ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
24 листопада 2022 року Справа № 903/338/22
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Крейбух О.Г. , суддя Юрчук М.І.
секретар судового засідання Цвіркун О.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Веремчук В.В.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокард-Україна" на рішення Господарського суду Волинської області, ухвалене 13.09.2022 (суддя Шум М.С., повний текст складено 23.09.2022) у справі № 903/338/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порт Сіті Груп"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокард-Україна"
про стягнення 1 293 307 грн. 61 коп.
На розгляді Господарського суду Волинської області перебувала позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Порт Сіті Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокард-Україна" про стягнення 1 293 307, 61 грн.
Підставою звернення позивача до суду стало порушення відповідачем зобов'язань в частині вчасної сплати коштів згідно з Договором суборенди № Б-115 від 05.02.2020.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 13.09.2022 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Брокард-Україна" на користь ТОВ "Порт Сіті Груп" 1 251 583,28 грн, з яких: 994 607,94 грн основного боргу, 238 479,04 грн штрафу та 18 496,30 грн витрат по сплаті судового збору. У позові на суму 60 220,63 грн штрафу відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 13.09.2022 у задоволеній частині позову та стягнути з позивача понесені відповідачем витрати зі сплати судового збору.
Апелянт вважає, що судом першої інстанції не в повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення для вирішення даної справи, відтак зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права. Зокрема, зіертає увагу на відсутність підстав для задоволення позовних вимог зі сплати заборгованості за квітень 2022 у сумі 125 639,40 грн та травень 2022 - червень 2022 у сумі 258 337,96 грн. Вважає, що у зв'язку із тим, що судом першої інстанції було надано неправильну оцінку обставинам сплати суборендної плати за вказані періоди, то задоволення позовних вимог зі сплати штрафу у сумі 238 479, 04 грн також є неправомірним. Разом з цим, звертає увагу на неможливість сплати відповідачем заборгованості за Договором суборенди з огляду на дію виключних обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), засвідчених Сертифікатом ТПП № 3100-22-0812.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2022, серед іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Брокард-Україна" на рішення Господарського суду Волинської області від 13.09.2022 у справі № 903/338/22; справу постановлено розглянути в судовому засіданні.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується із доводами апелянта та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення Господарського суду Волинської області від 13.09.2022 у справі № 903/338/22 - без змін.
Представнику апелянта було задоволено клопотання про участь в засіданні в режимі відеоконференцзв'язку поза межами суду з використанням власних технічних засобів. Однак в обумовлений час представник до відеоконференцзв'язку не під'єднався, тобто в судове засідання не з'явився. В телефонному режимі з'ясовано, що у зв'язку із відсутністю електроенергії внаслідок віялових відключень за місцезнаходженням представниці апелянта - адвоката Денисенко А.Ю. (м.Київ), остання не змогла прийняти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференц-прийому "EasyCon". Явку іншого уповноваженого представника апелянт не забезпечив та будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв.
Судом враховано, що за змістом п. 3 ч.2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи в судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли засідання може відбутися без участі такої особи.
Зважаючи, що явка сторін обов'язковою не визнавалась, а позиція апелянта викладена у поданій ним скарзі, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи, оскільки нез'явлення представника апелянта не перешкоджає розгляду.
В судовому засіданні представник позивача заперечує доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві та просить у її задоволення відмовити.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Розглянувши матеріали справи № 903/338/22, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши та проаналізувавши наявні докази, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2020 між ТОВ "Порт Сіті Груп" (далі - Орендар) та ТОВ "Брокард-Україна" (далі - Суборендар) укладено Договір суборенди № Б-115.
Згідно п.2.1. Договору, орендар зобов'язується передати суборендарю в тимчасове платне користування приміщення в будівлі торгово-розважального центру за адресою: м. Луцьк, вул. Сухомлинського, 1, а суборендар зобов'язується прийняти, оплатити користування і повернути приміщення орендарю на умовах, визначених цим Договором.
Приміщенням є частина будівлі, яка знаходиться на першому поверсі Торгового центру, секція № Б-115 (п. 3.1). Площа приміщення складає 252,30 м.кв. (п.3.3. Договору).
Відповідно до п.5.1. Договору, Орендар зобов'язаний передати Приміщення Суборендареві, а Суборендар зобов'язаний прийнята Приміщення в суборенду з 29.02.2020 року, про що сторони складають Акт приймання - передачі Приміщення в суборенду, який підписується уповноваженими представниками сторін.
З метою дотримання впорядкованого і систематизованого призначення приміщень Торгового центру, зручного для відвідувачів, Суборендар зобов'язаний використовувати Приміщення виключно за Цільовим призначенням Приміщення. Сторони погодилися, що звуження чи розширення переліку торгових марок, які пропонуються до продажу в Приміщенні не вважаються зміною Цільового призначення Приміщення згідно Додатку № 2 та не потребують згоди Орендаря в межах парфумерно - косметичної групи та аксесуарів. (п.6.1. Договору)
Строк дії Договору починає обчислюватися з дати підписання Договору і закінчується 28.01.2023 року. Строк оренди починається з дати підписання акту приймання-передачі 29.02.2020 і закінчується 28.01.2023 з підписанням акту приймання-передачі (повернення) приміщення з суборенди. (п.7.1. Договору)
Відповідно до п.9.1. Договору, Суборендар зобов'язаний сплачувати суборендну плату за користування приміщенням в розмірах і в терміни, визначені цим Договором.
Розмір суборендної плати за один місяць визначається як сума в гривнях, що обчислюється по встановленій цим пунктом формулі. (п.п.9.2. Договору)
Суборендна плата сплачується суборендарем щомісячно, авансом, не пізніше 20-го числа місяця, що передує звітному. (п.9.3 Договору)
Згідно п.9.5. Договору, Нарахування Суборендної плати починається з дня підписання сторонами Акту приймання - передачі Приміщення в суборенду та закінчується в день підписання Акту повернення Приміщення з суборенди відповідно до п.31.2. ст.31 цього Договору.
Протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання цього Договору Суборендар зобов'язаний сплатити Орендареві авансовий платіж за передостанній місяць суборенди в сумі 203 101,50 грн (двісті три тисячі сто одна грн 50 коп) з ПДВ та останній місяць суборенди в сумі 203 101,50 грн (двісті три тисячі сто одна грн 50 коп) з ПДВ. (п.9.6. Договору)
Відповідно до п.9.8. даного Договору, авансовий платіж є одночасно забезпеченням виконання Суборендарем зобов'язань, що виникають з цього Договору, а саме суми авансового платежу Орендар має право зарахувати, утримати суми грошових вимог до Суборендаря, зокрема: по оплаті несплаченої Суборендарем суборендної плати, експлуатаційних витрат, несплачених штрафів і пені, неустойки; сум, необхідних для усунення пошкоджень Приміщення або системи забезпечення, заподіяних з вини Суборендаря; інших вимог.
При належному виконанні Суборендарем своїх зобов'язань по Договору, авансові платежі зараховуються в якості суборендної плати за відповідні місяці суборенди. В разі дострокового припинення дії Договору, у зв'язку з неналежним виконанням Суборендарем своїх зобов'язань по Договору, авансові платежі в рахунок оплати суборенди за відповідні місяці строку Договору не зараховуються. Суборендареві не повертаються та залишаються в Орендаря в якості неустойки за дострокове розірвання (припинення) дії Договору. (п.9.8.1. Договору)
Суборендар зобов'язується: здійснювати компенсацію комунальних платежів та експлуатаційних витрат (п.10.1. Договору) за календарних місяць шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України протягом 5-ти банківських днів з дати виставлення орендарем рахунку; щомісячно відшкодовувати орендарю витрати на оплату спожитих в приміщенні електроенергії і послуг з гарячого, холодного водопостачання, теплопостачання та водовідведення (якщо такі споживались) в розмірі, який визначається згідно показників лічильників, встановлених в приміщенні та загальних зон Торгового розважального центру з використанням відповідних тарифів оплати, встановлених згідно чинного законодавства та в м. Луцьку для нежитлових приміщень; (п.п.10.4., 10.5. Договору).
Згідно п.11.3. цього Договору, зобов'язання по здійсненню платежів вважаються виконаними належним чином в момент, коли суми грошових коштів. що відповідають повному розміру конкретного платежу, внесені на рахунок Орендаря.
Орендар може виставляти рахунки суборендарю на платежі, що визначені умовами цього Договору, однак невиставлення рахунку Орендарем не позбавляє Суборендаря від зобов'язання щодо оплати відповідних платежів у дати та відповідно до умов Договору. (п. 11.5.)
Орендар щомісячно складає та надсилає або передає Суборендарю акти здачі-приймання робіт в 2-х примірниках, один з яких суборендар зобов'язаний підписати або надати письмові зауваження до нього протягом 5-ти календарних днів з моменту відправлення Суборендарю Акту здачі - приймання робіт (надання послуг). (п. 11.6. Договору)
У разі прострочення Суборендарем виконання зобов'язань по сплаті одного з платежів, передбачених цим Договором, більш ніж на десять календарних днів, Суборендар зобов'язаний у кожному такому випадку сплатити Орендарю штраф у розмірі 50% від суми суборендної плати за місяць, в якому трапилось таке порушення. (п. 21.2. Договору)
Цей договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. (п. 27.1)
На виконання умов Договору позивач надав відповідачу приміщення в суборенду, що підтверджується підписаним 29.02.2020 Актом прийому - передачі.
На виконання умов Договору, позивачем надсилались відповідні акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та відповідні рахунки-фактури.
При цьому, згідно вимог позовної заяви, у Суборендаря наявна заборгованість з суборендної плати за лютий 2022 в розмірі 116 308,01 грн, з відшкодування комунальних послуг за лютий 2022 - 61 810,20 грн, з відшкодування експлуатаційних витрат за березень 2022 - 40 596,84 грн, з доплати до суборендної плати за березень 2022 у розмірі 347 789,11 грн, з суборендної плати за квітень 2022 в розмірі 129 168,98 грн, з відшкодування експлуатаційних витрат за квітень 2022 - 40 596,84 грн, з суборендної плати за травень 2022 в розмірі 129 168,98 грн та з суборендної плати за червень 2022 -129 168,98 грн.
Також, позивачем нараховано штраф відповідачу та заявлено до стягнення: за січень 2022 в сумі 60 220,63 грн, за березень 2022 в сумі 173 894,55 грн, за квітень 2022 - 64 584,49 грн.
В процесі розгляду справи в суді першої інстанції позивач подав клопотання про уточнення позовних вимог, зазначивши, що при розрахунку заборгованості в позовній заяві допущено помилку, а саме помилково включено суму 120 441,26 грн (суборендна плата за лютий 2022), проте не включено суму 189 021,38 грн (доплата до суборендної плати за лютий 2022). При цьому, сума позову внаслідок уточнення не змінилася.
Надано уточнений розрахунок суми основного боргу згідно з яким за відповідачем рахується така заборгованість згідно з договором суборенди № Б-115 від 05.02.2020: доплата від суборендної плати від обороту за лютий 2022 в сумі 116 308,01 грн; відшкодування комунальних послуг за лютий 2022 в сумі 61 810,20 грн; доплата до суборендної плати за березень 2022 в сумі 347 789,11 грн; відшкодування експлуатаційних витрат за березень 2022 в сумі 40 596,84 грн; суборендна плата за квітень 2022 в сумі 129 168,98 грн; відшкодування експлуатаційних витрат за квітень 2022 в сумі 40 596, 84 грн; суборендна плата за травень 2022 в сумі 129 168,98 грн; суборендна плата за червень 2022 в сумі 129 168,98 грн.
Суборендарем зобов'язання щодо оплати зазначених платежів не виконано, внаслідок чого позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 994 607,94 грн основного боргу та 298 607,67 грн штрафу, нарахованого на підставі п. 21.2 Договору.
В свою чергу, відповідач вказував, що у період з 24.02.2022 по 06.03.2022 його магазин був зачинений для відвідувачів на підставі наказу ТОВ "Брокард-Україна" у зв'язку із військовою агресією рф проти України.
Також, у зв'язку із прийнятим НБУ рішенням про зупинення здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками юридичних осіб, кінцевим бенефіціарним власником яких є резиденти рф, ТОВ "Брокард-Україна" втратило можливість здійснювати видаткові операції по рахункам, в тому числі сплачувати орендні платежі, про що в березні повідомив позивача.
Разом з цим зазначає, що між сторонами було досягнуто домовленості про зупинення нарахування суборендної плати, що підтверджується Актом здачі-приймання робіт від 31.03.2022 в якому плата за суборенду зазначена 0,06 грн. Відтак, відповідач зазначає, що умови сплати суборендної плати були змінені.
Стверджує, що адміністрацією Торгового центру був обмежений доступ працівників ТОВ "Брокард-Україна" та відвідувачів до орендованого приміщення, магазин було зачинено.
Відповідач визнає та підтверджує заборгованість за платежами: доплата від суборендної плати від обороту за лютий 2022 в сумі 189 021,38 грн; відшкодування комунальних послуг за лютий 2022 в сумі 61 810,20 грн; доплата до суборендної плати за березень 2022 в сумі 347 789,11 грн; відшкодування експлуатаційних витрат за березень 2022 в сумі 40 596,84 грн; суборендна плата за квітень 2022 в сумі 129 168,98 грн; відшкодування експлуатаційних витрат за квітень 2022 в сумі 40 596,84 грн.
Іншу частину позовних вимог, а саме заборгованість з орендних платежів за травень та червень 2022, коли доступ до приміщення був обмежений та штраф у сумі 298 607,67 грн не визнає.
Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд зазначає таке.
У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з договору.
Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Частина 1 ст. 283 ГК України визначає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ч. 1 ст. 284 ГК України).
Частина 6 ст. 283 ГК України встановлює також, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
До договору суборенди застосовуються положення про договір найму.
Відповідно до ч. 1 ст. 759, ч. 1 ст. 763 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Так, відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 762 ЦК України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.
Згідно з ч. 1, 4, 5, 6 ст. 762 ЦК України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.
Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Між сторонами зобов'язання виникли з Договору суборенди № Б-115 від 05.02.2020.
Судом встановлено, що сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, доказів розірвання, припинення чи визнання недійсним договору суборенди матеріали справи не містять.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Підставою звернення позивача до суду є заборгованість відповідача зі сплати орендних платежів за Договором суборенди № Б-115 від 05.02.2020, а також стягнення нарахованих відповідачу штрафних санкцій.
Відповідач позовні вимоги визнає частково. У невизнаній частині вимог посилається на настання надзвичайних, невідворотних та об'єктивних обставина внаслідок чого стало неможливим виконання договору у встановлений термін внаслідок (обставин непереборної сили).
В процесі розгляду справи судом першої інстанції позивачем подано клопотання про уточнення позовних вимог.
Дослідивши підстави такого уточнення, судом встановлено, що при нарахуванні основної суми боргу позивач змінив вид нарахування заборгованості за лютий з "суборендної плати" на "доплату від суборендної плати від обороту", при цьому розмір стягуваної суми не змінився, відтак дане клопотання прийняте місцевим господарським судом як уточнення.
Оскільки подане позивачем клопотання за змістом і формою відповідає приписам ГПК України, є поясненнями по суті позовних вимог щодо розрахунку основної суми боргу, апеляційний господарський суд не вбачає процесуальних порушень у прийняття його до уваги судом першої інстанції як такого, що не суперечить ст. 46 ГПК України.
З посиланням на ст. 617 ЦК України, п. 25.1-25.2 Договору відповідач зазначає, що він звільняється від відповідальності за порушення зобов'язань у зв'язку із обставинами, настання яких знаходиться поза контролем сторони та внаслідок дії непереборної сили.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно із статті 141 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15 липня 2014 року № 40(3) (з наступними змінами).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.
За умовами п. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов'язань/обов'язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 регламенту).
У постановах Верховного Суду від 15 червня 2018 року у справі № 915/531/17, від 26 травня 2020 року у справі № 918/289/19, від 17 грудня 2020 року у справі № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифіката про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і в разі їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна не тільки довести наявність таких обставин самих собою, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18 зазначено таке: "Саме лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання відповідних доказів на підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду, оскільки саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку".
Як на об'єктивні обставини неможливості виконання умов Договору та здійснення своєї діяльності у вказаний період відповідач посилається на введення воєнного стану на всій території України, неможливість отримання прибутку в очікуваному розмірі у спірний період та заборона банківським установам здійснювати фінансові операції із суб'єктами, кінцевим бенефіціарним власником яких є резиденти рф, а також недопуск працівників ТОВ "Брокард-Україна" до орендованого приміщення адміністрацією ТЦ.
При цьому встановлено, що Торговий центр "Порт Сіті" у м. Луцьк, вул. Сухомлинського, приміщення якого орендує ТОВ "Брокард-Україна" для здійснення роздрібної торгівлі, у зазначені місяці роботу не припиняв.
Суд зазначає, що віднесення введеного воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах. Така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках воєнного стану, унеможливлює виконання конкретного договору.
Доданий до апеляційної скарги Сертифікат ТПП від 12.09.2022 № 3100-22-0812 суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки за приписами ч. 3 ст. 269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Вказаний документ не досліджувався судом першої інстанції, оскільки отриманий скаржником після ухвалення рішення. За правилами ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції суд апеляційної інстанції вправі прийняти ті додаткові докази, які існували на момент розгляду справи судом першої інстанції, однак з об'єктивних причин сторона не змогла їх подати. Натомість в даному випадку поданий сертифікат ТПП не існував під час розгляду справи, а тому не може спростовувати чи підтверджувати висновки суду першої інстанції.
Отже, неможливість здійснювати свою діяльність внаслідок запровадженого воєнного стану та настання відповідних форс-мажорних обставин відповідачем не було доведено та судом першої інстанції не встановлено.
Разом з тим, Договір суборенди не було розірвано сторонами, будь - які змін до нього не вносилися.
Доводи відповідача щодо неможливості здійснення торгівельної діяльності або неможливості використання орендованого приміщення не підтверджені допустимими доказами та не спростовують фактичного існування між сторонами договірних відносин та користування майном за Договором суборенди. Відсутні будь-які розпорядчі акти ТОВ "Порт Сіті Груп", які б встановлювали заборону діяльності відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили або ж випадком) не вважаються: недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Таким чином, твердження апелянта щодо неможливості користуватися приміщенням через обставини форс - мажору та неможливість сплати орендних платежів, а також заборону позивача у доступі до приміщення через наявну заборгованість спростовуються вищевикладеним.
Дослідивши наявні докази в сукупності, суд не може розцінити зазначені відповідачем обставини як такі, що об'єктивно унеможливлюють виконання покладених на Суборендаря зобов'язань за Договором та можливості порушення прав та інтересів Орендаря.
Отже, колегія суддів доходить висновку, що правовідносини сторін за Договором суборенди у вказаний період є підтвердженими, тому позивач правомірно здійснював нарахування орендної плати.
Оскільки матеріали справи не містять доказів оплати спірних платежів за діючим Договором, колегія суддів погоджується із висновками місцевого господарського суду про стягнення з ТОВ "Брокард-Україна" на користь ТОВ "Порт Сіті Груп" нарахованої позивачем суми основного боргу повністю в розмірі 994 607,94 грн.
Колегія суддів також погоджується із твердженням суду про те, що сплачений на виконання п. 9.6 Договору авансовий платіж може зараховуватися як погашення неоплачених суборендних платежів, однак за умовами п. 9.8. Договору таке зарахування є правом Орендаря, а не його обов'язком.
Стаття 611 Цивільного кодексу України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.
Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
У разі прострочення суборендарем виконання зобов'язань по сплаті одного з платежів, передбачених цим договором, більш ніж на десять календарних днів, суборендар зобов'язаний у кожному такому випадку сплатити орендарю штраф у розмірі 50% від суми суборендної плати за місяць, в якому трапилось таке порушення (п. 21.2. Договору).
Зважаючи на те, що відповідач прострочив виконання зобов'язання, перевіривши правильність нарахування штрафу, суд вважає підставною призначену суму до стягнення 238 479,04 грн (за березень 2022 в сумі 173 894,55 грн, за квітень 2022 - 64 584,49 грн), в решті нарахованої суми штрафу суд обґрунтовано відмовив.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Наведені в апеляційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки вони не спростовують обґрунтованих висновків господарського суду, правильність застосування норм матеріального права та не вказують на порушення норм процесуального права, що є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Рішення Господарського суду Волинської області від 13.09.2022 у справі № 903/338/22 відповідає матеріалам справи та ґрунтується на чинному законодавстві.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами розгляду апеляційної скарги у справі № 903/338/22, судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокард-Україна" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Волинської області від 13 вересня 2022 року у справі №903/338/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу № 903/338/22 повернути Господарському суду Волинської області.
Повний текст постанови складений "02" грудня 2022 р.
Головуючий суддя Тимошенко О.М.
Суддя Крейбух О.Г.
Суддя Юрчук М.І.