Справа №585/1675/22 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Євлах О. О.
Номер провадження 33/816/346/22 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 160 КУпАП
Іменем України
21 листопада 2022 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., з участю секретаря судового засідання Баришевої А. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 585/1675/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову суді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12.08.2022, якою
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , зареєстрований АДРЕСА_2
визнаний винним у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 160 КУпАП,
учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_3 ,
установив:
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати постанову судді, оскільки дане правопорушення він не вчиняв, працівники поліції безпідставно звинуватили його у здійсненні незаконної торгівлі та склали відносно нього відповідний протокол, доказів вчинення ним правопорушення матеріали справи не містять. Одночасно просить поновити строк апеляційного оскарження, оскільки суд першої інстанції розглянув справу у його відсутність, про наявність оскарженого судового рішення дізнався лише 07.09.2022, а тому вважає, що строк пропустив з поважних причин.
Постановою судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12.08.2022 ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 160 КУпАП, і його піддано стягненню у виді штрафу в розмірі 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що становить 17 грн, без конфіскації майна.
Згідно постанови судді, 27.07.2022 о 09:50 ОСОБА_3 здійснював продаж з рук господарської продукції, а саме, огірків у невстановленому місці.
Відповідно ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи і копія цієї постанови протягом 3-х днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено, а згідно ч. 2 ст. 294 цього Кодексу постанова судді може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення; апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, та з боку держави не повинно чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У рішенні від 28.01.2021 у справі «Кушнір проти України» ЄСПЛ, констатуючи порушення п. 1 ст. 1 Конвенції, зазначив, «…що право на доступу до суду передбачає право на отримання належного повідомлення про судові рішення, особливо у випадках, коли апеляційна скарга може бути подана у конкретно встановлений строк. Заявник не був присутній у судовому засіданні суду першої інстанції, оскільки засідання проводилося на підставі письмових доводів сторін і, таким чином, без їхнього виклику; отже, заявник не знав зміст постанови, прийнятої за результатами розгляду його позову, у тому числі наведене судом обґрунтування. Це означає, що він не зміг би оскаржити постанову своєчасно, не маючи її паперової копії…» (п. 30-32).
ОСОБА_3 не був присутнім під час прийняття суддею рішення, копію постанови отримав лише 07.09.2022 (а. с. 19), а апеляційну скаргу подав 12.09.2022, тому строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, оскільки цей процесуальний термін пропущений з поважних (об'єктивних) причин.
Вислухавши доводи ОСОБА_3 , який підтримав апеляційну скаргу і просив скасувати постанову судді, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Законодавство України про адміністративне правопорушення складається з КУпАП та інших законів України (ч. 1 ст. 2 КУпАП), а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори» та ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика ЄСПЛ є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1), а завданнями провадження є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності (ч. 1 і ч. 2 ст. 7 КУпАП), а згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, гласність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.
Здійснивши розгляд протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 та притягнувши його до відповідальності за ч. 1 ст. 160 КУпАП, суддя суду першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_3 27.07.2022 о 09:50 здійснював продаж з рук господарської продукції, а саме, огірків у невстановленому місці в м. Ромни по вул. Соборна поблизу магазину Київстар.
В обґрунтування своїх висновків суддя суду першої інстанції взагалі не зазначив ніяких доказів вини ОСОБА_3 , а лише послався на ч. 1 ст. 160 КУпАП як на правову підставу притягнення до адміністративної відповідальності, за відсутності будь-яких мотивів прийнятого рішення.
У зв'язку з цим, постанову судді суду першої інстанції не можна вважати законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, а висновок про винність ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення не відповідає фактичним обставинам справи і наявним у ній доказам.
Зокрема, постанова судді повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке правопорушення; прийняте у справі рішення (ст. 283 КУпАП). При цьому постанова судді повинна відповідати загальним засадам судочинства, що закріплені у ст. 129 Конституції України та у розділі І ЗУ «Про судоустрій і статус суддів, нормам міжнародного права, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Так, у п. 89 рішення від 06.09.2005 в справі «Салов проти України» (Salov v. Ukraine), заява № 65518/01) ЄСПЛ наголосив, що «згідно ст. 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя». У п. 58 рішення від 10.05.2011 (остаточне) в справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine), заява № 4909/04) зазначено, що «призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті; вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією» (п. 30 рішення у справі «Hirvisaari v. Finland»).
У справах «Проніна проти України», «Петриченко проти України» та «Нечипорук і Йонкало проти України» ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою «підлягають оцінці кожен специфічний, доречний та важливий аргумент», а у п. 42 рішення у справі «Бендерський проти України» вказано, що «судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються; межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (…); Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (…); право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом».
Таким чином, постанова судді не є у достатній мірі обґрунтованою та умотивованою, оскільки у цьому судовому рішенні не містяться відповіді на головні аргументи особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; чітко та доступно не зазначені доводи і мотиви, на підставі яких обґрунтовано позицію суду щодо вини ОСОБА_3 ; рішення не є результатом неупередженого вивчення судом зауважень, доводів та доказів, що представлені сторонами; не обґрунтовано дії суду щодо вибору аргументів та прийняття доказів сторін, а тому доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_3 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 160 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та у постанові судді, апеляційний суд вважає обґрунтованими і такими, що заслуговують на увагу.
Необґрунтованість і невмотивованість судового рішення є підставою для його скасування у зв'язку з порушенням норм процесуального права незалежно від доводів апеляційної скарги, оскільки процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ, а у випадках, коли положення законодавства не регулюють або неоднозначно регулюють питання судового провадження, то застосовуються основні засади (принципи) судочинства України, передбачені у ст.129 Конституції України, розділі I ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» та інших нормативно-правових актах
Будучи допитаним в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_3 пояснив, що не мав товару та не здійснював торгівлю, а лише заступився за особу, яка здійснювала торгівлю та до якої мали необґрунтовані претензії працівники поліції.
Аналогічні показання апеляційному суду надав і свідок ОСОБА_5 , який пояснив, що ОСОБА_3 дійсно заступився за нього, коли підійшли працівники поліції та почали звинувачувати його у здійсненні торгівлі у невстановленому місці, хоча до цього жодного разу не бачив ОСОБА_3 і щоб той торгував біля магазину.
Вказані показання ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_5 об'єктивно підтверджуються відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, на яких зафіксовані наведені ОСОБА_3 та свідком ОСОБА_5 обставини.
Відповідальність за ч. 1 ст. 160 КУпАП настає у разі торгівлі в містах з рук на вулицях, площах, у дворах, під'їздах, скверах та в інших невстановлених місцях і об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини в сфері торгівельної діяльності. Об'єктивною стороною правопорушення є торгівля з рук у невстановлених місцях.
Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо (ст. 251 КУпАП). При цьому обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначається дата і місце розгляду справи (ч. 1 ст. 277-2 КУпАП), а згідно п. 2 і 3 ст. 278 КУпАП суддя при підготовці до розгляду справи вирішує, крім іншого, таке питання: чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
Разом з тим, ігноруючи вказані вище вимоги закону і фактичні обставини справи, суддею суду першої інстанції протокол про адміністративне правопорушення був розглянутий за відсутності ОСОБА_3 , який не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що потягло за собою істотне порушення його прав та законних інтересів, передбачених ст. 268, 279 і 280 КУпАП.
Така засада судочинства як рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в ч. 1 ст. 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного ч. 1 ст. 24 Основного Закону, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав (ст. 129 Конституції України, розділ I ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»), а тому не дотриманий конституційний принцип, що «ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередньо участь у судовому процесі, або позбавлений такого права», який також знайшов своє закріплення у рішенні КСУ від 12.04.2012 № 9-рп/2012 (справа про рівність сторін судового процесу), де формулюючи незаперечне право особи на судову присутність, Суд керувався правовими постулатами «доброї совісті» (bonae fidei), оскільки для громадян не може бути жодних перешкод об'єктивного характеру, якщо відбувається розгляд в суді індивідуально-конкретної справи.
Присутність особи, яка має право брати безпосередньо участь і виступати у суді, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, у передбачений законом строк і порядок оскаржити постанову у справі, є невід'ємним правом на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції, а для суддів усіх інстанції - важливим елементом законного і справедливого правосуддя. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі «Домбо Бехер Б.В. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands), заява № 14448/88); п. 38 рішення ЄСПЛ від 23.10.1996 у справі «Анкерль проти Швейцарії» (Ankerl v. Switzerland), заява № 17748/91). У іншій справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03, п. 26 і 29 рішення від 15.05.2008). ЄСПЛ констатував, що «принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. У провадженні, які розглядались, важливі процесуальні гарантії були відсутні та що ці процесуальні недоліки, у світлі обставин справи, були достатньо серйозними, щоб піддати сумніву справедливість провадження. Відповідно було порушення п. 1 ст. 6 Конвенції».
З огляду на викладене, судове рішення про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності не можна вважати законним та обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з цих підстав.
Відповідно ст. 8 КУ, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу (абз. 1-3 п. 4 рішення ВП КСУ у справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК від 26.02.2019 № 1-р/2019).
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). «Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП), тому ретельно дослідивши та перевіривши в ході апеляційного розгляду усі наявні в справі докази, апеляційний суд приходить переконання про відсутність в діях ОСОБА_3 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 160 КУпАП, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винним у вчиненні саме цього правопорушення встановлено не було, тому постанову судді не можна вважати законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, що тягне за собою її скасування через неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, а провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 і п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
постановив:
Поновити ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження постанови судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12.08.2022.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12.08.2022 відносно ОСОБА_7 скасувати через порушення суддею суду першої інстанції норми процесуального права та недотримання норм матеріального права, а провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 160 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В. Ю. Рунов