01 грудня 2022 року м. Дніпросправа № 160/6913/22
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 року (суддя Врона О.В., м. Дніпро, повний текст рішення виготовлено 18.07.2022 року) у адміністративній справі №160/6913/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним, зобов'язання зарахувати до стажу певний період роботи та зобов'язання призначити пенсію, суд -
У травні 2022 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі по тексту - відповідач 2), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 2 №04550017486 від 13.04.2022 року про відмову їй у призначенні пенсії за віком; зобов'язати відповідача 1 зарахувати їй до загального трудового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 та здійснити нарахування пенсії з урахування даного трудового стажу з моменту звернення із заявою до відповідача 1, тобто з 12.04.2022 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 року позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №04550017486 від 13.04.2022 року, про відмову ОСОБА_1 у призначення пенсії за віком; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 ; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.04.2022 року про призначення пенсії за віком та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду в цьому рішенні.
З рішенням суду першої інстанції не погодилось Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтувало тим, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначав, що заява ОСОБА_1 була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та рішенням №045750017486 від 13.04.2022 року їй було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи 29 років, передбаченого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; до страхового стажу не було враховано періоди роботи згідно трудової книжки, оскільки вона заповнена з порушенням Інструкції №162, а саме на титульній сторінці дата народження зазначена не повністю та не зазначено дату заповнення трудової книжки; інших документів на підтвердження спірного періоду роботи, що передбачено Порядком №637, ОСОБА_1 надано не було. Апелянт зазначав, що страховий стаж ОСОБА_1 складає 11 років, 11 місяців, 14 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком та рішенням від 13.04.2022 року №045750017486 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Страховий стаж ОСОБА_1 становить 11 років 11 місяців 14 днів. До страхового стажу не були зараховані періоди згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці дата народження зазначена не повністю, а також не зазначена дата заповнення трудової книжки. В рішенні зазначено, що для зарахування періодів згідно з трудовою книжкою, необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємствами, на яких особа працювала, згідно первинних документів за час виконання робіт. У оспорюваному рішенні також вказано про необхідність підтвердити не зараховані до стажу періоди роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території. Суд вирішуючи спір по суті, керувався ч.4 ст.24, ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно яких періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Суд врахував, що згідно ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктами 1.1, 2.2, 2.3, 2.5, 2.10, 2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року №162, згідно яких основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Заповнення трудової книжки вперше виробляється адміністрацією підприємства у присутності працівника пізніше тижневого терміну від часу прийому працювати. У трудову книжку вносяться, зокрема: відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Всі записи у трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) та дата народження зазначаються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Після вказівки дати заповнення трудової книжки працівник підписом засвідчує правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний лист) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або друк відділу кадрів), де вперше заповнювалася трудова книжка. Суд зазначив, що трудова книжка ОСОБА_1 містить відомості про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення ОСОБА_1 , найменування роботи, професії та відомості щодо документу, на підставі чого зроблена кожна запис, записи також скріплені печатками підприємств. Записи в трудовій книжці не містять неточностей або описок, містять посилання на відповідний наказ (розпорядження).Відповідачі правильність внесення записів щодо вказаного періоду не заперечують, а тому суд вважав, що трудова книжка є належним і достатнім доказом в підтвердження періоду роботи ОСОБА_1 і немає необхідності надавати уточнюючі довідки. Суд керувався постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 06.09.1973 року № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців» та постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 «Про трудові книжки працівників», згідно яких відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації, а тому ОСОБА_1 не може нести відповідальність за правильність заповнення та ведення трудової книжки та не може бути обмежена в праві неврахування до трудового стажу періоду роботи на підприємстві внаслідок порушення відділом кадрів правил оформлення записів про особу трудовій книжці. Суд керувався Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та практикою Міжнародного суду ООН, якою сформовані намібійські винятки та вважав, що наразі отримати уточнюючі довідки з підприємств, на яких працювала ОСОБА_1 не має можливості. Суд керуючись ст.245 КАС України зазначив, що відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення пенсії, тобто призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу та суд не має права перебирати на себе функції органів пенсійного фонду щодо призначення пенсії.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції а межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12.04.2022 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Встановлено, що рішенням від 13.04.2022 року №045750017486 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за принципом екстериторіальності відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком. Як вбачається з рішення страховий стаж ОСОБА_1 становить 11 років 11 місяців 14 днів; до страхового стажу не зараховані періоди згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці дата народження зазначена не повністю, а також, не зазначена дата заповнення трудової книжки. Для зарахування періодів згідно з трудовою книжкою необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємствами, на яких особа працювала, згідно первинних документів за час виконання робіт. Додатково підтвердити не зараховані до стажу періоди роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою (довідка від 07.04.2022 року №1205-5000763243), проживає АДРЕСА_1 .
З титульної сторінки трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що дата народження проставлена « 1962», дата заповнення трудової книжки не заповнена, є підпис власника трудової книжки, підпис особи, відповідальної за видачу трудової книжки та печатка підприємства.
Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області від 13.04.2022 року №045750017486 питання щодо заповнення трудової книжки про приймання на роботу, переведення на іншу роботу та звільнення, у пенсійного органу були відсутні. Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в рішенні вказало про необхідність підтвердження періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території.
Відповідно до ч.4 ст.24, ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. З 01.01.2022 року по 31.12.2022 року право на призначення пенсії за віком мають особи віком 60 років за наявності страхового стажу не менше 29 років.
Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 2.2, 2.3, 2.5, 2.10, 2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої Держкомпраці СРСР 20.06.1974 №162 Пунктом 1.1. визначено, що Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців. Заповнення трудової книжки вперше виробляється адміністрацією підприємства у присутності працівника пізніше тижневого терміну від часу прийому працювати. У трудову книжку вносяться, зокрема: відомості про працівника, а саме дата народження; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Всі записи у трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. виправлення проводиться адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Дата народження зазначаються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Після вказівки дати заповнення трудової книжки працівник підписом засвідчує правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний лист) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або друк відділу кадрів), де вперше заповнювалася трудова книжка.
Як вбачається з титульної сторінки трудової книжки ОСОБА_1 проставлено рік народження « 1962», який співпадає з роком народження, зазначеним у паспорті ОСОБА_1 . Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що запис: «Дата рождения» продовжена одним суцільним прочерком, що дає підстави вважати, що зазначення лише року народження є одним із варіантів вірного її заповнення.
Трудова книжка ОСОБА_1 містить відомості про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення, найменування роботи, професії та відомості щодо документу, на підставі чого зроблена кожна запис, записи також скріплені печатками підприємств. Записи в трудовій книжці не містять неточностей або описок, містять посилання на відповідний наказ (розпорядження), тобто вимагання пенсійного органу у ОСОБА_1 уточнюючих довідок є неправомірним, оскільки відповідно до вище вказаної Інструкції відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на підприємство, установу, організацію, за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. Отже, ОСОБА_1 не може нести відповідальність за правильність заповнення та ведення трудової книжки, а тому не може бути обмежена в праві неврахування до трудового стажу періоду роботи на підприємстві внаслідок порушення заповнення трудової книжки.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що недоліки у заповненні титульної сторінки трудової книжки можуть бути усунуті наданими до заяви про призначення пенсії за віком документами, зокрема паспортом, свідоцтвом про народження.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що пенсійний орган не вправі перекладати тягар доведеності правдивості чи достовірних даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зазначено про необхідність підтвердження не зарахованих до стажу періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території без зазначення будь-яких недоліків заповнення трудової книжки, тощо, оскільки сама вимога має обґрунтованих підставах та має бути законною.
Аналізуючи обставини у праві та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції.
Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 року у адміністративній справі №160/6913/22 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у порядку статей 328 - 329 КАС України.
Головуючий - суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова