05 грудня 2022 року м. Чернігів Справа № 620/7346/22
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 19.10.2022 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУПФУ в Чернігівській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - ГУПФУ в місті Києві, відповідач 2), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, доведеного до його відома в листі від 28.09.2022 №2500-0205-8/33347 та рішенні 974230821378 від 23.09.2022 про відмову в переході на пенсію, призначену відповідно до Закону України ''Про державну службу'';
- зобов'язати відповідача зарахувати йому стаж роботи 29 років 01 місяць 17 днів до стажу державної служби;
- зобов'язати відповідача перевести його на пенсію за віком відповідно до Закону України ''Про державну службу'' з урахуванням довідок виконавчого комітету Чернігівської міської ради №781/1-05/вих/02/Л-10038-1-09 від 21.09.2022 та №781/1-05/вих/02/Л-10038-1-09 від 21.09.2022.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в нього достатньо стажу роботи на державній службі для призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ. При цьому, ОСОБА_1 зазначив, що до стажу державної служби зараховується, зокрема час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Отже відповідачами протиправно відмовлено йому в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Ухвалою судді від 21.10.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, установлено відповідачам 15-денний строк для подання відзиву на позов.
Відповідачем 1 надано відзив на позов, у якому він позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та зазначив, що рішення про відмову позивачеві в переведенні на інший вид пенсії прийнято ГУПФУ в місті Києві, тому саме вказаний суб'єкт владних повноважень має відповідати по суті вимог.
Також ГУПФУ в Чернігівській області зазначало про відсутність підстав для переведення позивача на пенсію державного службовця, оскільки з 04.07.2001 посади в органах місцевого самоврядування віднесено до категорій посадових осіб місцевого самоврядування, а не до відповідних категорій посад державних службовців. Враховуючи наведене, відповідач 1 зазначає про відсутність підстав для зарахування до стажу роботи позивача, який дає право на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, періодів роботи в Чернігівській міській раді після 04.07.2001.
Щодо врахування довідок про складові заробітної плати для перерахунку пенсії ГУПФУ в Чернігівській області зазначило, що питання врахування довідок органами Пенсійного фонду не розглядалось, тому такі вимоги є передчасними.
Відповідачем 2 надано відзив на позов, у якому він позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та зазначив, що ОСОБА_1 обіймав посади, за якими після 04.07.2001 присвоювались ранги посадової особи місцевого самоврядування, а не ранги державного службовця. У зв'язку з наведеним, такі посади з 04.07.2001 не відносяться до категорій посад державних службовців та не зараховуються до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ. За наведених обставин, позивачу відмовлено в переведенні на спірний вид пенсії через відсутність у нього необхідного стажу.
Позивачем подано відповіді на відзив, у яких ОСОБА_1 свою правову позицію підтримав та просив позов задовольнити.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до записів у трудовій книжці (а.с. 22-33), позивач,зокрема, працював на таких посадах:
- з 06.09.1993 по 09.06.1998 - на різних посадах державної служби у відділі організаційної, кадрової роботи та державної служби виконавчого комітету Чернігівської міської Ради народних депутатів. 30.03.1994 позивачеві присвоєно 12 ранг державного службовця, 08.04.1994 - прийнято Присягу державного службовця, 01.05.1995 - присвоєно 11 ранг державного службовця;
- з 10.06.1998 по 31.03.2015 - на посадах заступника завідувача/завідувача/начальника організаційного відділу Чернігівської міської ради. 10.06.1998 - присвоєно 10 ранг державного службовця, 22.06.2000 - присвоєно 9 ранг державного службовця, 11.07.2001 - прийнято Присягу посадової особи місцевого самоврядування, 01.08.2002 - присвоєно 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування.
21.09.2022 позивач звернувся до відповідача 1 із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», до якої додав довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії (а.с. 20, 21).
Рішенням ГУПФУ в місті Києві від 23.09.2022 №974230821378 позивачу відмовлено в переведенні на пенсію у зв'язку із відсутністю правових підстав, а саме відсутній необхідний стаж роботи на посадах державної служби (а.с. 16).
Про прийняте рішення ОСОБА_1 повідомлено листом ГУПФУ в Чернігівській області від 28.09.2022 (а.с. 15).
Вважаючи вказану відмову протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
За приписами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складової права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон №3723-ХІІ), передбачені розділом ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ «Про державну службу» (далі - Закон №889-VІІІ).
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно із пунктами 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, після 1 травня 2016 року (дати набрання чинності Законом №889-VІІІ) право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ зберігають лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ та мають передбачені частиною 9 статті 37 Закону №3723-ХІІ страховий стаж і стаж державної служби.
У наданих відповідачами відзивах не спростовано наявність у позивача страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Так, позивачу відмовлено у переведенні на спірний вид пенсії, у зв'язку із тим, що територіальними органами Пенсійного фонду України не зараховано до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди його роботи на посадах в органах місцевого самоврядування, починаючи з 04.07.2001.
Разом з тим, згідно із пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (була чинною до 01.05.2016) до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Згідно із пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Відповідно до приписів статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» до шостої категорії посад в органах місцевого самоврядування, належать, зокрема, посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад.
Таким чином, період проходження служби в органах місцевого самоврядування має зарахуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 26 червня 2018 року по справі №735/939/17, від 22 листопада 2018 року по справі №500/6640/16, від 10 лютого 2021 року по справі №825/1453/18.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 06.09.1993 по 31.03.2015 працював на різних посадах у Чернігівській міській раді (Раді народних депутатів), передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а тому суд дійшов висновку, що до стажу державної служби позивача має бути зарахований зазначений період роботи.
Відповідно до довідки Чернігівської міської ради від 31.08.2022 №6399/1-05/2022/вих/Л-8623-1-09 станом на дату звільнення стаж служби позивача в органах місцевого самоврядування і, відповідно стаж державної служби у зв'язку з виходом на пенсію становив 29 років 01 місяць 17 днів (а.с. 17-19).
Таким чином, позивач досяг пенсійного віку, встановленого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», має страховий стаж понад 30 років, в тому числі понад 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Законом України «Про державну службу» №3723-ХІІ. Відтак, позивач має право на призначення пенсії з урахуванням положень пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, тому оскаржуване рішення ГУПФУ в місті Києві про відмову в переведенні з одного виду пенсії на інший суперечить положенням чинного законодавства.
Порядком призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622, установлено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;
у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;
матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді (пункт 4 Порядку).
Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики (пункт 5 Порядку).
Отже, призначення позивачу пенсії державного службовця має відбуватись відповідно до поданої ним заяви від 21.09.2022 з урахуванням доданих до неї документів.
Відповідно до матеріалів справи позивачем разом із заявою про призначення (перерахунок) пенсії відповідачу 1 надавалися довідки від 21.09.2022 №781/1-05/вих/02/Л-10038-1-09 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (а.с. 20, 21).
Суд зауважує, що форма вказаних довідок відповідає формам довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям, затвердженим Постановою №1-3. На всі види оплати праці, включені в довідки, нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Таким чином, видані довідки мають братися відповідачем 2 до уваги при призначенні та розрахунку розміру пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу».
За таких обставин, з метою запобігання порушення права позивача на належну йому пенсію, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав, суд вважає необхідним зобов'язати ГУПФУ в місті Києві перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», враховуючи вищезазначені довідки.
При цьому, із матеріалів справи встановлено, що позивачу відмовлено у перерахунку пенсії рішенням ГУПФУ в місті Києві, а не ГУПФУ в Чернігівській області.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити їх шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУПФУ в місті Києві від 23.09.2022 №974230821378 та зобов'язання ГУПФУ в місті Києві зарахувати до стажу державної служби позивача стаж роботи 29 років 01 місяць 17 днів; зобов'язання ГУПФУ в місті Києві призначити позивачу з 21.09.2022 пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу», з урахуванням складових заробітної плати, вказаних у довідках, виданих Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 21.09.2022 за №781/1-05/вих/02/Л-10038-1-09.
При цьому, визначаючись щодо органу, який має приймати рішення про перерахунок пенсії, суд зазначає, що Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1 та від 16.12.2020 №25-1), передбачає можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій.
Так, згідно із пунктом 4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Пунктом 4.10 Порядку №22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Відповідно до матеріалів справи заява позивача про перерахунок пенсії була розглянута за екстериторіальним принципом ГУПФУ в місті Києві і рішення про відмову в перерахунку пенсії прийнято саме вказаним територіальним органом Пенсійного фонду України.
З огляду на зазначене та положення Порядку №22-1, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання саме ГУПФУ в місті Києві призначити позивачу спірну пенсію з 21.09.2022 (дати звернення).
Згідно із статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 23.09.2022 №974230821378 про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за іншим законом.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 стаж роботи 29 років 01 місяць 17 днів.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити ОСОБА_1 з 21.09.2022 пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу», з урахуванням складових заробітної плати, вказаних у довідках, виданих Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 21.09.2022 за №781/1-05/вих/02/Л-10038-1-09.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 05 грудня 2022 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005).
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053).
Суддя С.В. Бородавкіна