення представник позивача разом з митною декларацією надав митниці документи відповідно до ч. 2 ст. 53 МК, які підтверджували всі складові задекларованої митної вартості товару.
Відповідачем за результатами розгляду митної декларації та документів прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2021/001071/2 від 27.05.2021.
У графі 33 зазначеного рішення в якості причин, через які митна вартість автомобіля не може бути визначена за ціною договору, зазначено: у рахунку № CI-202104182014 від 13.04.2021 відсутня інформація щодо умов поставки товару, що може впливати на складову його вартості; Ек МД вага ТЗ зазначена 1410 кг, але у МД зазначено 1352 кг; в Ек МД вартість на ФОБ 1182 дол. США, в іншій ФОБ - 1582 дол. США; відсутній рахунок на транспортування та транспорті контракти на перевезення товару.
Крім того, вказано про невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв'язку з тим, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також в зв'язку з не наданням декларантом додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України;
не надана декларантом (відсутня) інформація щодо угод на ідентичні та подібні товари;
не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація: - щодо ідентичних та подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; - відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України; - відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування;
не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митних органів) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: - на матеріал та витрат, понесених виробником в зв'язку з виробництвом товарів; - витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; - прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.
Джерелом інформації для даного Рішення по товарам слугувала цінова інформація про митне оформлення автомобіля на підставі митної декларації № UА 100530/2021/323873 від 21.05.2021.
Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МК України. Розрахунок митної вартості складає: 3050 дол. США на одиницю товару.
Разом з тим, як вірно зазначив суд першої інстанції подані декларантом документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно з вимогами частин 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.
Посилання апелянта на неподання декларантом додаткових документів колегія суддів відхиляє, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
З приводу доводів апелянта щодо не надання позивачем документів на підтвердження транспортних витрат, зокрема, договору транспортного експедирування, рахунку-фактури колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.6 ч. 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Таким чином, для підтвердження транспортних витрат необхідний не договір транспортного експедирування, а документи, в яких вказується ціна за ці транспортні витрати.
Слід зазначити, що витрати на транспортування можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначає вид доказів, якими підтверджувався б розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Зазначені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що подані позивачем до оформлення документи на підтвердження транспортних витрат були достатні для здійснення перевірки митним органом такої складової митної вартості як витрати на транспортування товару до кордону, що виключало необхідність запиту додаткових документів, зокрема, договору транспортного експедирування та рахунку-фактури.
Посилання відповідача у спірному рішенні на відсутність у рахунку № CI-202104182014 від 13.04.2021 інформації щодо умов поставки товару колегія суддів вважає помилковими, оскільки у вказаному документі зазначено про поставку товару , зокрема на умовах: FOB, Incheon, Korea.
Щодо доводів митного органу про розбіжності між вагою транспортного засобу, зазначеною в митній декларації країни відправлення від 04.03.2021, інвойсі від 13.04.2021 (1 410,00 кг) та в митній декларації, поданій до митного оформлення (1 350,00 кг).
Так, позивач зазначив, що розбіжність у вазі декларованого автомобіля у 60 кг могла виникнути при зважуванні з різними запасом палива у балоні автомобіля.
Натомість, відповідач докази на підтвердження обставин щодо зв'язку між вагою транспортного засобу та сумою коштів, яка фактично була сплачена за цей автомобіль, не надав, доводів позивача не спростував.
Отже, з урахуванням обставин, встановлених судом першої інстанції, факт про розбіжність даних щодо ваги транспортного засобу в митній декларації країни відправлення та в митній декларації, поданій до митного оформлення, у даному випадку сам собою не може бути безумовною підставою для коригування митної вартості.
Колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларантові, разом з тим, зауважує, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленій у постанові від 08.10.2019 по справі №803/776/17.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, вважає вірними висновки суду першої інстанції, що подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Колегія суддів також враховує, що цінова інформація викладена у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної фіскальної служби України (ЄАІС) не може бути обґрунтованою підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митній декларації позивача, оскільки автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, відтак такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.
Саме такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 19.03.2021 по справі № 820/5525/16.
Крім того, колегія суддів зауважує, що спірне рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованих митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідач обмежився лише посиланням на номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для коригування митної вартості оцінюваних товарів, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань, зокрема, не зазначив митна вартість якого товару (назва, комплектація, технічні характеристики тощо) бралася за основу, країну експорту цього товару в Україну, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.
Водночас, Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року (справа №400/3133/18), від 05 травня 2022 року (справа № 2040/6019/18) вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення Слобожанської митниці про коригування митної вартості товарів UА807000/2021/001071/2 від 27.05.2021 прийняте відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для їх прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи, що судом визнано протиправним та скасовано рішення відповідача UА807000/2021/001071/2 від 27.05.2021, тому скасуванню підлягає і картка відмови № UА807290/2021/00526 від 27.05.2021, оскільки остання видана на підставі вказаного рішення.
Щодо посилання апелянта на оформлення та випущення товару у вільний обіг за новою митною декларацією, що свідчить про визнання та виконання позивачем визначених карткою відмови вимог та правомірність прийняття картки відмови та рішення про коригування, колегія суддів зазначає наступне.
Подання декларантом нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості не може бути достеменним доказом відсутності спору у сторін з приводу винесеного рішення про коригування митної вартості, оскільки якщо і припуститися, що декларант на момент подання такої нової декларації погоджувався із рішенням про коригування митної вартості, то це не позбавляє його протягом шести місяців (з моменту отримання такого рішення) здійснити повний правовий аналіз такого рішення, дій, бездіяльності митного органу, що йому передували та встановити обставини стосовно порушення прав (інтересів) такої особи та звернутись до суду за захистом порушеного права.
Зі змісту положень Митного кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що приписи обумовлених нормативно-правових актів не містять жодних обмежень та винятків для декларанта з приводу неможливості оскаржити ним до суду рішення митного органу про коригування митної вартості та захистити порушене право впродовж шести місяців (з моменту його отримання) в залежності від того, як випущено товар у вільний обіг під гарантію або шляхом подання нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості.
Водночас, як слідує з ч. 7 ст. 55 МК України, декларант має право у випадку незгоди (під час митного оформлення товару) з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за своїм зверненням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Разом з цим, відповідно до частини 8 статті 55 МК України декларант або уповноважена ним особа може протягом 80 днів з дня випуску товарів надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
У такому випадку орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. За вказаних обставин надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Отже, положеннями ч. 7 та ч. 8 ст. 55 МК України встановлено лише додаткові преференції для декларанта у вигляді можливості протягом 80 днів зібрати та подати митному органу додаткові документи у випадку якщо про незгоду буде заявлено під час митного оформлення і випуск товару буде здійснено у вільний обіг під гарантію. Митний орган, в свою чергу, при надходженні додаткових документів у вказаний проміжок часу самостійно зможе переглянути винесене ним рішення про коригування митної вартості.
У випадку випуску товарів у вільний обіг шляхом подання нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості декларант названими правами щодо можливості подання протягом 80 днів митному органу додаткових документів для перегляду митним органом свого рішення не наділений.
Відтак, єдиним негативним наслідком для декларанта у випадку випуску товарів у вільний обіг шляхом подання нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості є неможливість застосування положень ч. 7 та ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України, якими встановлено додаткові преференції для декларанта, який про незгоду заявив під час митного оформлення та здійснив випуск товару у вільний обіг під гарантію.
У свою чергу, ч. 1 ст. 29 і пп. "б" п. 5 ч. 2 ст. 55 МК України врегульовує правовідносини щодо права декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до суду без будь-яких застережень чи умов (випуску та порядку випуску товарів у вільний обіг), в тому числі, за умови сплати митних платежів згідно із митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, та/або за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу.
Крім того, ст. 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Вказаний принцип верховенства права проголошено як один із основних принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним. Національним законодавства не передбачено чіткої та передбачуваної норми закону, за якою декларант позбавляється права на захист його прав (щодо можливості скасування рішення про коригування митної вартості постановленого з порушенням закону) у випадку, якщо про обставини щодо порушеного права декларант дізнався за наслідками правового аналізу оскаржуваного рішення, дій (бездіяльності), який здійснено після випуску товарів у вільний обіг, шляхом подання нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості.
На наслідки такої нечіткості закону вказує ціла низка судових рішень Верховного Суду, зокрема: від 24 січня 2019 року у справі № 821/1697/17, від 22 квітня 2019 року у справі № 815/6242/17, 09 квітня 2019 року у справі № 825/1990/17, в яких надано правову оцінку рішенню про коригування митної вартості після випуску товару у вільний обіг незалежно від застосованого методу випуску у вільний обіг - під гарантію або шляхом подання нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості та зазначено, що встановивши обставини щодо прийняття рішення в порушення закону, суд приймає рішення стосовно задоволення вимог декларанта шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення і тим самим визнає право декларанта на захист його порушеного права у вигляді визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості незалежно від застосованого декларантом способу випуску товару у вільний обіг під гарантію чи за новою декларацією.
Отже, норми національного законодавства не містять чіткої норми, яка позбавляє декларанта права на оскарження рішення про коригування митної вартості ввезеного товару та картки відмови в прийнятті митної декларації після правового аналізу винесеного митним органом рішення.
З урахуванням наведеного, оформлення товару позивача та випущення його у вільний обіг за новою митною декларацією не позбавляє права позивача на захист його порушеного права в даній справі незалежно від застосованого ним способу випуску товару у вільний обіг.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності коригування митної вартості ввезеного позивачем товару за другорядним методом визначення митної вартості (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) згідно з оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду . Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 по справі № 520/11302/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій
Повний текст постанови складено 05.12.2022 року