Іменем України
05 грудня 2022 року Справа № 360/1863/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
21.10.2022 через підсистему «Електронний суд» до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській (далі - відповідач) з такими позовними вимогами:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 30.06.2021;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 30.06.2021.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є пенсіонером, отримує пенсію відповідно до Закону України № 2262.
В березні 2018 року позивачу було здійснено перерахунок пенсії, починаючи з 01.01.2016 у відповідності до Закону України від 23 грудня 2015 року №900-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», статей 51, 63 Закону №2262-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 та на підставі виданої Ліквідаційною комісією ГУ МВС України в Луганській області довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням грошового забезпечення поліцейських.
Внаслідок проведеного відповідачем перерахунку сформувалась заборгованість за 2016-2017 роки. Однак, сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року виплачувалась в такому порядку згідно п. 3 Постанови КМУ №103: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року; з 1 січня 2020 року по 30 червня 2021 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/12704/18 від 14.05.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019, визнано протиправним та скасовано пункт 3 Постанови №103.
Враховуючи викладене вище, а також те, що тривала невиплата частини перерахованої пенсії за минулі періоди сталася з вини відповідача, позивач вважає, що у відповідності до положень Закону №2050-111 має право на компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасним отриманням частини щомісячних пенсійних виплат, перерахованих відповідачем відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018.
З метою вирішення спору з відповідачем у досудовий спосіб позивач 15.07.2022 звернувся до нього з письмовою заявою щодо нарахування та виплати компенсації за втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати частини пенсії за період з 01.01.2016 по 30.06.2021.
Відповідач 29.07.2022 повідомив позивача про те, що виплату було проведено в порядку визначеному пунктом 3 Постанови № 103, в подальшому в порядку визначеному Постановою № 1088, а тому правові підстави для нарахування та виплати компенсації відсутні.
Позивач не погоджується з такою відмовою відповідача, що стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 25.10.2022 відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 01.12.2022 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
09.11.2022 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що відповідач позовних вимог не визнає з таких підстав.
ОСОБА_1 з 04.03.2015 перебуває на обліку відповідача як отримувач пенсії за вислугу років, призначеної відповідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ). Згідно електронної бази даних пенсіонерів силових структур Луганської області позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 30.06.2015, виданим Головним управлінням МВС України у Луганській області.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон № 2262-ХІІ. Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262 усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Статтею 63 Закону № 2262 Кабінету Міністрів України делеговано право встановлювати умови, порядок та розміри пенсійних виплат при перерахунку пенсії військовослужбовців, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, у зв'язку зі зміною грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
З урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988) та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), 21.03.2018 Ліквідаційною комісією ГУМВС України в Луганській області позивачу видано довідку № 3285-ЛК про розмір грошового забезпечення за нормами, чинними за січень 2016 року.
Довідку від 21.03.2018 № 3285-ЛК Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Луганській області отримано відповідачем 23.03.2018 за вхід. № 187/03-27-3285. Розпорядженням відповідача від 28.03.2018 (пенсійна справа № 1203008729) позивачу з 01.01.2016 проведено перерахунок призначеної пенсії за вислугу років виходячи з сум грошового забезпечення, які складались із: - посадового окладу - 3250,00 грн.; - окладу за військове звання - 2200,00 грн.; - надбавки за стаж служби - 2180,00 грн. - премії 5,74% - 437,96 грн. ВСЬОГО - 8067,96 грн. Після проведеного перерахунку пенсії позивача за період з 01.01.2016 по 31.03.2018 сума доплати до пенсії склала (з урахуванням фактично виплаченої позивачу пенсії за зазначений період) 5290,11 грн.
Відповідно до статті 8 Закону № 2262 виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. При цьому, органи Пенсійного фонду України фінансують вказані види пенсійних виплат за рахунок коштів Державного бюджету у межах виділених асигнувань.
Відповідно до пункту 3 Постанови № 103 сума перерахованих пенсій до виплати за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 01.01.2018 та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку:
- з 01.01.2019 по 31.12.2019 - щомісяця окремою сумою у розмірі 50% різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого пункту 3 Порядку № 103, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017;
- 01.01.2020 - щомісяця окремою сумою у розмірі 100% різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого пункту 3 Порядку № 103, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.
Таким чином, нарахована позивачу сума доплати до пенсії за період з 01.01.2016 по 31.03.2018 мала бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України. Проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, зокрема Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, що надійшли від сплати єдиного соціального внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань.
Виплати пенсії здійснюються Головним управлінням виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат Головне управління немає. Виділення коштів із державного бюджету на фінансування пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262, не залежить від волевиявлення керівника територіального органу Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.
Згідно із п. 20 та п. 29 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства. Затримка у виплаті коштів зумовлена не бездіяльністю Головного управління, а відсутністю належного асигнування що не належить до компетенції Головного управління.
У квітні 2018 року позивачу окремою сумою виплачено доплату до пенсії за період з 01.01.2018 по 31.03.2018 у розмірі 587,79 грн (100% від 195,93 грн) та пенсію за квітень 2018 року у розмірі 4679,02 грн, тобто у новому (збільшеному) розмірі. Виплата перерахованої доплати до пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 у розмірі 4702,32 грн. позивачу на цей час проведена в повному обсязі, та проводилась в порядку, визначеному Постановою № 103, а саме: - у січні 2019 року позивачу виплачено доплату до пенсії за період з 01.01.2016 по 31.01.2016 в розмірі 97,97 грн (50% від 195,93 грн - різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого пункту 3 Порядку № 103, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017), у лютому 2019 року виплачено доплату за лютий 2016 року в розмір 97,97 грн та надалі щомісяця по грудень 2019 року включно в розмірі 97,97 грн; - у січні 2020 року позивачу виплачено доплату до пенсії за період з 01.01.2017 по 31.01.2017 в розмірі 195,93 грн (100% від 195,93 грн), у лютому 2020 року виплачено доплату за лютий 2017 року в розмірі 195,93 грн та надалі щомісяця до грудень 2020 року включно в розмірі 195,93 грн; -у січні 2021 року позивачу виплачено доплату до пенсії за період з 01.01.2018 по 31.01.2018 в розмірі 195,93 грн (100% від 195,93 грн), у лютому 2021 року виплачено доплату за лютий 2018 року в розмірі 195,93 грн та надалі щомісяця по червень 2021 року включно в розмірі 195,93 грн. Всього позивачу виплачено доплати до пенсії за період з 01.01.2016 по 31.03.2018 в сумі 5290,17 грн (квітень 2018 року - 587,79 грн + у 2019 році - 1175,64 грн + у 2020 році - 2351,16 грн + у 2021 році - 1175,58 грн).
Отже, починаючи з 01.04.2018 позивачу нараховувалась та виплачувалась пенсія у новому (збільшеному) розмірі, а виплата перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.03.2018 у розмірі 5290,11 грн позивачу на цей час проведена в повному обсязі, та проводилась в порядку, визначеному Постановою № 103.
Виплата доплати до пенсії у розмірі 5290,11 грн за період з 01.01.2016 по 31.03.2018 на день звернення позивача до суду з цим позовом проведена (погашена) у повному обсязі. Тобто у червні 2021 року забезпечено повну виплату розрахованої суми, що відповідає приписам пункту 3 Постанови № 103. 20.07.2022 (через рік після проведення виплати останньої суми доплати до пенсії за період з 01.01.2016 по 31.03.2018) за вхід. № 6070/8 на електронну пошту відповідача надійшло звернення представника позивача від 15.07.2022 (копія звернення додається), у якому він просив: - здійснити нарахування та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати частини пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати
Розглянувши заяву представника позивача від 15.07.2022, відповідач листом від 29.07.2022 вих. № 1200-0202-8/16368 повідомив представнику позивача, що порядок виплати компенсації визначено Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III (далі - Закон № 2050) та постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» від 21.02.2001 № 159.
Відповідно до статті 1 Закону № 2050 підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 Закону № 2250 визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (частина 2 статті 2 Закону № 2050). Умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050 та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв'язку з чим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та 2) виплата нарахованих доходів.
При цьому, до моменту прийняття Постанови № 103, якою визначався порядок проведення виплати перерахованих з 01.01.2016 пенсії, призначених відповідно до Закону № 2262, за січень 2016 року відповідно до Постанови № 988, та отримання відповідачем довідки від 21.03.2018 № 3285-ЛК, виданої Ліквідаційною комісією ГУМВС України в Луганській області, у відповідача не виникало обов'язку провести перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016.
Виплата сум доплат за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 проводилась з чітким дотриманням вимог Постанови № 103 та постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1088 «Деякі питання виплати пенсії окремим категоріям громадян».
Лист відповідача від 29.07.2022 вих. № 1200-0202-8/16368 має суто роз'яснювальний характер та не тягне для позивача правових наслідків, оскільки не є актом індивідуальної дії - рішенням суб'єкта владних повноважень.
02.08.2022 за вх. № 6310/8 на електронну пошту відповідача надійшов адвокатський запит від 01.08.2022 (копія з додається), у якому представник позивача просив надати інформацію: - про фактичну дату виплати заборгованості по перерахунку пенсії за період з 01.01.2016 по 31.03.2018; - про розмір заборгованості.
Розглянувши адвокатський запит представника позивача від 01.08.2022, відповідач листом від 04.08.2022 вих. № 1200-0209-8/16577 надав представнику позивача запитувану інформацію та повідомив, що умови проведення перерахунку відповідно до Постанови № 988 були передбачені пунктом 3 Постанови № 103 та Постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 року № 1088 «Деякі питання виплати пенсії окремим категоріям громадян» (копія листа додається). Зазначене жодним доводом позовної заяви не спростовується.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно, відсутність порушення відповідачем прав позивача на виплату перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.03.2018 обумовлює й відсутність можливості захисту такого права у порядку адміністративного судочинства України. Відповідач діяв виключно в межах наданих йому повноважень та суворо дотримав встановлені Законом № 2262, Постановами № 988 та № 103 норми.
Отже, своїми діями законні права позивача не порушував, за таких обставин позовні вимоги повністю не підлягають задоволенню в зв'язку з їх необґрунтованістю.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області, як отримувач пенсії за вислугу років, призначеної з 04.03.2015 року за нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", має статус учасника бойових дій відповідно до посвідчення НОМЕР_1 від 30.06.2015 року, виданого Головним управлінням МВС України у Луганській області.
21.03.2018 Ліквідаційною комісією ГУМВС України в Луганській області позивачу видано довідку № 3285-ЛК про розмір грошового забезпечення за нормами, чинними за січень 2016 року.
Відповідно до матеріалів пенсійної справи довідку від 21.03.2018 № 3285-ЛК Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Луганській області отримано відповідачем 23.03.2018 за вх. № 187/03-27-3285.
Розпорядженням відповідача від 28.03.2018 (пенсійна справа № 1203008729) позивачу з 01.01.2016 проведено перерахунок призначеної пенсії за вислугу років виходячи з сум грошового забезпечення, які складались із: - посадового окладу - 3250,00 грн.; - окладу за військове звання - 2200,00 грн.; - надбавки за стаж служби - 2180,00 грн. - премії 5,74% - 437,96 грн, всього - 8067,96 грн. Після проведеного перерахунку пенсії позивача за період з 01.01.2016 по 31.03.2018 сума доплати до пенсії склала (з урахуванням фактично виплаченої позивачу пенсії за зазначений період) 5290,11 грн.
У квітні 2018 року позивачу окремою сумою виплачено доплату до пенсії за період з 01.01.2018 по 31.03.2018 у розмірі 587,79 грн (100% від 195,93 грн) та пенсію за квітень 2018 року у розмірі 4679,02 грн, тобто у новому (збільшеному) розмірі. Виплата перерахованої доплати до пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 у розмірі 4702,32 грн. позивачу на цей час проведена в повному обсязі, та проводилась в порядку, визначеному Постановою № 103, а саме: - у січні 2019 року позивачу виплачено доплату до пенсії за період з 01.01.2016 по 31.01.2016 в розмірі 97,97 грн (50% від 195,93 грн - різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого пункту 3 Порядку № 103, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017), у лютому 2019 року виплачено доплату за лютий 2016 року в розмір 97,97 грн та надалі щомісяця по грудень 2019 року включно в розмірі 97,97 грн; - у січні 2020 року позивачу виплачено доплату до пенсії за період з 01.01.2017 по 31.01.2017 в розмірі 195,93 грн (100% від 195,93 грн), у лютому 2020 року виплачено доплату за лютий 2017 року в розмірі 195,93 грн та надалі щомісяця до грудень 2020 року включно в розмірі 195,93 грн; -у січні 2021 року позивачу виплачено доплату до пенсії за період з 01.01.2018 по 31.01.2018 в розмірі 195,93 грн (100% від 195,93 грн), у лютому 2021 року виплачено доплату за лютий 2018 року в розмірі 195,93 грн та надалі щомісяця по червень 2021 року включно в розмірі 195,93 грн.
Всього позивачу виплачено доплати до пенсії за період з 01.01.2016 по 31.03.2018 в сумі 5290,17 грн (квітень 2018 року - 587,79 грн + у 2019 році - 1175,64 грн + у 2020 році - 2351,16 грн + у 2021 році - 1175,58 грн).
15.07.2022 адвокат Драгомирова О.М. звернулася до ГУПФУ в Луганській області з заявою ОСОБА_1 про здійснення нарахування та виплати заявнику компенсації за втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати частини пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.
Відповідач листом від 29.07.2022 вих. № 1200-0202-8/16368 повідомив адвоката Драгомирову О.М., що порядок виплати компенсації визначено Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” від 19.10.2000 № 2050-III (далі - Закон № 2050) та постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати” від 21.02.2001 № 159. Відповідно до статті 1 Закону № 2050 підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Статтею 2 Закону № 2250 визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Умови проведення перерахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” були передбачені пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (далі - Постанова № 103). Виплата сум доплат за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 проводилась з чітким дотриманням вимог Постанови № 103 та постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 року № 1088 “Деякі питання виплати пенсії окремим категоріям громадян”
01.08.2022 адвокат ОСОБА_2 звернулася до ГУПФУ в Луганській області з адвокатським запитом з вимогою надати інформацію, коли фактично була розрахована сума заборгованості та розмір такої заборгованості після перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016.
04.08.2022 за вих. № 1200-0209-816577 ГУПФУ в Луганській області надано відповідь на адвокатський запит від 01.08.2022, згідно з якою умови проведення перерахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” були передбачені пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (далі - Постанова № 103) та та постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 року № 1088 “Деякі питання виплати пенсії окремим категоріям громадян”(далі - Постанова №1088). Зазначений перерахунок пенсії проведено ОСОБА_1 28.03.2018. Сума доплати за період з 01.01.2018 по 31.03.2018 у сумі 587,79 гривень була виплачена в квітні 2018. Сума доплати по перерахунку за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 склала 4702,32 гривень та була виплачена ОСОБА_1 в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України, а саме: у період з 01.01.2019 по 31.12.2019 в сумі 1175,64 грн. щомісяця з основним розміром пенсії по 97,97 гривень; у період з 01.01.2020 по 31.05.2021 в сумі 3330,81 грн. щомісяця з основним розміром пенсії по 193,93 гривень; у період з 01.06.2021 по 30.06.2021 у сумі, що не вистачало до повного погашення розрахованої доплати, а саме 195,87 гривень. Заборгованість по пенсійній справі ОСОБА_1 відсутня.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Стаття 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
21.02.2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103, п. 3 якої встановлено перерахувати з 01.01.2016 року пенсії, призначені згідно із Законом від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції". Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.
Виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) ухвалено проводити з 1 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 року та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку:
- з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року;
- з 1 січня 2020 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.
Тобто, постанова Кабінету Міністрів України № 103 визначала порядок виплати перерахованих пенсій, який, зокрема, передбачає здійснення таких виплат після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету, не змінюючи при цьому регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсій колишнім працівникам міліції.
Вказаними нормами Постанови №103 встановлено строк виплати перерахованої пенсії та фактично запроваджено поетапний порядок виплати перерахованих за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року пенсій колишнім працівникам міліції, при цьому обумовлено виплату перерахованих пенсій виділенням коштів на їх фінансування з державного бюджету.
Однак рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2019 у справі № 826/12704/18 (залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019) п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року визнано нечинним.
Проте, після цього Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 24.12.2019 № 1088 Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян (набрала чинності із 01.01.2020 року), частиною 2 пункту 1 якої передбачалося, що особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) з 1 січня 2020 року виплачується пенсія, яка з 1 січня 2016 року перерахована з розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсії, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом), та щомісяця проводиться виплата 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої з 1 січня 2016 року, та місячним розміром пенсії, отриманої особою за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 року, до забезпечення повної виплати розрахованої суми різниці.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2020 року у справі № 640/620/20 (набрало чинності згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 року) ч. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року № 1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» визнано протиправною та нечинною.
Відтак, із 29.09.2020 нормативне регулювання правовідносин щодо виплати перерахованої позивачу за період із 01.01.2016 по 31.12.2017 пенсії не передбачало поетапного порядку її виплати.
Після визнання нечинною постанови № 1088 дії відповідача щодо подальшого поетапного виплати перерахованої пенсії є такими, що вчинені не на підставі наданих повноважень та не у спосіб встановлений законодавством, адже жодним нормативно правовим актом після 29.09.2020 не встановлювався інший строк (відтермінування чи розстрочення) виплати пенсії перерахованої за період із 01.01.2016 по 31.12.2017.
Тому після 29.09.2020 відповідач повинен був вчинити дії спрямовані на виплату перерахованої позивачу пенсії, а в протилежному випадку невиплачені суми пенсії вважаються доходами, що виплачуються із порушенням строку.
При цьому аргументи позивача про те, що порушення строків виплати йому пенсії (доходу) триває із 01.01.2016 є безпідставними з огляду на те, що перерахунок пенсії проведено лише у березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року. Відтак, хоча цей перерахунок і проведено за минулий час (із 01.01.2016 по 31.12.2017), однак нормативна підстава його проведення виникла у лютому 2018 року, тому стверджувати про неправомірну поведінку органу пенсійного фонду щодо невиплати у 2016 - 2017 роках перерахованої пенсії немає жодних підстав.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати врегульовано Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-ІІІ).
Ст. 1 Закону № 2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За приписами ст. 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до ст. 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050-ІІІ).
З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі Порядок № 159).
Пункти 1, 2 Порядку № 159 відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Згідно з абз. 1 п. 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 року № 21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 року у справі № 810/1092/17, від 13.01.2020 року у справі № 803/203/17 та від 15.10.2020 року у справі № 240/11882/19.
Тому у випадку ненарахування та невиплати відповідачем сум пенсії, позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови покладення на відповідача відповідним нормативно - правовим актом обов'язку здійснити виплату належних позивачу сум.
Суд зазначає, що норми п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 та ч. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» (набрала чинності із 01.01.2020) передбачали поетапну виплату позивачу перерахованої за період із 01.01.2016 по 31.12.2017 суми пенсії.
Вирішуючи спір, суд враховує, що починаючи саме із 29.09.2020 (дата набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2020 у справі № 640/620/20) втратили чинність норми ч. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1088, які встановлювали розстрочення виплати доплат за перерахованими пенсіями за період із 01.01.2016 по 31.12.2017.
Оскільки з 29.09.2020 порядок виплати підвищень за перерахованими пенсіями у поетапному вигляді скасовано, а відтак і виплата донарахованих доплат мала б відбуватися у повному обсязі. Однак подальша поетапна виплата спричиняла наслідки для пенсіонера у вигляді несвоєчасно отриманих доходів.
Відтак, право на нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати виникло у позивача із листопада 2020 року (після спливу одного місяця з часу визнання нечинними норм постанови, які встановлювали відтермінування виплати).
Зі змісту відповіді пенсійного управління вбачається, що період нарахування компенсації закінчився у червні 2021 року, оскільки у цьому місяці проведено повну виплату позивачу доплати перерахованої пенсії за період із 01.01.2016 по 31.12.2017.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв'язок вимоги про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та вимоги про зобов'язання вчинення ним певних дій. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання протиправними дій відповідача можливим є зобов'язання до вчинення певних дій для відновлення порушених прав та інтересів сторони.
З огляду на те, що судом визнано протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, відповідно з метою відновлення порушених прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, обраховуючи суму компенсації за період затримки виплати із листопада 2020 року по червень 2021 року.
Суд звертає увагу, що право на нарахування компенсації у позивача виникло саме з листопада 2020 року, а не з 01 січня 2016 року, у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) і Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі статтею 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно із частиною восьмою статті 138 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд стягує витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн з відповідача на користь Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд
Адміністративний позов адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461, місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 9, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, обраховуючи суму компенсації за період затримки виплати із листопада 2020 року по червень 2021 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 коп.) грн.
Рішення може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.Г. Секірська