про забезпечення адміністративного позову
05 грудня 2022 р. м. Чернівці Справа №600/4152/22-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімов О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до І відділу Дністровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до І відділу Дністровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність до І відділу Дністровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо невизнання ОСОБА_1 , таким, який не підлягає призову на військову службу під час мобiлiзацiї та зобов'язати оформити (надати) йому відстрочку від призову на військову службу у зв'язку з самостійним виховання дитини віком до 18 років.
Ухвалою суду від 02.12.2022 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні)
Одночасно з адміністративними позов ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, шляхом заборонити І відділу Дністровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (адреса: вул. Незалежності, 32, м. Хотин, Дністровського району, Чернівецької області, код ЄДРПОУ: 09856932) в особі його посадових осіб вчиняти дії щодо переміщення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 до військової частини з метою проходження військової служби в Збройних Силах України до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
В обґрунтування вказаної заяви, заявник вказує про наявність в нього права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки самостійно виховує малолітнього сина. У зв'язку з чим 22.11.2022 року він звернувся до І відділу Дністровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою про відстрочку від призову з додатками на підтвердження наявності підстав для отримання відстрочки. Однак станом на 28.11.2022 року та на день подання заяви про забезпеченні відповідачем не прийнято рішення щодо надання йому відстрочки, а безпідставно відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, натомість видано повістку про необхідність прибуття 06 грудня 2022 року о 09:00 до І відділу Дністровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подальшого вибуття до військової частини. За таких обставин, просить суд вжити заходів забезпечення поданого ним позову, адже невжиття таких заходів істотно ускладнить або взагалі унеможливить виконання рішення суду у даній справі.
У зв'язку з вищенаведеним, посилаючись на положення ст. ст. 150, 151 КАС України, заявник просив задовольнити заяву про забезпечення адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 154 КАС України у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
У зв'язку з відсутністю виняткових обставини, які унеможливлюють розгляд заяви про забезпечення позову без участі сторін, суд вважає за можливе розглянути її без проведення судового засідання.
Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, перевіривши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до положень частини 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Із системного аналізу вимог наведених норм випливає, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть ускладнити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.
Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
Законодавець встановив три підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі, зокрема такими є:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
- наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності;
- наявні ознаки очевидного порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.
У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" №2 від 06.03.2008 надано роз'яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють згідно частини 4 статті 150 КАС України дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Відтак, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
При розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;
- наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;
- імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;
- необхідності у зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року №ETS N005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Згідно приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Зокрема Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Відповідно пунктів 1, 2, 4 та 5 ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
З матеріалів справи вбачається наступне.
17.08.2022 року рішенням Шевченківського районного суду № 727/6532/22 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 18.08.2018 року Чернівецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, актовий запис № 1533.
Згідно вказаного рішення малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після розірвання шлюбу залишено проживати разом із батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на його вихованні та утриманні.
22.11.2022 року позивачем подано відповідачу заяву про надання відстрочки від призову під час мобілізації у відповідності до абз.4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку з самостійним вихованням дитини - сина віком до 18 років.
28.11.2022 року відповідач, у відповідь на заяву позивача, повідомив, що підстави для надання ОСОБА_1 від призову під час мобілізації на особливий період, відсутні.
Крім того, 28.11.2022 року позивачу було вручено повістку на відправку, відповідно до якої ОСОБА_1 необхідно з'явитись до І відділу Дністровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки 06.12.2022 року.
Поряд з цим, вказані дії І відділу Дністровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо невизнання ОСОБА_1 таким, який не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, у зв'язку з самостійним вихованням дитини - сина віком до 18 років позивач вважає протиправними, у зв'язку з чим він і звернувся до суду з цим позовом.
За своєю правовою природою мобілізація особи супроводжується в тому числі виданням відповідного наказу, який є актом індивідуальної дії, і по усталеній судовій практиці не підлягає оскарженню, оскільки є реалізованим.
Тобто, у разі винесення такого наказу відносно ОСОБА_1 , останній набуде статус військовослужбовця, і будь-яке рішення у цій справі не поновить його право на відстрочку, оскільки він перебуває на військовій службі і його звільнення з неї врегульовано іншими нормами законодавства.
Фактично, у разі задоволення позову у цій справі, не можливо буде виконати рішення суду, що виключає доцільність існування самого такого позову. У даному разі суд не надасть ефективного захисту потенційно порушеному праву, що є неприпустимим.
Крім цього, відкритим залишається питання на утриманні у кого буде перебувати його неповнолітній син, який згідно рішення Шевченківського районного суду від 17.08.2022 року № 727/6532/22, перебуває на вихованні та утримання виключно позивача у справі. Чи є поруч мати, або інші родичі, які зможуть і забажають його виховувати та утримати.
У наведених правовідносинах важливо знайти баланс між приватним інтересом ОСОБА_4 та публічним інтересом щодо забезпечення мобілізації в Україні. Однак, віднайти такий баланс можливо лише після розгляду цієї справи та прийнятті по ній рішення.
За таких обставин суд вважає, що реалізація повістки на відправку від 28.11.2022 року стосовно ОСОБА_1 не можлива до надання судом оцінки на предмет правомірності ненадання відстрочки від призову на військову службу у зв'язку з самостійним вихованням дитини віком до 18 років, оскільки в іншому разі при задоволенні цього позову, поновити порушені права та інтереси позивача буде неможливим. Судовий захист порушеного права має бути реальним, а не ілюзорним.
Таким чином, враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову шляхом заборони І відділу Дністровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в особі його посадових осіб вчиняти дії щодо переміщення ОСОБА_1 до військової частини з метою проходження військової служби в Збройних Силах України до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №600/4152/22-а.
Згідно частин 1 і 2 ст. 156 КАС України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановляння незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 156, 241, 243, 248 КАС України, суд -
1. Заяву про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до І відділу Дністровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
2. Заборонити І відділу Дністровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в особі його посадових осіб вчиняти дії щодо переміщення ОСОБА_1 до військової частини з метою проходження військової служби в Збройних Силах України до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №600/4152/22-а.
3. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надіслати заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.
Ухвала з питань забезпечення позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення (складання).
Суддя О.В. Анісімов