05 грудня 2022 року м. Рівне №460/40435/22
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 20,09.2022 №172850017780 «Про відмову в призначенні пенсії», яким відмовлено у призначенні пенсії за вислугою років як працівнику охорони здоров'я відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не зарахувавши до спеціального стажу роботи - вислуги років періоди роботи з 01.01.1992 по 12.02.1996 та проходження строкової військової служби із 24.05.1989 по 22.05.1991 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити із 12.09.2022 пенсію за вислугою років відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до спеціального стажу (вислуги років) періоди проходження роботи з 01.01.1992 по 12.02.1996 та проходження строкової військової служби із 24.05.1989 по 22.05.1991, та виплативши заборгованість, яка виникне у зв'язку з цим.
Позивач в обґрунтування позову в позовній заяві зазначає, що звернувся за призначенням пенсії відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», однак отримав відмову. При цьому, ОСОБА_1 вказує, що відповідач протиправно прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії з огляду на незарахування періоду роботи масажистом-медсестрою масажистом. Крім того, відповідач вказав, що за період роботи з 11.11.1995 по 12.02.1996 необхідно представити уточнюючу довідку про те, що посада масажиста передбачена постановою №909 від 04.11.1993. Позивач наголошує, що при заповненні трудової книжки працедавцем помилково вказана посада «масажист», яка не передбачена Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників системи охорони здоров'я. Таким чином, позивач вважає, що відповідач протиправно відмовив йому у призначенні пенсії. Тому, просить суд позов задовольнити повністю.
Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подало відзив на позовну заяву, де вказано, що позивач не має права на призначення йому пенсії відповідно до вимог статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки у позивача відсутній необхідний стаж. Так, до стажу роботи по спеціальності не зараховано період з 01.01.1992 по 10.11.1995, оскільки в довідці роботодавця №182 від 12.09.2022 наявні розбіжності між даними трудової книжки (в трудовій книжці зазначено посаду «масажист», а в довідці «медсестра-масажист»). Крім того, не зараховано період з 11.11.1995 по 12.02.1996, оскільки за цей період потрібно надати уточнюючу довідку. Тому, спеціальний стаж роботи позивача становить 21 рік 5 місяців 14 днів. На підставі викладеного просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області подало відзив на позовну заяву та зазначило, що відповідно до вимог статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсію за вислугу років призначають за умови звільнення з роботи за спеціальністю, яка дає право на таку пенсію. Крім того, періоди з 01.01.1992 по 10.11.1995, з 11.11.1995 по 12.02.1996 не зараховані до спеціального стажу. Відповідач 2 звернув увагу на те, що до спеціального стажу період військової служби не зараховується. Тому, відповідач 2 вважає рішення про відмову у призначенні пенсії правомірним і просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 28.10.2022 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з вимогами частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12.09.2022 звернувся до Рівненського відділення обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
За принципом екстериторіальності документи передані для розгляду та прийняття рішення про призначення/відмову в призначенні пенсії Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
20 вересня 2022 року Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийняло рішення 172850017780 «Про відмову в призначенні пенсії» з тих підстав, що станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії, загальна вислуга років в сфері охорони здоров'я становила 21 рік 5 місяців, чого не достатньо для призначення пенсії з дня звернення.
В обґрунтування свого рішення орган Пенсійного фонду вказав, що:
в період з 01.01.1992 по 10.11.1995 в довідці роботодавця №182 від 12.09.2022 наявні розбіжності між даними трудової книжки (в трудовій книжці зазначено посаду «масажист», а в довідці «медсестра-масажист»);
за період з 11.11.1995 по 12.02.1996 необхідно надати уточнюючу довідку про те, що посада масажиста була передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, якою затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років.
Позивач 21.09.2022 звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із запитом на доступ до публічної інформації про правові підстави не зарахування періоду проходження строкової військової служби із 24.05.1989 по 22.05.1991 до вислуги років.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 28.09.2022 №1700-0304-8/49419 повідомлено, що зарахування до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, періоду проходження строкової військової служби та періоду навчання за денною формою законодавством не передбачено. Період роботи із 11.11.1995 по 12.02.1996 не зараховано до вислуги років, позаяк посада «масажист» не передбачена переліком посад закладів охорони здоров'я.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Стаття 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно статтею 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Відповідно до статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Згідно зі статті 52 Закону №1788-ХІІ, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 01 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 01 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 01 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 01 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 01 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 01 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 01 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років.
Суд зазначає, що в оскарженому рішенні Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківському управлінні вказав, що до позивача застосовуються положення пункт «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ, відповідно до змісту якого, право на пенсію за вислугою років мають працівники охорони здоров'я незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на:
- 01.04.2015 - не менше 25 років;
- 01.01.2016 - не менше 25 років 6 місяців;
- 01.10.2017 - не менше 26 років 6 місяців.
Підставою для відмови у призначенні пенсії для вислуги років став висновок відповідача-1 про те, що спеціальний стаж на посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, ОСОБА_1 становить 21 рік і 5 місяців, оскільки ним до спеціального стажу не зараховано періоди роботи з 01.01.1992 по 12.02.1996 та проходження строкової військової служби із 24.05.1989 по 22.05.1991 (сукупно 6 років і 8 днів).
Вказані висновки відповідачів щодо відсутності підстав для не зарахування до вислуги років періоду роботи масажистом та періоду проходження строкової військової служби суперечать положенням чинного законодавства, що підтверджується наступним.
Суд зазначає таке.
Так, статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII) передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, в тому числі і спеціальний, є трудова книжка.
Зазначеним нормам відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , дата заповнення 01.04.1989:
Запис №6 від 24.09.1991 - зарахований на посаду медсестри фізіотерапевтичного відділення Рівненської обласної лікарні (наказ №138-л від 20.09.1991);
Запис №7 від 01.01.1992 - переведений на посаду масажиста фізіотерапевтичного відділення (наказ №6-л від 09.01.1992);
Запис №8 від 10.11.1995 - звільнений із займаної посади по переводу в обласний лікарсько-фізкультурний диспансер (ст. 36 п. 5 КЗпП України, наказ №145-ос від 01.11.1995);
Запис №9 від 11.11.1995 - зарахований в порядку переводу на посаду масажиста (наказ №88 від 10.11.1995);
Запис №10 від 12.02.1996 - звільнений із займаної посади по переводу в обл. лікарню м. Рівне (ст. 36 п. 5 КЗпП України).
Пунктом 3 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.3
Пунктом 20 Порядку №637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Для підтвердження періодів роботи на посадах, що підлягає зарахуванню до вислуги років як медичному працівнику позивачем надана відповідачам довідка Комунального підприємства «Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка» Рівненської обласної ради від 12.09.2022, якою підтверджується, що ОСОБА_1 працював:
в період з 24.09.1991 на посаді медичної сестри фізіотерапевтичного відділення (наказ на зарахування №138-л від 20.09.1991);
з 01.01.1992 переведений на посаду медсестри-масажиста фізіотерапевтичного відділення (наказ про переведення №6-л від 09.01.1992);
10.11.1995 звільнений із займаної посади по переводу в обласний лікарсько-фізкультурний диспансер (ст. 36 п. 5 КЗпП України, наказ №145-ос від 01.11.1995).
Саме спірний період із 01.01.1992 по 12.02.1996 відповідачі відмовляються зарахувати до вислуги років через зазначення в трудовій книжці посади «масажист», яка відсутня у відповідному Переліку посад.
Однак, вказані висновки зроблені без урахувань всіх обставин, що мають значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення суб'єктом владних повноважень.
Суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі - Перелік №909).
Відповідно до розділу 2 «Охорона здоров'я» Переліку №909 право на пенсію за вислугу років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), які працювали у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої і невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, санітарно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.
Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 №2801-XII (далі Закон №2801-XII) встановлено, що до середнього медичного персоналу відносяться особи, які отримали спеціальну освіту та відповідну кваліфікацію в середніх медичних навчальних закладах і допущені в установленому порядку до медичної діяльності.
При цьому, статтею 74 Закону №2801-XII визначено, що медичною діяльністю можуть займатися особи, які мають відповідну спеціальну освіту.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач у 1985 вступив у Дубнівське медичне училище, а в 1989 році закінчив його по спеціальності фельдшер та за рішенням Державної кваліфікаційної комісії від 28.02.1989 присвоєно кваліфікацію «фельдшер» (диплом Серії МТ №740246 від 28.02.1989).
Окрім цього, після закінчення даного навчального закладу в період з 01.04.1989 по 06.05.1989 та з 01.07.1991 по 23.09.1991 позивач працював на посадах медичного працівника, робота на яких зарахована відповідачами до його вислуги років.
Відповідно до Класифікатора професій ДК 003:2005 під кодом 3231 міститься назва посади «Сестра медична з масажу». Такий класифікатор відсилає до 78 Довідника кваліфікаційних характеристик працівників.
Згідно з Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників системи охорони здоров'я, що введений в дію наказом Міністерства охорони здоров'я України №117 від 29.03.2002, під №30 зареєстровано посаду «Сестра медична з масажу», втім у вказаному Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників системи охорони здоров'я взагалі відсутня така посада як «Масажист».
При цьому, у відповідності до наказу Міністерства охорони здоров'я України №146 від 23.10.1991 «Про атестацію середніх медичних працівників» та згідно з Номенклатурою спеціальностей зазначених в ньому, посада масажиста відповідає посаді сестри медичної з масажу і відноситься до середнього медичного персоналу та зараховується до медичного стажу.
Таким чином, посадовими особами роботодавця помилково при заповнення трудової книжки позивача у спірний період зазначалась посада «масажист» замість «медична сестра з масажу».
Окрім цього, відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З урахуванням викладеного, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на його особисті права, в тому числі й не зарахування періоду роботи до страхового стажу.
Аналогічна за змістом позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 у справі №677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17) та від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а.
Відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
На підставі пункту 4.2 Порядку №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з нормами пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Водночас, відповідачем 1 не здійснено певних дій щодо отримання додаткових документів, які були б достатніми для підтвердження або ж спростування факту роботи позивача у спірний період на посаді, що підлягає зарахуванню до вислуги років.
Таким чином, суд дійшов висновку, що робота ОСОБА_1 на посаді «масажиста» у період з 01.01.1992 по 12.02.1996, що відповідає за своїми функціональними обов'язками посаді «сестри медичної з масажу» повинна була бути зарахована відповідачем-1 до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років.
Тому, що відповідач-1 протиправно відмовив позивачу у зарахуванні до вислуги років періоду роботи на посаді «масажиста» із 01.01.1992 по 12.02.1996.
Крім цього, судом встановлено, що відповідачі не зарахували до вислуги років період строкової військової служби, хоча про це не було зазначено в оскаржуваному рішенні, а лише у відповіді на запит.
Суд зазначає, що відповідно до статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХП «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 статті 2 Закону №2232-ХІІ визначено види військової служби:
строкова військова служба;
військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
військова служба за контрактом осіб рядового складу;
військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів);
військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалась за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.11.2018 у справі №348/2384/16-а, від 18.06.2020 у справі №676/3013/17.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка; за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами; у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків; за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Судом встановлено, що записи трудової книжки позивача, довідка КП «Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка» Рівненської обласної ради №182 від 12.09.2022 підтверджують, що станом на дату призову ОСОБА_1 на строкову військову службу у травні 1989 року він працював на посаді «медичної сестри травматологічного відділення», робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугою років як працівнику сфери охорони здоров'я (Запис №2 трудової книжки свідчить, що з 06.05.1989 позивача звільнено з роботи у зв'язку з призовом на службу в ряди армії).
Абзацами 1, 2 пункту 6 Порядку №637 визначено, що для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються військові квитки.
Відповідно до записів військового квитка ОСОБА_1 НОМЕР_2 , дата видачі 25 травня 1989 року, в період проходження строкової військової служби позивач обіймав військові посади, пов'язані із сферою охорони здоров'я, що дає йому право на зарахування строкової військової служби до вислуги років.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2009 №1418 «Про затвердження Порядку виплати надбавки за вислугу років лікарям і фахівцям з базовою та неповною вищою медичною освітою державних та комунальних закладів охорони здоров'я» (далі - Порядок №1418) було встановлено, що з 1 січня 2010 р. медичним працівникам установлено надбавку за вислугу років. Розмір цієї надбавки встановлюється працівникам до посадового окладу залежно від стажу роботи: понад три роки роботи - 10%, понад 10 років - 20, понад 20 років - 30%.
Згідно з пунктом 4 Порядку №1418 до стажу роботи, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років, зараховується час строкової військової служби, якщо працівник до призову на військову службу працював на посадах лікарів і фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою в державних та комунальних закладах охорони здоров'я і впродовж трьох місяців після звільнення з військової служби (без урахування часу проїзду на постійне місце проживання) був прийнятий на роботу на одну з названих посад у державний та комунальний заклад охорони здоров'я.
Таким чином, вказаними вище документами, які були надані позивачем органу Пенсійного фонду України при поданні заяви, підтверджено, що позивач до призову на строкову військову службу (з 01.04.1989 по 06.05.1991), так і після «демобілізації» 22.05.1991 (робота з 01.07.1991) обіймав посади фахівця з медичною освітою, робота на яких дає йому право на призначення пенсії за вислугою років як працівнику охорони здоров'я.
Відтак, до вислуги років позивача, окрім роботи на посадах в сфері охорони здоров'я (загальною тривалістю 26 років 4 місяці 15 днів), були підстави для зарахування також і періоду проходження строкової військової служби з 24.05.1989 по 22.05.1991.
Таким чином, станом на 11.10.2017 загальна вислуга років ОСОБА_1 складала більше 28 років, що є підставою для призначення пенсії за вислугою років відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 20.09.2022 №172850017780 «Про відмову в призначенні пенсії», яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугою років як працівнику охорони здоров'я відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не зарахувавши до спеціального стажу роботи - вислуги років періоди роботи з 01.01.1992 по 12.02.1996 та проходження строкової військової служби із 24.05.1989 по 22.05.1991.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Виходячи з вищевикладеного, відновлення порушених прав, свобод та інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду в повній мірі буде здійснено у спосіб зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 з 12.09.2022 пенсію за вислугою років відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до спеціального стажу (вислуги років) періоди проходження роботи з 01.01.1992 по 12.02.1996 та проходження строкової військової служби із 24.05.1989 по 22.05.1991, та виплативши заборгованість, яка виникне у зв'язку з цим.
Враховуючи положення частини першої статті 139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Сплачена сума судового збору у розмірі 794,00 грн. відповідно до квитанції від 30.09.2022, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у в Івано-Франківській області, яким прийнято спірне рішення.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 20.09.2022 №172850017780 «Про відмову в призначенні пенсії», яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за вислугою років як працівнику охорони здоров'я відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 із 12.09.2022 пенсію за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до спеціального стажу (вислуги років) періоди роботи з 01.01.1992 по 12.02.1996 та проходження строкової військової служби із 24.05.1989 по 22.05.1991, та виплативши заборгованість, яка виникне у зв'язку з цим.
Стягнути на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 794,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 05 грудня 2022 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул.Січових Стрільців, 15, м.Івано-Франківськ,76000, ЄДРПОУ/РНОКПП 20551088) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка,7, м.Рівне, 33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя Н.В. Друзенко