вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
02.12.2022 Справа № 904/2530/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Кеся Н.Б.
за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м.Кривий Ріг
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит-Фінанс", м.Київ
про стягнення 34 072,85 грн
Представники сторін в судове засідання не викликались
1. Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (далі-Позивач) 19.08.2022 року звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит-Фінанс" (далі-Відповідач), в якому просить суд стягнути з Відповідача на свою користь суму заборгованості за послуги з централізованого опалення у розмірі 34072,85 грн, з яких: 28562,38 грн основний борг, 3643,34 грн - інфляційних втрат, 1867,13 грн - 3% річних та судові витрати по справі. Також Позивач просить суд розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування позову Позивач посилається на неоплату Відповідачем своїх грошових зобов'язань за споживану теплову енергію .
2. Процесуальні питання, вирішені судом
Справу прийнято для розгляду за правилами виключної підсудності на підставі ч.3 ст.30 ГПК України, оскільки спір щодо оплати комунальних послуг за сталою судовою практикою є спором з приводу нерухомого майна. За позовом послуги опалення надані за місцем знаходження нерухомості - у м.Кривий Ріг.
25.08.2022 ухвалою суд позовну заяву залишив без руху для усунення недоліків.
У зв'язку із усуненням недоліків позовної заяви 09.09.2022 ухвалою суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідач заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та без виклику сторін не подав, про відкриття провадження у справі повідомлений 27.09.2022, що підтверджується поштовим повідомленням (арк.с. 58).
Справу розглянуто без виклику сторін та у розумні строки, які були необхідні для вирішення спору по суті.
3. Позиції інших учасників справи
Заперечення проти позову від Відповідача не надійшли.
4. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи по суті
Відповідно до інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 291512025 від 21.12.2021 (арк.с. 21), квартира 46 по вулиці Глазового Павла у будинку 24 належить на праві приватної власності з 13.04.2016 ТОВ "Вердикт Фінанс".
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відбулася зміна назви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРДИКТ ФІНАНС" на Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕДИТ-ФІНАНС" (арк.с. 56-57).
Як зазначає Позивач у позові, Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є теплогенеруючою та теплопостачальною організацією у розумінні статті 1 Закону України "Про теплопостачання" як суб'єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.
Згідно з рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради №343 від 12.10.2011 року "Про надання згоди на передачу окремих об'єктів теплопостачання від Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", а саме об'єкти теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому, Інгулецькому та Саксаганському районах міста.
Таким чином, на разі виконавцем послуги теплопостачання та гарячого водопостачання для будинку за адресою: вул. Глазового Павла, буд. 24 у місті Кривому Розі є Позивач - АТ "Криворізька теплоцентраль".
Позивач надав Відповідачу в період з 13.04.2016 року по 26.05.2021 року послугу з централізованого опалення за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, буд. 24, кв. 46.
Факт надання послуги з централізовано опалення підтверджується актами подачі теплоносія на будівлю та припинення подачі теплоносія на житловий будинок №24 по вулиці Павла Глазового (арк.с. 11-20), а саме:
- Акт від 29.10.2016 про подачу теплоносія на будівлю;
- Акт від 25.03.2017 про припинення подачі теплоносія на будівлю;
- Акт від 30.10.2017 про подачу теплоносія на будівлю;
- Акт від 01.04.2018 про припинення подачі теплоносія на будівлю;
- Акт від 13.11.2018 про подачу теплоносія на будівлю;
- Акт від 08.04.2019 про припинення подачі теплоносія на будівлю;
- Акт № 10 від 13.10.2019 про подачу теплоносія на будівлю;
- Акт № 119 від 15.04.2020 про припинення подачі теплоносія на будівлю;
- Акт № 24 від 30.10.2020 про подачу теплоносія на будівлю;
- Акт № 149 від 14.04.2021 про припинення подачі теплоносія на будівлю.
Відповідач свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті отриманих послугу з централізованого опалення не здійснив, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в сумі 28562,38 грн основного боргу, що підтверджується детальним розрахунком заборгованості (арк.с. 38).
На підставі ст. 625 ЦК України Позивач нарахував Відповідачу 1867,13 грн 3% річних, за період з 21.12.2016 по 26.05.2021 та 3643,34 грн інфляційних втрат за період з січня 2017 року по травень 2021 року.
Нараховані Позивачем 3% річних та інфляційні втрати відповідають вимогам чинного законодавства.
Під час розгляду справи Відповідач доказів погашення заборгованості не надав.
5. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
Статтею 11 ЦК України встановлено підстави виникнення цивільних прав та обов'язків у громадян України, зокрема - зобов'язання: «...можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування».
Відповідно до положень статті 68 Житлового кодексу Української РСР наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Згідно зі ст. 10 Житлового кодексу Української РСР громадяни зобов'язані додержуватися правил користування жилими приміщеннями.
Згідно з п. 7 "Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 №572 (зі змінами), власник, наймач (орендатор) квартири зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Обов'язок споживача щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію встановлено ст. 19 Закону України "Про теплопостачання".
Пунктом 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 №630 (далі-Правила №360) (із змінами) визначено, що централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
Пунктом 18 Правил №630 (із змінами), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 №1875-ІV, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин між Сторонами, передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 1 та 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, оскільки укладення договору є обов'язком споживача (п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
01 травня 2019 року вступив в дію Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VIII (далі - Закон №2189-VIII), який регулює основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також права та обов'язки зазначених учасників відносин.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону №2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, в тому числі з постачання теплової енергії.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №2189-VIII).
Пунктами 1, 5 частини другої статті 7 зазначеного Закону встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1 ст. 9 Закону № 2189-VIII).
Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (ч. 3 ст. 9 Закону №2189-VIII).
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року по справі №6-2951цс15.
Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з абзацом третім частини другої статті 25 Закону України "Про теплопостачання" теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.
Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (абзац 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання").
Отже, для виникнення грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії, необхідно встановити фактичне споживання теплової енергії Відповідачем.
Згідно зі ст. ст. 525, 526, 530 ч. 1 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
На підставі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За положеннями ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, стягнення збитків та застосування штрафних санкцій.
6. Висновок господарського суду за результатами вирішення спору
Враховуючи наведені норми чинного законодавства, а також встановлений судом факт споживання Відповідачем теплової енергії у період з 13.04.2016 року по 26.05.2021 року, суд задовольняє позовні вимоги Позивача про примусове стягнення з Відповідача основного боргу на суму 28562,38 грн, 3% річних на суму 1867,13 грн та інфляційних втрат на суму 3643,34 грн.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на Відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позов Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит-Фінанс" задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит-Фінанс" (04080, м.Київ, вул.Вікентія Хвойки, буд. 15, прим. 15, код ЄДРПОУ 36698193) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Електрична, 1, код ЄДРПОУ 00130850) заборгованості за послуги з централізованого опалення у розмірі 34072,85 грн, з яких: 28562,38 грн основний борг, 3643,34 грн - інфляційних втрат, 1867,13 грн - 3% річних та судовий збір у розмірі 2481,00 грн.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України, з урахуванням пункту четвертого розділу Х "Прикінцеві положення" цього Кодексу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 02.12.2022
Суддя Н.Б. Кеся