05 грудня 2022 року справа №360/1460/22
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Золотухіної Ілони Валеріївни, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 червня 2022 року у справі № 360/1460/22 (головуючий І інстанції суддя Чернявська Т.І.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом (який було уточнено) до відповідача, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо відмови в оформленні та направленні необхідних документів до органу Пенсійного фонду України для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Сумській області оформити та направити необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби з 21 серпня 2014 року по 07 листопада 2015 року, з 07 листопада 2015 року по 30 квітня 2018 року, протягом якого він брав участь у антитерористичній операції, на пільгових умовах один місяць за три місяці.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27 червня 2022 року у справі № 360/1460/22 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що відповідно до п. “а” ч. 1 ст.12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” пенсія за вислугу років призначається особам, які звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Вислуги позивача в органах внутрішніх справ та поліції недостатньо для підготовки та направлення документів для призначення позивачу пенсії відповідно до Закону № 2262.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , громадянин України, є учасником бойових дій, проходив службу у період з 11 серпня 1997 року по 06 листопада 2015 року в органах Міністерства внутрішніх справ України, а з 07 листопада 2015 року по 10 січня 2022 року в Національній поліції України, що підтверджується посвідченням від 23 вересня 2015 року, виданим Головним управлінням МВС України у Луганській області, трудовою книжкою від 11 листопада 2010 року, послужним списком, витягом з наказу Головного управління Національної поліції в Сумській області по особовому складу від 06 січня 2022 року № 7 о/с.
Довідкою Головного управління Національної поліції в Луганській області від 12 листопада 2021 року № А-968 підтверджена безпосередня участь особи позивача в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в період з 21 серпня 2014 року по 07 листопада 2015 року та з 07 листопада 2015 року по 30 квітня 2018 року в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області на підставі наказів Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 12 грудня 2014 року № 97, від 17 листопада 2015 року № 321, від 07 грудня 2015 року № 341 та від 30 квітня 2018 року № 120дск.
Наказом Головного управління Національної поліції в Сумській області по особовому складу від 06 січня 2022 року № 7 о/с позивача, старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу розкриття злочинів проти особи управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Сумській області, за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції з 10 січня 2022 року. Стаж служби в поліції станом на 10 січня 2022 року складає - 24 роки 04 місяці 28 днів, з яких в органах внутрішніх справ - 18 років 02 місяці 25 днів, в Національній поліції України - 06 років 02 місяці 03 дні.
В довідці Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Сумській області від 26 травня 2022 року № 1217/12/2/01-2022 вказано, що календарна вислуга років позивача станом на 10 січня 2022 року складає 24 роки 04 місяці 28 днів.
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Національної поліції в Сумській області з заявою від 20 січня 2022 року, яка отримана відповідачем 31 січня 2022 року та зареєстрована 02 лютого 2022 року за вхідним реєстраційним № 33/О-11, довільного зразка про призначення пенсії за вислугу років, якою, зокрема, просив оформити та направити документи до органу Пенсійного фонду України відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» для призначення пенсії за вислугу років, зарахувати до вислуги років період участі в антитерористичній операції, а саме: з 21 серпня 2014 року по 07 листопада 2015 року, з 07 листопада 2015 року по 30 квітня 2018 року. Також позивач просив при підготовці документів взяти до уваги його трудову книжку, послужний список, довідку про участь в антитерористичній операції, а також інші документи, які відповідно до вимог чинного законодавства України мають бути враховані для призначення пенсії.
Листом від 15 лютого 2022 року № 33/О-11 Головне управління Національної поліції в Сумській області повідомило позивача про те, що на день звільнення зі служби в поліції він не мав повної вислуги років для призначення пенсії - 25 років і більше, як це передбачено статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», тому для оформлення документів та направлення їх до органів Пенсійного фонду для призначення пенсії за вислугу років немає законних підстав.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України визначені в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII ), а також регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей».
За змістом ч. 1 ст. 2 Закону № 2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Умови призначення пенсій за вислугу років визначені у статті 12 Закону № 2262-XII.
Так, зокрема, відповідно до п. а ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах б-д, ж статті 1 - 2 Закону № 2262-XII (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 Закону № 2262-XII, а саме: до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Відповідно до ст.ст. 17-1, 17-2 Закону № 2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року № 393 (далі постанова № 393).
В пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" (далі - Порядок № 393) визначено перелік видів служби та інших занять, що зараховуються до вислуги років для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським.
Абзацами 8, 10 підпункту «а» пункту 3 Постанови № 393 визначено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці:
- час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції (застосовується з 09 липня 2014 року);
- час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів (застосовується з 30 квітня 2018 року).
Враховуючи, що стаття 17-1 Закону № 2262-ХІІ безпосередньо відсилає до порядку обчислення вислуги років, який визначається Кабінетом Міністрів України, то пільгова вислуга, передбачена абзацами 8, 10 підпункту «а» пункту 3 постанови № 393, має враховуватись при призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ.
Обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється, як правило, за послужним списком особової справи військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію за цим Законом.
Перелік документів, що підтверджують окремі періоди військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах, визначається Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається із послужного списку, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та Національній поліції України і при цьому є учасником бойових дій з 2015 року.
Обґрунтовуючи відмову в задоволенні заяви про оформлення та подання документів для призначення пенсії за вислугу років, відповідач зазначив, що при призначенні пенсії за вислугою повинна враховуватися лише календарна вислуга років без урахування вислуги в пільговому обчисленні. Тому, оскільки позивач на день звернення із заявою мав календарну вислугу меншу ніж 25 років, то він не має права на призначення такої пенсії у розумінні статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Проте, положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови КМУ № 393 не ставлять у залежність набуття права на пенсію за вислугою років від наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги.
Крім того, вказаними нормами не встановлено виключень того, що роки вислуги в пільговому обрахуванні не можуть зараховуватися до вислуги років для призначення особі відповідної пенсій, а впливають лише на розмір пенсії.
Отже, станом на дату звільнення зі служби загальна вислуга позивача повинна бути обрахована відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та абзаців 8, 10 підпункту «а» пункту 3 Постанови № 393.
У свою чергу відповідач помилково вважає, що позивач на день звільнення не набув права на пенсію за вислугу років, посилаючись на положення статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не враховуючи при цьому норми статті 17-1 Закону № 2262-XII, яка чітко вказує, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Тобто, дана норма є спеціальною по відношенню до статті 12 Закону, яка визначає загальні умови призначення пенсій за вислугу років.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду в постанові від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону № 2262-ХІІ в частині призначення пенсії за вислугу років, враховуючи пільгове нарахування стажу, вважала за необхідне відступити від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 725/1959/17, від 27 березня 2018 року у справі № 295/6301/17. Суд зазначив про необґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Таким чином на час звільнення з військової служби позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років, у зв'язку з чим звернувся до відповідача із заявою, в якій просив оформити та подати необхідні документи до органу Пенсійного фонду України для призначення такої пенсії. Проте, відповідач, не врахувавши вислуги років позивача на пільгових умовах, протиправно відмовив позивачу в оформленні та поданні документів для призначення пенсії за вислугу років.
Також суд звертає увагу на те, що до обов'язків відповідача, згідно з вимогами п. 12 постанови Правління Пенсійного Фонду України № 3-1 від 30.01.2007 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відноситься лише обов'язок підготовки та направлення до ГУ ПФУ документів необхідних для призначення пенсії.
Відтак, питання щодо аналізу наявності правових підстав для включення до загального стажу позивача пільгового стажу не відноситься до компетенції відповідача. ГУ НП в Сумській області є лише тим суб'єктом (уповноваженим структурним підрозділом Міністерства внутрішніх справ України), через який здійснюється надсилання відповідних документів до органу Пенсійного фонду для подальшого вирішення питання щодо призначення пенсії звільненій особі. При цьому, згідно п.12 Порядку на уповноважений структурний підрозділ покладено лише обов'язок у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформити всі необхідні документи та направити їх до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.
Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За унормуванням п. 7 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, і це прямо вбачається з п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
За приписами ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
При цьому спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Враховуючи, що відповідач, відмовляючи позивачу в направленні до органів Пенсійного фонду України документів для призначення пенсії за вислугу років, не дотримався вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови КМУ № 393, дане рішення не може відповідати приписам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги про визнання протиправною відмови ГУ НП в Сумській області у задоволенні заяви стосовно підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років та про зобов'язання ГУ НП в Донецькій області підготувати та направити до органів Пенсійного фонду України відповідні документи для призначення пенсії за вислугу років є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І в цій справі відповідач н довів, що діяв правомірно.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, але судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, що з огляду на приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення. Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, є цілком слушними та обґрунтованими.
Керуючись ст. ст. 205, 308, 311, 313, 315, п. 4 ч. 1 ст. 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу адвоката Золотухіної Ілони Валеріївни, що діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 червня 2022 року у справі № 360/1460/22 - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо відмови ОСОБА_1 в оформленні та направленні необхідних документів до органу Пенсійного фонду України для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Сумській області оформити та направити необхідні документи ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби з 21 серпня 2014 року по 07 листопада 2015 року, з 07 листопада 2015 року по 30 квітня 2018 року, протягом якого він брав участь у антитерористичній операції, на пільгових умовах із розрахунку один місяць служби за три місяці служби.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 5 грудня 2022 року.
Головуючий суддя Г.М. Міронова
Судді І.В. Геращенко
Е.Г.Казначеєв