вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
30.11.2022м. ДніпроСправа № 904/3152/22
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,
представників учасників справи:
згідно з протоколом судового засідання,
дослідивши матеріали справи № 904/3152/22
за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"
до Комунального підприємства "Парковка та реклама" Криворізької міської ради
про стягнення грошових коштів,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 15.09.2022 за вих. №147/07 до Комунального підприємства "Парковка та реклама" Криворізької міської ради (далі - відповідач) про стягнення 13.979,66 грн, з яких 11.615,51 грн основної заборгованості, 250,13 грн трьох процентів річних та 2.114,02 грн інфляційних втрат (з урахування уточненої позовної заяви /а. с. 100 - 104, том 1/).
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/3152/22 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2022.
Ухвалою від 22.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).
Через відділ документального забезпечення від позивача 28.09.2022 надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Через відділ документального забезпечення від позивача 28.09.2022 надійшла позовна заява (уточнена), у зв'язку з тим, що позивач зазначив неправильний розмір основної заборгованості у резолютивній частині первісної позовної заяви.
Ухвалою від 03.10.2022 вирішено перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи почато спочатку. Замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Учасників справи повідомлено, що підготовче засідання відбудеться 01.11.2022.
Через відділ документального забезпечення 24.10.2022 від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Через відділ документального забезпечення 01.11.2022 (електронною поштою) та 08.11.2022 (Укрпоштою) від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою від 01.11.2022 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 16.11.2022.
Через відділ документального забезпечення 01.11.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив.
Через відділ документального забезпечення 14.11.2022 від представника відповідача (Матухно Юлії Олександрівни) надійшла заява від 08.11.2022 за вих. № б/н про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою від 15.11.2022 заяву відповідача від 08.11.2022 за вих. № б/н про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Вирішено провести судовий розгляд по суті у справі № 904/3152/22 з представником відповідача (Матухно Юлією Олександрівною), призначене на 16.11.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).
В судовому засіданні, яке відбулося 16.11.2022 було оголошено перерву до 15:45 год 30.11.2022.
В судовому засіданні 30.11.2022 представник позивача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Позивач стверджує, що поставив до нежитлових приміщень, які перебувають на балансі відповідача, теплову енергію у період з 26.10.2021 до 04.11.2021 на загальну суму 11.615,51 грн (правильний розмір заборгованості вказаний в уточненій позовній заяві (а. с. 104, том 1).
В якості доказів подання теплоносія до будинку позивач зазначає акти подання та припинення подання теплоносія до нежитлових приміщень відповідача, відомості про прилади обліку споживача теплової енергії тощо.
Тарифи за теплову енергію, поставлену позивачем відповідачу з 26.10.2021 до 04.11.2021, визначені рішенням Криворізької міської ради від 22.10.2021 № 530 «Про встановлення тарифів не теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послугу з постачання теплової енергії Комунальному підприємству теплових мереж «Криворіжтепломережа», з урахуванням інтересів Криворізької теплової громади» для потреб позивача та для потреб інших споживачів.
Позивач вказав, що між ним та відповідачем відсутні договірні відносини з поставки теплової енергії, водночас позивач, в силу Закону, не може відмовитися від надання послуг з теплопостачання споживачам.
Оскільки відповідач не виконує обов'язку з оплати теплової енергії, поставленої позивачем у період з 26.10.2021 до 04.11.2021 на загальну суму 11.615,51 грн, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Стислий виклад позиції відповідача
Фактично відзив відповідача не містить жодних заперечень щодо поставки позивачем теплової енергії за адресами вул. Алмазна, 39/79, вул. Миколаївське шосе, 1, вул. Вадима Гурова, 43/1, вул. Сергія Колачевського, 26, вул. Каштанова, 33, вул. Криворіжсталі, 9, вул. Олександра Станокова, 7, вул. Купріна, 116, вул. Каштанова, 48, вул. Генерала Кузнецова, 6, вул. Маршака, 1, вул. Мухіної, 15 та вул. Перемоги, 33а.
Водночас відповідач вказує, що нежитлове приміщення, розташоване за адресою: вул. Доватова, 28 це окремо розташована нежитлова будівля, що підтверджується довідкою про балансову належність від 17.10.2022 за вих. № 1710-1.
Відповідач також зазначив, що до уточненої позовної заяви додано акт від 25.01.2022, складений представником позивача та представником відповідача, у якому зазначено, що в приміщеннях, які розташовані в окремо стоячій будівлі за адресою: Доватора, 28 опалювальні прилади відсутні, а стояки заізольовані.
Також відповідач зазначає, що надання житлово-комунальних послуг може здійснюватися виключно на договірних засадах.
Доводи позивача щодо відзиву відповідача на позовну заяву
Позивач наголошує, що під час надання послуг з постачання теплової енергії в опалювальний період теплова енергія подається до усього будинку та споруди в цілому. Вказане підтверджується актами про подання теплоносія до будинку.
Доводи відповідача щодо відповіді на відзив
Відповідач заперечення не надав.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: укладення договору; поставки теплової енергії; настання строку оплати за спожиту теплову енергію поставлену у період з 26.10.2021 до 04.11.2021; наявності / відсутності заборгованості з поставки теплової енергії; правомірності / неправомірності нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Суд встановив, що позивач поставив теплову енергію до нежитлових приміщень, які розташовані за адресами: вул. Алмазна, 39/79; вул. Миколаївське шосе, 1; вул. Вадима Гурова, 43/1; вул. Сергія Колачевського, 26; вул. Каштанова, 33; вул. Криворіжсталі, 9; вул. Олександра Станокова, 7; вул. Купріна, 116; вул. Каштанова, 48; вул. Генерала Кузнецова, 6; вул. Маршака, 1; вул. Мухіної, 15; вул. Перемоги, 33а; вул. Доватора, 28.
Згідно із відповіддю Управління комунальної власності міста від 19.01.2022 за вих. № 16/16/149 (а. с. 7, том 1) спірні об'єкти нерухомості за даними Реєстру об'єктів нерухомого майна комунальної власності міста Кривого Рогу перебувають в комунальній власності Криворізької міської територіальної громади.
Спірні приміщення приєднані до мереж позивача та перебувають на балансовому обліку відповідача, що підтверджується актом звірки (а. с. 11, том 1), який підписаний представниками сторін, підписи яких засвідчені печатками підприємств.
Господарський суд встановив, що у 2021 році позивач поставляв відповідачу теплову енергію без укладення договору.
Докази зворотного в матеріалах справи відсутні.
Площа та теплове навантаження спірних об'єктів визначено згідно із вихідними даними, які були наявні у позивача (відповіді, розрахунки навантажень, права власності, акти прийому-передачі, тощо).
Обґрунтовуючи настання строків оплати наданих послуг з постачання теплової енергії позивач посилається на п. 18 ПОСТАНОВИ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ від 21.07.2005 за № 630.
Так, згідно з п. 18 ПОСТАНОВИ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ від 21.07.2005 за № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» (в редакції, чинній з 26.12.2019 до 01.05.2022) розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Система (щомісячна або авансова) та форма (готівкова або безготівкова) оплати послуг визначається у договорі між споживачем і виконавцем.
Суд звертає увагу, що послуги з постачання теплової енергії надавалися відповідачу у період з 26.10.2021 до 04.11.2021 (з матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що вірним є дата саме 04.11.2021), а ПОСТАНОВИ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ від 21.07.2005 за № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» втратила чинність 01.05.2022.
Отже, відносини сторін, які виникли у період з 01.05.2022 до 04.11.2021, підлягають регулюванню саме ПОСТАНОВОЮ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ від 21.07.2005 за № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», яка була чинна у вказаний період.
У зв'язку з тим, що відповідач вчасно не розрахувався з позивачем за теплову енергію, поставлену у період з 26.10.2021 до 04.11.2021, останній нарахував до стягнення з відповідача:
три проценти річних за загальний період прострочення з 21.12.2021 до 08.09.2022 на загальну суму 250,13 грн;
інфляційні втрати за загальний період прострочення з 21.12.2021 до 08.09.2022 на загальну суму 2.114,02 грн.
Оскільки відповідач у добровільному порядку не оплатив спірну заборгованість, позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом позову позивач визначив стягнення 11.615,51 грн основної заборгованості, 250,13 грн трьох процентів річних та 2.114,02 грн інфляційних втрат, з урахування уточненої позовної заяви (а. с. 100 - 104, том 1).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Оцінивши фактичні обставини справи та наявні докази, господарський суд встановив відсутність між сторонами укладеного договору у спірний період (26.10.2021 до 04.11.2021) поставки теплової енергії.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
З 01.05.2019 введено в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги», згідно із статтею 5 якого комунальною послугою є послуга з постачання теплової енергії.
Відповідно, взаємовідносини між теплопостачальною організацією та споживачами теплової енергії, споживачами послуг з постачання теплової енергії регулюються згідно з вимогами чинних нормативно-правових актів, що враховують особливості споживання теплової енергії як товарної продукції та споживання послуги з постачання теплової енергії як комунальної послуги.
Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначаються згідно з Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198.
Правилами користування тепловою енергією визначено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Пунктом 14 Правил користування тепловою енергією, визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії, вказано, що споживач зобов'язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.
Отже в разі, якщо споживач знаходиться поза межі багатоквартирного будинку, то договірні відносини між виконавцем послуг та ним регулюються відповідно до статей 179-188 ГК України на основі господарських договорів.
Предметом регулювання Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Так, відповідно до статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Порядок та особливості укладання, зміни і припинення нових договорів про надання житлово-комунальних послуг визначаються статтями 13-15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ч. 8 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»: «Положення цієї статті можуть застосовуватися до відносин, що виникають при укладанні, зміні та припиненні договорів про надання комунальних послуг споживачам у двоквартирних будинках та в інших будівлях, приміщення в яких є самостійними об'єктами нерухомого майна, за рішенням власників (співвласників) таких будинків (будівель).»
На виконання положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії і типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.
Враховуючи вищенаведене, якщо споживач (в тому числі бюджетна організація) розташований в окремо розташованій будівлі, яка не є багатоквартирним будинком, то теплопостачальна організація може заключити договір купівлі-продажу теплової енергії із споживачем на основі господарських договорів за відповідним тарифом. Або за рішенням власників (співвласників) таких будинків (будівель) - договір на послугу з постачання теплової енергії за відповідним тарифом.
У разі, якщо власником (співвласниками) нежитлових будівель буде прийнято рішення щодо заключення договорів у відповідності до Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії, то такий договір повинен бути заключений на кожну окрему будівлю у зв'язку з тим, що у таких договорах визначаються істотні умови у відповідності до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а також зазначається інформація про споживача для кожної окремої будівлі (а саме максимальне теплове навантаження будівлі).
Матеріали справи не містять доказів укладення договору на послугу з постачання теплової енергії за відповідним тарифом, що є наслідком невиконання саме споживачем обов'язку з укладання договору на поставку теплової енергії до спірних об'єктів.
Однак відсутність укладення договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплатити надані йому послуги в межах строку позовної давності. З огляду на таке.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями та споживачами, а також їхні права й обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Хоч у ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються лише на договірних засадах, проте, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, установлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Лише факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
При цьому суд враховує такі правові позиції касаційних судів та Великої Палати Верховного суду.
Відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє відповідача від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13).
Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (правовий висновок у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15).
Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 11.04.2018 р. у справі № 904/2238/17 та від 16.10.2018 р. у справі № 904/7377/17; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 р. у справі № 7128916/17-ц).
У постанові Верховного Суду від 25.03.2019 року у справі № 910/12510/17 викладено правовий висновок, відповідно до якого: "укладення договору з теплопостачання відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил користування тепловою енергією, є не правом споживача послуг, а його обов'язком. А, сам лише факт не укладення такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію в спірний період".
Отже, навіть за відсутності договору, втім, з належним підтвердженням матеріалами справи факту її поставки споживачу, останній не звільняється від оплати такого товару.
Згідно з ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Суд встановив, що відповідач у відзиві заперечує подачу теплоносія лише до окремо розташованої будівлі, яка знаходиться за адресою: вул. Доватора, буд. 28.
Довідкою від 17.10.2022 за вих. №1710-1 про балансову належність (а. с. 122, том 1) відповідач повідомив, що об'єкт нерухомості комунальної власності міста Кривого Рогу, за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Доватора, 28 знаходиться на балансовому обліку підприємства і є окремо розташованою будівлею.
Крім цього, сторони не заперечують, що 25.01.2022 спільно представниками позивача і відповідача був складений акт, у якому зазначено, що в приміщеннях, які розташовані в окремо стоячій будівлі за адресою вул. Доватора, буд. 28 опалювальні прилади відсутні, а стояки заізольовані. Проте вказані обставини не впливають на правомірність нарахування плати за постачання теплової енергії, зокрема і на вказану адресу у період саме з 26.10.2021 до 04.11.2021.
Суд враховує, що жодних доказів, які б свідчили, що поставка теплової енергії у період з 26.10.2021 до 04.11.2021 на об'єкти відповідача не здійснювалася відсутні. Посилання відповідача на документи складені у 2022 році (довідка від 17.10.2022 та акт від 25.01.2022) не стосуються спірного періоду та не можуть бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності.
Суд зазначає, що системи опалення приміщень відповідача є невід'ємною складовою централізованої системи теплопостачання будинків, в яких вони розташовані, при цьому, суд враховує, що теплопостачання - це особливий вид комунальної послуги. Система теплопостачання для здійснення покладених на неї завдань виконується з окремих технологічно пов'язаних частин, що складають систему централізованого постачання, включає сукупність взаємопов'язаних джерел теплової енергії (технічних елементів і пристроїв), призначених для передачі у приміщення необхідної кількості тепла та підтримання в них заданої температури повітряного середовища. Теплова енергія передається в опалювальні приміщення за рахунок теплопровідності, випромінювання в конвекції, і поширюється не тільки від радіаторів, але й від інших елементів системи опалення (трубопроводи, стояки, підводки тощо). Відповідно до законів термодинаміки тепло передається від більш нагрітих тіл до менш нагрітих, а теплова енергія, що міститься в повітрі, в елементах інтер'єру приміщення, передається, в тому числі, і в сусідні приміщення через внутрішні стіни, перегородки та перекриття.
Внутрішньобудинкова система опалення проектується таким чином, щоб забезпечити нормативну температуру повітря у всіх приміщеннях будинку. Згідно з пунктом 6.3.4. ДБН В.2.5-67:2013 Опалення, вентиляція та кондиціонування опалення слід проектувати з урахуванням теплового балансу між тепловтратами та теплонадходженнями, у тому числі теплоти, що регулярно надходить у приміщення від трубопроводів. Теплова енергія подається в житловий будинок через приєднану мережу і розподіляється по всьому будинку по внутрішньобудинковій системі теплопостачання, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах.
При цьому, відсутність радіаторів не означає відсутність споживання послуг з централізованого опалення, оскільки наявність стояків в приміщенні свідчить про надходження тепла в приміщення.
Законодавство, яке регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії, пов'язує обов'язок споживача сплатити вартість теплової енергії з фактом її споживання. Отже, при підрахунку теплоспоживання необхідно враховувати, в тому числі, тепловиділення в приміщенні від поверхонь прокладених трубопроводів (стояків, підводок до приладів тощо), що знаходяться у приміщенні з приладами обліку або без них. Таким чином, якщо навіть у приміщенні відсутні опалювальні прилади, але є стояки, підводки до приладів, споживач повинен сплачувати за фактичне тепло, яке виділяється від зазначених трубопроводів.
Однак, відповідачем не надано актів відключення системи теплоспоживання (гарячого водопостачання) чи актів про відключення приміщень від мереж централізованого опалення, які б мали місце у період з 26.10.2021 до 04.11.2021, а відтак факт наявності систем теплопостачання в приміщеннях відповідача, що приєднані до загальної системи опалення, в спірному періоді є підтвердженим.
Також суд встановив, що відповідач не заперечив розрахунків, які були здійсненні позивачем. Жодних доказів на спростування розрахунків, здійснених позивачем, відповідач до суду не надав.
Відтак, нарахована до стягнення з відповідача заборгованість за теплову енергію, яка була поставлена відповідачу у період з 26.10.2021 до 04.11.2021 на загальну суму 11.615,51 грн, підлягає стягненню у заявленому розмірі згідно з неспростованим відповідачем розрахунком позивача, з яким погоджується господарський суд (такі висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 (п. 90).
Як зазначалось вище, під час вирішенні питання настання строку оплати теплової енергії, поставленої позивачем у період з 26.10.2021 до 04.11.2021, підлягає застосування ПОСТАНОВА КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ від 21.07.2005 за № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» (в редакції чинній з 26.12.2019 до 01.05.2022 (дата втрати чинності), у п. 18 якої визначено, що оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Оскільки договір між сторонами на 2021 рік укладений не був, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за отриману від позивача у період 26.10.2021 до 04.11.2021 теплову енергію не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем).
Таким чином, строк оплати послуг за поставлену позивачем відповідачу теплову енергію у період з 26.10.2021 до 04.11.2021 на суму 11.615,51 грн є таким, що настав.
Так, відповідач був зобов'язаний розрахуватися з позивачем за поставлену останнім теплову енергію до 20.12.2021, проте цього не зробив. Докази зворотного матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
Позивач нарахував відповідачу три проценти річних з 21.12.2021 до 08.09.2022 на загальну суму 250,13 грн та інфляційні втрати за загальний період прострочення з 21.12.2021 до 08.09.2022 на загальну суму 2.114,02 грн.
Відповідач контррозрахунку не надав; вимогу не заперечив.
Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат і визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Оцінка аргументів учасників справи
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач довів обставини наявності спірної заборгованості у повному обсязі.
Водночас, належних доказів на підтвердження у повному обсязі своїх доводів, викладених у відзиві, відповідач суду не надав.
Заперечення відповідача в частині того, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах судом відхиляються з підстав, зазначених вище. При цьому, пунктом 14 Правил користування тепловою енергією прямо визначено обов'язок (а не право) споживача (а не теплопостачальної організації) укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання. Однак, саме відповідач не виконав покладеного на нього обов'язку укласти договір на постачання теплової енергії, а тому вказана бездіяльність не може бути підставою для невиконання обов'язку з оплати отриманої теплової енергії.
Водночас, як встановив суд вище, відсутність договору у споживача житлово-комунальних послуг не є підставою для звільнення останнього від оплати отриманих житлово-комунальних послуг.
З матеріалів справи також вбачається, що під час надання послуг з постачання теплової енергії в опалювальний період позивач подає теплоносій до спірних будинків та споруд у місті Кривому Розі в цілому, а не до кожного приміщення окремо. Водночас, відповідач не спростував того, що до спірних приміщень відповідача теплоносій був поданий позивачем.
Посилання відповідача на те, що обов'язок з оплати послуг у нього не виник, оскільки позивач не надавав йому відповідних рахунків (тощо), суд відхиляє, адже строк оплати послуг, наданих з 26.10.2021 до 04.11.2021, був встановлений законодавством (не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем). А тарифи за теплову енергію, поставлену позивачем відповідачу з 26.10.2021 до 04.11.2021, були встановлені рішенням Криворізької міської ради від 22.10.2021 № 530 «Про встановлення тарифів не теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послугу з постачання теплової енергії Комунальному підприємству теплових мереж «Криворіжтепломережа», з урахуванням інтересів Криворізької теплової громади» для потреб позивача та для потреб інших споживачів.
Крім цього, як зазначено Верховним Судом у справі № 908/771/19, рахунок або рахунок - фактура, що за своїми функціями є тотожними документами, за своїм призначенням не відповідають ознакам первинного документа, оскільки ними не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а вони мають лише інформаційний характер. Рахунок є розрахунковим документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.
Ненадання рахунка-фактури, у контексті спірних правовідносин, не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунка-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити грошові кошти за поставлену теплову енергію. Близька за змістом правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 зі справи №918/537/18, від 29.08.2019 зі справи №905/2245/17, від 26.02.2020 зі справи №915/400/18, від 29.04.2020 зі справи №915/641/19.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.
У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Комунального підприємства "Парковка та реклама" Криворізької міської ради (50057, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Майдан Праці, 1; ідентифікаційний код 34811376) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, буд. 9; ідентифікаційний код 03342184) 11.615,51 грн (одинадцять тисяч шістсот п'ятнадцять грн 51 к.) основної заборгованості, 250,13 грн (двісті п'ятдесят грн 13 к.) трьох процентів річних, 2.114,02 грн (дві тисячі сто чотирнадцять грн 02 к.) інфляційних втрат, 2.481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну грн 00 к.) судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 05.12.2022.
Суддя С.А. Дупляк