05 грудня 2022 р. м. Чернівці Справа № 600/2673/22-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 31 прикордонного загону імені генерал-хорунжого О.Пилькевича Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Чернівецького прикордонного загону (31 прикордонний загін) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецького прикордонного загону (31 прикордонний загін) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України № б/н від 30.06.2022 року про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства, яким громадянці Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовлено в перетинанні державного кордону України.
- зобов'язати уповноважених осіб Чернівецького прикордонного загону ( НОМЕР_1 прикордонний загін) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України внести до паспортного документа громадянки Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , запис про скасування запису «Заборонено в'їзд в Україну терміном на три роки до 15.06.2025 року» від 30.06.2022 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується із прийняттям вказаного рішення про відмову в перетинанні державного кордону на в'їзд в Україну від 30.06.2022 р. (далі - Рішення), оскільки на момент отримання вказаного Рішення не існує жодних рішень уповноважених державних органів України про заборону в'їзду в Україну стосовно позивача. Звертав увагу, що Рішення складено українською мовою, проте позивач є громадянином Грузії. Водночас, відповідачем при винесенні Рішення, не було залучено перекладача, що в свою чергу є порушенням прав і свобод позивача.
У зв'язку з наведеним просив скасувати вказане Рішення та внести до паспортного документа громадянина Грузії запис про скасування запису "Заборонено в'їзд в Україну терміном на три роки до 15.06.2025 року".
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем подане відзив, відповідно до змісту якого заперечував проти позову. Зазначив, що рішення про відмову в перетинанні державного кордону на в'їзд в Україну від 30.06.2022 р. стосовно громадянина Грузії ОСОБА_1 прийняте інспектором прикордонної служби 1 категорії 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби "Порубне" майстер сержантом ОСОБА_3 відповідно до законодавства України.
Звертав увагу, що під час перевірки документів було встановлено, що відносно позивача є рішення уповноваженого державного органу України про заборону в'їзду в Україну, а саме доручення ЦМУ ДМС у м. Києві щодо заборони в'їзду в Україну, стосовно громадянина Грузії ОСОБА_1 строком до 15.06.2025 року.
Дослідивши письмові докази судом встановлено наступне.
15.06.2022 року ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийнято рішення про заборону в'їзду в Україну громадянину Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до змісту якої заборонено ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , стать - чоловіча, місце проживання : АДРЕСА_1 , паспорт громадянина Грузії № НОМЕР_2 , в'їзд в Україну терміном на 3 (три) роки.
Підставою для виненесення вказаного рішення стало те, що громадянин Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) становить загрозу інтересам національної безпеки або охорони громадського порядку, а також охорони здоров'я захисту праві законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.
17.06.2022 року ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області винесено доручення стосовно громадянина Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
30.06.2022 року позивач прибув до міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення "Порубне" з метою здійснити перетинання державного кордону на в'їзд в Україну. Позивачем надано закордонний паспорт НОМЕР_2 та водійське посвідчення.
У ході здійснення прикордонного контролю інспектором прикордонної служби 1 категорії 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип А) відділу прикордонної служби "Порубне" майстер сержантом ОСОБА_3 було здійснено пошук необхідної інформації про особу у відповідних базах даних Державної прикордонної служби України.
За результатами пошуку було встановлено, що громадянину Грузії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 заборонено в'їзд в Україну. Орган державної влади - Державна міграційна служба України, підрозділ органу державної влади ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області. Дата зняття з обліку 15.06.2025. Дата постановки 17.06.2022 р.
Інспектором прикордонної служби 1 категорії 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип А) відділу прикордонної служби "Порубне" майстер сержантом Станіславом Сопчинським прийнято рішення від 30.06.2022 року про відмову у перетинанні державного кордону на в'їзд в Україну громадянину Грузії KHMELIDZE GIVI, документ ЗП 17АВ45701, на підставі ст. 8 Закону України "Про прикордонний контроль" з причини того, що стосовно громадянина KHMELIDZE GIVI є рішення уповноваженого державного органу України про не пропуск до України Примірник цього рішення наданий позивачу, що підтверджується підписом.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо винесення рішення про відмову в перетинанні державного кордону України та поставлення штампу в паспорті "Про заборону в'їзду в Україну" громадянину Грузії ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов'язки, що і громадяни України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі - Закон № 3773) іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Пунктом 17 ст. 1 Закону № 3773 передбачено, що посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини. Іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Згідно ч.1 ст.5 Закону № 3773 іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах першій та сімнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на постійне проживання.
У відповідності до ч.2 Закону № 3773 підставою для видачі посвідки на постійне проживання іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у частині сімнадцятій статті 4 цього Закону, є відповідний указ Президента України про припинення громадянства України та заяви таких осіб.
Статтею 9 Закону № 3773 передбачено, що іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку (ч. 1).
Іноземці та особи без громадянства під час проходження прикордонного контролю у пунктах пропуску через державний кордон зобов'язані подати свої біометричні дані для їх фіксації (ч. 2).
Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України (ч. 3).
Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України "Про прикордонний контроль" від 05.11.2009 № 1710-VI (далі -Закон №1710).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №1710, прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Закон України "Про Державну прикордонну службу України" від 03.04.2003 № 661-IV визначає правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України, її загальну структуру, чисельність, функції та повноваження.
Так, згідно з ст.1 цього Закону, на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.
До основних функцій Державної прикордонної служби України належить здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення (абзац третій частини першої статті 2 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" ).
Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 10 Закону України "Про Державну прикордонну службу України", органи охорони державного кордону безпосередньо виконують поставлені перед Державною прикордонною службою України завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону України.
Прикордонний загін є основною оперативно-службовою ланкою Державної прикордонної служби України, на яку покладаються охорона певної ділянки державного кордону самостійно чи у взаємодії з іншими органами охорони державного кордону та Морською охороною, забезпечення дотримання режиму державного кордону і прикордонного режиму, а також здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів.
У відповідності до п. 6, п. 8 ст. 19 Закону України "Про Державну прикордонну службу України", на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладається: здійснення прикордонного контролю і пропуску в установленому порядку осіб, транспортних засобів, вантажів в разі наявності належно оформлених документів після проходження ними митного та за потреби інших видів контролю, а також реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в установленому порядку прибувають в Україну, та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду - виїзду, а також здійснення фіксації біометричних даних іноземців та осіб без громадянства під час здійснення прикордонного контролю в пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду - виїзду; запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів, постановами державного виконавця; розшук у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду - виїзду осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань; виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних та уповноважених законом державних органів, у тому числі доручень митних органів щодо інформування митних органів про факт наміру перетинання державного кордону України особами, стосовно яких митними органами було виявлено порушення митних правил.
Згідно з ч. 2 ст.2 Закону №1710, прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону №1710, прикордонний контроль здійснюється щодо:
1) осіб, які перетинають державний кордон;
2) транспортних засобів, що перевозять через державний кордон осіб та вантажі;
3) вантажів, що переміщуються через державний кордон.
За приписами ч. 4 ст. 2 Закону №1710 прикордонний контроль включає:
1) перевірку документів;
2) огляд осіб, транспортних засобів, вантажів;
3) виконання доручень правоохоронних органів України;
4) перевірку виконання іноземцями, особами без громадянства умов перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну, виїзду з України та транзитного проїзду територією України;
5) реєстрацію іноземців, осіб без громадянства та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон;
6) перевірку автомобільних транспортних засобів з метою виявлення викрадених.
Відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону №1710, прикордонний контроль забезпечується шляхом:
1) установлення режиму в пунктах пропуску через державний кордон та здійснення контролю за його додержанням;
2) застосування технічних засобів прикордонного контролю, використання службових собак та інших тварин;
3) створення і використання баз даних про осіб, які перетнули державний кордон, вчинили правопорушення, яким не дозволяється в'їзд в Україну або яким тимчасово обмежено право виїзду з України, про недійсні, викрадені і втрачені паспортні документи, а також інших передбачених законом баз даних;
4) спостереження за транспортними засобами і в разі потреби їх супроводження;
5) здійснення адміністративно-правових, а також оперативно-розшукових заходів;
6) організації і забезпечення взаємодії з підприємствами, установами та організаціями, діяльність яких пов'язана з міжнародним сполученням;
7) координації дій контрольних органів і служб.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 6 Закону України "Про прикордонний контроль", перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.
Початком здійснення прикордонного контролю особи, транспортного засобу, вантажу є момент подання особою паспортного, інших визначених законодавством документів для перевірки уповноваженій службовій особі Державної прикордонної служби України.
Пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документам
Прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем.
Стаття 7 Закону України "Про прикордонний контроль" передбачає прикордонний контроль осіб.
Паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону (ч. 1 ст. 7).
У ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон (ч. 2 ст. 7).
Стаття 8 Закону №1710 визначає умови перетинання державного кордону іноземцями та особами без громадянства у разі в'їзду в Україну.
Так, згідно з ч. 1 ст. 8 Закону №1710, уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України надають іноземцю, особі без громадянства дозвіл на перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну за умови:
1) наявності в нього дійсного паспортного документа;
2) відсутності щодо нього рішення уповноваженого державного органу України про заборону в'їзду в Україну;
3) наявності в нього в'їзної візи, якщо інше не передбачено законодавством України;
4) підтвердження мети запланованого перебування;
5) наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності в нього можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України - для громадянина держави, включеної до переліку держав, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та особи без громадянства, яка постійно проживає у державі, включеній до такого переліку.
В силу вимог ч. 2 ст. 8 Закону №1710, іноземцям, особам без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам в'їзду в Україну, відмовляється у перетинанні державного кордону в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №1710, прикордонний контроль іноземців та осіб без громадянства під час в'їзду в Україну здійснюється за процедурами контролю першої лінії, а у передбачених цим Законом випадках - також за процедурою контролю другої лінії.
Як визначено ч. 2 ст. 9 Закону №1710, процедура здійснення контролю першої лінії передбачає проведення перевірки:
1) паспортного документа з метою встановлення його дійсності, наявності відповідно до вимог законодавства посвідки на постійне проживання чи візи;
2) наявності чи відсутності у базах даних Державної прикордонної служби України інформації про заборону в'їзду в Україну та про доручення правоохоронних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон;
3) відміток про перетинання державного кордону в паспортному документі іноземця або особи без громадянства.
У відповідності до ч.1 ст. 14 Закону №1710 Іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
На виконання вказаного обов'язку, статтею 20 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" встановлено, що органам підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов'язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право створювати і використовувати в інтересах розвідки, контррозвідувального забезпечення охорони державного кордону України, оперативно-розшукової діяльності, участі у боротьбі з організованою злочинністю та протидії незаконній міграції інформаційні системи, у тому числі банки даних щодо осіб, які перетнули державний кордон України, осіб, які вчинили правопорушення, протидію яким віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України, осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежується право виїзду з України, недійсних, викрадених і втрачених документів на право виїзду за кордон та в інших випадках, передбачених законами України (п. 10 ч.1).
Таким чином, під час здійснення прикордонного контролю уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України для надання іноземцю дозволу на перетинання державного кордону особою необхідно встановити факт відсутності щодо цієї особи рішення уповноваженого державного органу України про заборону в'їзду в Україну. Для цього здійснюється пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2013 року №280 затверджено Порядок надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон (далі - Порядок №280)
Пунктом 1 Порядку №280 визначає механізм надання Держприкордонслужбі та виконання нею доручень уповноважених державних органів - правоохоронних, розвідувальних органів та ДМС щодо осіб, які перетинають державний кордон (далі - доручення).
Згідно пункту 17 Порядку №280 виконання доручень здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби під час проведення перевірки документів осіб на право в'їзду в Україну або виїзду з України.
Наказом Міністерства внутрішніх Справ України від 23.06.2017 №535 затверджено Порядок дій уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України в разі виявлення в пунктах пропуску через державний кордон України та контрольних пунктах в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї осіб, стосовно яких надано доручення, та порядку взаємодії органів охорони державного кордону з уповноваженими державними органами, які надали доручення (далі - Порядок №535).
Згідно пункту 5 розділу І Порядку №535 залежно від виду доручень під час уведення інформації до відповідної оперативної бази даних системи «Гарт-1» їм присвоюються індекс «Д» - доручення щодо заборони в'їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства протягом строку, установленого уповноваженим державним органом.
У відповідності до пункту 1 розділу ІІ Порядку №585 у разі збігу інформації про особу, яка перетинає державний кордон або виїжджає з тимчасово окупованої території України, з інформацією, що зберігається в оперативних базах даних системи "Гарт-1" за індексом "Д", уповноважені службові особи Держприкордонслужби виконують такі дії:
1) інспектор прикордонної служби, що здійснює перевірку паспортних документів:
доповідає старшому зміни прикордонних нарядів або старшому прикордонних нарядів у пункті пропуску (далі - старший прикордонних нарядів) про виявлення особи, якій заборонено в'їзд в Україну;
передає старшому прикордонних нарядів паспортний документ особи та не пропускає її через державний кордон або через межу тимчасово окупованої території України;
2) старший прикордонних нарядів:
повторно перевіряє наявність в оперативній базі даних системи «Гарт-1» інформації про заборону в'їзду в Україну виявленій особі;
невідкладно, але не пізніше п'яти хвилин з моменту виконання доручення, інформує про це чергового Головного центру;
відмовляє такій особі у перетинанні державного кордону або у виїзді з тимчасово окупованої території України, про що виносить рішення про відмову в перетинанні державного кордону в порядку, визначеному статтею 14 Закону України «Про прикордонний контроль», або рішення про відмову особі у в'їзді на тимчасово окуповану територію України або виїзді з неї, форму якого наведено в додатку 4 до Порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року № 367 (зі змінами);
якщо за обґрунтованих підстав віза вважається отриманою в незаконний спосіб, скасовує візу в паспортному документі іноземця чи особи без громадянства в порядку, передбаченому абзацом другим пункту 2 частини четвертої статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль», та інформує про зазначений факт співробітника оперативно-розшукового підрозділу органу Державної прикордонної служби України;
у разі відсутності в паспортному документі іноземця чи особи без громадянства відмітки уповноваженого державного органу про заборону в'їзду в Україну проставляє таку відмітку із зазначенням терміну, указаного в оперативних базах даних;
повертає паспортний документ особі, якій відмовлено в перетинанні державного кордону або якій відмовлено у виїзді з тимчасово окупованої території України;
у випадку, передбаченому частиною п'ятою статті 14 Закону України "Про прикордонний контроль":
наказує перевізникові вивезти іноземця, особу без громадянства в державу, з якої її було привезено, або в державу, яка видала паспортний документ, або знайти інший спосіб вивезення зазначених осіб за межі території України;
до подальшого вивезення іноземців, осіб без громадянства, яким було відмовлено в перетинанні державного кордону при в'їзді в Україну, уживає належних заходів щодо запобігання незаконному перетинанню ними державного кордону або адміністративної межі з тимчасово окупованою територією України;
про прийняте рішення та вжиті заходи доповідає начальникові відділу управління службою (далі - ВУС) органу охорони державного кордону;
3) начальник зміни ВУС органу охорони державного кордону про факт виконання доручення:
доповідає начальникові зміни ВУС регіонального управління та начальникові органу охорони державного кордону;
4) начальник зміни ВУС регіонального управління про факт виконання доручення доповідає начальникові зміни Головного центру управління службою (далі - ГЦУС) Адміністрації Держприкордонслужби та начальникові штабу регіонального управління.
Як вбачається з матеріалів справи 15.06.2022 року ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийнято рішення про заборону в'їзду в Україну громадянину Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до змісту якої заборонено ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , стать - чоловіча, місце проживання : АДРЕСА_1 , паспорт громадянина Грузії № НОМЕР_2 , в'їзд в Україну терміном на 3 (три) роки.
17.06.2022 року ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області винесено доручення стосовно громадянина Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
30.06.2022 р. позивачем під час спроби перетину державного кордону в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення "Порубне", інспектором прикордонної служби 1 категорії 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип А) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " майстер сержантом ОСОБА_3 прийнято рішення від 30.06.2022 року про відмову у перетинанні державного кордону на в'їзд в Україну громадянину Грузії ОСОБА_2 , документ ЗП 17АВ45701, на підставі ст. 8 Закону України "Про прикордонний контроль" з причини того, що стосовно громадянина KHMELIDZE GIVI є рішення уповноваженого державного органу України про не пропуск до України. Окрім цього, примірник вказаного рішення наданий позивачу, що підтверджується підписом.
З огляду на викладене, суд не погоджується з доводами позивача про те, що спірне рішення винесене за відсутності достатніх на те правових підстав, оскільки відповідачем надано достатні, достовірні та допустимі докази з урахуванням яких, суд дійшов до висновку, що відповідач під час його винесення рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені чинним законодавством, що свідчить про обґрунтованість та правомірність спірного рішення. При цьому, суд звертає увагу, що відповідач виконував рішення та доручення ДМС України про наявність заборони в'їзду позивачу.
У зв'язку з наведеним, суд відмовляє в задоволенні позову в частині визнання протиправним та касування рішення.
Оскільки зобо'язання уповноважених осіб відповідача внести до паспортного документа позивача запис про скасування запису "Заборонено в'їзд в Україну терміном на три роки до 15.06.2025 року" є похідною вимогою, суд також відмовляє в задоволенні вказаної вимоги.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, довів правомірність свого рішення.
З урахуванням вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість дій відповідача, а тому, позовні вимоги вважає такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи вимоги статті 139 КАС України, оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат, понесених позивачем, відсутні.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
В задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач - 31 прикордонний загін імені генерал-хорунжого О.Пилькевича Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (вул. Герцена, 2-А, м.Чернівці, 58022, Код ЄДРПОУ 14321682)
Суддя І.В. Маренич