Справа № 452/2068/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/697/22 Доповідач: ОСОБА_2
01 грудня 2022 року у м. Львів
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду
під головуванням судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29 червня 2022 року щодо обвинуваченого ОСОБА_7 ,
з участю: прокурора ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
встановила:
Вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29 червня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання - 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.
Згідно ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Відповідно ст.76 ч.1 п.1 та п.2 КК України, покладено на ОСОБА_7 обов'язок періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вирішено питання про процесуальні витрати.
За вироком суду, ОСОБА_7 03 жовтня 2020 року, приблизно о 12 годині 30 хвилин, керуючи автомобілем «Renault Megane» р.н.з. НОМЕР_1 , та рухаючись ним по автодорозі "Мостиська-Самбір" у напрямку до м. Мостиська, при проїзді її ділянки у районі 35 км, що між м. Самбір та хутір Рудня Самбірського району, грубо порушив вимоги Р. 1 п. п. 1.5, 1.10 (у частині визначення термінів "дорожня обстановка", "дорожні умови", "безпечна швидкість", "перевага у русі", "обгін", "пішохідний перехід"); Розділу 2 п. 2.3. б), д ); Розділу 10 п. 10.1; Розділу 14 п. п. 14.2.6), 14.6.в); вимог дорожньої розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія) дод. 2 Розділу 34 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001, які виразились у тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та відповідно не зреагував на її зміну, перед зміною напрямку свого руху - початком виконання маневру обгону, не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на зустрічну смугу руху та продовжував рух по ній, незважаючи на наближення до місця, де нанесена вузька суцільна лінія дорожньої горизонтальної розмітки 1.1 та наявний нерегульований пішохідний перехід, позначений дорожніми знаками та дорожньою розміткою, що в подальшому призвело до зіткнення із автомобілем "Fiat Scudo", реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_9 , та який виконував маневр повороту ліворуч.
У результаті порушення ОСОБА_7 Правил дорожнього руху, потерпілий ОСОБА_10 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 181/20 від 03.11.2020, отримав наступні тілесні ушкодження: вдавлений перелом лівої тім'яної кістки, гостра епідуральна гематома лівої тім'яної ділянки, забійна рана в проекції перелому, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Таким чином, ОСОБА_7 , будучи особою, яка керує транспортним засобом, вищенаведеними діями вчинив порушення Правил безпеки дорожнього руху, що заподіяло потерпілому ОСОБА_10 тяжке тілесне ушкодження, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.
На вказаний вирок суду захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій не оспорюючи кваліфікації дій обвинуваченого та доведеності його вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, просить оскаржуваний вирок змінити шляхом скасування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. У решті вирок просить залишити без змін.
Свої апеляційні вимоги захисник мотивує тим, що оскаржуваний вирок є незаконним і підлягає зміні в частині призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортним засобом, у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання особі обвинуваченого, оскільки воно є явно несправедливим з точки зору суворості і підлягає виключенню.
Захисник стверджує, що при призначенні покарання, суд першої інстанції не врахував ряд пом'якшуючих обставин. Так, обвинуваченим повністю відшкодовано завдані збитки потерпілому, який у судовому засіданні подав про це заяву, зазначивши про відсутність жодних претензій до обвинуваченого, та просив не позбавляти волі ОСОБА_7 та застосувати до нього ст. 75 КК України. Під час судового розгляду ОСОБА_7 повністю визнав свою вину, щиро розкаявся і погодився з недоцільністю дослідження доказів щодо обставин, які ним не оспорюються, чим сприяв встановленню судом істини у справі. Крім цього, обвинувачений позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, одружений, має на утриманні одну малолітню дитину. Вказує, що до моменту дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 працював, є єдиним годувальником сім'ї, а позбавлення права керувати транспортним засобом суттєво вплине на матеріальне становище ОСОБА_7 . Основна діяльність ОСОБА_7 полягає в тому, що він використовує дане авто для роботи, а саме ОСОБА_7 здійснює розкопку колодязів для людей в с Міженець та прибережних селах і сусідніх районах Львівської області і для даної діяльності йому необхідне відповідне обладнання, яке він перевозить за допомогою авто. Захисник просить врахувати, що у зв'язку із війною ринок праці в України різко впав, і отримати роботу є досить складно. Звертає увагу, що ОСОБА_7 не є суспільно небезпекою особою, оскільки вчинив тяжкий злочин з необережності та вперше, а тому його перевиховання та виправлення можливе без позбавлення права керувати транспортним засобом.
При апеляційному розгляді справи захисник та обвинувачений підтримали подану апеляційну скаргу, з наведених у ній мотивів, та просили таку задоволити.
Прокурор заперечив апеляційні вимоги сторони захисту як безпідставні, зазначивши про законність та обґрунтованість оскаржуваного вироку суду.
Заслухавши доповідача, пояснення присутніх сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за встановлених судом першої інстанції обставин, кваліфікація його дій в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.
Також в апеляційному порядку не оспорюється вид та розмір основного покарання, призначеного ОСОБА_7 та звільнення на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком.
Апеляційні доводи сторони захисту зводяться до необґрунтованого призначення судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно ст. 65 КК України суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК України.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності у кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання, тощо.
Оскаржуваним вироком ОСОБА_7 засудження за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності, суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання у цілому.
Згідно матеріалів справи при призначенні ОСОБА_7 покарання місцевим судом враховано, ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який є тяжким, дані про особу обвинуваченого, який позитивно характеризується по місцю проживання, має на утриманні малолітню дитину, на обліках в наркологічному і психоневрологічному диспансерах не перебуває, раніше не судимий, думку потерпілого ОСОБА_10 , який подав до суду заяву про те, що на даний час із обвинуваченим примирився і не має до нього жодних претензій та не буде мати в майбутньому, просить не позбавляти його волі, разом з тим залишає за собою право звернутись до страхової компанії у відповідності до Закону України про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також наявність обставин, які пом'якшують покарання , а саме щире каяття обвинуваченого у скоєному та активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування завданої потерпілому шкоди.
Водночас, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції призначаючи ОСОБА_7 покарання врахував наведені обставини та дані про особу обвинуваченого не у повній мірі.
Згідно матеріалів справи ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, вчинених з необережності.
Позитивна посткримінальна поведінка ОСОБА_7 , яка проявилась у активному сприянні розкриттю злочину та повне визнання ним вини, а також вчинення обвинуваченим активних дій по відшкодуванню заподіяної шкоди потерпілому, що останній підтвердив подавши відповідну заяву про примирення із обвинуваченим і відсутність до нього будь яких претензій, та просив суворо не карати винного, свідчить про те, що обвинувачений насправді розкаявся у вчиненому і старався усунути наслідки своїх дій, та впродовж провадження у справі не намагався уникнути відповідальності за скоєне.
Окрім врахованих місцевим судом позитивних даних про особу ОСОБА_7 , колегія суддів враховує, що ОСОБА_7 , будучи працездатним, має необхідність матеріально забезпечувати утримання своєї сім'ї, у тому числі малолітньої дитини, і позбавлення його права керування транспортними засобами, у даний час, призведе до обмеження можливостей ОСОБА_7 забезпечувати свою сім'ю засобами для прожиття.
Також, колегія суддів враховує, що у даному провадженні не встановлено обставин, які обтяжують покарання, що згідно оскаржуваного вироку не було враховано судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання.
Ураховуючи наведене у сукупності, колегія суддів вважає, що у даному, конкретному випадку буде необхідним, достатнім та справедливим призначити обвинуваченому ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді позбавлення волі на визначений місцевим судом строк, однак без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, що передбачено санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, та із подальшим звільнення обвинуваченого від відбування покарання у виді позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України, із встановленням іспитового строку та покладення на обвинуваченого процесуальних обов'язків, визначених ст. 76 КК України.
Таким чином, апеляційну скаргу захисника слід задовольнити, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 слід змінити в частині призначеного покарання з мотивів, наведених вище.
Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити.
Вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29 червня 2022 року щодо ОСОБА_7 змінити в частині призначеного покарання.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді чотирьох років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Відповідно п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_7 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та/або роботи.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: