Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
28 листопада 2022 року № 520/11122/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бабаєва А.І.,
за участі:
секретаря судового засідання Крамної А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого апеляційного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:
- визнати протиправними дії Другого апеляційного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 19 червня 2020 року із застуванням щомісячного обмеження її нарахування сумою, згідно вимог частини третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 553-1X від 13 квітня 2020 року);
- зобов'язати Другий апеляційний адміністративний суд нарахувати та сплатити ОСОБА_1 невиплачену суддівську винагороду у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що встановлений з 01 січня 2020 року, та надбавки за вислугу років 50% від посадового окладу, загальна сума якої за період з 18 квітня 2020 року по 19 червня 2020 року з урахуванням суми податків (податок з доходів фізичних осіб та військовий збір) складає 177038,93 грн.;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині нарахування та сплати суддівської винагороди за один місяць.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем, на думку позивача, вчинено протиправні дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 19 червня 2020 року із застуванням щомісячного обмеження її нарахування сумою, згідно вимог частини третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 553-1X від 13 квітня 2020 року).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 року по справі № 520/11122/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Другого апеляційного адміністративного суду (61057, м. Харків, майдан Театральний, 1) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними дії Другого апеляційного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 19 червня 2020 року із застуванням щомісячного обмеження її нарахування сумою, згідно вимог частини третьої статті 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 553-1X від 13 квітня 2020 року). Зобов'язано Другий апеляційний адміністративний суд нарахувати та сплатити ОСОБА_1 невиплачену суддівську винагороду у відповідності до вимог статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що встановлений з 01 січня 2020 року, та надбавки за вислугу років 50% від посадового окладу, загальна сума якої за період з 18 квітня 2020 року по 19 червня 2020 року з урахуванням суми податків (податок з доходів фізичних осіб та військовий збір) складає 177038,93 грн. Звернуто до негайного виконання рішення в межах суми стягнення суддівської винагороди за один місяць.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.12.2020 року апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України задоволено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року у справі №520/11122/2020 скасувати та прийняти нову постанову. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 30.09.2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року у справі №520/11122/2020 скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого апеляційного адміністративного суду про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії прийнято до розгляду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2022 року залучено в адміністративній справі № 520/11122/2020 за позовом ОСОБА_1 до Другого апеляційного адміністративного суду про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якості другого відповідача Державну судову адміністрацію України (код ЄДРПОУ 08381154, вул. Липська, буд. 18/5, м. Київ, 01601).
В судове засідання позивач не прибув, про місце, час та дату судового засідання повідомлявся належним чином.
В судове засідання представники відповідачів не прибули, про місце, час та дату судового засідання повідомлялись належним чином.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , в лютому 2019 року рішенням Вищої ради правосуддя був переведений на посаду судді Другого апеляційного адміністративного суду, в якому працював до моменту звільнення з посади судді у відставку 19.06.2020 року.
Не погодившись із діями Другого апеляційного адміністративного суду щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 19 червня 2020 року із застуванням щомісячного обмеження її нарахування сумою, згідно вимог частини третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 553-1X від 13 квітня 2020 року), позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд зазначає, що правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі з приводу виплати суддівської винагороди, врегульовані нормами Конституції України та Закону України “Про судоустрій і статус суддів” № 1402-VIII від 2 червня 2016 року (далі по тексту - Закон № 1402-VIII).
Згідно із статтею 130 Конституції України та частиною 2 статті 135 Закону №1402 суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
При цьому, 13 квітня 2020 року Верховною Радою України прийнято Закон №553-ІХ (далі-Закон №553-ІХ), яким Закон України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” доповнено статтею 29, а саме: “Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.
Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)”.
Зазначений Закон №553-ІХ набрав чинності 18 квітня 2020 року, після опублікування його у газеті Голос України від 17.04.2020 - № 68.
Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується статтями 8 та 55, 124 Конституції України.
Незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. (ст.126).
Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Відповідно до статті 130 Конституції України розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
11 березня 2020 року Конституційним Судом України було розглянуто конституційне поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень законів України “Про судоустрій і статус суддів” від 2 червня 2016 року №1402-VIII, “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування” від 16 жовтня 2019 року № 193-IX, “Про Вищу раду правосуддя” від 21 грудня 2016 року №1798-VIII та у п. 4.1. рішення № 4-р/2020 зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013, від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року №11-р/2018, від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.
Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходiв та видаткiв на загальносуспiльнi потреби), створює належнi умови для реалізації законiв України, iнших нормативно-правових актiв, ухвалених до його прийняття, якi передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами i територіальними громадами. Саме у виконаннi цих зобов'язань утверджується сутнiсть держави як соціальної i правової.” (абзаци другий, третій підпункту 3.2, абзац другий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини рішення КСУ від 27 листопада 2008 року №26-рп/2008).
Отже, зазначений Закон України №553-ІХ від 13 квітня 2020 року про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” щодо зменшення розміру виплати суддівської винагороди не відповідає нормам Конституції України, а тому не може бути застосований до визначення розміру виплати суддівської винагороди.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 р. по справі “Щокін проти України” (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі “Серков проти України” (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05) Європейським судом з прав людини фактично надане тлумачення змісту ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та змісту верховенства права, згідно з яким національне законодавство має бути чітким та узгодженим, відповідати вимозі “якості” закону, забезпечувати адекватний захист осіб від свавільного втручання у права заявника, а у разі протилежного (тобто у разі неоднозначного трактування норми права) підлягає застосуванню найбільш сприятливий для заявника підхід.
Відповідно до статті 130 Конституції України розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Згідно з ч.1 ст.135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.2 ст.135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Пунктом 2 частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду становить - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до ч.5, ч.6 ст.135 Закону №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу. Суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
Законом України № 553-ІХ від 13 квітня 2020 року про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” як і будь-яким іншим діючим нормативно-правовими актами не скасовані та не внесені зміни в чинні норми права, передбачені:
- ч.1 ст.135 Закону №1402-VIII (визначає, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами);
- ст. 130 Конституції України (визначає, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій).
Норми права, які містяться у перелічених статтях є зрозумілими та доступними для зацікавлених осіб, чіткими та передбачуваними у своєму застосуванні, а також є спеціальними та мають найвищу юридичну силу і тому мають виконуватися.
Відтак, неможливо розглядати положення Закону України №553-ІХ від 13 квітня 2020 року про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, як такі, що відповідають принципам якості та правової визначеності закону, в сенсі застосування до правовідносин визначення розміру суддівської винагороди позивача.
Таким чином, вирішення питання щодо виплати суддівської винагороди судді є обов'язком відповідача і повинно вирішуватись у встановленому Законом порядку, оскільки є невід'ємним елементом гарантій незалежності суддів, які встановлені Конституцією України.
Право позивача на отримання суддівської винагороди у належному та повному розмірі не може бути поставлено в залежність від неналежного виконання обов'язків державними органами в частині внесення змін до законодавчих актів чи то до формування бюджету.
Обмеження права на отримання суддівської винагороди у належному та повному розмірі є порушенням вимог ст.19, 130 Конституції України , ст.135 Закону № 1402-VIII та ст.1 Протоколу 1 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а державний орган, який не дотримується своїх власних процедур, не повинен мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Крім того, рішенням Конституційного суду України від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: частин першої, третьої статті 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік“ від 14 листопада 2019 року № 294-IX зі змінами; абзацу дев'ятого пункту 2 розділу II „Прикінцеві положення“ Закону України “Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік“” від 13 квітня 2020 року № 553-IX.
За період з 18 квітня 2020 року по 19 червня 2020 року (день звільнення з посади судді) суддівську винагороду позивачу нараховано та виплачено не відповідно до положень статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а в обмеженому розмірі згідно зі статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» - у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року.
Загальна сума обмеження суддівської винагороди у зазначений період з урахуванням суми податків, складає 177038,93 грн., у тому числі: за травень 2020 року - 94631,05 грн. (12 робочих днів), за червень 2020 року - 82407,88 грн. (11 робочих днів)
Вказані обставини підтверджуються довідкою-розрахунком, наданим Другим апеляційним адміністративним судом від 18.08.2020 року №03-29/25064/20 та не заперечувались сторонами по справі.
Так, нарахування та виплата позивачу суддівську винагороду із застуванням обмеженням її розміру суперечить вимогам статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що призвело до порушення прав позивача.
Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2021 року по даній справі зазначив, що суд апеляційної інстанції у цій справі помилково не застосував до спірних правовідносин положення статті 135 Закону № 1402 - VIII, які є спеціальними, а отже, обмеження виплати позивачу суддівської винагороди протягом квітня-червня 2020 року розміром, що не перевищував десяти прожиткових мінімумів на підставі статті 29 Закону № 294-ІХ (у редакції Закону № 553-ІХ) було неправомірним. Також, вказав, що вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Другого апеляційного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 19 червня 2020 року із застуванням щомісячного обмеження її нарахування сумою, згідно вимог частини третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 553-ІX від 13 квітня 2020 року).
Також, Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2021 року по даній справі зазначив, що для правильного вирішення цієї справи та обрання ефективного способу захисту порушених прав судам попередніх інстанцій потрібно з'ясувати участь ДСА України (через призму її компетенції щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на фінансування судів) у застосуванні обмежень при виплаті суддівської винагороди, передбачених частинами першою, третьою статті 29 Закону № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ), відтак визначити правовий статус цього державного органу в адміністративному спорі - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору чи відповідач (другий відповідач).
Крім того, Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2021 року по даній справі зазначив, що причиною невиплати позивачу суддівської винагороди в повному обсязі протягом спірного періоду може бути недостатність виділених відповідачу коштів (бюджетних асигнувань) на ці потреби. У такому випадку невиплату суддівської винагороди в повному обсязі можна пов'язувати із діяльністю ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (крім Верховного Суду, стаття 148 Закону № 1402-VIII), відповідно як суб'єкта владних повноважень, рішеннями/діями якого порушено право особи (судді). При цьому вказав, що у вимірі обставин цієї справи не можна заперечити існування ситуації, коли ДСА України виділила відповідачу достатньо коштів для виплати суддівської винагороди (зокрема й позивачу) з урахуванням вимог статті 135 Закону № 1402-VIII (затвердивши відповідний кошторис), але відповідач натомість розпорядився цими коштами з урахуванням обмежень, які встановлені статтею 29 Закону № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ). Тоді є підстави стверджувати, що невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі, як наслідок виникнення заборгованості з її виплати (перед позивачем), є результатом дій/рішень відповідача, а тому спосіб захисту повинен співвідноситися/пов'язуватися з цими діями та їх наслідками.
За правилами частин третьої, четвертої статті 148 Закону №1402-VIII, ДСА України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів.
Відповідно до статті 149 Закону № 1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону № 1402-VIII у зіставленні з положеннями частин першої, другої, п'ятої статті 22, частини першої статті 23 БК України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких (зокрема щодо Другого апеляційного адміністративного суду) є ДСА України.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 року витребувано у Другого апеляційного адміністративного суду інформацію щодо обсягу виділення коштів на виплату суддівської винагороди протягом спірного періоду ОСОБА_1 , участі ДСА України та Другого апеляційного адміністративного суду у розпорядженні ними та суми заборгованості, яка підлягає стягненню/виплаті.
На вказану ухвалу суду Другий апеляційний адміністративний суд листом надав інформацію, згідно якої бюджетні асигнування, які затверджені планом асигнувань суду на квітень-серпень 2020 року, задовольняли потребу у бюджетних коштах для здійснення нарахування та виплати суддівської винагороди суддям.
За таких обставин, ДСА України виділила Другому апеляційному адміністративному суду достатньо коштів для виплати суддівської винагороди (зокрема й позивачу) з урахуванням вимог статті 135 Закону № 1402-VIII (затвердивши відповідний кошторис), але Другий апеляційний адміністративний суд розпорядився цими коштами з урахуванням обмежень, які встановлені статтею 29 Закону № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ).
З огляду на викладене, в даному випадку саме Другим апеляційним адміністративним судом вчинено протиправними дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 19 червня 2020 року із застуванням щомісячного обмеження її нарахування сумою, згідно вимог частини третьої статті 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 553-ІX від 13 квітня 2020 року).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 року по справі № 520/11122/2020 звернуто до негайного виконання рішення в межах суми стягнення суддівської винагороди за один місяць.
Судовим розглядом встановлено, що Другим апеляційним адміністративним судом на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 року по справі № 520/11122/2020 позивачу було виплачено суддівську винагороду у розмірі 132089,18 грн. з урахуванням податку з доходів фізичних осіб та військового збору.
При цьому, повернення коштів позивачем до Другого апеляційного адміністративного суду під час судового розгляду не встановлено.
За таких обставин, недоплачена позивачу сума суддівської винагороди складає 44949,75 грн.
Вищевказані обставини підтверджуються наданою інформацією Другим апеляційним адміністративним судом та не заперечувались позивачем.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у даній частині шляхом зобов'язання Другого апеляційного адміністративного суду нарахувати та сплатити ОСОБА_1 невиплачену суддівську винагороду у відповідності до вимог статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що встановлений з 01 січня 2020 року, та надбавки за вислугу років 50% від посадового окладу, загальна сума якої за період з 18 квітня 2020 року по 19 червня 2020 року з урахуванням суми податків (податок з доходів фізичних осіб та військовий збір) складає 177038,93 грн., з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Враховуючи те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 року по справі № 520/11122/2020 в частині звернення до негайного виконання рішення в межах суми стягнення суддівської винагороди за один місяць було виконано, суд не вважає за необхідне додатково звертати дане рішення до негайного виконання.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Другого апеляційного адміністративного суду (61057, м. Харків, майдан Театральний, 1), Державної судової адміністрації України (код ЄДРПОУ 08381154, вул. Липська, буд. 18/5, м. Київ, 01601) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Другого апеляційного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 19 червня 2020 року із застуванням щомісячного обмеження її нарахування сумою, згідно вимог частини третьої статті 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 553-ІX від 13 квітня 2020 року).
Зобов'язати Другий апеляційний адміністративний суд нарахувати та сплатити ОСОБА_1 невиплачену суддівську винагороду у відповідності до вимог статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що встановлений з 01 січня 2020 року, та надбавки за вислугу років 50% від посадового окладу, загальна сума якої за період з 18 квітня 2020 року по 19 червня 2020 року з урахуванням суми податків (податок з доходів фізичних осіб та військовий збір) складає 177038,93 грн., з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Бабаєв А.І.
Повний текст рішення складено 05.12.2022 року.