ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
02 грудня 2022 року м. Київ№ 640/3762/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , ОСОБА_2
до проГолови Верховної Ради України Парубія Андрія Володимировича визнання протиправними дій та бездіяльності,
ОСОБА_1 звернувся з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Голови Верховної Ради України Парубія Андрія Володимировича під час розгляду та прийняття в цілому проекту Закону про внесення змін до Конституції України (щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору) №9037 від 03 вересня 2018 року щодо організації особистого голосування народних депутатів України з порушенням Конституції України та Закону України «Про Регламент Верховної Ради України»;
- визнати протиправною бездіяльність Голови Верховної Ради України Парубія Андрія Володимировича під час розгляду та прийняття в цілому проекту Закону про внесення змін до Конституції України (щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору) №9037 від 03 вересня 2018 року щодо незабезпечення роботи Верховної Ради України, як колегіального представницького органу, повноваження якого здійснюються спільною діяльністю народних депутатів України.
ОСОБА_2 звернувся з позовом до Голови Верховної Ради України Парубія Андрія Володимировича, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Голови Верховної Ради України Парубія Андрія Володимировича під час розгляду та прийняття в цілому проекту Закону про внесення змін до Конституції України (щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору) №9037 від 03 вересня 2018 року щодо організації особистого голосування народних депутатів України з порушенням Конституції України та Закону України «Про Регламент Верховної Ради України»;
- визнати протиправною бездіяльність Голови Верховної Ради України Парубія Андрія Володимировича під час розгляду та прийняття в цілому проекту Закону про внесення змін до Конституції України (щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору) №9037 від 03 вересня 2018 року щодо незабезпечення роботи Верховної Ради України, як колегіального представницького органу, повноваження якого здійснюються спільною діяльністю народних депутатів України.
Ухвалою суду від 26.03.2019 об'єднано в одне провадження адміністративні справи № 640/3762/19 та №640/3763/19.
26 лютого 2021 року представником Голови Верховної Ради України подано клопотання про закриття провадження у справі №640/3762/19 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України з урахуванням позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 11.02.2021 у справі №826/6456/17.
Ухвалою суду від 09.09.2021 витребувано від позивачів письмові пояснення щодо клопотання про закриття провадження у справі.
Станом на момент прийняття ухвали у даній справі, позивачі жодних пояснення щодо клопотання про закриття провадження у справі до суду не надали.
Розглянувши матеріали справи та клопотання про закриття провадження у справі, суд зазначає наступне.
Так, позов обґрунтований тим, що відповідачем під час розгляду Проекту Закону про внесення змін до Конституції України (щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору) №9037 від 03.09.2018 були порушені норми Конституції України та Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» щодо неналежної підготовки і проведення сесії Верховної Ради України та пленарних засідань. На думку позивачів, відповідач допустив порушення законних прав позивачів, як народних депутатів України, що виявилось у фактичному наданні переваги одним політичним силам (фракціям, групам) над іншими.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
За пунктом 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Питання предметної юрисдикції адміністративних судів унормовано, серед іншого, статтею 19 КАС України, за приписами частини першої якої юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в частині другій статті 19 КАС України.
Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень саме управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
Основним Законом України гарантовано здійснення народом влади також через сформовані у встановленому Конституцією та законами України порядку органи законодавчої, виконавчої, судової влади та органи місцевого самоврядування (частина друга статті 5 Конституції України).
За принципом поділу державної влади в Україні, закріпленому у статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах відповідно до законів України.
За статтею 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Згідно з пунктом 3 статті 85 Основного Закону до повноважень Верховної Ради України належить прийняття законів.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року № 17-рп/2002 у справі № 1-6/2002 повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій.
В мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 27 березня 2002 року № 7-рп/2002 імперативно визначено, що за змістом положень статей 85, 91 Конституції України Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші правові акти. Вони є юридичною формою реалізації повноважень єдиного органу законодавчої влади в Україні та, відповідно до частини другої статті 147, частини першої статті 150 Конституції України, є об'єктом судового конституційного контролю.
Отже, народні депутати України, у тому числі Голова Верховної Ради України є безпосередніми суб'єктами законодавчої процедури, оскільки в конституційно встановлених межах беруть участь у правовідносинах, пов'язаних із розглядом, ухваленням та набранням чинності законів України.
Згідно з нормами статті 88 Конституції України, Верховна Рада України обирає із свого складу Голову Верховної Ради України, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України та відкликає їх з цих посад.
Голова Верховної Ради України: 1) веде засідання Верховної Ради України; 2) організовує роботу Верховної Ради України, координує діяльність її органів; 3) підписує акти, прийняті Верховною Радою України; 4) представляє Верховну Раду України у зносинах з іншими органами державної влади України та органами влади інших держав; 5) організовує роботу апарату Верховної Ради України.
Голова Верховної Ради України здійснює повноваження, передбачені Конституцією, у порядку, встановленому Регламентом Верховної Ради України.
Суд звертає увагу, що частиною другою статті 1 Закону України "Про Регламент Верховної Ради України" від 10 лютого 2010 року № 1861-VI передбачено, що саме Регламентом встановлюється порядок підготовки і проведення сесій Верховної Ради, її засідань, формування державних органів, визначається законодавча процедура, процедура розгляду інших питань, віднесених до її повноважень, та порядок здійснення контрольних функцій Верховної Ради.
Розділом IV Регламенту Верховної Ради України визначено стадії законодавчого процесу, якими є: прояв законодавчої ініціативи, реєстрація законопроекту, прийняття закону, його підписання та оприлюднення.
Норми глави 20 Регламенту "Розгляд законопроектів у другому читанні" визначають порядок і послідовність розгляду законопроектів на цій стадії законодавчої процедури. Згідно з ними Верховна Рада України, створені нею з числа народних депутатів України комітети Верховної Ради України, обрані нею Голова Верховної Ради України та його заступники, народні депутати України в порядку і строки, визначені Регламентом, реалізують дії з розгляду законопроектів, які за змістом, способами, прийомами, цілепокладанням і юридичною природою є проявами (вираженням, властивостями) функції законотворення.
Такі дії, зокрема й дії Голови Верховної Ради України не є управлінськими, а тому не підпадають під контроль суду адміністративної юрисдикції.
Отже, вимоги, зазначені у позовній заяві, стосуються виключно законотворчої діяльності, а не владно-управлінських функцій Голови Верховної Ради України.
Таким чином, оскільки позивачі оскаржують дії (бездіяльність) Голови Верховної Ради України Парубія А.В. щодо дотримання Регламенту під час розгляду Проекту Закону про внесення змін до Конституції України (щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору) №9037 від 03.09.2018, то перевірка оскаржуваних дій (бездіяльності) не може бути здійснена в порядку адміністративного судочинства.
Оскаржувані позивачами дії та бездіяльність Голови Верховної Ради України як головуючого на пленарних засіданнях Верховної Ради України щодо організації проведення пленарного засідання та поставлення на голосування проектів законів є складовими законотворчого процесу, тобто обумовлені реалізацією парламентом саме його законодавчої функції, у зв'язку з чим юрисдикція адміністративного суду не поширюється на спірні правовідносини.
Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №826/6456/17 та від 12.05.2022 у справі №640/2062/19.
Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, суд приходить до висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 238, статями 189, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Задовольнити клопотання представника Голови Верховної Ради України про закриття провадження у справі №640/3762/19.
Закрити провадження у справі №640/3762/19 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Голови Верховної Ради України Парубія Андрія Володимировича про визнання протиправними дій та бездіяльності.
Відповідно до частини 2 статті 238 КАС України Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала, постановлена судом під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Згідно ч. 1 ст. 295 та ч. 1 ст. 297 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Амельохін