Справа № 466/5268/17 Головуючий у 1 інстанції: Головатий Р.Я.
Провадження № 22-ц/811/1923/22 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
24 листопада 2022 року м.Львів
Справа № 466/5268/17
Провадження № 22ц/811/3640/21
Провадження № 22ц/811/1923/22
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.
секретар Іванова О.О.
розглянув справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 12 серпня 2021 року та апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на додаткове рішення цього суду від 18 серпня 2021 року, ухвалені у Львові у складі судді Головатого Р.Я., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Львівського обласного управління ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», з участю третьої особи: ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою,-
встановив:
21 липня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з цим позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 17 вересня 2016 року близько 16 год. 35 хв. на автомобільній дорозі «Львів-Шегині» в с. Бартатів Городоцького району Львівської області ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Шкода Фабія», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись у напрямку м. Шегині, не стежив за дорожньою обстановкою, внаслідок чого втратив пильність та здійснив зіткнення з керованим ним (позивачем) автомобілем. Внаслідок зіткнення його (позивача) автомобіль виїхав на смугу зустрічного руху та зіткнувся з іншими автомобілями, що спричинило механічні пошкодження транспортного засобу. Згідно висновку вартість матеріального збитку становить 191 429,95 грн., однак позивач просив стягнути з відповідачів лише 135 000 грн., що прирівнюється до вартості автомобіля з урахуванням фізичного зносу. Вказує, що вина ОСОБА_1 була доведена постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 22 листопада 2016 року у справі №466/9060/16п, якою відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом на строк шість місяців. При цьому, ОСОБА_1 свою вину у скоєному визнав у повному обсязі. 22 грудня 2016 року постановою Апеляційного суду Львівської області скасовано постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 22 листопада 2016 року з підстав передбачених п. 7 ст. 247 КУпАП, а саме: пропуску передбаченого ст.38 КУпАП строку притягнення відповідача до адміністративної відповідальності. При цьому, в мотивувальній частині вказаної постанови встановлено, що ОСОБА_4 зазначав у своїй апеляційній скарзі, що суд першої інстанції не врахував, того що він визнав свою вину та вперше притягується до відповідальності. Зазначає, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у Львівському обласному управлінні ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», ліміт відповідальності по майну потерпілого згідно з полісом складає 50 000 грн., а також встановлено франшизу у розмірі 500 грн. Враховуючи наведене, оскільки ліміт відповідальності за полісом складає 49 500 грн. (50 000 грн. - 500 грн.), просить вказану суму стягнути зі страхової компанії, а різницю у розмірі 84 500 грн. - з винуватця ДТП. Крім цього, просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 також 84 500 грн. за послуги зберігання транспортного засобу, послуги на правничу допомогу та сплачений судовий збір.
Рішенням Личаківського районного суду від 12 серпня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 84 500 грн. на відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою. Стягнуто з Львівського обласного управління приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_2 49 500 грн. страхового відшкодування. В решті позову відмовлено.
Додатковим рішенням цього суду від 18 серпня 2021 року стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та Львівського обласного управління Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_2 7 113,96 грн. судових витрат.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі посилається на те, що рішення постановлене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права. Вважає, що висновок №62 експертного автотоварознавчого дослідження, який покладений в основу рішення, не відповідає вимогам методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Просить скасувати рішення та постановити нове, яким стягнути з нього на користь позивача 12 130,56 грн. на відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.
Додаткове рішення оскаржує ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія». В апеляційній скарзі посилається на те, що судом порушено норми процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи. Звертає увагу, що під час розгляду справи судом першої інстанції залишено без уваги, що Львівське обласне управління ПрАТ «УПСК» є відокремленим підрозділом та не має статусу юридичної особи, відповідно безпідставно залучено в якості відповідача у справі. На даний час зазначений відокремлений підрозділ ліквідовано. ПрАТ «УПСК» платіжним дорученням № 20535 від 10 листопада 2021 року сплатило відшкодування в сумі 49 500 гри. на користь ОСОБА_2 на підставі рішення Личаківського районного суду м. Львова від 12 серпня 2021 року. Також зазначає, що розподіл судових витрат додатковим рішенням здійснено з порушенням норм процесуального права, оскільки солідарний обов'язок сторін щодо сплати судових витрат положеннями ЦПК України не передбачений. Просить додаткове рішення скасувати та вирішити питання про розподіл судових витрат.
2 серпня 2022 року представник ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» - Боярська Г.П. подала відзив на апеляційну скаргу на рішення суду від 12 серпня 2021 року, у якому просить розглянути апеляційну скаргу без участі представника ПрАТ «УПСК», скасувати додаткове рішення та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи шляхом повідомлення їх представників електронною поштою. 13 жовтня та 24 листопада 2022 року учасники справи в судове засідання не з'явилися, заяв про відкладення розгляду справи не надали. Представник позивача ОСОБА_5 подала заяву про розгляд справи у відсутності позивача та його представника. Апеляційним судом ухвалено проводити розгляд справи за відсутності її учасників, скільки відсутні поважні причини їх неявки.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводиться.
Д атою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить залишити без задоволення, апеляційну скаргу ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» -задовольнити.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Встановлено, що 17 вересня 2016 року на автодорозі «Львів-Шегині» в с.Бартатів Городоцького району Львівської області з вини відповідача ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом «Шкода Фабія», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено, зокрема, транспортний засіб «Фольксваген Пасат», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував позивач.
Згідно висновку № 62 експертного автотоварознавчого дослідження, складеного 14 липня 2017 року судовим експертом Галамаєм Я.І., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Фольксваген Пасат», реєстраційний номер НОМЕР_2 , після його пошкодження в ДТП 17 вересня 2016 року, з врахуванням особливостей його стану та пошкоджень, які виявлені на момент огляду 25 березня 2017 року, в цінах станом на час проведення дослідження, без врахування ПДВ, становить 191 429,95 грн.
Відповідно до копії страхового полісу АЕ/5374142 транспортний засіб «Шкода Фабія», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП був застрахований Львівським обласним управлінням ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія», страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000 грн., франшиза - 500 грн.
Відповідно до ст. 22, ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах.
Положення статті 1188 ЦК України є спеціальними щодо статті 1166 зазначеного Кодексу, у зв'язку із чим перевага в застосуванні повинна надаватися спеціальній нормі.
Вирішуючи спори, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, зокрема, зіткненням транспортних засобів, належить виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини (стаття 1188 ЦК України). Отже, за цих обставин обов'язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеню вини. У разі випадкового заподіяння шкоди, тобто коли зіткнення транспортних засобів є наслідком випадкового збігу обставин, збитки несе потерпілий, оскільки відсутні правові підстави для покладання відповідальності на іншу сторону.
Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей.
Таким чином, правила щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, встановлені ст. 1188 ЦК України, згідно ч. 1 якої шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.1, 2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки, зокрема, є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з п.3 ч.1 ст.988 ЦК України та ст.20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Суд першої інстанції прийшов до висновку про стягнення із Львівського обласного управління приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь позивача 49 500 грн. страхового відшкодування та з ОСОБА_1 84 500 грн. - суму завданих збитків, яка не покрита страховим відшкодуванням.
Судом першої інстанції мотивовано відмовлено у задоволенні клопотання про долучення до матеріалів справи та аналіз висновку експерта № СЕ-18/114-21/1582-АВ від 24 березня 2021 року, який подано з порушенням порядку, встановленого ст. 83 ЦПК України, після закриття підготовчого провадження у справі.
Рішення в частині стягнення з Львівського обласного управління приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь позивача 49 500 грн. страхового відшкодування та відмови у стягненні з ОСОБА_1 в користь позивача 84 500 грн. за послуги із зберігання транспортного засобу не оскаржене і не переглядається.
Є встановленим, що юридичною особою - ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь позивача перераховано в добровільному порядку на виконання рішення суду у цій справі страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності (49 500 грн.).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача ОСОБА_1 84 500 грн. майнової шкоди, що складає суму, не покриту страховим відшкодуванням. У зазначеній частині висновки суду відповідають обставинам справи. Судом правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду у зазначеній частині. Підстави для скасування рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 в користь позивача майнової шкоди відсутні.
Відтак, відповідно до ст.375 ЦПК України рішення суду першої інстанції в оскарженій частині належить залишити без змін.
Щодо додаткового рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позов ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , Львівського обласного управління ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» задоволено частково, тому з останніх на користь позивача з відповідачів належить стягнути солідарно понесені позивачем судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 7 113,96 грн.
Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.
Встановлено, що позивач поніс 9 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, що підтверджується платіжними документами про їх оплату на підставі договору про надання правової допомоги від 25 квітня 2017 року та актом прийому-передачі наданих послуг. Ним сплачено 1 600 грн. судового збору та 1000 грн. за проведення експертизи, що підтверджується відповідними квитанціями.
Згідно з ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, відповідно до ч.1, п.1, 2 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до п. 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Суд першої інстанції на це уваги не звернув та зробив помилковий висновок про солідарне стягнення з відповідачів судових витрат та невірно провів розрахунок таких.
Також колегією суддів встановлено, що Львівське обласне управління ПрАТ «УПСК» не є юридичною особою і не може бути стороною (відповідачем) у справі. Відтак, зазначений відокремлений підрозділ юридичної особи не може нести судових витрат.
Пропорційно до задоволених вимог до відповідача ОСОБА_1 з нього в користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 4 486,30 грн., які є обґрунтованими, співмірними із складністю справи та наданою правничою допомогою; підтверджені належними доказами і були необхідними для позивача.
Відповідно до п.4 ч. ст.376 ЦПК України оскаржуване додаткове рішення належить скасувати та прийняти нове рішення щодо розподілу судових витрат про стягнення в користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 4 486,30 грн.
Керуючись: ст.ст. 133, 137,141, 367, п.1, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» задовольнити.
Рішення Личаківського районного суду від 12 серпня 2021 року залишити без змін.
Додаткове рішення Личаківського районного суду м.Львова від 18 серпня 2021 року скасувати та прийняти нове рішення.
Заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) в користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) 4 486,30 грн. (чотири тисячі чотириста вісімдесят шість грн. 30 коп.) судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 29 листопада 2022 року.
Головуючий______________________Т. І. Приколота
Судді: __________________Ю.Р. Мікуш ___________________Р.В. Савуляк