вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
05.12.2022м. ДніпроСправа № 904/3256/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Масло Трейд", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс-М", м. Дніпро
про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 66 998, 45 грн.
Без виклику (повідомлення) учасників справи
РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Масло Трейд" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс-М" заборгованості за договором поставки № 11/21-П від 25.12.2020 у розмірі 66 998, 45 грн., яка складається з:
- 49 803, 83 грн. - основного боргу;
- 892, 87 грн. - 3 % річних;
- 8 720, 22 грн. - інфляційних збитків;
- 7 581, 53 грн. - пені.
Ухвалою від 03.10.2022 прийнято позовну заяву прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
05.12.2022 здійснено розгляд справи по суті.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору поставки № 11/21-11 від 25.12.2020 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 49 803,83 грн.
У зв'язку із простроченням оплати вартості товару позивач нарахував та просить стягнути з відповідача: 892, 87 грн. - 3 % річних за загальний період прострочення з 21.01.2022 по 10.09.2022, 8 720, 22 грн. - інфляційних збитків за загальний період прострочення з лютого 2022 по серпень 2022; 7 581, 53 грн. - пені за загальний період прострочення з 21.01.2022 по 08.09.2022.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
У зв'язку з відсутністю фінансування потреб Господарського суду Дніпропетровської області на відправку поштової кореспонденції суду, зокрема, в період з 24.02.2022 по теперішній час (05.12.2022), ухвала суду від 03.10.2022 не була відправлена учасникам даної справи засобами поштового зв'язку.
В той же час, відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
У відповідності до вказаних вище положень, господарським судом було здійснено надсилання ухвали суду від 03.10.2022 на електронну адресу відповідача - megapolismua@gmail.com, яка отримана останнім - 03.10.2022 (т.2, а.с. 113).
Враховуючи вказане, ухвала суду від 03.10.2022 є врученою відповідачу 03.10.2022, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа на електронну адресу відповідача (т.2, а.с. 113).
Так, ухвалою суду від 03.10.2022, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Однак, станом на 05.12.2022 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є такі: встановлення обставин укладення договору поставки, строк дії договору, умови поставки товару, строк та порядок розрахунків, наявність часткових оплат, наявність заборгованості покупця, періоди прострочення виконання зобов'язань, правомірність нарахування інфляційних втрат.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Обставини укладення договору.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Масло Трейд" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-М» (покупець) укладено договір поставки № 11/21-11 від 25.12.2020 (далі - договір).
Предмет договору. Згідно п.1.1. Договору постачальник зобов'язується протягом терміну дії цього Договору передати покупцеві у власність товар - мастильні матеріали, експлуатаційні рідини для автомобілів та іншої техніки, інші комплектуючі до транспортних засобів тощо, окремими партіями згідно з відповідними замовленнями Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно оплатити його на умовах, що визначені цим Договором.
Ціна договору. Ціна договору складається з вартості усіх партій товару, поставлених по цьому договору. Доціни товару включена вартість тари та упаковки заводу-виробника (п.2.4 договору).
Строк. Відповідно до п.8.1 Договору, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2021. У разі, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін в письмовій формі не заявить про його розірвання, договір автоматично пролонгується на наступний рік.
Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.
Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Природа договору.
Згідно із статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати (поставити) у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Вказані положення кореспондуються із положеннями статті 265 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.
Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов'язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Строк поставки товару. Факт поставки товару.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).
Поставка (відвантаження) партії товару здійснюється за місцезнаходженням товару на складі постачальника. Транспортування товару здійснюється силами та за рахунок постачальника, так і по домовленості сторін силами та за рахунок покупця (п. 4.1 договору).
Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичного прийому товару покупцем та підписання уповноваженими представниками сторін відповідної накладної (п. 1.2. договору).
На виконання умов договору позивач в період з 01.02.2021 по 08.02.2022 поставив відповідачу товар на суму 1 018 870,06 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні (т.1, а.с. 14-134).
Вказані видаткові накладні підписані та скріплені печатками сторін без зауважень.
Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості, якості або вартості поставленого позивачем товару матеріали справи не містять.
Отже, факт поставки товару визнається підтвердженим.
Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості.
Згідно з п. 3.2. договору оплата за поставлений товар здійснюється покупцем на підставі рахунку, що виставляється постачальником, в оумовлені цим договором строки шляхом перерахування суми грошових коштів на поточний рахунок постачальника
Пунктом 3.3. Договору передбачено, що покупець здійснює розрахунки за відповідну партію Товару у формі попередньої оплати повної вартості партії Товару або відстрочки платежу на 30 днів від дати відвантаження Товару Покупцю. Фактом поставки товару вважається прийом Покупцем даної партії товару за накладною.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку постачальника (позивача) своєчасно поставити товар в установлених обсягах, належної якості відповідно до вимог законодавства та цього договору відповідає обов'язок покупця своєчасно, в повному обсязі у відповідності до умов договору оплачувати вартість поставленого товару.
Господарський суд констатує, що строк оплати за видатковими накладними є таким, що настав.
Позивач зазначає, що відповідач частково сплатив вартість поставленого товару у розмірі 969 066,23 грн., внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 49 803,83 грн. за накладними від 21.12.2021 у розмірі 32 430,23 грн, від 13.01.2022 у розмірі 4 244,64 грн. та від 08.02.2022 у розмірі 13 128,96 грн.
Суд вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи містять видаткові накладні № 7142 від 21.12.2021 на суму 7 974,00 грн., № 7143 від 21.12.2021 на суму 7 974,00 грн., № 7145 від 21.12.2021 на суму 2 088,00 грн. та № 7146 від 21.12.2021 на суму 8 352,00 грн.(Т.1, а.с.128-131). Всього на суму 26 388,00 грн., а не на 32 430,23 грн., як зазначив позивач.
Також в матеріалах справи містяться видаткові накладні № 7164 від 22.12.2021 на суму 7 974,00 грн., № 131 від 13.01.2022 на суму 4 244,64 грн. та № 550 від 08.02.2022 на суму 13 128,96 грн. (Т.1, а.с.132-134).
В якості доказів часткової оплати вартості товару в сумі 969 066,23 грн. позивач надав платіжні доручення на вказану суму (т.2, а.с. 8-108).
При дослідженні матеріалів справи суд встановив, що серед платіжних доручень містяться:
№ 1450 від 03.02.2022 на суму 2 088,00 грн., яке містить посилання в розділі призначення платежу на договір та видаткову накладну № 7145 від 21.12.2021,
№ 1451 від 03.02.2022 на суму 8 352,00 грн., яке містить посилання в розділі призначення платежу на договір та видаткову накладну № 7146 від 21.12.2021,
№ 1452 від 03.02.2022 на суму 7 974,00 грн., яке містить посилання в розділі призначення платежу на договір та видаткову накладну № 7164 від 22.12.2021,
№ 1453 від 03.02.2022 на суму 7 974,00 грн., яке містить посилання в розділі призначення платежу на договір та видаткову накладну № 7143 від 21.12.2021. (т.2, а.с. 105-108).
Таким чином, матеріали справи містять докази оплати відповідачем вартості поставленого товару на суму 18 414,00 грн. саме за спірними видатковими накладними № 7143 від 21.12.2021 на суму 7 974,00 грн., № 7145 від 21.12.2021 на суму 2 088,00 грн. та № 7146 від 21.12.2021 на суму 8 352,00 грн. 03.02.2022.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 49 803,83 грн. основного боргу є доведеними частково та такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 25 347,60 грн.
В частині стягнення основного боргу в розмірі 24 456,23 грн. слід відмовити.
Правомірність нарахування пені.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляд обов'язку сплатити неустойку.
Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов'язання.
Пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що у разі порушення строків оплати вартості відповідної партії товару, що встановлені пунктами 3.3., 3.4. цього договору, постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня від вартості відповідної партії товару за кожен день прострочення.
На підставі наведених вище умов договору, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 7 581, 53 грн. пені за загальний період прострочення з 21.01.2022 по 08.09.2022.
Відповідач контррозрахунок пені не надав.
Враховуючи те, що відповідач сплатив вартість товару за видатковими накладними № 7145 від 21.12.2021, № 7146 від 21.12.2021, № 7164 від 22.12.2021, № 7143 від 21.12.2021 саме 03.02.2022, період нарахування пені за ними закінчується 02.02.2022.
Суд перевірив розрахунок та, враховуючи вищенаведену сплату, виявив помилки у визначенні періодів нарахування, а тому вимога підлягає частковому задоволенню в розмірі 4 336,60 грн.
В частині стягнення пені в розмірі 3 244,93 слід відмовити.
Правомірність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо розрахунку трьох процентів річних.
Позивач нарахував 892, 87 грн. 3 % річних за загальний період прострочення з 21.01.2022 по 10.09.2022.
Відповідач контррозрахунок трьох процентів річних не надав.
Враховуючи те, що відповідач сплатив вартість товару за видатковими накладними № 7145 від 21.12.2021, № 7146 від 21.12.2021, № 7164 від 22.12.2021, № 7143 від 21.12.2021 саме 03.02.2022, період нарахування 3% річних за ними закінчується 02.02.2022.
Суд перевірив розрахунок, виявив помилки у визначенні періоду нарахування, тому вимога є такою, що підлягає частковому задоволенню у розмірі 451,36 грн.
В частині стягнення 3% річних в розмірі 441,51 грн. слід відмовити.
Щодо розрахунку інфляційних втрат.
Позивач нарахував 8 720, 22 грн. інфляційних збитків за загальний період прострочення з лютого 2022 по серпень 2022.
Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідач контррозрахунок інфляційних втрат не надав.
Суд враховує те, що відповідач сплатив вартість товару за видатковими накладними № 7145 від 21.12.2021, № 7146 від 21.12.2021, № 7164 від 22.12.2021, № 7143 від 21.12.2021 саме 03.02.2022
Суд перевірив розрахунок, виявив в ньому помилки у визначенні початку строку нарахування, тому вимога є такою, що підлягає частковому задоволенню у розмірі 3 582,86 грн.
В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 5 137,36 грн. слід відмовити.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
За викладеного з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача 25 347,60 грн. основного боргу, 4 336,60 грн. пені, 3 582,86 грн. інфляційних втрат, 451,36 грн. 3% річних.
В частині стягнення 24 456,23 грн. основного боргу, 3 244,93 грн. пені, 5 137,36 грн. інфляційних втрат, 441,51 грн. 3% річних слід відмовити.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Масло Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс-М" про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 66 998, 45 грн.- задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-М» (49005, м.Дніпро, провул. Біологічний, буд. 2А; код ЄДРПОУ 40614905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Масло Трейд" (49010, м. Дніпро, вул. Лазаряна, буд. 3, оф.5; код ЄДРПОУ 32794258) 25 347,60 грн.- основного боргу, 4 336,60 грн.- пені, 3 582,86 грн. -інфляційних втрат, 451,36 грн. -3% річних, 1 248,69 грн. -витрат на сплату судового збору, про що видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням чинності.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .
Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено та підписано 05.12.2022.
Суддя Н.Г. Назаренко