ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
28 листопада 2022 року м. Київ № 640/31268/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи матеріали адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368)
третя особа Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-а, код ЄДРПОУ 37993783)
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, за участю третьої особи - Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві, в якій просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська,16; ЄДРПОУ 42098368), викладене в листі 2600-0603-8/16113 від 03.02.2021р., щодо відсутності підстав для повернення ОСОБА_1 (паспорт № НОМЕР_2 виданий 22.04.2021 р., орган, яким видано: 8029, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі продажу нерухомого майна від 13.08.2021р. у розмірі 20 742,95 грн. відповідно до квитанції № Р33К-32С6-47СХ-Т674від 12.08.2021р.
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська,16; ЄДРПОУ 42098368) звернутись із поданням відповідно до вимог чинного законодавства України до Головного управління Державної Казначейської служби України в місті Києві щодо повернення ОСОБА_1 (паспорт № НОМЕР_2 виданий 22.04.2021 р., орган, яким видано 8029, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі продажу нерухомого майна від 13.08.2021р. у розмірі 20 742,95 грн. відповідно до квитанції № Р33К-32С6-47СХ-Т674від 12.08.2021р.;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул.Бульварно-Кудрявська,16; ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 (паспорт № НОМЕР_2 виданий 22.04.2021 р., орган, яким видано 8029, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 грн. 00 коп.;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул.Бульварно-Кудрявська,16; ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 (паспорт № НОМЕР_2 виданий 22.04.2021 р., орган, яким видано 8029, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) - витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог зазначила про безпідставну відмову пенсійного органу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, адже житло позивачем придбано вперше.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.
01.12.2021 від ГУ ПФУ до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що добровільна сплата позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна свідчить про те, що майно придбавалося не вперше, що встановив нотаріус.
Позивачем подано і відповідь на відзив, у якій фактично наводяться ті самі аргументи і доводи, що у позовній заяві.
Отже, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.
13.08.2021 року ОСОБА_1 придбав двокімнатну квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_1 . При укладені договору купівлі-продажу, було сплачено до бюджету збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості квартири, що підтверджується квитанцією № Р33К-32С6-47СХ-Т674 від 12.08.2021р.
04.10.2021 було направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заяву щодо повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу квартири.
Листом від 18.10.2021р. Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило у поверненні помилково сплаченого збору у розмірі 20 742,95 грн. пославшись на безпідставність звернення позивачем з заявою про повернення помилково сплачених коштів так як у зв'язку з прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України від 23.09.2020р. №866, відповідно до якої нотаріус при посвідченні договору купівлі-продажу нерухомого майна встановлює факт придбання його вперше (чи не вперше), а сплата збору у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, свідчить про те, що майно придбавалося ОСОБА_1 не вперше, що встановив нотаріус.
Не погоджуючись з вказаною бездіяльністю Відповідача, як суб'єкта владних повноважень, що полягає у відсутності з боку Відповідача необхідних дій для повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 20742,95 грн, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначений Законом України від 26.06.1997 №400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №400/97-ВР).
Відповідно до абзацу першого пункту 9 статті 1 Закону №400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій на виконання Закону №400/97-ВР регулює Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року №1740 (далі - Порядок №1740), зі змінами, які внесені постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», яка набрала чинності 26 вересня 2020 року (далі - Постанова №866).
Згідно з пунктами 15-2, 15-3 Порядку №1740 (у редакції Постанови №866) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:
б) право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;
в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави вважати, що з 26 вересня 2020 року визначено механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше, не сплачує збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла) при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу.
У зазначених положеннях пункту 15-2 Порядку №1740 (в редакції Постанови №866) деталізовано зміст поняття «придбаває житло вперше», яке необхідно розуміти так, що фізична особа не має та не набувала права власності на житло, в тому числі в результаті приватизації.
З огляду на наведене під час вирішення питання чи є операція купівлі-продажу житла об'єктом сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, термін «придбавання майна» треба використовувати як такий, що охоплює (включає) не лише оплатне набуття права власності на певний об'єкт, а і його безоплатну приватизацію.
Зі змісту пункту 15-2 Порядку №1740 вбачається, що з 26 вересня 2020 року фізична особа звільняється від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, зокрема, якщо подає нотаріусу заяву про те, що вона не має та не набула права власності на житло, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про відсутність зареєстрованого права власності на житло, а також дані невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду.
За умови отримання від фізичної особи таких документів нотаріус на підставі абзацу четвертого пункту 15-3 Порядку №1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Якщо ж особа не скористалася цим механізмом на стадії посвідчення договору в нотаріуса та помилково сплатила збір, то вона вправі скористатися ним вже після посвідчення нотаріусом договору, подавши відповідному територіальному органу Пенсійного фонду визначені підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку №1740 інформацію та пакет документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, для формування відповідного подання про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. У разі отримання відмови особа може оскаржити таке рішення до суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.11.2021 у справі №280/9714/20.
У матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 виконав вимоги підпункту «в» пункту 15-2 Порядку №1740 щодо подання нотаріусу при посвідченні договору купівлі-продажу квартири відповідної заяви та документів, у тому числі документів, які підтверджують не використання останньою житлових чеків для приватизації державного житлового фонду.
Вказані документи не були надані Позивачем чи її адвокатом ні підчас звернення до Відповідача із заявою про повернення збору, ні до суду.
Таким чином, за відсутності подання Позивачем документів, визначених пунктом 15-2 Порядку №1740 у редакції Постанови №866, суд констатує не виконання ОСОБА_1 вимог, необхідних для повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 відсотка від вартості придбаного нерухомого майна, а тому, на переконання суду, є правомірною відмова ГУ ПФ в м. Києві у формуванні та направленні до ГУ ДКС у м. Києві подання щодо повернення Позивачу суми помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
Аналогічна за змістом правова позиція викладена у вже зазначеній вище постанові Верховного Суду від 25.11.2021 у справі №280/9714/20.
До матеріалів справи надано заяву ОСОБА_1 про те, що ним придбано житло вперше, проте відповідно до підпункту «в» пункту 15-2 Порядку №1740 не надано пакет документів.
За таких обставини, суд приходить до висновку, що Позивачем не виконані вимоги п. 15-2 Порядку №1740 в редакції Постанови №866.
Водночас, суд зауважує, що Позивач не позбавлений права повторно звернутися до ГУ ПФ в м. Києві із заявою про повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, виконавши вимоги п. 15-2 Порядку №1740 в редакції Постанови №866 в частині надання документів, які підтверджують придбання ОСОБА_1 житла вперше.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст. 77 КАС України).
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за даним позовом не підлягають задоволенню.
Підстави для вирішення питання розподілу судових витрат згідно із ст. 139 КАС України відсутні, з огляду на те, що позивачу відмовлено в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 КАС України, суд
В задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя А.Б. Федорчук