02.12.2022 Справа №607/17503/22
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі, в приміщення зали судових засідань, клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Теребовлянської окружної прокуратури Тернопільської області ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження № 12022210000000289 від 30 листопада 2022 року, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 листопада 2022 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Білокриниця Кременецького району Тернопільської області, українця, громадянина України, не одруженого, раніше не судимого, із середньою-спеціальною освітою, не працюючого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
До слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшло вказане клопотання, в якому слідчий просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що У ході розслідування встановлено, що 29.11.2020 близько 20 год. 40 хв. водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «SAAB», р.н. НОМЕР_1 , без пасажирів та вантажу рухався вул. Вишнівецька у м.Кременець зі сторони м. Тернопіль у напрямку центру м. Кременець.
Під час руху водій ОСОБА_4 , в порушення вимог пунктів 1.5. ч. 1.10. (в частині визначення поняття «дорожні умови», «дорожня обстановка», 2.3. «б», (а) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями (надалі - ПДР України), а також вимог, які наведені у абзаці 4 частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» №3353-XII від 30 червня 1993 року, із змінами та доповненнями (надалі - ЗУ «Про дорожній рух»), не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, не ураховував дорожню умови і не обрав такі прийоми керування транспортним засобом, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним і в такий спосіб своїми діями не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрозу життю і здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Рухаючись в межах населеного пункту м. Кременець та проїжджаючи неподалік житлового будинку № 4, що по вул. Вишнівецька, водій ОСОБА_4 в порушенні вимог 12.3 ПДР України, а саме у разі виникнення перешкоди для руху, яку він об'єктивно спроможний виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди і допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя с. Літовище Кременецького району, який знаходився в межах смуги для руху автомобіля «SAAB», р.н. НОМЕР_1 .
У результаті вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці пригоди.
Після наїзду на пішохода ОСОБА_7 водій ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що своїми протиправними діями поставив потерпілого в небезпечний для життя стан і ОСОБА_7 позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження та перебував в безпорадному стані, тобто у результаті отриманих тілесних ушкоджень був позбавлений реальної можливості вжити заходів до самозбереження, діючи умисно та нехтуючи моральними і правовими нормами, завідомо залишив потерпілого ОСОБА_7 без допомоги на проїжджій частині вказаної дороги, маючи при цьому реальну можливість надати таку допомогу, і з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене втік з місця вчинення дорожньо-транспортної пригоди на автомобілі «SAAB», р.н. НОМЕР_1 .
Порушення водієм ОСОБА_4 вимог п. 12.3. ПДР України перебуває у прямому причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням смерті потерпілого ОСОБА_7 .
У вчиненні зазначеного вище кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , якого 30.11.2022 о 01 год. 50 хв. затримано в порядку ст. 208 КПК України та якому 30.11.2022 о 20 год. 20 хв. повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Під час допиту підозрюваний ОСОБА_4 повідомив, що на момент ДТП керував автомобілем, яким було здійснено наїзд на пішохода ОСОБА_7 , а інші обставини відповідно до ст. 63 Конституції України відмовився розповідати.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, потерпілу у кримінальному провадженні.
Наявність декількох ризиків у сукупності, які об'єктивно існують, унеможливлюють застосування менш суворих запобіжних заходів, тому жоден з таких не буде достатнім для запобігання їм та забезпечення належної поведінки підозрюваного і виконання ним своїх обов'язків.
З врахуванням вищенаведеного, з метою забезпечення належної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 та виконання ним процесуальних обов'язків, запобігання можливому вчиненню іншого кримінального правопорушення,незаконного впливу на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні, переховування від органів досудового розслідування та/або суду, а також, з метою створення необхідних умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, швидкого, повного та неупередженого здійснення досудового розслідування, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, відтак, слідчий просить клопотання задовольнити.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала з мотивів, у ньому наведених та просила його задовольнити.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив застосувати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав доводи свого захисника.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання документи, слідчий суддя дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання слідчого, виходячи з таких міркувань.
Нормами ч.1 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
За змістом ч. 4 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи застосовуються під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).
Згідно ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, у тому числі наявність в нього родини утриманців; наявність постійного місця проживання у підозрюваного; наявність судимостей; репутацію підозрюваного та майновий стан (ч. 1 ст. 178 КПК України).
Слідчим суддею встановлено, що Відділом розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022210000000289 від 30.11.2022 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
30.11.2022 о 01 год. 50 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 30.11.2022 о 20 год. 20 хв. повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а прокурор - при розгляді клопотання, довели наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
На думкуслідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, зокрема:
-протоколом огляду місцевості від 29-30.11.2022 з додатками, яким зафіксовано кінцеве розташування осипу частин та деталей транспортного засобу, розташування трупа потерпілого, іншою слідовою інформацією, яка вказує про розташування місця наїзду на пішохода, тобто на смузі руху до центру м. Кременець;
-протоколом огляду місця події від 29-30.11.2022, яким зафіксовано розташування автомобіля марки «SAAB», р.н. НОМЕР_1 , пошкодження, що виявлено на ньому та сліди біологічного походження, які вилучені із частин та деталей зазначеного вище автомобіля;
-протоколом про затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України від 30.11.2022;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , який повідомив, що 29.11.2022 близько 20 год. 40 хв. був свідком того, як легковий автомобіль чорного кольору здійснив переїзд лежачого пішохода в межах смуги руху до м. Кременець та покинув місце події;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , який повідомив, що 29.11.2022 близько 20 год. 40 хв. був свідком того, як легковий автомобіль чорного кольору здійснив переїзд лежачого пішохода в межах смуги руху до м. Кременець та покинув місце події;
-лікарським свідоцтвом про смерть ОСОБА_7 № НОМЕР_2 , відповідно до якого смерть останнього настала від масивної травми тіла із численним ушкодженнями кісток скелету та внутрішніх органів;
-іншими матеріалами кримінального провадження.
Отже, з урахуванням змісту долучених до клопотання матеріалів кримінального провадження у їх сукупності, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю доказів. Окрім цього, беззаперечних доказів, які б спростовували обґрунтованість підозри пред'явленої ОСОБА_4 , слідчому судді не надано.
При цьому, необхідно відзначити, що на даному етапі кримінального провадження стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку.
Відтак, слідчий суддя не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього заходу забезпечення кримінального провадження, одним із яких є запобіжний захід, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
З огляду на вищенаведене та беручи до уваги те, що ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, слідчий суддя дійшов до висновку, що пред'явлена ОСОБА_4 підозра у вчиненні вказаного кримінального правопорушення є обґрунтованою.
Окрім наявної обґрунтованої підозри, слідчий суддя вважає, що на даний час існують ризики зазначенні у клопотанні слідчого, а саме: незаконно впливати на потерпілу та свідків, у кримінальному провадженні; переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду.
Так, наразі існує ризик, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності.
Підтвердженням вказаного ризику є те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років без альтернативної міри покарання, і на даний час усвідомлюючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та розмір покарання, з метою уникнення покарання, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
При цьому, слід врахувати правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні по справах «Москаленко проти України» від 20.05.2010, «W проти Швейцарії» від 26.01.1993, де Суд вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від суду.
Крім того, останнього було затримано в порядку ст. 208 КПК України, одразу після вчинення кримінального правопорушення.
Також, існує ризик незаконного впливу на потерпілу та свідківу цьому кримінальному провадженні. Вказаний ризик підтверджується тим, що наразі не допитано всіх свідків події та потерпілу, а підозрюваний, маючи можливість знайомитися з матеріалами кримінального провадження та знаючи їхні анкетні дані та місце проживання, тому він має реальну можливість незаконно впливати на свідків та потерпілу у даному кримінальному провадженні з метою не надання ними правдивих показів щодо обставин розвитку даної дорожньо-транспортної пригоди шляхом погроз, схиляння до зміни показів або відмови у їх надання слідчому, прокурору, а згодом і суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатись на них, а може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього кодексу.
За таких обставин, ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, використовуючи свої міцні соціальні зв'язки та авторитет, широке коло друзів та знайомих, може незаконно впливати на потерпілу в даному кримінальному провадженні або свідків цієї пригоди, чим перешкодить кримінальному провадженню іншим чином.
Крім цього, ОСОБА_4 документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , який виданий 31.08.2020, дійсний до 31.08.2030, що дає підстави вважати, що останній, при обрані йому більш м'якшого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в умовах безвізового режиму України з країнами Європейського Союзу, та з метою уникнути покарання за вчинений тяжкий злочин, зможе швидко та безперешкодно виїхати за межі України. Документи, які дають право на виїзд за кордон ОСОБА_4 слідству не надав.
Відповідно до протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 30.11.2022, останній не має на утриманні неповнолітніх дітей, осіб похилого віку чи інвалідів, зареєстрований та фактично проживає в АДРЕСА_1 , що вказує на слабкі соціальні зв'язки, які дозволяють йому безперешкодно переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду.
Відтак, слідчий суддя дійшов до висновку, що стороною обвинувачення доведено, що у даному кримінальному провадженні з метою виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, є необхідним застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу.
Згідно з вимогами ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Слідчий суддя вважає, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, а прокурор в повному обсязі довів, що обмеження права підозрюваного на свободу є виправданим.
Крім того, стороною захисту не надано беззаперечних доказів, які б свідчили, про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Доводи сторони захисту про можливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, слідчий суддя до уваги не бере, оскільки беручи до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, а також наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, слідчий суддя вважає, що застосування до підозрюваного ОСОБА_4 іншого запобіжного заходу, не зможе попередити ризики, визначені у ст.177 КПК України, які як встановлено на даний час не зменшились та продовжують існувати, а тому, в задоволенні клопотання слід відмовити.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу та, що запобіжний захід у виді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваною процесуальних обов'язків та зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
На переконання слідчого судді, такий висновок узгоджується з вимогами ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так як тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою з наведених підстав виправдане існуванням суспільного інтересу на забезпечення належного досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо тяжкого кримінального правопорушення.
За встановлених обставин, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого є обґрунтоване і доведене, а застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в даному випадку відповідатиме обставинам вчиненого кримінального правопорушення і на даному етапі досудового розслідування такий захід забезпечення кримінального провадження виправдовує таке втручання у право підозрюваного на особисту свободу та недоторканість. Обставин, які б вказували на неможливість утримування ОСОБА_4 під вартою, не встановлено.
Згідно ч. 4 ст. 196 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно вимогам, визначених ч. 1 та ч. 3 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження тримання під вартою, не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Таким чином, строк тримання під вартою обмежується строком досудового розслідування і виключень з цього не має.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Згідно матеріалів доданих до клопотання вбачається, що в даному кримінальному провадженні, а саме, з протоколу затримання особи, підозрюваного ОСОБА_4 було затримано у відповідності до ст. 208 КПК України, 30.11.2022.
Відтак, саме з 30.11.2022 слід виходити при обрахуванні строку тримання під вартою.
У зв'язку із наведеним, клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Теребовлянської окружної прокуратури Тернопільської області ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження № 12022210000000289 від 30 листопада 2022 року, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 листопада 2022 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , слід задовольнити частково, застосувавши до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 58 днів.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріальний стан підозрюваного, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , санкцію, яка загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, дані про особу підозрюваного, його соціальний та економічний стан, слідчий суддя вважає, що застава у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків.
Слідчий суддя також враховує, що метою застави має бути забезпечення процесуальних обов'язків і попередження ризиків, а не штрафна чи каральна функція, що вплине не тільки на підозрюваного, але і на життя членів його родини.
Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 КПК України, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілою в даному кримінальному провадженні; здати на зберігання в органи ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 29 Конституції України, ст. ст. 176-178, 183, 193, 194, 198, 205, 309, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Теребовлянської окружної прокуратури Тернопільської області ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження № 12022210000000289 від 30 листопада 2022 року, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 листопада 2022 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 26 січня 2023 року.
Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 104 000,00 грн (сто чотири тисячі гривень 00 копійок) для внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Тернопільській області (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Отримувач: ТУ ДСАУ у Тернопільській області; Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; номер рахунку (IBAN): UA358201720355219001000003454; призначення платежу - застава за « ОСОБА_4 » у кримінальному провадженні № 12022210000000289, за ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 грудня 2022 року.
У випадку внесення застави, звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з під варти та покласти на нього обов'язки передбачені статтею 194 КПК України, а саме:
1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
4) утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілою в даному кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання в органи ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що якщо він, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Встановити строк дії ухвали слідчого судді до 23 год. 59 хв. 26 січня 2023 року.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити підозрюваному ОСОБА_4 негайно після її оголошення, прокурору та надіслати уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
У задоволенні клопотання захисника підозрюваного про застосування більш м'якого запобіжного заходу - відмовити.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк її подачі обчислюється з моменту вручення їй копії ухвали.
Повний текст ухвали слідчого судді оголошений 05 грудня 2022 року о 08 год. 45 хв.
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1