Справа № 180/1259/22
2/180/461/22
30 листопада 2022 р. Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Янжули О.С.
при секретарі - Котовій Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Марганець Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Марганецької міської ради до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
Марганецька міська рада звернулася до Марганецького міського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що у комунальній власності міста Марганця перебуває квартира за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Згідно Інформаційної довідки Комунального підприємства «Марганецьке бюро технічної інвентаризації» Марганецької міської ради від 02.09.2021 року №01-83 станом на 31.12.2012 року згідно архівних даних, вищевказана квартира визнана власністю територіальної громади м. Марганець в особі: Марганецької міської ради відповідно до рішення суду від 20.12.2006 року.
Рішенням виконавчого комітету Марганецької міської ради від 18 грудня 2009 року № 512 «Про надання службового житла» ОСОБА_1 , як помічнику прокурора міста Марганець, склад сім'ї якого один чоловік ( він сам), було надано службову квартиру АДРЕСА_2 .
15.10.2013 року останньому було видано ордер на дане службове приміщення.
Згідно довідки про реєстрацію місця проживання сектору реєстрації обліку громадян відділу «Центр надання адміністративних послуг» №15/04-1519 від 11.07.2022 року у вищевказаній квартирі значиться зареєстрованим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до листа Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської обласної прокуратури від 06.09.2022 року №04/61-2933 вих.-22, трудові відносини з прокуратурою міста Марганця Дніпропетровської області ОСОБА_1 припинив.
Розпорядженням міського голови від 09 липня 2015 року № 54-к «Про призначення на посаду» ОСОБА_1 09 липня 2015 року було призначено на посаду завідувача юридичного відділу, як такого що пройшов за конкурсом.
Відповідно до розпорядження міського голови від 24 листопада 2020 року №72-к «Про звільнення ОСОБА_1 » останнього звільнено 25 листопада 2020 року із займаної посади за власним бажанням, по догляду за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку, згідно ст. 38 Кодексу законів про працю України.
Згідно ст. 124 Житлового кодексу України, робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового житлового приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без наданні іншого житлового приміщення.
Наразі ОСОБА_1 , відповідно до Переліку категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, не відноситься до категорії працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення відповідно до чинного законодавства України.
З 2016 року ОСОБА_1 у вказаній квартирі не проживає, станом на 01.07.2022 року заборгованість по внескам на утримання будинку складає 2924,32 грн.
Факт непроживання ОСОБА_1 в квартирі підтверджується актами від 09.09.2021 року; 01.07.2022 року; 14.07.2022 року.
Позивач також зазначив, що згідно інформації Управління капітального будівництва, архітектури, житлово-комунального господарства та комунального майна Марганецької міської ради, рішення Маргагнецької міської ради щодо приватизації квартири гр. ОСОБА_1 не приймалося.
У зв'язку з викладеним позивач вимушений звернутися до суду з даною позовною заявою. Просить суд визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою суду від 12 жовтня 2022 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачці було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
Представник позивача - Катлан К.О. , яка діє на підставі довіреності № 2 від 04 січня 2022 року, виданою Марганецькою міською радою Дніпропетровської області, в особі міського голови Г. Боровика, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги Марганецької міської ради підтримує та просить їх задовільнити у повному обсязі.
Відповідач у судові засідання неодноразово не з'явився, про слухання справи повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань від нього не надходило.
Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи, виданої сектором реєстрації та обліку громадян відділу "Центр надання адміністративних послуг" Марганецької міської ради Дніпропетровської області від 06.10.2022 року, яка надійшла на адресу суду 11.10.2022 року ОСОБА_1 значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 .
У зв'язку з чим відповідач, крім викликів за вказаною адресою, був викликаний до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Оголошення про виклик відповідача опубліковані: 19.10.2022 року та 07.11.2022 року.
Відповідно до ч. 11 статті 128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідач у встановлений судом строк, на адресу суду відзиву на позовну заяву не надав, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин суд розглядає справу заочно, на підставі наявних у ній доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Частиною 2 ст.124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ст.6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на справедливий суд і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За правилами статей 12, 81ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).
Водночас, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, ч.1 ст.319 ЦК України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, до якої Україна приєдналась 17.07.1997 року, відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Судом встановлено, що Марганецька міська рада, код ЄДРПОУ:35055650, відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 22.06.2022 року, є власником квартири АДРЕСА_2 .
Даний факт також підтверджується Інформаційною довідкою Комунального підприємства «Марганецьке бюро технічної інвентаризації» Марганецької міської ради від 02.09.2021 року №01-83 та копією рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2006 року.
Так, з Інформаційної довідки Комунального підприємства «Марганецьке бюро технічної інвентаризації» Марганецької міської ради від 02.09.2021 року №01-83 вбачається, що станом на 31.12.2012 року, згідно архівних даних, квартира АДРЕСА_2 , загальна площа якої - 30,9 кв.м., житлова - 17,2 кв.м., визнана власністю територіальної громади м. Марганець в особі: Марганецької міської ради, відповідно до рішення суду від 20.12.2006 року.
Згідно рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2006 року по справі за заявою виконавчого комітету Марганецької міської ради про визнання спадщини відумерлою, заява Марганецької міської ради була задоволена. Визнано спадщину у вигляді квартири АДРЕСА_2 , яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 -відумерлою. Відумерлу спадщину у вигляді квартири АДРЕСА_2 визнано власністю територіальної громади міста Марганець в особі Марганецької міської ради. Дане рішення суду набрало законної сили 31.12.2006 року.
В матеріалах справи наявна копія рішення виконавчого комітету Марганецької міської ради Дніпропетровської області від 10 лютого 2016 року «Про перейменування об'єктів топоніміки міста, відповідно до якого вулицю Радянська перейменовано на вулицю Єдності.
Статтею 58 ЖК України визначено, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
За змістом статті 118 ЖК України, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.
Рішенням виконавчого комітету Марганецької міської ради Дніпропетровської області від 18 грудня 2009 року № 512 «Про надання службового житла» помічнику прокурора міста ОСОБА_3 , склад сім'ї якого один чоловік: він сам, було надано службову квартиру АДРЕСА_2 . Цим же рішенням КП «Міськкомунгосп» було запропоновано укласти договір найму вищевказаного житлового приміщення з ОСОБА_1
15 жовтня 2013 року виконавчим комітетом Марганецької міської ради, на підставі рішення виконкому №512 від 18.12.2009 року, ОСОБА_1 - який працював старшим прокурором прокуратури в м. Марганець, склад сім'ї один чолові ( він сам), було видано ордер на право зайняття жилого приміщення, яке складається з 1 кімнати за адресою: АДРЕСА_1 року.
Згідно довідки про реєстрацію місця проживання сектору реєстрації обліку громадян відділу «Центр надання адміністративних послуг» №15/04-1519 від 11.07.2022 року в квартирі АДРЕСА_2 зареєстрований ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Таким чином ОСОБА_1 , відповідно до вищезазначеного рішення виконавчого комітету Марганецької міської ради від 18 грудня 2009 року №512, як помічнику прокурора міста Марганець, було видано службову квартиру.
Згідно інформації, наданої Нікопольською окружною прокуратурою Дніпропетровською обласною прокуратурою від 06.09.2022 року №04/61-2933 вих.-22, на запит заступника міського голови міста Марганець Р. Лукяненка від 19.08.2022 року № 15/20-870, ОСОБА_1 у трудових відносинах з Нікопольською окружною прокуратурою Дніпропетровської області не перебуває.
З розпорядження міського голови від 09 липня 2015 року № 54-к «Про призначення на посаду» вбачається, що ОСОБА_1 з 09 липня 2015 року був призначений на посаду завідувача юридичного відділу, як такого що пройшов за конкурсом.
Розпорядження міського голови від 24 листопада 2020 року №72-к «Про звільнення ОСОБА_4 » останнього 25 листопада 2020 року було звільнено із займаної посади за власним бажанням, по догляду за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку, згідно ст. 38 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до ст. 124 Житлового кодексу України, робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового житлового приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без наданні іншого житлового приміщення.
Наразі ОСОБА_1 , відповідно до Переліку категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, не відноситься до категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення відповідно до чинного законодавства України.
Таким чином відповідач по теперішній час значиться зареєстрованим у спірній квартирі, однак фактично в ній не проживає з 2016 року, участі в утриманні квартири не приймає, комунальні платежі не сплачує, станом на 01.07.2022 року заборгованість по внескам на утримання будинку складає 2924,32 грн.
Факт непроживання ОСОБА_1 у вищевказаній квартирі підтверджується актами, складеними фахівцями Марганецької міської ради від 09.09.2021 року та 01.07.2022 року, а також актом від 14.07.2022 року, затвердженого керівником багатоквартирного будинку «Єдності 84» Н.В. Ткач та підписами сусідів.
У зв'язку з викладеним позивач вимушений звернутися до суду з даною позовною заявою.
Нормами ст. 71 ЖК України визначено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Як зазначає позивач у своєму позову, що також встановлено у судовому засіданні та підтверджується службовою запискою, наявною в матеріалах справи, що відповідно до інформації Управління капітального будівництва, архітектури, житлово-комунального господарства та комунального майна Марганецької міської ради, рішення Марганецької міської ради щодо приватизації квартири ОСОБА_1 не приймалося.
Відповідно до ст. 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
Статтею 142 Конституції України визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
За змістом частини 2 статті 2 «Закону України « Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Згідно ч. 1 ст. 10 ЗУ « Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до ч. 5 ст. 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» , органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Згідно із статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого житла.
Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною першою статті 317 ЦК України, передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Вирішити дане питання у добровільному порядку не надалося можливим, оскільки наразі позивачу місце перебування відповідача, не відоме.
У зв'язку з реєстрацією в квартирі відповідача, позивач позбавлений можливості розпоряджатися своїм майном, а тому за захистом своїх прав та інтересів вимушений звернутись до суду.
Внаслідок створених відповідачем перешкод та його неправомірних дій позивач позбавлений охоронюваного законом права користування власністю.
За вищезазначених обставин, суд вважає, що вимоги позивача про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , підлягають задоволенню.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.
Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, стягненню на користь позивача з відповідача підлягають судові витрати по оплаті судового збору, оскільки позовні вимоги задоволені повністю і ці витрати належним чином підтверджені позивачем доданим до матеріалів справи платіжним дорученням №442, а саме: у розмірі 2481,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.71,72,124 ЖК України, ст. ст. 316,319,321,391 ЦК України, ст.ст. 2,3,4,6,79,10,11,12,13,19,28,76,81, 141,247,258,259,263-265,274-277,280-283,289,352,354-355 ЦПК України, суд-
Позовні вимоги Марганецької міської ради до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовільнити.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Нікополь, Дніпропетровської області, (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Марганецької міської ради Дніпропетровської області, МФО 820172, код 04052181, місцезнаходження: вул. Єдності, 29-а, м. Марганець, Дніпропетровська область судовий збір у розмірі 2481 гривню 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Марганецький міський суд Дніпропетровської області.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя: О. С. Янжула