05 грудня 2022 року справа №200/4530/22
м.Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Казначеєва Е.Г., Міронової Г.М., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Ухова Романа Владиславовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2022 року у справі № 200/4530/22 (головуючий І інстанції Чучко В.М., повний текст складений у м.Слов'янську Донецької області) за позовом Ухова Романа Владиславовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,-
Ухов Р.В. в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про:
- визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення з листопада 2015 року по листопад 2017 року включно;
- стягнення з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь позивача індексації грошового забезпечення з листопада 2015 року по листопад 2017 року включно;
- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації відповідно до постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року за невикористані дні щорічних додаткових оплачуваних відпусток, як учаснику бойових дій за 2018 року та 2021 роки загальною кількістю 23 доби у розмірі 19846,47 грн.;
- стягнення з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь позивача відповідно до постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року компенсацію за невикористані дні щорічних додаткових оплачуваних відпусток, як учаснику бойових дій за 2018 та 2021 роки загальною кількістю 23 доби у розмірі 19846,47 грн.;
- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації відповідно до постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки за 2015-2016 рік загальною кількістю 5 діб у розмірі 4314,45 грн.;
- стягнення з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь позивача відповідно до постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року компенсацію за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки за 2015 - 2016 рік загальною кількістю 5 діб у розмірі 4314,45 грн.;
- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо невиплати позивачу винагороди за участь в антитерористичній операції за період листопад 2015 року - квітень 2016 року включно, червень 2016 року - липень 2017 року включно, за вересень 2016 року щодо здійснення виплати такої винагороди у розмірах менших ніж передбачено нормативно - правовими актами;
- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо невиплати позивачу винагороди за участь в антитерористичній операції за період листопад 2015 року - квітень 2016 року включно, червень 2016 року - липень 2017 року включно, за вересень 2016 року щодо здійснення виплати такої винагороди у розмірах менших ніж передбачено нормативно - правовими актами.
- стягнення з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь позивача недоплачені та невиплачені кошти у якості винагороди за участь у антитерористичній операції на загальну суму 15000 грн.;
- визнання протиправною бездіяльність Головного управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо невиплати позивачу надбавки за роботу у нічний час протягом 2015 - 2021 років за виключенням суми вже виплачених коштів;
- стягнення з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь позивача невиплачену надбавку за роботу у нічний час протягом 2015 - 2020 років за виключенням суми вже виплачених коштів;
- визнання протиправною бездіяльність Головного управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо невиплати позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань в 2021, в розмірі місячного грошового забезпечення;
- стягнення з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь позивача матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань в 2021, в розмірі місячного грошового забезпечення;
- визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткових виплат на підставі наказу МВС України від 3 червня 2020 року № 431 «Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину» та постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 342 «Про визначення переліку посад працівників, службових і посадових осіб, щодо яких не застосовується обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення з 29.04.2020 року по 03.09.2021року;
- стягнення з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь позивача додаткові виплати на підставі наказу МВС України від 03 червня 2020 року № 431 «Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину» та постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №342 «Про визначення переліку посад працівників, службових і посадових осіб, щодо яких не застосовується обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення з 29.04.2020 року до 03.09.2021 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2022 року позовну заяву повернуто згідно п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Представник позивача не погодився з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції у зв'язку з порушенням норм процесуального права, направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обгрунтування доводів посилався на те, що суд дійшов передчасних висновків про повернення позовної заяви, оскільки суд вправі з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження для забезпечення виконання завдань адміністративного судочинства, тобто, зокрема, для своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Проте таке роз'єднання може мати місце лише у тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз'єднав позовні вимоги. Вказаному кореспондує припис абзацу другого частини шостої статті 172 КАС України. Апелянт вважає, що суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву діяв передчасно, з порушенням вимог ст. 172 КАС, оскільки в рамках спірних правовідносин у суду наявне право на роз'єднання позовних вимог, не порушуючи право позивача на доступ до правосуддя та розгляду його позову по суті, який подано з додержанням норм КАС України.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволенні.
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції перевірив матеріали справи, вивчив доводи апеляційної скарги, відзиву і дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, дійшов висновку, що об'єднання у позовній заяві вимог щодо шести видів виплат, які позивач вважає неодержаними, не сприяє досягненню вказаної мети адміністративного судочинства, оскільки об'єктивно уповільнює та невиправдано ускладнює розгляд справи.
З висновками суду першої інстанції не погоджується суд апеляційної інстанції з наступних підстав.
За п. 6 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою (ч. 1 ст. 21 КАС України).
В одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги (ч. 1 ст. 172 КАС України).
Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача (ч. 2 ст. 172 КАС України).
За ч.ч. 4, 5 ст. 172 КАС України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Суд першої інстанції з аналізу змісту позовних вимог розподілив їх за підставами виникнення, що виникли внаслідок невиплати позивачу:
- індексації грошового забезпечення (позовні вимоги №1-2);
- компенсації відповідно до постанови КМУ № 100 за невикористані дні щорічних додаткових оплачуваних відпусток, щорічної оплачуваної відпустки, та відпустки як учаснику бойових дій (позовні вимоги № 3-6);
- винагороди за участь в антитерористичній операції (позовні вимоги № 7-9);
- надбавки за роботу у нічний час (позовні вимоги № 10-11);
- матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань (позовні вимоги № 12-13);
- додаткових виплат на підставі наказу МВС України від 3 червня 2020 року № 431 «Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину» та постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №342 «Про визначення переліку посад працівників, службових і посадових осіб, щодо яких не застосовується обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення» (позовні вимоги № 14-15).
Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що за правовою природою зазначені вимоги належать до різних складових грошового забезпечення, а частина з них, таких як виплата індексації, належить до загальних соціальних гарантій працівників.
На думку суду першої інстанції, юридичні підстави здійснення вказаних виплат є різними - вони передбачені різними нормативно-правовими актами - постановами Кабінету Міністрів України, наказами МВС, Законами України; фактичні підстави виникнення вказаних виплат також є різними - кожна з них передбачає оформлення окремих відомостей, атестатів, рапортів, наказів, довідок, розрахунків, тощо.
Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги № 1-2, 3-6, 7-9, 10-11, 12-13 та 14-15 не пов'язані між собою підставами виникнення; спірні виплати повинні були здійснюватися у різні періоди проходження служби позивачем та після звільнення з неї, тому заявлені позовні вимоги не пов'язані поданими доказами у тій мірі, яка б виправдовувала їх спільний розгляд; аналіз змісту позовних вимог свідчить про те, що вимоги №№ 1-2, 3-6, 7-9, 10-11, 12-13 та 14-15 не залежать від задоволення інших вимог, тобто є повністю автономними, тому об'єднання у одній позовній заяві не є необхідним.
У зв'язку з наведеним суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог, встановлені статтею 172 КАС України.
Позовна заява повертається позивачеві, якщо: порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу) (п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України).
Апеляційний суд зазначає, що згідно ч. 6 ст. 172 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
За ч. 7 ст. 172 КАС України про об'єднання справ в одне провадження або роз'єднання позовних вимог, про відмову в об'єднанні справ в одне провадження, роз'єднанні позовних вимог суд постановляє ухвалу.
Отже, суд першої інстанції умовно розподілив позовні вимоги на 6 груп та встановив, що позовні вимоги не пов'язані між собою підставами виникнення, не залежать від задоволення інших вимог, тобто є повністю автономними, тому об'єднання у одній позовній заяві не є необхідним.
Водночас, суд першої інстанції не виконав вимоги ч. 6 ст. 172 КАС України щодо роз'єднання позовних вимог, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства та дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви.
Отже, суд першої інстанції має процесуальні важелі для вирішення питання щодо наявності правових підстав для роз'єднання заявлених позовних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
З огляду на викладене, суд першої інстанції безпідставно позбавив позивача права на судовий захист, внаслідок чого ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи зі стадії вирішення питання про роз'єднання позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 169, 172, 241, 250, 311, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Ухова Романа Владиславовича в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2022 року у справі № 200/4530/22 за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Повний текст постанови складений 5 грудня 2022 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: І.В. Геращенко
Е.Г. Казначеєв
Г.М. Міронова