Справа № 452/3584/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/759/22 Доповідач: ОСОБА_2
29 листопада 2022 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 , потерпілої ОСОБА_7 на вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 04.07.2022 року у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Стрілковичі, Самбірського району, Львівської області, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_9 ,
представника потерпілої - захисника ОСОБА_10 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
встановила:
цим вироком ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Запобіжний захід ОСОБА_8 у виді тримання під вартою залишено без змін до вступу вироку в законну силу.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 ухвалено рахувати з моменту затримання, а саме із 28.09.2020 року.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_8 11 вересня 2020 року біля 21 години 15 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за місцем свого проживання - у будинку АДРЕСА_1 , під час словесного конфлікту із своїм сином - ОСОБА_11 , який виник на ґрунті особистих неприязних відносин, з кухонного столу вказаної квартири взяв ніж, з яким, тримаючи у правій руці, направився до приміщення кімнати, де на дивані у лежачому положенні перебував потерпілий. Зупинившись на порозі між приміщеннями кухні та кімнати, ОСОБА_8 продовжив словесний конфлікт з потерпілим, в ході якого погрожував вбити останнього, та в подальшому, діючи умисно, переслідуючи мету умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, наніс ОСОБА_11 , який продовжував перебувати на дивані у лежачому положенні, один удар кухонним ножем у життєво важливу ділянку тіла - грудну клітку зліва, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного ушкодження грудної клітки зліва з ушкодженням серця, що призвело до гострої внутрішньої крововтрати та обезкровлення організму. Від отриманого ножового поранення ОСОБА_11 помер до приїзду карети швидкої медичної допомоги.
В апеляційній скарзі захисник просить вирок суду скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю у діях обвинуваченого складу злочину.
В мотивах апеляційної скарги захисник покликається на те, що дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 119 КК України, як вбивство через необережність. Зазначає, що обвинувачений не мав умислу на вчинення вбивства. Він хотів лише налякати потерпілого. Вказує, що згідно з показаннями обвинуваченого, потерпілий сам наткнувся на ніж, який він тримав. З огляду на це, а також показання потерпілої щодо місця знаходження потерпілого в момент вчинення злочину, дані висновку експерта №115/20 щодо розташування ранового каналу на тілі потерпілого, захисник вважає показання обвинуваченого про те, що потерпілий сам наткнувся на ніж правдивими. Звертає увагу на тому, що при закінченні досудового розслідування стороні захисту не були надані для ознайомлення речові докази у справі. Крім того, зазначає, що ніж, який, на думку обвинуваченого, був знаряддям злочину та перебуває у ОСОБА_12 , у матеріалах кримінального провадження відсутній. Суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про доручення працівникам поліції вилучити вказаний ніж та надати суду для дослідження як речовий доказ. Звертає увагу на тому, що ножі, які вказані у висновку експертизи під №3 та №4 не могли бути знаряддям злочину, оскільки їхня довжина є меншою, ніж рановий канал на тілі потерпілого. Вважає, що кров на ножі №1, який був виявлений в умивальнику, могла потрапити з рушника, яким зупиняли кров потерпілого. Вважає недопустимими всі висновки експертизи, які містяться у кримінальному провадженні, оскільки у матеріалах відсутнє знаряддя злочину, на яке вказує обвинувачений. Вважає висновок експертизи №56/2022-мк неналежним доказом, оскільки у ньому не дані відповіді на всі запитання винесені на дослідження експертизи. У дослідницькій частині відсутня будь-яка мотивація. Вважає, що при призначенні покарання суд першої інстанції необґрунтовано врахував як обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, оскільки така не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду.
Потерпіла ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 призначити більш суворе покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
В мотивах апеляційної скарги потерпіла зазначає, що обвинувачений у момент вчинення злочину перебував у стані алкогольного сп'яніння. Крім того, суд першої інстанції не врахував обставини, що обтяжує покарання, а саме вчинення злочину щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних або близьких відносинах.
Заслухавши доповідача, думку обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу захисника та заперечили проти апеляційної скарги потерпілої, захисника потерпілої, який підтримав апеляційну скаргу довірительки та заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника, прокурора, який заперечив як проти задоволення апеляційної скарги захисника так і апеляційної скарги потерпілої, дослідивши матеріали судового провадження, в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що у задоволенні апеляційних скарг слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зазначених вимог дотримався та вірно встановив вину обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, яка підтверджується зібраними та безпосередньо дослідженими у суді першої інстанції доказами, зокрема.
У судовому засіданні суду першої інстанції потерпіла ОСОБА_7 , показала, що 11.09.2020 року біля 21 години обвинувачений, який є її колишнім чоловіком, зайшов до неї у квартиру, при цьому перебував у нетверезому стані. Вона знаходилась на кухні. Обвинувачений підійшов до неї, поцікавився, де їхній син ОСОБА_11 та окликнув його. Обвинувачений вимагав у сина негайного повернення телефону та стартового пакету, погрожував йому розправою. У відповідь на це, ОСОБА_11 попросив ОСОБА_8 залишити їхнє помешкання, після чого пішов у кімнату та приліг на дивані. Через деякий час обвинувачений зібрався виходити з кухні, коли проходив біля неї, вона зауважила, що в правій руці він тримав ніж з синьо-білою ручкою позаду себе, пішов в приміщення кімнати, де перебував потерпілий. Зупинившись в дверному проході зі сторони кімнати, обвинувачений продовжив словесний конфлікт з сином. Після цього почула крик сина, зайшла в кімнату та побачила, що останній тримався за рану. Обвинувачений в цей час стояв на порозі, в руці тримав ніж, на кінці леза якого була кров. Вона побігла до сусідів, щоб вони допомогли викликати швидку. Після повернення обвинуваченого вже не було у квартирі. ОСОБА_11 помер до прибуття швидкої допомоги.
З метою перевірки та уточнень показань потерпілої ОСОБА_7 , судом першої інстанції досліджено протокол проведення слідчого експерименту від 14.09.2020 року, за участю потерпілої ОСОБА_7 , згідно з яким встановлено, що 11.09.2020 року о 21 год. у квартиру за її місцем проживання прийшов колишній чоловік ОСОБА_8 в нетверезому стані та конфліктував з нею. Син її почав заспокоювати, після чого ліг на ліжку в кімнаті, а ОСОБА_8 сів поряд з нею на кухні. Потім вона побачила, що ОСОБА_8 тримає в руках ніж та направляється в сторону ОСОБА_11 . ОСОБА_8 підійшов до кімнати та тримаючи ніж за спиною, спілкувався з сином. За декілька хвилин почула як син крикнув, побігла в кімнату та побачила сина, який вставши з дивану, тримався за рану. Потерпіла побігла по допомогу до сусідів, а коли повернулась ОСОБА_8 вже не було.
Свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , в судовому засіданні суду першої інстанції показали, що вони проживають по сусідству із сім'єю ОСОБА_17 . 11.09.2020 року до них в квартиру прибігла потерпіла ОСОБА_7 , повідомила, що обвинувачений вдарив її сина ножем та просила викликати швидку допомогу. В квартирі ОСОБА_7 вони побачили ОСОБА_11 , який лежав у кімнаті на підлозі. Потерпілий сказав, що ОСОБА_8 наніс йому удар ножем. Вони надавали йому допомогу. До приїзду швидкої допомоги потерпілий помер.
Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні суду першої інстанції показав, що вона проживає по сусідству із сім'єю ОСОБА_17 у квартирі АДРЕСА_2 . 11.09.2020 року о 21 год. вона почула крики обвинуваченого. Згодом вона прибігла до квартири ОСОБА_7 . Потерпілий лежав на підлозі, біля нього знаходився сусід ОСОБА_15 . Вона намагалась надавати допомогу потерпілому. До приїзду швидкої допомоги потерпілий помер.
Із протоколу огляду місця події від 12.09.2020 року та додатку до нього вбачається, що місцем події є квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , де виявлено та за участю експерта ОСОБА_19 оглянуто труп потерпілого ОСОБА_11 та вилучено 5 ножів, змиви РБК, наволочку та шматку зі слідами РБК.
Висновком судово-медичної експертизи № 115/20 від 29.09.2020 року встановлено, що на передній поверхні грудної клітки ОСОБА_11 зліва, на 3 см нижче ключиці, на рівні соска, на пристінковій плеврі між 2-3 ребрами виявлена вертикальна рана, краєвий надріз нижнього краю другого ребра, на верхній долі лівої легені наскрізне ушкодження з крововиливом, навколосерцева сумка з вертикальним ушкодженням, на передній поверхні лівого шлуночка біля основи серця вертикальна рана, які утворились від дії гострого плоского колючо-ріжучого предмету, типу клинка ножа, який мав, як мінімум, одне досить гостре лезо і відносяться до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент утворення, в даному випадку перебуває в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті. Потерпілий під час нанесення йому удару ножем міг перебувати як у вертикальному так і горизонтальному положенні і був повернутий передньою лівою поверхнею тіла до особи, яка наносила удар. Рановий канал, який починається на шкірі передньої поверхні грудної клітки проходить зверху вниз, спереду назад і зліва направо через верхню долю лівої легені, серцеву сумку та передню стінку лівого шлуночка, довжина ранового каналу до стінки серця становить 13 см, проходить 1,5 см стінки шлуночка і закінчується в порожнині шлуночка. Смерть ОСОБА_11 наступила біля 1 доби до судово-медичної експертизи трупа, що підтверджується ступенем розвитку трупних явищ, внаслідок одного проникаючого колото-різаного ушкодження грудної клітки зліва з ушкодженням серця, що призвело до гострої внутрішньої крововтрати та обезкровлення організму з вираженим малокрів'ям внутрішніх органів та наявністю рідкої крові і згустків у лівій плевральній порожнині та серцевій сорочці.
В судовому засіданні суду першої інстанції експерт ОСОБА_19 підтримав складений ним висновок експерта №115/20. З його участю проведено огляд місця події. Бачив труп після нанесення йому тілесних ушкоджень, описував їх слідчому. Проводив дослідження на другий день і встановив механізм спричинення ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, вилучив шкіру, гістологію, цитологію, імунологію, які були необхідні для висновку експертизи. У трупа була виявлена одна колото-різана рана, яка утворилась від дії колото-ріжучого предмету типу ножа. З його участю проведено слідчий експеримент, по результатах якого встановив, що в момент вчинення злочину потерпілий найімовірніше знаходився у горизонтальному положенні лежачи на дивані. Нападаючий тримав ніж лезом вперед, підійшов до потерпілого і зробив колючий удар. Потерпілий не міг вставати в момент нанесення удару.
Відповідно до даних висновку судово-медичної експертизи клаптя шкіри від трупа ОСОБА_11 № 150/2020-мк від 21.09.2020 року, на клапті шкіри з передньої поверхні грудної клітки зліва виявлено одне колото-різане ушкодження, яке утворилось від дії гострого плоского колючо-ріжучого предмету типу клинка ножа, який мав як мінімум одне досить гостре лезо.
Висновком судової гістологічної експертизи № 2254/2020 від 29.09.2020 року, встановлено у ОСОБА_11 розлиті крововиливи в серці, серцевій сорочці та легенях з мінімальною клітинною реакцією. Кров у бронхах. Осередкова гостра емфізема легень. Помірний набряк головного мозку з порушенням гемомікроциркуляції. Хронічний персистуючий гепатит. Фібро та ліпоматоз підшлункової залози. Помірне кровонаповнення внутрішніх органів.
Із висновку судової імунологічної експертизи № 1332/2020-ім від 16.09.2020 року, вбачається, що кров від трупа ОСОБА_11 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В та ізосерологічною системою АВ0.
Відповідно до даних висновку судової цитологічної експертизи №406/2020ц від 16.09.2020 року, в змивах з клинка ножа №1, виявлено кров людини, яка ймовірно походить від трупа ОСОБА_11 .
Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_20 підтримала висновок № 406/2020ц.
Із висновку судово-медичної експертизи № 152/2020-мк вбачається, що при проведенні судово-медичної експертизи одягу та клаптя шкіри від трупа ОСОБА_11 на передній половинці футболки зліва та на клапті шкіри з передньої поверхні грудної клітки зліва було виявлено по одному колото-різаному пошкодженню, які утворились від дії гострого плоского колючо-ріжучого предмету типу клинка ножа, який міг мати досить гостре лезо та обух. Вищевказані колото-різані пошкодження на футболці та шкірі могли утворитись від дії клинків ножів №1, №2 та №3, найімовірніше не могли утворитись від дії клинка ножа №4 та не могли утворитись від дії клинка ножа №5.
Відповідно до даних висновку судово-медичної експертизи № 273/2021-мк від 21.01.2022 року, колото - різане пошкодження на передній половинці футболки потерпілого ОСОБА_11 зліва відповідає за локалізацією рані на тілі ОСОБА_11 на передній поверхні грудної клітки зліва. Встановити позу потерпілого в момент заподіяння тілесних ушкоджень та взаєморозташування потерпілого та особи, що нанесла пошкодження, не надається можливим. Враховуючи розташування пошкоджень на одязі та тілі (передня поверхня грудної клітки зліва) та напрямок ранового каналу (зверху вниз, спереду назад і зліва направо) можна лише вважати, що травмуючий предмет (знаряддя) був спрямований у передню поверхню тіла зверху вниз, спереду назад і зліва направо.
Покликання захисника у апеляційній скарзі на те, що потерпілий сам наткнувся на ніж, який тримав обвинувачений, а тому його дії слід кваліфікувати за ст. 119 КК України, як вбивство через необережність, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Стаття 115 КК України передбачає відповідальність за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Із суб'єктивної сторони цей злочин характеризується умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини й бажає або свідомо припускає їх настання.
Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їхні стосунки.
Зокрема, вбивство з необережності, на відміну від умисного вбивства, має місце лише при необережній формі вини, для якої характерне поєднання усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії чи бездіяльності) та недбалого або самовпевненого ставлення до настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння.
Під час досудового розслідування та у суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_8 заперечив свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та показав, що взяв ніж, щоб налякати потерпілого, крім того, підтвердив, що висловлював в його сторону погрози вбивством. Зазначив, що його син сам наткнувся на ніж, який він тримав у руці.
Із висновку судово-медичної експертизи №56/2022-мк від 29.03.2022 року вбачається, що після проведення слідчого експерименту від 25.03.2022 року за участю ОСОБА_8 та після ознайомлення з відеозаписами та протоколами проведення слідчого експерименту встановлено, що тілесні ушкодження у потерпілого ОСОБА_11 не могли утворитися за обставин, на які вказав обвинувачений ОСОБА_8 .
Таким чином, з врахуванням показань самого обвинуваченого, який погрожував потерпілому вбивством, при цьому тримавши у руці ніж, а також висновків вищевказаної судово-медичної експертизи, з огляду на характер та локалізацію ушкоджень на тілі потерпілого, нанесені в грудну клітину, де розташовані життєво важливі органи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у обвинуваченого умислу саме на заподіяння смерті потерпілому, а тому його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.115 КК України.
Доводи захисника про те, що ніж, яким нібито насправді був завданий удар ОСОБА_11 , не був вилучений в ході огляду приміщення колегія суддів вважає безпідставними.
Допитаний в суді першої інстанції за клопотанням сторони захисту свідок ОСОБА_12 , який є сином обвинуваченого показав, що 11.09.2020 року після закінчення слідчих дій, йому дозволили зайти у приміщення квартири. На прохання захисника, на поверхні стільниці в кутку він знайшов ніж, який замотав у клейонку і зберігає його.
Допитаний в суді першої інстанції в якості свідка слідчий ОСОБА_21 показав, що всі ножі, які були на той час виявлені у квартирі, були вилучені.
Потерпіла ОСОБА_7 після огляду пред'явлених їй в судовому засіданні суду першої інстанції ножів зазначила, що ніж, на який посилався обвинувачений, був у їхній квартирі, однак використовувався для нарізки овочів та фруктів. Він знаходився в нижній шухляді, вона ним не користувалась. Категорично заперечила факт, що даний ніж міг бути в руці обвинуваченого в день події.
Покази потерпілої підтверджуються висновками судово-медичних експертиз №273/2021-мк, № 152/2020-мк, згідно з якими колото-різані пошкодження на футболці та шкірі ОСОБА_11 могли утворитись від дії клинків ножів №1, №2, №3, найімовірніше не могли утворитись від дії клинка ножа №4 та не могли утворитись від дії клинка ножа №5.
Поряд з цим, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу покликання захисника на те, що вилучені ножі, які є речовими доказами у кримінальному провадженні не могли бути знаряддями злочину, оскільки їхня довжина є меншою за довжину ранового каналу.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 115/20 від 29.09.2020 року вбачається, що довжина ранового каналу до стінки серця становить 13 см, проходить 1,5 см стінки шлуночка і закінчується в порожнині шлуночка.
Таким чином, встановлено, що довжина ранового каналу на тілі потерпілого становить 14, 5 см.
Із висновку судово-медичної експертизи № 152/2020-мк вбачається, що на дослідження експертизи надано речові докази, а саме ніж №1 з довжиною клинка 14, 5 см., ніж №2 з довжиною клинка 14, 6 см., ніж №3 з довжиною клинка 13, 7 см., ніж №4 з довжиною клинка 11, 8 см., ніж №5 з довжиною клинка 11, 2 см.
Довжина клинка ножів №1 та №2 співпадають із глибиною ранового каналу на тілі потерпілого, а тому покликання захисника на недопустимість як доказів всіх висновків експертиз у кримінальному провадженні з огляду на відсутність, на думку захисника, у матеріалах кримінального провадження знаряддя злочину, є необґрунтованими.
Крім того, на ножі №1 згідно з даними висновку цитологічної експертизи №406/2020ц від 16.09.2020 року, виявлена кров потерпілого ОСОБА_11 .
Доводи захисника про те, що кров на ніж №1 могла потрапити від рушника, яким зупиняли кровотечу у потерпілого, колегія суддів вважає надуманими, жодними доказами не підтвердженими та спрямованими на уникнення обвинуваченим кримінальної відповідальності.
Зазначені речові докази, відповідно до вимог ст. 357 КПК України, були оглянуті судом першої інстанції, а також були надані для ознайомлення учасникам судового провадження.
Колегія суддів вважає безпідставними покликання захисника на неналежність висновку експертизи №56/2022-мк як доказу.
Колегією суддів встановлено, що з метою перевірки версії сторони захисту за клопотанням захисника ОСОБА_6 (т. 2 а. с. 97-98) ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29.03.2022 року (т. 2 а.с. 106-107) призначено додаткову медико-криміналістичну експертизу та складено висновок №56/2022-мк.
Висновок експертизи №56/2022-мк є таким, який відповідає вимогам ст. 101 КПК України, оскільки у ньому дані відповіді на всі запитання винесені на дослідження експертизи та наведена мотивація у дослідницькій частині.
Відтак, колегією суддів відмовлено у задоволенні клопотань захисника ОСОБА_6 в допиті експерта ОСОБА_22 та призначенні додаткової медико-криміналістичної експертизи, оскільки у відповідності до ч. 3 ст. 404 КПК України, ним не наведено будь-яких доводів, що обставини кримінального провадження, які слід повторно дослідити, досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що у вказаному висновку експертизи наявна дослідницька частина, згідно з якою експерт ОСОБА_22 дослідив кримінальне провадження та відеозаписи слідчого експерименту з ОСОБА_8 та за участю вказаного експерта від 25.03.2022 року, а також за результатами досліджень відповів на поставлене перед експертизою питання, встановивши неможливість утворення тілесних ушкоджень на тілі потерпілого за обставин, на які вказує ОСОБА_8 .
Відтак, колегія суддів вважає, що покликаючись на безпосередньо досліджені докази, суд першої інстанції відповідно до ст. 94 КПК України всебічно, повно та неупереджено дослідив всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, в сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.
При призначенні покарання обвинуваченому суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, який посередньо характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, обставину, що обтяжує покарання, вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, обставин, що пом'якшують покарання судом першої інстанції не встановлено.
Колегія суддів вважає обґрунтованими покликання сторони захисту про відсутність обставини, що обтяжує покарання обвинуваченому вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, оскільки у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які висновки судових токсикологічних експертиз щодо перебування обвинуваченого у стані алкогольного сп'яніння у момент вчинення злочину.
Поряд з цим, колегія суддів погоджується із доводами потерпілої у апеляційній скарзі про те, що у діях обвинуваченого наявна обставина, що обтяжує покарання, а саме вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває близьких відносинах, оскільки обвинувачений вчинив злочин відносно свого сина ОСОБА_11 .
Враховуючи вищенаведені обставини, наявність встановленої як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції однієї обставини, що обтяжує покарання обвинуваченому, колегія суддів вважає, що покарання призначене йому з дотриманням вимог ст. 65 КК України у межах встановлених у санкції статті, та є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому доводи потерпілої про необхідність призначення обвинуваченому більш суворого покарання, є необґрунтованими.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування вироку Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 04.07.2022 року відносно ОСОБА_8 у суді першої інстанції, колегією суддів не встановлено, а тому його слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 04.07.2022 року відносно ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 , потерпілої ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, та на неї може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - протягом трьох місяців з моменту отримання її копії.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4