05 грудня 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 674/1666/21
Провадження № 22-ц/4820/1760/22
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Талалай О.І., Янчук Т.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про стягнення моральної шкоди, завданої незаконним адміністративним затриманням, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 28 вересня 2022 року,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області (далі - Управління), Державної казначейської служби України (далі - Держказначейство) про стягнення моральної шкоди, завданої незаконним адміністративним затриманням.
ОСОБА_1 зазначив, що 13 березня 2021 року на виїзді з с. Голозубинці, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області, працівники поліції зупинили автомобіль, у якому він перебував як пасажир. Позивач вийшов з автомобіля, щоб поспілкуватися з поліцейськими з приводу відповідальності водія за керування транспортним засобом у технічно несправному стані. Натомість його було затримано та доставлено до відділку поліції через відсутність документів, які посвідчують особу.
Під час адміністративного затримання працівники поліції не роз'яснили позивачу його права, кепкували та насміхалися з нього, а по прибуттю до відділку - не склали протокол затримання позивача, не повідомили родичів про його місце перебування та не проінформували центр з надання безоплатної правової допомоги про затримання особи. Після того, як позивач повідомив своє прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання, працівники поліції відпустили його.
Згідно висновку службового розслідування №38 від 7 квітня 2021 року дії працівників поліції в частині законності затримання позивача є правомірними, водночас мало місце недотримання працівниками поліції порядку адміністративного затримання особи.
В результаті незаконного затримання позивач був неправомірно обмежений у свободі пересування, переніс душевні страждання та приниження. Завдану моральну шкоду він оцінює у розмірі 30 000 грн.
За таких обставин ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на свою користь 30 000 грн моральної шкоди.
Судові рішення щодо заявлених вимог
Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 17 серпня 2022 року закрито провадження у справі в частині вимог до Держказначейства на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв'язку з відмовою позивача від позову.
Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 28 вересня 2022 року в позові відмовлено.
Суд керувався тим, що з метою встановлення особи та складення протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було затримано і доставлено до відділку поліції. У подальшому ОСОБА_1 не притягнуто до адміністративної відповідальності та відпущено додому. Згідно висновку дисциплінарної комісії дії працівників поліції в частині законності затримання ОСОБА_1 є правомірними, водночас мало місце порушення працівниками поліції порядку адміністративного затримання позивача. ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами протиправність діяння відповідача, що виключає причинний зв'язок для відшкодування моральної шкоди, а тому його позов не підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що в результаті безпідставного адміністративного затримання ОСОБА_1 зазнав значних моральних страждань, оскільки його було обмежено у свободі пересування та зверненні за правовою допомогою, піддано насмішкам і глузуванню. Внаслідок незаконних дій працівників поліції порушено конституційні права, честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_1 . Суд першої інстанції не з'ясував усі обставини справи, не застосував норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Управління не подало відзив на апеляційну скаргу.
2.Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Частинами 1, 2, 5 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Суд першої інстанції не з'ясував обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення сторін, неправильно витлумачив норми статей 23, 1167, 1173, 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 260, 261 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) і не дотримався приписів статей 81, 89 ЦПК України.
У зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
13 березня 2021 року неподалік с. Голозубинці, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області, працівники поліції зупинили автомобіль «ВАЗ 2103» реєстраційний номер НОМЕР_1 , у якому перебував ОСОБА_1 в якості пасажира. ОСОБА_1 вийшов з автомобіля для спілкування з працівниками поліції щодо відповідальності водія за керування транспортним засобом у технічно несправному стані. При цьому ОСОБА_1 здійснював фіксацію події за допомогою відеозаписувального пристрою власного мобільного телефону.
На вимогу працівників поліції ОСОБА_1 відмовився надати свої документи, що посвідчують особу, внаслідок чого його було затримано та доставлено до відділку поліції.
Згідно висновку службового розслідування №38 від 7 квітня 2021 року дії працівників поліції в частині законності затримання ОСОБА_1 є правомірними, водночас працівники поліції не дотрималися порядку адміністративного затримання особи, передбаченого статтею 261 КУпАП.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Частиною 1 статті 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
В силу ч.ч. 1, 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Згідно з ч. 1 ст. 1173 ЦК України слідує, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Як передбачено ч. 1 ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Із положень ст. 260 КУпАП слідує, що у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи. Порядок адміністративного затримання визначається цим Кодексом та іншими законами України. Відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконним застосуванням заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, проводиться в порядку, встановленому законом.
Статтею 261 КУпАП визначено, що про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмовлення затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це.
Про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі, а на її прохання також власник відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.
Органи (посадові особи), правомочні здійснювати адміністративне затримання, про кожний випадок адміністративного затримання осіб інформують у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, крім випадків, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки виникають, у тому числі внаслідок правопорушень (деліктів), у зв'язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків.
В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.
При цьому на потерпілого (позивача) покладається обов'язок довести факт неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу).
Право на відшкодування моральної шкоди виникає у особи, у тому числі внаслідок неправомірних дій щодо неї або членів її сім'ї, якщо це призвело до фізичних і душевних страждань потерпілого.
У разі вирішення спору судом розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються моральні втрати особи, що призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Також враховуються обставини, що призвели до погіршення або позбавлення можливості реалізації особою своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У випадку завдання громадянинові шкоди внаслідок незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, ця шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини посадових осіб указаних органів.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури та суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст. 1173, 1174 цього Кодексу).
За змістом приписів указаних правових норм обов'язок відшкодувати завдану шкоду покладається не на орган державної влади або посадову (службову) особу, незаконними рішенням, дією чи бездіяльністю яких завдано шкоду, а на державу.
Особа може бути піддана адміністративному затриманню лише у випадках, прямо передбачених законами України, зокрема, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення.
Порядок адміністративного затримання також визначений законом, а саме, про адміністративне затримання особи складається відповідний протокол, про місце перебування затриманої особи негайно повідомляються її родичі, про затримання особи інформуються центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги чи захисник цієї особи.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Зібрані докази вказують на те, що 13 березня 2021 року ОСОБА_1 був затриманий працівниками поліції та доставлений до відділку поліції з метою встановлення його особи.
У подальшому працівники поліції не склали протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 і протокол про його затримання, не повідомили родичів ОСОБА_1 про його місце перебування та не проінформували центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги чи захисника Іванова Р.П. про його затримання. Після того, як ОСОБА_1 підтвердив свою особу, працівники поліції звільнили його.
У зв'язку з безпідставним адміністративним затриманням ОСОБА_1 був обмежений у свободі пересування, змінено його маршрут та особисті плани. Крім того, недотримання працівниками поліції порядку адміністративного затримання ОСОБА_1 призвело до порушення його прав, у тому числі права на захист, а також права його родини бути обізнаною про місце перебування близької особи.
Така протиправна поведінка працівників поліції щодо ОСОБА_1 завдала йому моральну шкоду.
ОСОБА_1 зазнав душевних страждань і приниження, були порушені його нормальні життєві зв'язки та погіршилися відносини з оточуючими людьми, він вживав додаткових зусиль для організації свого життя та захисту порушеного права.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 неправомірною бездіяльністю органів національної поліції.
Суд першої інстанції не врахував указані обставини, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами протиправність дій працівників поліції, які знаходяться у прямому причинному зв'язку із завданням йому моральної шкоди.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд апеляційної інстанції враховує характер допущеного органами державної влади правопорушення, глибину душевних страждань ОСОБА_1 , позбавлення можливості реалізації ним своїх прав, а також вимоги розумності і справедливості.
Відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди слід визначити у розмірі 1 000 грн.
На думку апеляційного суду, названа сума є належною компенсацією завданої ОСОБА_1 моральної шкоди, що сприятиме відновленню порушених прав останнього.
3.Висновки суду апеляційної інстанції
Не врахувавши вказані обставини та застосовані норми права, суд першої інстанції помилково виходив з того, що позов ОСОБА_1 є необґрунтованим, а тому ухвалене ним рішення не може залишатися в силі.
Таким чином, із держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 слід стягнути моральну шкоду, завдану незаконними діями працівників національної поліції, в розмірі 1 000 грн.
Щодо судового збору
Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Отже понесені ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору не можуть бути покладені на державу, а мають бути повернуті йому в порядку, передбаченому ст. 7 цього Закону.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 28 вересня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів національної поліції, грошові кошти в сумі 1 000 гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Судді: О.І. Ярмолюк
О.І. Талалай
Т.О. Янчук
Головуючий у першій інстанції - Шафікова Ю.Є.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 30