ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
05 грудня 2022 року м. Київ № 640/6484/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у порядку у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу:
за позовомОСОБА_1
до Північного Київського територіального управлення Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1) АДРЕСА_2
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернуся ОСОБА_1 із позовом до Північного Київського територіального управлення Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1) АДРЕСА_2, в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 «Північне територіальне управління Національної гвардії України», щодо не нарахування та невиплати позивачу, ОСОБА_1 , грошової компенсації відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби; - зобов'язати військову частину НОМЕР_1 «Північне територіальне управління Національної гвардії України» нарахувати на виплати ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2020 суддею Патратій О.В. відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Відповідно до розпорядження №534 від 30.03.2021, внаслідок тимчасової непрацездатності судді в провадженні якої перебувала адміністративна справа №640/6484/20, справу передано на повторний автоматичний розподіл справ між суддями.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.04.2021 суддею Мазур А.С. прийнято вказану адміністративну справу до провадження.
Так, позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 «Північне територіальне управління Національної гвардії України та брав участь в антитерористичній операції. На підставі наказу командувача Національної гвардії Укоаїни від 24.03.2017 №36 о/с позивача було звільнено з військової служби у запас. На дату виключення позивача зі списків особового складу відповідачем повністю не проведені з позивачем розрахунки, а саме не виплачено грошову компенсацію за щорічні додаткові відпустки як учаснику бойових дій.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, у зв'язку з чим, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами, згідно вимог ч.6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва в ході нового розгляду справи встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , після закінчення Військового інституту ВВ МВС України був розподілений для подальшого проходження служби до окремого загону спеціального призначення військової частини НОМЕР_2 Внутрішніх військ МВС України.
З 05.11.2014 був переміщений для проходженні служби до окремого загону спеціального призначення Північного територіального управління Національної гвардії України в/ч НОМЕР_1, де проходив службу до звільнення 13.05.2017.
За час проходження служби безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, у зв'язку з цим, визнаний учасником бойових дій відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», про що відповідна інформація надіслана до Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників бойових дій. Посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 від 24.02.2015 року.
13.05.2017 ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас Збройних Сил України за пунктом «А» частини 6, з урахуванням підпункту «ї» пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із закінченням строку контракту); (військовослужбовця, який в особливий період крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходить військову службу за контрактом і строк контракту якого закінчився, якщо він не висловив бажання продовжувати військову службу) на підставі наказу командувача Національної гвардії України від 24.03.2017 року № 36 о/с.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки протиправною, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 4 Закону України «Про відпустки» встановлено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Згідно з пунктом 12 статті 12 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються такі пільги як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустки» учасникам бойових дій, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Згідно з пунктом 8 статті 10-1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Абзацом 3 пункту 14 статті 10-1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки. Як вбачається з пункту 17 статті 10-1 вищевказаного Закону в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин.
Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток (...), припиняється.
Визначення поняття особливого періоду наведене у законах України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію та «Про оборону України».
Так, статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток.
Однак, Законом «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачене припинення виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку, право на яку військовослужбовець - учасник бойових дій набув за період проходження ним військової служби. Водночас, у разі невикористання додаткової відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, особа не втрачає саме право на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізоване у один із таких способів:
1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін;
2) грошова компенсація відпустки.
Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо.
Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пунктом 8 статті 10-1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статтею 16-2 Закону України «Про відпустки».
Крім того, пунктом 3 XXXI Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 №200, передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що звільняються з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток за поточний рік до одержання військовою частиною наказу (повідомлення) про звільнення з військової служби оплачується тривалість щорічної основної та додаткової відпусток, на які вони мають право в році звільнення.
Пунктом 5 указаної Інструкції також визначено, що у рік звільнення військовослужбовців зі служби, зазначених у пунктах 3, 4 цього розділу, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Виплата грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу.
Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, а також за невикористані дні додаткової відпустки.
Відтак, норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуте під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, висловленою у зразковому рішенні Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №620/4218/18, яке залишене в силі постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019. Також аналогічні висновки були зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 року у справі №620/4218/18.
При цьому суд не бере до уваги лист Міністерства соціальної політики від 20.12.2019 №1888/0/206-19 щодо роз'яснення порядку надання відпусток військовослужбовцям та виплати їм грошової компенсації за невикористані дні відпусток, оскільки такий лист має інформаційно-рекомендаційний характер та не є нормативно-правовим актом.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що виключивши позивача зі списків особового складу Головного управління Національної гвардії України відповідно до наказу від 09.10.2017 №223, відповідач необґрунтовано не здійснив з ним повного розрахунку, зокрема в частині виплати йому грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015-2017 роки.
При цьому те, що позивач не оскаржив вищевказаний наказ, не позбавляє його права на отримання передбаченої частиною 14 статті 10-1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
Також суд звертає увагу на те, що виплата компенсації повинна була бути здійснена під час остаточного розрахунку з військовослужбовцем при звільненні, незалежно від того, чи звертався він із заявою (рапортом) про виплату такої компенсації, чи ні.
З огляду на висновки Верховного Суду у зразковій справі №620/4218/18 та установлені судом обставини справи, підлягають задоволенню вимоги
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно норм ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як убачається з матеріалів справи, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI, у зв'язку з чим, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись, ст. ст. 2, 9, 19, 77, 90, 139, 194, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_4 ) задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Північного Київського територіального управлення Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) АДРЕСА_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Зобов'язати Північне Київське територіальне управлення Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані ним календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2017 роки, виходячи з його грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя А.С. Мазур