вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
05.12.2022м. ДніпроСправа № 904/2660/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф., розглянув спір
за позовом Фізичної особи - підприємця Піддубного Данила Юрійовича, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської обл.
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія", м. Дніпро
про стягнення заборгованості у сумі 29 759,80 грн.
Без участі представників сторін.
Фізична особа - підприємець Піддубний Данило Юрійович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 25 000,00 грн., що складають суму заборгованості за договором оренди №71/21 від 14.12.2021, 391,43 грн. - річних та 4 368,37 грн. - інфляції грошових коштів.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди №71/21 від 14.12.2021 в частині повного та своєчасного внесення плати за користування наданим позивачем в оренду транспортним засобом.
У відзиві на позов відповідач вказує про те, що відповідно до п. 7.2 спірного договору сторони звільняються від будь-якої відповідальності у разі настання форс-мажорних обставин.
Листом від 26.05.2022 вих.№ 157 відповідач повідомив позивача про те, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України склалися форс-мажорні обставини, що підтверджується листом Торгово-Промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.
Крім того, відповідач заперечує щодо стягнення витрат на правничу допомогу які вже понесені позивачем у розмірі 5 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2022 відкрито провадження у справі № 904/2660/22, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
З огляду на викладене та згідно з частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у справі матеріалами, а рішення підписано без його проголошення.
За результатом дослідження матеріалів справи, оцінки доказів у їх сукупності господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору оренди рухомого майна, строк дії договору, умови передачі майна та повернення його з оренди, факт передачі майна в оренду, час користування ним орендарем, настання строку сплати орендної плати, наявність часткової чи повної сплати, допущення прострочення сплати орендної плати, наявність підстав для стягнення інфляції грошових коштів та 3% річних у розрахованих позивачем сумах.
14.12.2021 між Фізичною особою - підприємцем Піддубним Данилом Юрійовичем (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія" (далі - орендар, відповідач) було укладено договір оренди техніки № 71/21 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове платне користування техніку, визначену у п. 1.2 договору, а орендар зобов'язується прийняти в тимчасове платне користування техніку орендодавця і зобов'язується сплачувати орендарю встановлену договором орендну плату.
За приписами частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічні положення містяться в статті 759 Цивільного кодексу України.
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (частина 1 статті 760 Цивільного кодексу України).
Предметом оренди є (можуть бути) транспортні засоби: Тягач Маз 54329 держ. Номер НОМЕР_1 з напівпричепом НОМЕР_2 (пункт 1.2 договору).
Згідно з пунктом 3.1 договору строк оренди техніки: за замовленням орендаря та за узгодженням з орендодавцем.
Розмір орендної плати на день укладання договору зафіксовано у додатку № 1 (специфікація): розмір орендної плати може змінюватися протягом дії договору в залежності від зміни розрахункової вартості послуг оренди. В такому разі орендодавець зобов'язується повідомити орендаря про такі зміни завчасно перед наданням техніки (п. 4.1 договору).
Відповідно до пункту 4.3 договору орендна плата вноситься в такий строк і в такому порядку: у формі 100% оплати суми, зазначеної в акті виконаних робіт (наданих послуг), шляхом безготівкового розрахунку (на поточний рахунок, зазначений в договорі або в рахунку на плату), не пізніше 10 календарних днів з моменту підписання такого акту.
Час фактичної оренди техніки оформляється актом виконаних робіт, підписаним представниками сторін по даному договору. Підписання акту виконаних робіт (надання послуг) замовником є підтвердженням відсутності будь-яких претензій з його боку (пункт 4.4 договору).
Цей договір набуває чинності з моменту підписання, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання.
Специфікацією № 1 до договору оренди № 71-21 від 14.12.2021 сторони визначили вартість оренди, що становить 300,00 грн. за одну годину; вартість оренди має складати не менше 25 000,00 грн/міс.
Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору, сторонами були підписані Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 31.12.2021, в якому вказано, що виконавець і замовник уклали даний акт про те, що виконавець виконав роботи (надав послуги) згідно з договором № 71/21 від 14.12.2021 на загальну суму 12 500,00 грн. та Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 2 від 31.01.2022, в якому вказано, що виконавець і замовник уклали даний акт про те, що виконавець виконав роботи (надав послуги) згідно з договором № 71/21 від 14.12.2021 на загальну суму 12 500,00 грн.
Згідно зі статтею 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1, частини 4 статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
За змістом частини 3 статті 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вплачувати орендну плату.
У визначений в спірним договором термін, відповідач за оренду техніки не розрахувався.
Таким чином, не сплата відповідачем грошових коштів за користування наданим позивачем в оренду транспортним засобом становить 25 000,00 грн., що й стало причиною виникнення спору.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Доказів виконання зобов'язання щодо здійснення розрахунків на суму 25 000,00 грн. відповідач на момент розгляду спору не надав.
З огляду на викладене, вимоги позивача щодо стягнення зазначеної вище суми, слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, останнім до стягнення заявлені річних за загальний період прострочення з 11.01.2022 по 04.08.2022 в сумі 391,43 грн. та інфляція грошових коштів за загальний період з січня 2022 по липень 2022 в сумі 4 368,37 грн.
Розрахунок річних та інфляції грошових коштів позивачем здійснено відповідно до умов договору та діючого законодавства, а отже, вказані суми підлягають до примусового стягнення.
Доводи відповідача викладені у відзиві на позов, господарським судом до уваги не приймаються з огляду на таке.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідачем зазначено, що відповідно до пункту 7.2 Договору передбачено, що сторони звільняються від будь-якої відповідальності у разі настання форс-мажорних обставин.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на території України введено воєнний стан.
Листом від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила як форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану.
Згідно зі статтею 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до пункту 7.2 Договору сторони звільняються від будь-якої відповідальності у разі настання форс-мажорних обставин. Сторона, що не має можливості належним чином виконати свої зобов'язання внаслідок дії форс-мажорних обставин, повинна протягом трьох календарних днів повідомити про це іншу сторону. Факт існування та термін дії форс-мажорних обставин повинні бути підтверджені компетентними органами. Після припинення форс-мажорних обставин дія терміну виконання зобов'язань відновлюється. Якщо дія форс-мажорних обставин триває більше ніж 30 календарних днів поспіль, сторони зобов'язуються узгодити подальше виконання зобов'язань по договору або прийняти рішення про його розірвання. При цьому збитки, завдані припиненням дії договору, не відшкодовуються і штрафні санкції не сплачуються.
З аналізу наведеного слідує, що на особу, яка порушила зобов'язання, покладається обов'язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов'язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов'язань).
Обґрунтовуючи неможливість виконання договірного зобов'язання щодо внесення орендної плати, відповідач посилається на офіційний лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, відповідно до якого засвідчено форс-мажорні обставини: військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президент; підтверджено, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання яких форс-мажорних обставин.
Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні":
- Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно;
- форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Відповідно до частини 4 статті 263 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду Касаційного господарського суду від 01 червня 2021 року за № 910/9258/20 вказано, що у постановах Верховного Суду від 15 червня 2018 року зі справи N 915/531/17, від 26 травня 2020 рок зі справи N 918/289/19, від 17 грудня 2020 року зі справи N 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого: статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов'язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Отже, виходячи з наведених норм законодавства, висновків Верховного Суду, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.
У матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов'язань за договором.
За змістом листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року саме форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання зобов'язань у встановлений договором термін. Доказів, які б підтверджували наявність таких обставин саме для конкретного випадку виконання господарського зобов'язання суду не надані.
Відтак, твердження відповідача про те, що затримка оплати відповідачем сталася з причин настання форс-мажорних обставин, а саме з початком військової агресії Російської федерації проти України та введенням військового стану, які були відомі позивачу, є необґрунтованим.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи відповідача , викладені у відзиві на позов, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі належать витрати на професійну правничу допомогу.
Позивачем заявлено витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн.
Згідно з частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Разом з позовною заявою позивачем подано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач очікує понести витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 5 000,00 грн.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Докази на підтвердження понесених позивачем на професійну правничу допомогу витрат долучені до позовної заяви.
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Представництво інтересів Фізичної особи - підприємця Піддубного Данила Юрійовича в межах справи №904/2660/22 здійснювалось адвокатом Мотуз О.В. (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 87 від 25.01.2018) на підставі договору про надання правової допомоги № б/н від 01.08.2022.
Пункту 3.2 договору визначено, що умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до цього договору.
Пунктом 2 додатку № 2 до договору сторони визначили наступне, клієнт здійснює оплату на користь об'єднання за виконання ним передбачених у цьому додатку доручень в такому розмірі:
- надання консультацій правового характеру - від 1 000,00 грн.;
- складання позовних заяв, відзиву, відповіді на відзив, заперечень, апеляційної чи касаційної скарги - від 4 000,00 грн.;
- представництво інтересів в суді - від 2 000,00 грн. за кожне судове засідання;
- складання інших документів правового характеру - від 2 000,00 грн.
Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
До матеріалів справи було долучено акт приймання-передачі наданих послуг № 2 від 04.08.2022, з якого вбачається, що адвокатом було надано, а клієнтом було прийнято наступні юридичні послуги:
- надання консультації правового характеру щодо правовідносин між замовником та Товариством з обмеженою відповідністю «Будівельна компанія» за договором № 71/21 оренди техніки від 14.12.2021, вартість - 1 000,00 грн.;
- складання позовної заяви від замовника до Товариства з обмеженою відповідністю «Будівельна компанія» про стягнення заборгованості за договором № 71/21 оренди техніки від 14.12.2021, вартість - 4 000,00 грн.
Всього надано правової допомоги на суму 5 000,00 грн.
Із наведеного акту та умов договору про надання правової допомоги № б/н 01.08.2022 вбачається, що адвокатом та клієнтом було погоджено фіксовані ціни (гонорар) за надання правової допомоги.
Згідно з підпунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 3 та 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Через недотримання норм частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за змістом частини 5 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зі змісту пункту 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Таких доказів або обґрунтувань, в тому числі розрахунків, які б свідчили про неправильність розрахунку витрат або неналежність послуг адвоката до справи, відповідач не надав. Між тим, суд дослідив додані до заяви про стягнення фактичних витрат на професійну правничу допомогу докази та не встановив недотримання позивачем (його представником) вимог частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим, аналіз наведених норм частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а також норм статті 129 цього кодексу, дає підстави для висновку що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Судом здійснено детальний та ретельний аналіз кожної складової наданих адвокатом послуг, що наведений в акті приймання-передачі наданих послуг, а також встановлено, що обсяг наданих адвокатом послуг підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, вартість кожної складової послуг адвоката є адекватною, доказів на їх завищення суду не надано.
Враховуючи, що у даній справі відповідачем не доведено неспівмірність заявлених до компенсації витрат на правничу допомогу, суд, в силу приписів частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оцінив витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., яка заявлена до стягнення позивачем.
Розподіл судового збору здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія" (49026, м. Дніпро, вул. Калинова, буд. 47; код ЄДРПОУ 30394727) на користь Фізичної особи - підприємця Піддубного Данила Юрійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) 25 000,00 грн. - основного боргу, 391,43 грн. - річних, 4 368,37 грн. - інфляції грошових коштів, 2 481,00 грн. - судового збору, 5 000,00 грн. - витрат на правничу допомогу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повне рішення складено 05.12.2022.
Суддя І.Ф. Мельниченко