м. Вінниця
05 грудня 2022 р. Справа № 120/6413/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулася ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 31 березня 2017 року № 65 її виключено зі списків військової частини та всіх видів забезпечення.
Однак при звільненні з військової служби з позивачкою не проведено повний розрахунок, адже одноразову грошову допомогу при звільненні виплачено без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди.
У травні 2021 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги при звільненні із включенням до складу останньої щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачувалась їй до звільнення у складі грошового забезпечення.
Проте листом військової частини НОМЕР_1 від 27 травня 2021 року заявницю повідомлено про відсутність підстав для включення щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого здійснено обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Вважаючи, що відповідач безпідставно відмовив у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з включенням до її складу щомісячної додаткової грошової винагороди, позивачка звернулася до суду з позовом з вимогами визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати їй одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", а також зобов'язати відповідача здійснити таке нарахування та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.
Ухвалою від 23 червня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати з правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
21 травня 2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення. На виконання зазначеної постанови наказом Міністра оборони України від 24 жовтня 2016 року № 550 затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України. Пунктом 8 цієї Інструкції встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якої здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Окрім того, пунктом 38.1 розділу ХХХVІІІ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260, передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Відповідно до пункту 38.6 розділу ХХХVІІІ цієї Інструкції військовослужбовцям, які звільняються з підстав, зазначених у пунктах 38.1 та 38.2 цієї Інструкції, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включаються визначені цим пунктом складові грошового забезпечення, окрім винагород.
Відтак, на думку відповідача, законодавством не передбачено врахування щомісячної додаткової грошової винагороди при виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні, оскільки зазначені виплати не є щомісячними і мають разовий характер, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Ухвалою суду від 18 листопада 2021 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 825/997/17.
31 січня 2022 року позивачем подано заяву про поновлення провадження у справі.
Ухвалою суду від 10 лютого 2022 року заяву позивачки про поновлення провадження у справі задоволено та поновлено провадження у справі.
Іншою ухвалою від 21 березня 2022 року провадження у справі зупинено до припинення перебування військової частини НОМЕР_1 у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
30 листопада 2022 року позивачкою подано заяву про поновлення провадження у справі, за результатами розгляду якої суд ухвалою від 05 грудня 2022 року задовольнив таку та поновив провадження у справі.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31 березня 2017 року № 65 ОСОБА_1 з 31 березня 2017 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Із зазначеного наказу слідує, що календарна вислуга років ОСОБА_1 складає повних 25 років.
Під час проведення розрахунку із звільненим військовослужбовцем, окрім інших виплат, їй також виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, проте таку виплачено без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% грошового забезпечення, яку позивачка отримувала під час проходження служби.
У довідці військової частини НОМЕР_1 від 24 травня 2021 року вих. № 350/163/1/848/ПС зазначено, що ОСОБА_1 за період з квітня 2015 року по березень 2017 року включно, окрім інших виплат, нараховувалась та виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода в розмірі 60% грошового забезпечення.
У травні 2021 року позивачка звернулася до військової частини НОМЕР_1 із заявою, у якій просила здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з включенням до складу такої щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачувалась їй у складі грошового забезпечення та передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889.
Проте листом військова частина повідомила заявницю про відсутність законних підстав для включення розміру щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислено одноразову грошової допомоги при звільненні з військової служби, оскільки відповідно до Інструкції про розміру і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 24 жовтня 2016 року № 550 винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.
Особливості правового регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Так, частиною 4 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено, що порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно - правовими актами.
Статтею 40 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
При цьому частиною 1 статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настання особливого періоду на небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Судом встановлено, що 31 березня 2017 року позивачку виключено з особового складу частини. При цьому на момент звільнення позивачки з військової служби її календарна вислуга років складала повних 25 років.
Відтак відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" позивачка набула право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що не заперечується відповідачем.
При цьому під час військової служби до складу грошового забезпечення позивачки включалася та виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода в розмірі 60% місячного грошового забезпечення, що також підтверджується довідкою відповідача від 24 травня 2021 року.
Водночас при звільненні з військової служби щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 60 відсотків місячного грошового забезпечення до складу грошового забезпечення позивача не включено, оскільки, як стверджує відповідач, положеннями Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, що затверджена наказом Міністра оборони України від 24 жовтня 2016 року № 550, а також Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 (підлягають застосуванню, оскільки були чинними на момент звільнення позивачки з військової служби), не передбачено включення до місячного грошового забезпечення військовослужбовців винагороди.
Разом із тим Великою Палатою Верховного Суду сформовано правові висновки у подібних правовідносинах, які відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України належить застосовувати судами.
Так, у постанові від 09 вересня 2021 року за результатами розгляду справи № 825/997/17 Велика Палата Верховного Суду сформувала наступні висновки:
«Велика Палата Верховного Суду системно тлумачить викладені правові норми та звертає увагу на те, що структура грошового забезпечення військовослужбовців визначена законом, а тому не може бути звужена нормами підзаконних нормативно-правових актів.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
22 вересня 2010 року Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади прийняв постанову, якою з 01 жовтня 2010 року установив щомісячну додаткову грошову винагороду. Як слідує зі змісту подальших змін до цієї постанови, перелік військовослужбовців та інших осіб, яким відповідно до пункту 1 цієї постанови встановлювалася винагорода, розширено.
Зі змісту постанови № 889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.
Віднесення зазначеної винагороди до щомісячних видів грошового забезпечення також підтверджено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17.
Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що склад учасників справи, а також предмет позовних вимог у зазначеній справі та справі, що розглядається, не є аналогічними, що, своєю чергою, зумовило необхідність вирішення правового питання та розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 825/997/17.
Відповідно до змісту Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671 (у редакції, чинній на час затвердження Інструкції № 550), одним з основних завдань Міністерства оборони України як центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, було встановлення порядку грошового забезпечення.
Зазначене повноваження Міністерства оборони України корелює із пунктами 1 інструкцій № 550 та № 595.
Водночас Велика Палата Верховного Суду наголошує, що встановлення підзаконним нормативно правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили.
Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.
Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону № 2011-ХІІ та постанови № 889, а не інструкцій № 595 та № 550.
Нормами Закону № 2011-ХІІ також встановлено право військовослужбовців на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
З наведених вище мотивів до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми Інструкції № 260 в частині обмеження включення до грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, щомісячної додаткової грошової винагороди.
Відтак щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби».
З огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, сформовані за результатами розгляду справи № 825/997/15, суд дійшов висновку, що такі застосовні і до спірних у цій справі правовідносин, а тому при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягають положення Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а не підзаконні нормативні акти, які звужують поняття грошового забезпечення військовослужбовців та не узгоджуються із приписами Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Таким чином, оскільки позивачці під час служби нараховувалась та виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", а тому, на переконання суду, за жодних обставин така винагорода не може вважатись одноразовою, адже носила постійний характер аж до звільнення позивачки з військової служби.
За наведених обставин позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачці одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій".
З метою ефективного захисту прав та інтересів позивачки слід також задовольнити вимогу щодо зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачці одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби за 25 календарних років служби з включенням до грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, яку позивачка отримувала під час проходження військової служби, врахувавши при цьому раніше виплачені суми одноразової грошової допомоги.
Окрім того, задовольняючи позовну вимогу щодо зобов'язання відповідача вчинити конкретну дію, суд зважає на те, що така вимога є похідною, що залежить від задоволення основної вимоги.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своєї бездіяльності, та докази, надані позивачкою, суд доходить висновку, що позовну заяву належить задовольнити повністю.
Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи, не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 134, 139, 241, 245, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій".
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби за 25 календарних років служби з включенням до грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", а також здійснити виплату такої, врахувавши при цьому раніше виплачені суми одноразової грошової допомоги при звільненні.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 )
Відповідач: військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 24976042)
Повний текст рішення суду складено 05.12.2022
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович